Фінансова оцінка ефективності реальних інвестицій п-ва

Інвестиції в основний капітал п-ва: форми, джерела фінансування та проектний аналіз.

Структура інвестицій в основний Капітал

Основний капітал за видами основних фондів підрозділяється на будівлю і споруди, машини, обладнання, транспортні засоби та інвентар та інші. Відповідно до такої класифікації розрізняють і види інвестицій в основний капітал.

Інвестиції в будівлі і споруди являють собою витрати на будівництво цих об'єктів. Витрати складаються не тільки з виплат за виконання будівельних робіт, вони включають в себе також інші капітальні витрати, наприклад, витрати при введенні об'єкта в експлуатацію, тобто на організацію комунікації всередині об'єкта, та інші.

Інвестиціями у житлові приміщення є витрати на будівництво будинків для постійного проживання людей. Такі будівлі входять до житлового фонду. До них відносяться не тільки квартири, а також різні споруди для дітей, будинку для престарілих, пансіонати, гуртожитки та інше. Також інвестування може проводитися і в ті житлові приміщення, які не входять до житлового фонду.

Інвестиційні вкладення в машини, обладнання та інструмент, транспортні засоби - витрати з придбання вищеперелічених об'єктів, їх монтаж і установку, введення в експлуатацію, перевірку надійності роботи.

Крім цього, до інвестицій в основний капітал належать грошові кошти, вкладені безпосередньо в саме виробництво. Інвестиції у виробництво можна класифікувати в залежності від цілей їх вкладення. Існують інвестиції, які йдуть на заміну зношеного устаткування або на оновлення існуючого, але значно застарілого. За обсягом такі інвестиції можна порівняти з амортизаційними відрахуваннями. Вони зберігають величину капіталу, але не зменшують її. Інший вид інвестицій вкладаються у виробництво з метою його розвитку, підвищення науково-технічного рівня. Вони можуть бути екстенсивними і інтенсивними в залежності від спрямованості. І останній вид грошових вкладень проводитися у запаси, наприклад, в сировині, матеріали, поставлену продукцію та інше.

Крім того, інвестиції в основний капітал можна класифікувати по їх спрямованості. Розрізняють інвестиції, вкладені в нове будівництво, і інвестиції, спрямовані на організацію реконструкції та модернізації існуючих об'єктів. Ще однією ознакою, за яким можна класифікувати інвестиції в основний капітал, є їх джерела фінансування. Так у ролі джерел можуть виступати власні або залучені кошти.

 

Фінансова оцінка ефективності реальних інвестицій п-ва.

Вибір найбільш ефективного способу інвестування починається з чіткого визначення можливих варіантів. Альтернативні проекти по черзі порівнюються один з одним і вибирається якнайкращий з них з погляду прибутковості, надійності і безпеки.

При рішенні питання про інвестування доцільно визначити, куди вигідно вкладати капітал: у виробництво, цінні папери, придбання товарів для перепродажу, нерухомість або у валюту. Тому при інвестуванні рекомендується

дотримувати наступні правила, вироблені практикою.

Принцип фінансового співвідношення термінів («Золоте банківське правило») свідчить — отримання і використання засобів повинні відбуватися у

встановлені терміни, а капітальні вкладення з тривалими термінами окупності доцільно фінансувати за рахунок довгострокових позикових засобів (облігаційних позик з тривалими термінами по гасіння і довгострокових

банківських кредитів).

Принцип збалансованості рисок — особливо ризикові інвестиції рекомендується фінансувати за рахунок власних засобів (чистого прибутку і амортизаційних відрахувань).

Правило граничної рентабельності — доцільно вибирати такі капітальні

вкладення які забезпечують інвесторові досягнення максимальної (граничною) прибутковості.

Чистий прибут Правило граничної рентабельності — доцільно вибирати такі капітальні

вкладення які забезпечують інвесторові досягнення максимальної (граничною) прибутковості.

Чистий прибуток від даного вкладення капіталу повинен перевищувати її

величину від приміщення засобів на банківський депозит.

Рентабельність інвестицій завжди має бути вище за індекс інфляції.

Рентабельність конкретного інвестиційного проекту з урахуванням чинника часу (тимчасовій вартості грошей) завжди більше прибутковості альтернативних проектів.

Рентабельність активів підприємства після реалізації проекту збільшується і у будь-якому випадку перевищує середню ставку банківського відсотка по позикових засобах.

Проект, що розгледів, відповідає головній стратегії поведінки підприємства на ринку товарів і послуг з погляду формування раціональної асортиментної структури виробництва, термінів окупності витрат, наявності фінансових джерел покриття витрат виробництва і забезпечення стабільності надходження доходів від реалізації проекту.

