СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 1 страница

OrpeöHNd, Огрофиыа;—через старо­слов'янську і грецьку мови (гр. Άγριπ-χίνη) запозичено з латинської; лат. Agrippina «жінка з роду Агріппи» утво­рено від лат. Agrippa (чол. p.); Пліній пояснює Agrippa як aegre partus «важко народжений^ народжений вперед нога­ми»; В. Шульце вважає його складним словом, перший елемент якого пов'язує здінд. àgram «вістря», ав. a-(Tö «перший», лтс. agrs «своєчасно прибуваючий», а в другому вбачає скорочену назву ноги (пор. Kuryłowicz «Symbolае philologicae in honorem Vitoldi Taszycki» 1968, 176).— Петровский 41; Суперанская 84; Илчев 43; Ernout—Meillet I 18.

агро- (перший компонент складних слів типу агробаза, агромінімум, агро­технік); — р. болг. м. агро-, бр. агра-, п. ч. слц. вл. слн. agro-;— основа грець­кого слова αγρός «поле», запозичена спочатку в складі слова агроном і виді-

лена шляхом скорочення цього слова.— СІС 20.— Див. ще аграрний.

агроном, агрономія, агрономічний; — р. болг. м. агроном, бр. аграном, п. ч. слц. вл. agronom, слн. agronom, схв. агроном; — запозичення з французької мови; фр. agronome походить від гр. αγρονόμος «службова особа в земельних справах», утвореного з αγρός «поле» і νόμος «закон», а фр. agronomie і agro­nomique утворені від agronome.— Шан­ский ЭСРЯ І 1, 44; Dauzat 19.—Див. ще аграрний, автономія.

аґрус (бот.) «Grossularia», [агруст Мак, аґрус, агрес Мак, агрест Мак, йг-рес, агрест Ж, Мак, аг рис Мак, агрист, аґруст Мак, ягрес Мак, ягрес Ж, яґрест Мак, ягрост Мак, ягрост, янґрес ВеЛ, янгрест Мак] «тс», агрусівка, [аґрусів­ка], ст. аґресть, агрисъ (XVIII ст.); — p. [агрест, агрус], бр. агрэст, [агрыст, агруст], п. agrest, ч. angreśt, схв. агрош, слн. âgres; — через польську мову, в якій agrest у XV—XVI ст. означало «кисле вино з незрілого винограду», пізніше — «аґрус», запозичено з італій­ської мови; іт. agresto «незрілий вино­град» походить від лат. agresta «зелений виноград» (за іншими тлумаченнями «пи­рій»), етимологічно неясного, можливо, пов'язаного з гр. αγρωστις «кормова трава».— Фасмер І 61; Richhardt 29; Brückner 3; Bern. I 25; Ernout—Meillet І 18.

агу¹ (вигук, яким відганяють курей або гусей), агуш, агуша, [ауш Mo, ауша Me, авуш, авуша Mo]; — відоме лише в українській мові складне утворення з вигуків а¹ і гуш (уш) або, можливо, втраченого в цьому значенні гу. —Див. ще а¹, гуш.

агу² (вигук, уживаний при перегу­куванні); — р. бр. агу «тс»; — складне слово, утворене з вигуків а¹ і гу (див.).— Пор. агов, ау.

[агу³] (вигук невдоволення або обу­рення) О; — очевидно, результат видо­зміни форми агй «тс», зближеної фоне­тично з агу¹. — Див. ще агй, агу¹.

[аґу] (вигук, уживаний при звертан­ні до немовляти), аґусі, [аґуґу, аґука-ти]; — р. бр. агу; — звуконаслідуваль­не.— Преобр. І 2; Фасмер І 61.

