Валюта і валютні цінності

Зміст валютних операцій визначається через поняття "валюта" та "валютні цінності".

Термін "валюта" (valuta) походить від італійського, що означає вартість (цінність).

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. поняття "валютні цінності" включає такі елементи:

- валюта України - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

- іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

- банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

У системі валютних цінностей особливий статус має валюта України. Законом "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" визначено, що "гривня як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів".

Валюта в широкому розумінні означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів).

Поняття валюти включає:

1) грошові кошти у формі законних платіжних засобів, тобто готівки валютних коштів чи депозитів у грошах тієї чи іншої країни, які можуть служити міжнародним засобом платежу чи обігу;

2) інші валютні цінності, тобто платіжні документи у формі чеків, векселів, сертифікатів, акредитивів, а також фондові цінності (акції, облігації тощо) та фінансові інструменти.

Національна валюта - узаконений платіжний засіб на території певної країни (гривня - в Україні, рубль - у Росії);

Іноземна валюта - платіжний засіб інших держав, який на підставі закону або без таких підстав використовується на території певної країни.

Резервна валюта - це національна валюта провідних країн світу, що накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків.

Функції резервної валюти:

- виступає міжнародним платіжним засобом;

- служить базою для визначення валютного паритету і валютного курсу;

- використовується як інструмент для проведення валютної політики - валютної інтервенції.

Для набуття статусу резервної валюти повинні існувати об'єктивні передумови, а саме:

- домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів та капіталів;

- розвинута мережа кредитно-банківських установ;

- лібералізація валютних операцій;

- розвинутий ринок позичкових капіталів;

- наявність зовнішньої конвертації валюти.

До монетарних металів належать золото, срібло, платина та метали іридієво-платинової групи у будь-якому вигляді та стані за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Валютні обмеження.

Валютні обмеження - система нормативних правил, установлених у законодавчому та адміністративному порядку, спрямованих на обмеження операцій із золотом, валютними цінностями та іноземною валютою. Вони поширюються на фізичних та юридичних осіб стосовно обміну валюти власної країни на іноземну, а також інших валютних операцій.

Валютні обмеження передбачають організацію і здійснення компетентними органами відповідних країн спеціальних заходів з валютного контролю з метою врівноваження платіжних балансів і підтримання курсів національних валют.

Втручання держави у сферу валютно-фінансових відносин виявляється в періодичному використанні валютних клірингів, при застосуванні яких взаємні розрахунки між двома або кількома країнами здійснюються через залік зустрічних вимог, а платежі валютою - лише на суму різниці в товарних постачаннях і наданих послугах. У практиці міжнародних розрахунків розрізняють дво-, три- і багатосторонні кліринги. Найбільшого поширення набули двосторонні кліринги, за якими залік зустрічних вимог і зобов'язань відбувається між двома країнами. Багатосторонній валютний кліринг відрізняється від двостороннього тим, що заліки взаємних вимог, зобов'язань і взаємне збалансування міжнародних платежів здійснюються між усіма країнами - учасницями клірингової угоди.

Однією з форм валютних обмежень є валютна блокада - припинення або обмеження валютно-фінансових відносин із блокованою країною аж до заморожування в банках валютних цінностей цієї держави та валюти приватних осіб з метою здійснення на неї економічного та політичного тиску.

Розрізняють односторонню, коли одна країна блокує іншу, та багатосторонню, коли її здійснює низка держав, валютні блокади. Валютна блокада буває повна - за використання всіх методів валютно-фінансового впливу аж до заморожування валюти країни, що піддається валютній блокаді, та часткова, коли використовуються лише окремі методи валютної блокади. Багатостороння валютна блокада часто здійснюється через міжнародні валютно-фінансові організації - Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та ін. Останнім часом валютна блокада застосовується до країн - учасниць локальних і регіональних конфліктів.

Валютні обмеження можуть практикуватися шляхом офіційного встановлення країною кількох валютних курсів. Таким чином держави диференціюють їх за групами товарів, послуг і цільовим використанням валюти. Деякі країни світу застосовують одночасно кілька видів валютних курсів, наприклад, особливий курс для зовнішньоторговельних операцій, курс для фінансових операцій, для туристів тощо. За різними оцінками на сьогодні від 60 до 70 % країн - членів МВФ використовують валютні обмеження.

У листопаді 2008 р. Національний банк України з метою утримання рівноваги на валютному ринкові посилив валютні обмеження. Це рішення було закріплене постановою НБУ № 353. Зокрема прийняті обмеження передбачали, що на валютному ринку України уповноважені банки мали встановлювати курс продажу готівкової іноземної валюти не вище, ніж офіційний курс гривні до іноземних валют, що встановлюється НБУ. Ціну за придбання готівкової іноземної валюти могли встановлювати банки у межах 3 % нижче ціни продажу іноземної валюти. До появи цього документа відхилення між курсом купівлі і курсом продажу готівкової іноземної валюти НБУ встановив на рівні 5 %.

Також цією постановою НБУ заборонив банкам протягом робочого дня змінювати значення курсів купівлі і продажу готівкової іноземної валюти. При цьому передбачався й обов'язковий продаж комерційними банками на роздрібному ринку в той самий день усієї готівкової валюти, купленої в НБУ.