Інвестиції в реальні проекти — тривалий за часом процес. Тому при їх оцінці необхідно враховувати:

а) ризикована проектів — чим длительнее термін окупності витрат, тим вище інвестиційний ризик;

б) тимчасову вартість грошей, оскільки з часом гроші втрачають свою цінність унаслідок інфляції;

в) привабливість проекту в порівнянні з альтернативними варіантами вкладення капіталу з погляду максимізації доходу і зростання курсової вартості акцій компанії при мінімальному рівні риски, оскільки ця мета для

інвестора визначає.

Використовуючи вказані правила на практиці, інвестор може ухвалити

обґрунтоване рішення, що відповідає його стратегічним цілям.

Підходи до визначення Правило граничної рентабельності — доцільно вибирати такі капітальні

вкладення які забезпечують інвесторові досягнення максимальної (граничною) прибутковості.

Чистий прибуток від даного вкладення капіталу повинен перевищувати її

величину від приміщення засобів на банківський депозит.

Рентабельність інвестицій завжди має бути вище за індекс інфляції.

Рентабельність конкретного інвестиційного проекту з урахуванням чинника часу (тимчасовій вартості грошей) завжди більше прибутковості альтернативних проектів.

Рентабельність активів підприємства після реалізації проекту збільшується і у будь-якому випадку перевищує середню ставку банківського відсотка по позикових засобах.

Проект, що розгледів, відповідає головній стратегії поведінки підприємства на ринку товарів і послуг з погляду формування раціональної асортиментної структури виробництва, термінів окупності витрат, наявності фінансових джерел покриття витрат виробництва і забезпечення стабільності надходження доходів від реалізації проекту.

Інвестиції в реальні проекти — тривалий за часом процес. Тому при їх оцінці необхідно враховувати:

а) ризикована проектів — чим длительнее термін окупності витрат, тим вище інвестиційний ризик;

б) тимчасову вартість грошей, оскільки з часом гроші втрачають свою цінність унаслідок інфляції;

в) привабливість проекту в порівнянні з альтернативними варіантами вкладення капіталу з погляду максимізації доходу і зростання курсової вартості акцій компанії при мінімальному рівні риски, оскільки ця мета для

інвестора визначає.

Використовуючи вказані правила на практиці, інвестор може ухвалити обґрунтоване рішення, що відповідає його стратегічним цілям.

Найбільш важливий етап в процесі ухвалення інвестиційних рішень — оцінка ефективності реальних інвестицій (капіталовкладень).

Від правильності і об'єктивності такої оцінки залежать терміни повернення вкладеного капіталу і перспективи розвитку підприємства.

Розгледимо найважливіші принципи і методичні підходи, використовувані в міжнародній практиці для оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів.

Першою з таких принципів є оцінка повернення вкладеного капіталу на основі показника грошового потоку, що формується за рахунок прибутку і амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації проекту.

Показник грошового потоку може застосовуватися для оцінки проектів з диференціацією по окремих роках експлуатації об'єкту або як середньорічний.

Другим принципом оцінки є обов'язкове приведення до справжньої вартості як вкладеного капіталу, так і величини грошових потоків. Це пов'язано з тим, що процес інвестування здійснюється не одномоментно, а минає лава етапів, що знаходить віддзеркалення в бізнес-плані інвестиційного проекту.

Аналогічно повинна приводитися до справжньої вартості і сума грошового потоку (по окремих етапах його формування).

Третім принципом оцінки є вибір диференційованого проекту (дисконту) в процесі дисконтування грошового потоку (приведення його до справжньої вартості) для різних інвестиційних проектів.

Розмір доходу від інвестицій (у формі грошового потоку) утворюється з урахуванням наступних чинників:

а) середньої реальної дисконтної ставки;

б) темпу інфляції (інфляційній премії);

в) премії за низьку ліквідність інвестицій;

г) премії за інвестиційний ризик.

З урахуванням цих чинників при порівнянні проектів з різними рівнями риски повинні застосовуватися при дисконтуванні неоднакові ставки відсотка. Вища ставка відсотка застосовується зазвичай по проектах з великим рівнем риски. Аналогічно при порівнянні два або більш за проекти з різними спільними періодами інвестування (ліквідністю інвестицій) вища ставка відсотка повинна застосовуватися за проектом з тривалішим терміном реалізації.

Четвертий принцип оцінки полягає в тому, що вибираються різні варіанти форм використовуваної ставки відсотка для дисконтування виходячи з цілей оцінки. Для визначення різних показників ефективності проектів як дисконтна ставка можуть вибиратися:

- середня депозитна або кредитна ставка по грнлевих або валютних кредитах;

- індивідуальна норма прибутковості (прибутковості) інвестицій з урахуванням темпу інфляції, рівня риски і ліквідності інвестицій;

- норма прибутковості по державних цінних паперах (облігаціям Центрального банку Росії або муніципальним короткостроковим облігаціям);

- альтернативна норма прибутковості по інших аналогічних проектах;

- норма прибутковості по поточній (експлуатаційною) прибутковості підприємства.