ад

Аделаїда

 

ад; — р. болг. м. ад, др. адъ, схв. ад, стел, адъ; — через старослов'янську мову запозичено з грецької; гр. αδης «ад» походить від міфологічної власної назви Άιδης, Άΐδης «Гадес, Аїд» (бог смерті, володар підземного царства і, пізніше, саме підземне царство), етимо­логія якої тлумачиться по-різному: ця назва виводиться із сполучення елементів ά- «не» і *πδ- «бачити» (тобто пояснюєть­ся як «невидимий»), зіставляється з дінд. sam-vid- «перебувати разом, об'єд­нуватися» (в т. ч. і в підземному царстві) тощо.— Шанский ЭСРЯ І 1, 44; Frisk І 33—34.

Ада, ст. Ада «згромажене, або оз­добна, з сурскаг(о) отдаленаа» (1627);— р. бр. Ада, ч. Ada,стел. Ядъдд, Ядадд;— через посередництво старослов'янської і грецької мов (гр. Άδά, Άδδά) запо­зичено з гебрайської; гебр. ім'я Adha утворене на основі іменника ^dhâ«npn-краса, краса», пов'язаного з дієслівним коренем *'ädä «входити, проходити; одя-. ν гати (щось); прикрашатися», спорідне­ним з ар. 'adä «бігти, проходити».— Петровский 41; Gesenius 600—601; Klein 21.

Адам, [Одам, Ядам, Адась], ст. Адамъ «ч(е)л(овЪ)къ, або земскіи, рудый» (1627);— р. бр. болг. Адам, др. Адамъ, п. ч. слц. нл. Adam, вл. Hadam, схв. Адам, слн. Adam, стел. Ядамъ; — через посередництво старослов'янської і грець­кої мов (гр. Αδάμ) запозичено з гебрай­ської; гебр. Adam утворено від іменни­ка ädam «людина», спорідненого з ар. adami «людська істота, людина», ак. ädmu «дитина»; можливий також зв'язок з гебр. adam «бути червоним» або з гебр. adämä «(червона) земля» (пор. семантич­ну паралель: лат. homo «людина» < < * «земна» від· humus «земля»).— Пет­ровский 41; Lokotsch 2; Gesenius 13— 14; Klein 21; Walde—Hofm. І 654—655.

адамашка, адамашок «шовкова тка­нина», [одомашка, єдамашка] Пі, [єда-машок, єдеман] Ж, ст. адамашъка (1488), дамаска (1462); — р. адамашка, ст. ода-машка, дамашка (XVI—XVII ст.), бр. адамашка, п. adamaszek; — через поль-

ське посередництво запозичено з серед­ньолатинської мови; слат. adamascus «дамаський» утворене, очевидно, від гебр. (ha) Dammeseq «Дамаск», де ha є артиклем, що дав слат. а- (пор. також лат. Damascus «Дамаск» з гебр. Damme­seq «тс.»); сумнівне пов'язання (Фасмер І 61—62) слат. adamascus з іт. damasco «дамаський».— Richhardt 29; Brückner 2; SW I 7; Sadn.—Aitz. VWb. I 9; Gese­nius 194—195.— Пор. дамасценка.

адвокат, [адукат, адункат] Ж, ад­вокатство, адвокатувати, адвокатура; — р. болг. м. адвокат, бр. адвакшп, п. adwo­kat, [adukat, adukant], ч. слц. слн. advokât, вл. adwokat, схв. адвокат; — запозичення з німецької мови; нвн. Ad­vokât походить від лат. advoeâtus «обі­знаний юрист, судовий захисник, адво­кат», букв, «запрошений (для ведення судової справи)», дієприкметника від дієслова advocàre «закликати, запрошу­вати (також для ведення судової справи)», утвореного з префікса ad- «при-, за-, до-» і дієслова vocâre «кликати, гукати».— СІС 22; Шанский ЭСРЯ І 1, 46; Фасмер І 62; Kluge—Mitzka 8.—Див. ще аван­тюра, вокал.

