Практичні вправи та завдання. 1. Випуск облігацій внутрішньої державної позики здій­снює

Тестові завдання:

1. Випуск облігацій внутрішньої державної позики здій­снює:

а) Міністерство фінансів України;

б) Національний банк України;

в) Державне казначейство України.

2. Для покриття дефіциту державного бюджету використо­вується кредит:

а) державний;

б) банківський;

в) комерційний.

3. До державних боргових зобов'язань належить:

а) облігація;

б) казначейський вексель;

в) всі відповіді правильні.

4.Управління державним внутрішнім боргом України здійснює:

а) Міністерство фінансів України;

б) Національний банк України;

в) Кабінет Міністрів України;

5. У державному кредиті:

а) держава — позичальник, а юридичні та фізичні особи — кредитори;

б) держава — кредитор, а юридичні та фізичні особи -позичальники;

в) держава, юридичні та фізичні особи можуть бути як кредиторами, так і позичальниками.

Завдання для розрахунків:

Завдання 1. Знайдіть хибні твердження серед запропонованих.

1. До запозичень держава вдається при бюджетному дефіциті.

2. Коли держава бере на себе відповідальність за погашен­ня позик чи погашення інших зобов'язань, взятих фізичними і юридичними особами, вона є позичальником.

3. Як економічна категорія державний кредит є на стику двох видів грошових відносин - фінансів і кредиту - і поєднує їх особливості.

4. Сутність операцій на відкритому ринку, спрямованих на збільшення грошової маси, полягає у купівлі державних об­лігацій.

5. Виступаючи на фінансовому ринку як позичальник, дер­жава збільшує попит на позичкові кошти і таким чином сприяє зникенню ціни кредиту.

6. У сучасних умовах надходження від державних позик стали другим після податків способом фінансування витрат бюджету.

7. Обсяги операцій держави, що виступає як кредитор, значно вищі, ніж держави, що виступає як позичальник.

8. При запозиченні коштів державою забезпеченням кредиту є все майно, що перебуває в її власності.

9. Принципами державного кредиту є поворотність і платність

10. Облігації з "нульовим" купоном не підлягають обігу на ринку цінних паперів.

 

Задача 2. Державну валютну облігаційну позику надано в таких су­мах: 200 млн дол. США на 200 тис. облігацій; 515 млн дол. на 51,5 тис. облігацій; 8370 млн дол. на 83,7 тис. облігацій. Визначте номінальну вартість облігації.

Задача 3. Визначте поточний річний дохід за облігацією номіналом 5 000 грн при 15 % річних.

Задача 4. Власник облігації номіналом 1000 грн при 20 % річних продав цінний папір через 240 днів після чергового "процент­ного" дня. Визначте, який купонний дохід одержить продавець.

Задача 5. Державну облігацію можна погасити за 25 000 грн через 10 років, коли настане термін її погашення. Розрахуйте нині­шню вартість облігації, якщо дисконтна ставка подібних цінних паперів на біржі — 10 %.

 

Змістовий модуль 2. Податкова система та фінансовий ринок

Тема 10. Податкова система тпа принципи її формування

 

10.1. Економічна сутність податків

10.2. Елементи податку, їх характеристика.

10.3. Класифікація податків та їх види.

10.4.Принципи формування податкової системи.

10.5..Податкова служба в Україні.

10.1.

Податки — це законодавчо встановлені обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету. За економічним змістом податки — це фінансові відносини між державою та платниками з метою створення загальнодержавного фонду грошових коштів. Акумуляція грошових коштів здійснюється також за допомогою обов”язкових платежів.

Плата, збір відображає певну еквівалентність платника з державою. Розмір плати залежить від розміру ресурсів, що використовується, а надходження плати держава визначається державною власністю на ці ресурси.

Відрахування і внески передбачають цільове призначення платежів. Відносяться на витрати.

Відмінності:

1.Податки сплачуються виключно до бюджету держави. Плата, відрахування можуть сплачуватись іншим юридичним та фізичним особам.

2.Податки не мають цільового призначення

3.Податки справляються на умовах безповоротності. Сплата податку не породжує зустрічного зобов”язання держави вчинити будь – які дії на користь конкретного платника.

Функції податків:

Фіскальна — податки виступають методом централізації ВВП в держбюджеті

Розподільчо - регулююча — за допомогою податків здійснюється преррозподіл вартості ВВП та регулювання соціально – економічного життя країни.

10. 2.

Згідно Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

- платники податку;

- об'єкт оподаткування;

- база оподаткування;

- ставка податку;

- порядок обчислення податку;

- податковий період;

- строк та порядок сплати податку;

- строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Платник податку - юридична або фізична особа, яка сплачує податки.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку. Об’єкт оподаткування повинен бути стабільним, піддаватися чіткому обліку і мати безпосереднє відношення до платника.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Податкова ставка — законодавчо встановлений розмір податку виходячи із об”єкту оподаткування. Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування. Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Податкові пільги – законодавчо встановлені умови та можливості пониження податкового навантаження та послаблення податкового тиску. Існують пільги:

- повне або часткове звільнення від сплати податку конкретного платника;

- повне або часткове звільнення від податку певного виду діяльності;

- пониження ставок оподаткування і використання нульової ставки;

- зменшення належної до сплати суми нарахованого податку і використання податкового кредиту.

Податковий період – термін, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов”язання. Податковим періодом може бути: календарний рік; календарний квартал; календарний місяць; календарний день.

Податковий звіт – документ, що подається до податкової інспекції зі звітними даними про розрахунки з бюджет

 

10.3.

1. За формою оподаткування розрізняють:

непрямі податки;

прямі податки.

При прямому оподаткуванні фінансові відносини виникають безпосередньо між державою і платниками податків.

При непрямому оподаткуванні суб’єктами оподаткування стає продавець товарів чи послуг, виступаючи посередником між державою та споживачем. Непрямі податки включені в ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито)

2. За економічним змістом об’єкту оподаткування розрізняють:

податки на доходи – обов”язкові збори, які стягуються з чистого доходу фізичних і юридичних осіб в момент його отримання (податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб);

податки на споживання - обов”язкові збори, які стягуються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх плата не залежить від результатів фінансово – господарської діяльності (ПДВ та інші непрямі податки);

податки на майно – обов”язкові збори, які стягуються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває у власності (податок на нерухомість, плата за землю).

3. За рівнем державних структур, що встановлюють податок:

загальнодержавні - встановлюються ВРУ, їх стягнення є обов’язковим незалежно від того, до якого бюджету зараховується.

Поділяються на 3 групи:

-ті, що зараховуються до держбюджету;

- ті, що зараховуються до місцевих бюджетів;

- ті, що розподіляються між держбюджетом і місцевими бюджетами.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб;

податок на додану вартість;

акцизний податок;

збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

екологічний податок;

рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

плата за користування надрами;

плата за землю;

збір за користування радіочастотним ресурсом України;

збір за спеціальне використання води;

збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

фіксований сільськогосподарський податок;

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

мито;

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

місцеві - встановлюються місцевими органами влади. Зараховуються до місцевих бюджетів.

До місцевих податків належать:

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

збір за місця для паркування транспортних засобів;

туристичний збір.