Для фінансової оцінки ефективності реальних інвестицій проектів використовуються наступні основні методи:

· метод простий (бухгалтерською) норми прибули;

· метод розрахунку чистої поточної вартості (ЧТС) проекту;
індекс прибутковості;

· період (термін) окупності;

· внутрішня норма прибутку (ВНП) проекту;

· модифікований метод внутрішньої норми прибули.

Розгледимо зміст вказаних методів детальніше.

Метод простий (бухгалтерською) норми прибутку полягає в тому, що розраховується проста норма прибули як відношення суми прибули по звітах підприємства до початкових інвестицій (капіталовкладенням). Для розрахунку використовується чистий прибуток (після оподаткування), до якого додається сума амортизаційних відрахувань.

(5)

де Пнп - проста (бухгалтерська) норма прибули %;

ЧП - чистий прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства після оподаткування;

АТ - сума амортизаційних відрахувань по основних засобах;

І - початкові інвестиції в проект (капіталовкладення).

Вибирається проект з найбільшою простою нормою прибутку

Гідністю даного методу є його простота і надійність для проектів, що реалізовуються протягом одного року. При використанні даного методу ігноруються:

а) негрошовий (прихований) характер деяких витрат (амортизаційних відрахувань);

б) доходи від ліквідності колишніх активів, що замінюються новими;

в) можливості реінвестування отримуваних доходів і тимчасова вартість грошей;

г) неможливість визначити перевагу одного з проектів, що мають однакову просту норму прибули, але різні об'єми інвестицій.

Метод чистої поточної вартості (ЧТС) проекту орієнтований на досягнення головної мети інвестиційного менеджменту — збільшенні доходів акціонерів (власників).

ЧТС дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто кінцевий ефект в абсолютному вираженні. ЧТС — це прибуток від проекту, приведений до справжньої вартості (НС).

Проект береться до подальшого розгляду, якщо ЧТС > Про, тобто він генерує більшу, ніж ССЬК, норму прибули. Інвестори і кредитори будуть задоволені, якщо підтвердиться зростання курсу акцій акціонерної компанії, яка успішно реалізувала інвестиційний проект.

ЧТС виражає різницю між приведеними до справжньої вартості (шляхом дисконтування) сумою грошових потоків за період експлуатації проекту і сумою грошових коштів, що інвестуються в його реалізацію:

Вживана дисконтна ставка при визначенні ЧТС диференціюється з урахуванням риски і ліквідності інвестицій.

Для ухвалення обгрунтованого інвестиційного рішення слід відповісти на декілька ключових питань.

1.Які чинники заважають зростанню ефективності інвестування?

2.Яка сила їх впливу на виробничо-комерційну діяльність підприємства?

3.Яка їх реальна довговічність з урахуванням чинника часу?

4.Які нові чинники можуть заважати інвестуванню в майбутньому?

В даний час крупні капіталомісткі проекти мають, як правило, низькі показники прибутковості і тривалі терміни окупності. Тому вони повинні фінансуватися переважно за рахунок засобів федерального і муніципальних бюджетів. Ті сфери підприємницької діяльності, які дають швидку віддачу у формі прибутку (доходу) або мають високу оборотність вкладених засобів, доцільно фінансувати за рахунок власних засобів інвесторів (виробництво товарів народного споживання, торгівля і т д.)

Реальний процес ухвалення управлінських рішень вимагає обширної інформації і безлічі фінансових розрахунків, які знаходять віддзеркалення в інвестиційних планах підприємств.

При виборі інвестиційної стратегії підприємству необхідно враховувати життєвий цикл товару на ринку.

На першій стадії (освоєння) доходи від продажів ростуть дуже повільно, оскільки об'єм збуту продукції невеликий. Ринок знайомиться з товаром. Прибутку ще немає, вона невелика.

На другій стадії (зростання) спостерігається швидке збільшення об'єму продажів і прибутку.

На третій стадії (зрілість) доходи від реалізації залишаються на постійному рівні, оскільки можливості залучення нових покупців вичерпані. Прибуток в цей період досягає свого максимального значення.

На четвертій стадії (захід) життєвого циклу об'єм продажів падає, а прибуток прагне до нуля. Товар необхідно знімати з виробництва і замінювати його новим.

Облік життєвого циклу товару дозволяє інвесторові вибирати найбільш високодоходні інвестиційні проекти.