[адде] «тут; ось, дивися», [аде] (виг.) «сюди»; — складне утворення з вказів­ного елемента am-, який вважається паралельним до от, і прислівника де з можливим скороченням нововиниклого -дд- (-тд- > -дд-> -д-).— Німчук НЗ УжДУ 35, 45.— Див. ще де.— Пор. ат.

адекватний; — р. адекватный, бр. адэкватны, п. вл. adekwatny, ч. adek-vâtni, слц. adekvâtny, бол^ м^ адек­ватен, схв. адеквшпан, адекватнії, слн. adekvâten; — запозичено з французь­кої мови, можливо, через посередни­цтво російської; фр. adéquat «адекват­ний» походить від лат. adaequâtus, па­сивного дієприкметника до дієслова adac­quare «прирівнювати, уподібнювати», ут­вореного з префікса ad- «при-, до-» і діє­слова aequâre «рівняти, прирівнювати»— СІС 22; Шанский ЭСРЯ І 1, 46—47; Kopaliński 28; Dauzat 11.—Див. ще авантюра, екватор.

Аделаїда, Адель; —р. Аделаида, бр. Адзлаіда, п. Adela, ч. слц. Adel aida; —

адже

Адольф

 

запозичення з французької (або німець­кої) мови; фр. Adélaïde (звідки нім. Ade­laide) походить від нім. Adelheid, утво­реного з двн. adol (нвн. Adel) «(благо­родний) рід, родина, походження», спо­рідненого з дангл. seöelu «тс», дісл. aöal «природа, властивість, істота», тох. atäl «чоловік», і двн. heit «істота, влас­тивість, стан», спорідненого з двн. bëd «стан, звання», дангл. had (hied) «честь, звання», дісл. heiòr «тс», гот. haidus «вид, спосіб», дінд. ketuh «світлість, світло, образ».— Dauzat Diet, des noms 2, 6; Paul Kl. Vnb. 74; Kluge — Mitzka 7, 301.— Пор. Адольф.

адже, [аже], ст. аже (XVII ст.); — очевидно, результат злиття виразу а (от) же. — Див. ще а¹, же¹, от.

[адзимка] «прісний хліб, прісняк, вів­сяна паляниця, маца», [адзімка ВеЛ, азима, гадзимка] «тс», ст. азима (XVII ст.); — p. заст. азим, п. [azyma, azymus, azymum], p.-цел. азимъ, дзумъ;— запозичення з грецької мови, раніше — книжним шляхом, пізніше, в західні говори,— через посередництво румунської мови (рум. adzimä, äzimä «тс»); гр. ά-ζϋμος «незаквашений, пріс­ний», складається з частки ά- «не-» і осно­ви дієслова ζϋμόω «заквашую», похідного від іменника ζύμη «дріжджі, закваска», спорідненого з псл. *juxa, укр. юха. — Scheludko 125; Фасмер І 63; Vrabie Ro-manoslavica 14, 127; Cranjalä 197; Boi-sacq 311.— Див. ще а-, юха.

[адзу] (вигук, яким відганяють ко­тів) ЛЧерк, [адзю] «тс.» ЛЧерк;— склад­не утворення з спонукальної частки а і вигуку дзусь, що міг зазнати скорочен­ня.— Див. ще а¹, дзусь.

[адй] «дивись» ladt, adueu] «тс.» МСБГ, [адіть] «дивіться»; — резуль­тат злиття частки а і дивй (-іть[ся\) у вигуковій функції при одночасному скороченні дивй. — Див. ще а¹, диви­тися.

адміністрація, адміністратор, ад­міністративний, адмініструвати, ст. администрация (XVII ст.); — р. болг. администрация, бр. адміністрацьія, п. administracja, ч. adminìstrace, слц. ad-ministrâcia, вл. admìnìstracija, м. схв.

