Розповідь вчителя з елементами запису. а) загальна характеристика Урану

а) загальна характеристика Урану

Уран (U) — хімічний елемент з атомним номером 92, проста речовина якого сріблясто-білий метал. Найпоширенішим ізотопом урану є ²³⁸U, найважливішим для застосування в атомних електростанціях - ²³⁵U. Зустрічається також ²³⁴U. Усі ізотопи урану радіоактивні з великими періодами напіврозпаду. В природі уран найчастіше зустрічається у вигляді закису урану U₃O₈, який легко розчиняється в суміші натрій карбонату та гідрокарбонату, чим користуються при відокремленні від супутніх домішок:

2U₃O₈+12Na₂CO₃+O₂=6Na₄[UO₂(CO₃)₃+6NaOH

Існує багато інших оксидів урану, найважливіший для використання в атомній енергетиці UO₂.

UF₆ - летка речовина, тому використовується в технології збагачення урану.

UF₆+2Ca=2CaF₂+U

Природний уран – уран, що зустрічається в природі. Він має атомну вагу біля 238 і містить незначні кількості ²³⁴U, біля 0,7% ²³⁵U та 99,3% ²³⁸U. Природний уран, звичайно, добувають в уранових рудниках у формі руди і на заводах збагачення руди отримують її.

Ще в прадавні часи (I століття до нашої ери) природний окис урану використовувався для виготовлення жовтої глазурі для кераміки. Перша важлива дата в історії дослідження урану - 1789 рік, коли німецький натурфілософ і хімік Мартін Генріх Клапрот відновив добуту з саксонської смоляної руди золотисто-жовту "землю" до чорної металоподобної речовини. На честь найбільш далекої з відомих тоді планет (відкритої Гершелем вісьмома роками раніше) Клапрот, вважаючи нову речовину елементом, назвав його Ураном. П'ятдесят років уран Клапрота значився металом. Тільки в 1841 французький хімік Ежен Мелькіор Пеліго довів, що, незважаючи на характерний металевий блиск, уран Клапрота не елемент, а оксид UO₂. У 1840 Пеліго вдалося отримати справжній уран - важкий метал сіро-сталевого кольору і визначити його атомну вагу.

Названий на честь бога Урана.

Металевий Уран

Вміст урану в земній корі складає 0,003 %, майже весь уран, що здобувається в світі використовується на атомних електростанціях (АЕС). Найбільшим постачальником палива для діючих в світі ядерних реакторів є Канада. Уран є одним із найважливіших для життя хімічних елементів, оскільки температура Землі в основному підтримується завдяки енергії розпаду урану всередині Землі.

б) загальна характеристика Радону

Радон – радіоактивний хімічний елемент періодичної системи. Символ Rn. Відкритий у 1900 р. німецьким вченим Ф. Дорі та англ. фізиком Е. Резерфордом. Належить до інертних газів, одноатомний газ без кольору і запаху, радіоактивний, токсичний, хімічно малоактивний. Утворює сполуки включення з водою, фенолом, толуолом і т.д., хімічні сполуки – флуориди. Застосовують у геохімії для якісної оцінки збереження кристалічної структури радіоактивних мінералів. Запропонований також радон-ксеноновий метод визначення віку уранових мінералів. Крім того, застосовують при розвідці родовищ урану, у медицині (радонові ванни, радіаційна терапія, техніці).

Відкритий у 1900 р. нім. вченим Ф. Дорі та англ. фізиком Е.Резерфордом. Англійський учений Е. Резерфорд в 1899 році відзначив, що препарати торію випускають, крім α-частинок ще якусь невідому раніше речовину, так - що повітря навколо препаратів торію поступово стає радіоактивним. Цю речовину він запропонував назвати еманація (від лат. emanatio - витікання) і дати йому символ Em. Подальші спостереження показали, що і препарати радію також випускають якусь еманацію, яка володіє радіоактивними властивостями і веде себе як інертний газ. Спочатку еманацію торію називали тороном, а еманацію радію - радоном. Було доведено, що всі еманації насправді представляють собою радіонукліди нового елемента - інертного газу, якому відповідає атомний номер 86. Вперше його виділили в чистому вигляді Рамзай і Грей в 1908 році, вони ж запропонували назвати газ нітон (лат. Nitens - що світиться). У 1923 році газ отримав остаточну назву радон і символ Em був змінений на Rn.

Один з найбільш рідкісних елементів на Землі. Загальна кількість Р. в земній корі глибиною до 1,6 км бл. 115 т. Сер. концентрація Р. в атмосфері бл. 6•10^-17 % (мас.).