Мета та порядок оптимізації структури капіталу

Політика управління оборотними активами

Політика управління оборотними активами – частина загальної фінансової політики підприємства, яка формує необхідні обсяги і склад обо­ротних активів, раціоналізує та оптимізує структуру джерел їх фінансування.

Процес формування політики управління оборотними активами пов я­заний з проведенням попереднього грунтовного аналізу характеру їх вико­ристання на підприємстві.

Етапи політики управління оборотними активами

1. Аналіз оборотних активів в попередньому періоді

2. Визначення принципових підходів до формування оборотних активів підприємства

3. Оптимізація обсягу оборотних активів та співвідношення постійних і змінних частин оборотних активів

4. Забезпечення прискорення оборотності оборотних активів та росту рентабельності оборотних активів

5. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в процесі їх використання

Аналіз оборотних активів як етап політики управління оборотними активами

Процес формування політики управління оборотними активами пов я­заний з проведенням попереднього грунтовного аналізу характеру їх вико­ристання на підприємстві.

Предмет аналізу: 1.Обсяг і внутрішня динаміка господарської д-сті п-ва, в першу чергу – обсяг в-ва і реаліз. Продукції 2.Тривалість виробничо-комерційного циклу п-ва в цілому і з окремих його стадій 3.Динаміка обсягу і складу ОА п-ва протягом року 4.Оборотність окремих видів ОА і її відповідність середній тривалості окремих стадій ВКЦ. 5.Рентабельність ОА. 6. Рівень ліквідності ОА і його річна динаміка. 7.Рівень в-т окремих видів ОА у процесі їх використання 8.Структура джерел фінансування ОА

Характеристика підходів формування оборотних активів

Основні підходи до формування оборотних активів:

1.Консервативний – передбачає формуванння ОА в обсягах для повного задоволення поточних потреб та створення внутрішніх страхових запасів(мінім ризик і мінім дохід)

2.Помірний – передбачає створення мінім запасів на випуск та типових збоїв

3.Агресивний – передбачає формування лише для задоволення поточних потреб (макс дохід – макс ризик)

 

Мета та порядок оптимізації структури капіталу.

Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і залучених коштів, при якому забезпеч-ся найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коеф. фінансової стійкості п-ва, тобто максимізується його ринкова вартість.

Послідовність процесу оптимізації структури капіталу:1.аналіз і оцінка капіталу п-ва в попередні періоди;2.оцінка чинників, що впливають на структуру капіталу; 3. Визначення оптимальної структури капіталу. У процесі аналізу розглядається:- динаміка загального обсягу та основних складових елементів капіталу; - динаміка капіталу в співставленні з динамікою обсягів виробництва та реалізації продукції. Система коефіцієнтів фінансової стійкості п-ва: коеф. автономії, коеф фін-ої залежності, коеф довгострокової фін-ої незалежності, коеф співвідношення довго та короткострокової заборгованості. Показники оцінки ефективності викор-ня капіталу: період обороту капіталу, коеф рентабельності капіталу, коеф рентабельності власного капіталу, капіталовіддача, капіталоємкість реалізації продукції. При формуванні структури капіталу враховують такі чинники: 1.об’єктивні: галузева приналежність п-ва, стадія життєвого циклу, конюктура товарного і фінансового ринку, структура витрат п-ва, рівень оподаткування прибутку. 2. Суб’єктивні: відношення кредиторів до п-ва, фін-ий менталітет власників та менеджерів, рівень концентрації власного капіталу.

Оптимізація структури капіталу може проводитися за трьома критеріями:1.максимізації рівня фін-ої рентабельності 2.мінімізації середньозваженої вартості капіталу, 3.мінімізація фін-их ризиків. Оптимізація структури згідно з критерієм максимізації рівня фін-ої рентабельності здій-ся з використанням механізму впливу на величину рентабельності власного капіталу використання залученого, що формує прибуток.Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості базується на попередній оцінці вартості власного та залученого капіталу за рівних умов його залучення і багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.Оптимізація структури капіталу закритерієм мінімізації фінансових ризиків пов’язана з процесом вибору джерел фінансування елементів активів п-ва з врахуванням їх ризиковості.У практичній діяльності підприємств використовують три різних підходи до фінансування різних груп активів за рахунок пасивів балансу: консервативний, поміркований і агресивний.При консервативному підході приблизно 50% варіюючої частини оборотних активів формують за рахунок короткострокових зобов'язань. Решту 50% змінної частини, стабільну суму оборотних активів і необоротних активів покривають власним капіталом і довгостроковими зобов'язаннями.При поміркованому підході 100% варіюючої частини оборотних активів сформують за рахунок короткострокових зобов'язань, а 100% постійної частини - за рахунок власних коштів. Необоротні активи відшкодовують за рахунок частини власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

При агресивному підході 100% варіюючої частини і 50% стабільної частини оборотних активів покривають за рахунок короткострокових зобов'язань, інші 50% постійної частини оборотних активів і необоротні активи - за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.