4 '8-539

администраций, слн. administrâcija;— через польське посередництво запозиче­но з латинської мови; лат. administratio «прислуговування, допомога; керуван­ня, адміністрація» є похідним від діє­слова admìnistro «прислуговую; допо­магаю; керую, завідую», утвореного з префікса ad- «при-, до-» і дієслова mini­stro «служу, керую», похідного від mi­nister «слуга, помічник», спорідненого з стел. At к мни, укр. менший. —СІС 23; Шанский ЭСРЯ І 1, 48; Тимч. 8; Кора-liński ЗО; Преобр. І 523—524; Walde— Hofm. II 91.— Див. ще авантюра, мен­ший, міністр.

адмірал, адміралтейство, ст. адмЪ-ралъ (XVIII ст.); — р. болг. м. адмирал, бр. адмірал, п. admirał, ч. слц. слн. ad­miral, вл. admiral, схв. адмирал; — за­позичення з німецької мови; нім. Admi­ral через французьке посередництво (фр. admiral XVI ст. «тс») запозичено з араб­ської мови; ар. amir ar-rahl «командир транспорту» (титул начальника арабг ського транспортного флоту, що в серед­ньовіччі курсував між Північною Афри­кою і Андалузією) утворене з ар. amir «князь, командувач; верхівка дерева», спорідненого з гебр. amir «верхівка де­рева» (обидва від псем. кореня 'mr «бу­ти високим») і rahl (з артиклем ar-<al-) «верблюдяче сідло; багаж; транспорт» (очевидно, пов'язане з ар. коренем rhl «від'їздити»); інакше про походження слова Brückner 2, Фасмер І 62, Holthau-sen ZfSlPh 22, 145; φρ. форма admirai поряд із первісною amiral (t) виникла через неправильне зближення з фр. ad­mirer «дивуватися, захоплюватися» або з слат. admiralius «адмірал», яке утва-рилося під впливом лат. admiràri «ди­вуватися, захоплюватися».-— Шанский ЭСРЯ І 1, 48—49; Kluge—Mitzka 8; Vries AEW 9; Dauzat 31; Lokotsch 6; Gesenius 54, 56—57.

Адольф;— p. бр. Адольф, п. ч. слц. вл. Adolf, болг. Адолф, слн. Adolf;— запозичено з німецької мови, можливо, за посередництвом польської; нвн. Adolf зводиться до двн. Athalwolf (із проміж­ними пізнішими формами Athaulf, Aduli), утвореного з компонентів athal(-)

адоніс

аеродром

 

(adal) «благородний», спорідненого з тох. atäl «чоловік», і wolf «вовк», спо­рідненого з пел. *у^ь1къ, укр. вовк; отже, ім'я означало «благородний вовк». — Paul Kl· Vnb. 3; Klein 27; Kluge — Mitz-ka 7, 151, 867.— Див. ще вовк.— Пор. Аделаїда.

адоніс (бот.) «горицвіт, Adonis L.; (мед.) ліки з горицвіту весняного (Ado­nis vernal is L.)»; — p. болг. адонис, бр. адоніс, п. adonis, схв. (розм.) адо­нис, слн. (розм.) adonis; — номенклатур­на назва новолатинського походження; нлат. adonis утворено на основі лат. Adonis «Адоніс (міфологічне ім'я)», що походить від гр. "Αδωνις «тс», імені си­на кіпрського царя Кініра та його доч­ки Мірри, улюбленця Афродита, якого з ревнощів убив Арей, але Афродита перетворила на квітку; очевидно, пов'я­зане з гебр.-фінік, «don «пан» ('adoni «мій пан»).— СІС 23; Kopaliński 31; Klein 27.

адреса, адрес, адресант, адресат, адресувати; — р. адрес, бр. адрас, п. adres, [adresa], ч. слц. вл. нл. adresa, болг. адресам, адреса, схв. адреса, слн. adresa; — запозичено з німецької мови, можливо, через польську; нім. Adresse походить відфр. adresse «адреса», пов'я­заного з дієсловом adresser «скеровувати, адресувати», утвореним з префікса а-«при-, до-», що зводиться, до лат. ad-«тс», і дієслова dresser «підіймати, ста­вити» як видозміни нар.-лат. *directia-ге, похідного відлат. directus «прямий».— СІС 23; Richhardt 29; Шанский ЭСРЯ I 1, 49; Kluge—Mitzka 8; Dauzat 13, 257; Walde—Hofm. I 354.—Див. ще авантюра, директор.

