Усередині тіла кістки перебуває костковомозкова порожнина, що не зменшує її міцності

Короткі кістки перебувають там, де разом з рухливістю й розмаїтістю рухів необхідна міцність (хребетний стовп, кістки зап'ястя). Розміри коротких кісток однакові в трьох площинах.

Плоскі кістки не містять порожнини; між двома пластинками компактної речовини в них розташовується губчаста речовина. Плоскі кістки беруть участь в утворенні порожнин для захисту органів (кістки черепа, таза й ін.).

Змішані кістки - це такі, різні частини яких мають різну форму (скронева кістка).

Пневматичні, або повітряноносні, кістки мають усередині порожнину, вислану слизуватою оболонкою й заповнену повітрям, що полегшує вагу кістки, не зменшуючи її міцності.

Сесамовидні кістки – це кістки які розташовані у сухожиллях м'язів тому збільшують плече сили м'язів, впливаючи при цьому на посилення їхньої дії.

 

З'єднання кісток

Кістки в організмі людини розташовані не изольовано одна від одної, а пов'язані між собою в одне єдине ціле. Причому характер їхнього з'єднання визначається функціональними особливостями. Ще П.Ф. Леосгафт писав, що «у жодному іншому відділі анатомії не можна так «струнко» і послідовно виявити зв'язок між формою й відправленням» (функцією). За формою кісток, що з'єднуються, можна визначити характер руху, а по характеру рухів - уявити форму сполучення.

Все різноманіття з'єднання кісток можна уявити у вигляді трьох основних типів. Розрізняють безперервні з'єднання - синартрози, перервні - диартрози й напівперервні - геміартрози (напівсуглоби).

Безперервними з'єднаннями кісток називаються такі, при яких між кістками немає перерви, вони зв'язані суцільним прошарком тканини.

Перервні з'єднання - це такі, коли між кістками які сполучаються є проміжок - порожнина.

Напівперервні з'єднання характеризуються тим, що в тканині, що розташована між кістками, що з'єднуються, є невелика порожнина - щілина (2-3 мм), заповнена рідиною. Однак ця порожнина не розділяє повністю кісток, і основні елементи перервного з'єднання відсутні. Прикладом такого виду з'єднань може служити з'єднання між лобковими кістками.

Безперервні з'єднання кісток філогенетично більше давні. У нижчих тварин спостерігаються безперервні з'єднання. У людини більшу частину становлять перервні з'єднання кісток. Це пізній, найбільш рухливий вид з'єднань, хоча й менш міцний. Утворюються перервні з'єднання з безперервних шляхом їх поступового перетворення.

Виникнення різного характеру з'єднань кісток можна спостерігати й в онтогенезі людини. Аналогічно стадіям розвитку кісток відбувається й розвиток їхніх з'єднань. На ранніх стадіях утворення скелету зародки кісток зв'язані один з одним лише зародковою сполучною тканиною. Залежно від функціональної спрямованості там, де між кістками, що з'єднуються, немає необхідності в рухах, залишається сполучна тканина, що може перетворюватися в хрящ для забезпечення рухливості й амортизації поштовхів або в кістку. Так формуються безперервні з'єднання. Там, де необхідна більша рухливість між кістками, сполучна тканина розсмоктується, виникає перервне з'єднання, з порожниною між кістками. Порожнина з'являється до кінця 2-го місяця ембріонального розвитку.

Функціональна характеристика безперервних з'єднань кісток

Залежно від характеру тканини, розташованої між кістками що з‘єднуються, розрізняють з'єднання за допомогою власне сполучної тканини (синдесмози), хрящової (синхондрози) і кісткової (синостози).

Синдесмози. Якщо в сполучній тканині, що перебуває між кістками, переважають колагенові волокна, такі з'єднання називаються фіброзними, якщо еластичні - еластичними. Фіброзні з'єднання залежно від величини прошарку можуть бути у вигляді зв'язувань (між відростками хребців), у вигляді перетинок шириною 3-4 див (між кістками таза, передпліччя, гомілки) або у вигляді швів (між кістками черепа), де прошарок сполучної тканини становить усього 2-3 мм. Прикладом безперервних з'єднань еластичного типу можуть служити жовті зв'язування хребта, що перебувають між дугами хребців.

Синхондрози. Залежно від будови хряща ці з'єднання поділяють на з'єднання за допомогою волокнистого хряща (між тілами хребців) і з'єднання за допомогою гіалінового хряща (реберна дуга, між діафізом і епіфізом, між окремими частинами кісток черепа й т.д.).

Хрящові з'єднання можуть бути тимчасовими (з'єднання хрестця з куприком, частин тазової кістки та ін.), які потім перетворюються у синостози, і постійними, існуючими протягом всього життя (синхондроз між скроневою кісткою й потиличною).

Гиалінові з'єднання більше пружні, але тендітні у порівнянні з волокнистими.

Синостози – ц е з'єднання кісток кістковою тканиною - окостеніння эпіфізарних хрящів, окостеніння швів між кістками черепа.

Безперервні з'єднання кісток (крім синостозів) рухливі. Ступінь рухливості залежить від величини прошарку тканини і її щільності. Більше рухливими є власне сполучні з'єднання, менш рухливими - хрящові. Безперервні з'єднання володіють також добре вираженою властивістю амортизації поштовхів і струсів.