Адріан, ст. Адріань (1627);—p. Адриан, Андриан, бр. Адрыян, п. Ad­rian, ч. слц. Hadrian, болг. Адриан, схв. Adrìjan, слн. Hadrijan, стел. Ддри-дыъ;— через посередництво старосло­в'янської і грецької мов (гр. Αδριανός) запозичено з латинської мови; лат. Had-riänus (у слат. вимові Adriänus) «(г)адріа-нець, мешканець м. (Г)адрії' (біля Адріа-тичного моря в Італії,— лат. Hadria)» було ім'ям римського імператора (117— 138 рр. н. е.), що походив з цього мі-

ста.— Сл. вл. імен 199; Петровский 42; Илчев БЕ 1958/3, 284. — Пор. Анд-ріан.

[адузь] (вигук, яким відганяють го­лубів), [адуз] «тс.» Пі; — складне утво­рення з підсилювальної частки а і не зафіксованого окремо вигуку -дузь, мож­ливо, пов'язаного з п. duś (вигук для підкликання голубів).— SW І 627.— Див. ще а¹.

[адунь] (вигук, яким відганяють ін­диків) ЛЧерк; — складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку [дунь (дунь-дунь...)], вживаного для підкли­кання індиків.— Див. ще а¹, дунь-дунь.

ад'ютант, ад'ютантство; — р. адъю­тант, бр. ад'ютант, п. adiutant, ч. слц. вл. adjutant, болг. адютант, м. аёу-тангп, схв. а^утант, слн. adjutant; — запозичення з німецької мови; нім. Ad­jutant утворене за зразком фр. adjudant або ісп. ayudante, що походять від лат. adiOtans, -antis «помічник», активного дієприкметника від дієслова adiOto «до­помагаю», пов'язаного з adiuvo «тс», утвореним з префікса ad- «до-» і дієсло­ва iuvo «допомагаю, підтримую», спорід­неного з дінд. yu-yo-ti «тримає здаля, відокремлює, захищає».— СІС 24; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 50; Kluge—Mitzka 7; Dauzat 11; Walde—Hofm. І 736—737.— Див. ще авантюра.

[адя] «ось, дивись» ВеЛ; — очевидно, результат злиття підсилювальної частки а і форми 2-ої ос одн. наказового способу дивися з дальшим скороченням.— Див. ще а¹, дивитися.— Пор. адй.

аеро- (перший компонент відносно нових складних слів типу аеробомба, аеромаяк, аеропошта, аеросани, аеро-транспорт, аерофлот, аерошкола); — р. аэро-, бр. аэра-, п. ч. слц. вл. слн. aero-, болг. м. схв. аеро-; — запозичено з фран­цузької мови в авіаційних термінах типу аеропорт, аеродром (фр. aéroport, aéro­drome), де aero- походить від aero «аеро­план, літак» (скороченої форми від aéro­plane «тс») і має значення «авіаційний», букв, «аеропланний».— Шанский ЭСРЯ І 1, 181—182.— Див. ще аероплан.

аеродром; — р. аэродром, бр. аэро­дром, п. ч. aerodrom, слц. слн. aerodróm,

аероплан

аз

 

болг. аеродрум, м. аеродром, схв. аеро­дром, аеродром; — запозичення з фран­цузької мови; фр. aérodrome є складним утворенням з aero «аероплан, літак» (скороченої форми від aéroplane «тс») і компонента -drome (за зразком hippo­drome «іподром») з гр. δρόμος «біг», по­в'язаного з δραμεΐν «бігти», спорідненим з дінд. dan-dram-yate «біжить».— Шан­ский ЭСРЯ І 1, 181; Frisk I 414—415.— Див. ще аероплан.

аероплан; — р. аэроплан, бр. аэра-план, п. вл. aeroplan, ч. слц. слн. aero­plan, болг. м. аероплан, схв. аероплан; — запозичення з французької мови; фр. aeroplane утворено з гр. άερο- (від αήρ «повітря») і фр. -plane від дієслова pla­ner «ширяти», що походить від лат. pla­nus «рівний», спорідненого з лит. plónas «тонкий», лтс. plans «плоский, рівний, тонкий».— Шанский ЭСРЯ І 1, 182; Dauzat 14, 564; Walde—Hofm. II 318.— Див. ще аеростат.

аеростат, аеростатика, аеростшп-ник; — р. аэростат, бр. аэростат, п. ч. слц. aerostat, болг. аеростат, схв. аеростат, слн. aerostat; — запозичен­ня з французької мови; фр. aerostat утворено з гр. άερο- від άήρ «повітря» неясного походження (припущення про зв'язок з гр. αημί, спорідненим із псл. vëjati, укр. віяти — Boisacq 17 — мало­ймовірне) і στατός «той, що СТОЇТЬ», пов'язаного з ίστημι «ставлю, стою» і спорідненого з лат. status «поставлений», дінд. sthitâh «той, що стоїть», псл. stati, укр. стати. — Шанский ЭСРЯ І, 1, 182; Dauzat 14; Frisk I 736.— Див. ще стати.

[ає] · «так»; — результат видозміни форми [ая] «тс.» з фонетичним перехо­дом а в e після j (й), характерним для частини південно-західних говірок (пор. єк з як тощо).— Кравчук ВЯ 1968/4, 120; J anów Symb. Rozwadowski 2, 274.— Див. ще ая.

аж, [ажень]; —р. [аж, ажно, аж-ник], бр. аж, ажно, др. аже «що; якщо; аж; аж от», ажь, «тс», п. aż «аж; поки; як тільки», [aże, ażno], ст. aże «тс», ч. слц. aż «аж; поки», нл. aż «до; що; щоб; поки», ażo «тс», схв. ст. аг(е) < < *aże «бо; аж», слн. ст. аг «тс»; —

псл. aże; — результат злиття сполучни­ка а і частки же з дальшим відпадінням кінцевого ненаголошеного -е.— Шан­ский ЭСРЯ Π, 51; Фасмер І 63; Sławski І 24; Mikulaskovâ LF 1960 II 253—258; Machek ESJĆ 39; ЭССЯ 1, 41; ESSJ Uk. с. 3—11; Sadn.—Aitz. VWb. I 5.— Див. ще а¹, же¹.

ажіотаж; — р. болг. ажиотаж, бр. ажыятаж, п. ażiotaż, ч. слц. ażiotaź, схв. ажиотажа, слн. ażiotaża; — запо­зичення з французької мови; фр. agio­tage пов'язане з agio «ажіо, лаж, промін», яке походить від іт. aggio «різниця цін між паперовими і металевими грішми; надбавка; ажіо», що виводиться від сгр. άλλάγιον «прибуток від обміну», пов'я­заного з гр. αλλαγή «обмін».— ОС 26; Шанский ЭСРЯ І 1, 51; Dauzat 17; Bloch І 15; Gamillscheg 18; Kluge — Mitzka 9; Klein 38; Battisti—Alessio I 85—86.

ажур¹ (текст.), ажурний, ажуровий; — р. бр. болг. ажур, п. ażur, ч. ażur, ażura, слц. слн. ażur, м. ажурен, схв. ажур; — запозичення з французької мови; фр. ajour «ажур, ажурова робота» утворено на основі виразу à jour «ажурний, про­світчастий», що складається з приймен­ника à «при» (з лат. ad «тс») і jour «день, світло, отвір, просвіт» (з нар.-лат. diur­num «день» < лат. diurnum «денне» від dies «день», спорідненого з псл. dbnb, укр. день).— СІС 26; Шанский ЭСРЯ І 1, 52; Скворцов ВКР 3, 187—191; Dau­zat 22, 420; Walde—Hofm. І 357, 349— 351.— Див. ще авантюра, день.— Пор. ажур².

ажур² «повний порядок; (приел.) у порядку; (бухг.) на сьогодні»; — р. бр. болг. ажур, м. ажурен «акуратний, точ­ний», схв. ажур, слн. ażur; — через по­середництво російської мови запозиче­но з французької; фр. à jour «y порядку; (підсумовано) по сьогодні» виникло як зрощення прийменника à «аж до, включ­но» і jour «день (виконання операції)», що виступають також у виразі à jour «ажурний, просвітчастий».— СІС 26; Шанский ЭСРЯ І 1, 51—52; Скворцов ВКР 3, 187—191.— Див. ще ажур¹. аз; — р. бр. болг. аз, стел. дз"ь;— назва першої літери старослов'янського

 

4*

Аза

азбука

 

алфавіту, що походить від стел. аЗ"к «я», спорідненого з укр. я. — Sadn.— Aitz. VWb. I 42—43.—Див. ще я.—Пор. азбука.

Аза; — р. бр. Аза; — жіноче ім'я не цілком ясного походження, яке по­ширилося, очевидно, завдяки п'єсі М. Старицького «Циганка Аза», що є дра­матургічною переробкою повісті поль­ського письменника Й. І. Крашевського «Chata za wsią» («Хата за селом»); на­явність у повісті значної кількості ци­ганської лексики дозволяє припустити вживання цього імені в циган, можливо, запозиченого ними від тюркомовних на­родів, де воно існує як скорочена форма імені Муаззам (з ар. mu'äzzam «пова­жана, шановна») і Азат (з перс, azad «вільна»); менш вірогідне припущення про. проникнення імені через російську мову і запозичення його безпосередньо від тюркомовних народів, а також про його виникнення в російській мові як наслідку синтезу згаданого арабського й перського імен з чоловічим православ­ним канонічним ім'ям Аза невідомого походження (Суперанская 84).— Рад-лов І 561—562.

азалія (бот.) «Rhododendron L. (Aza­lea)»; — р. азалия, азалея (1835 р.), бр. азалія, п. azalia, azalea, ч. azalka, azâla, azalea, ели. azalka, болг. азалия, слн. azaléja; — назва, засвоєна з ново-латинської номенклатури; нлат. azalea утворено К. Ліннеєм на основі гр. άζα-λέος «сухий» (άξαλέα ж. р. «суха»), похідного від άξω «сушу», спорідненого з нім. Asche «попіл», англ. ash «тс»; назва зумовлена тим, що азалія любить сухий грунт.— Шанский ЭСРЯ І 1, 52—53; Kopaliński 103; Dauzat 65, 765; Klein 136; Frisk I 25—26.

Азарій, ст. Азарїа «помочь г(оспод)-НА» (1627); — р. Азарий, розм. Азар, ст. Азария, бр. Азар, болг. Азария, стел. Язариіа; — через старослов'ян­ську мову запозичено з грецької; гр. Άζαρίας походить від гебр. 'Äzarjä¹¹ (<*'äzariäh(u)), букв, «допоміг бог», ут­вореного з дієслова 'âzâr «допоміг», спо­рідненого з арам. 'Mdâr «тс», ар. 'âdara «вибачив», та іменника jä^h (<*jäh(Q))

«бог», етимологічно неясного.— Петров­ский 42; Klein 136, 496, 568, 824.

[азарнйй] «завидний, щасливий» Я; — очевидно, утворення від не засвідченого українськими діалектними словниками іменника азар(т/д) у значенні «(щасли­вий) випадок, щастя, удача», можливо, пов'язаного з п. рідк. azard, azart «тс; азарт» (nop. η. hazard, ст. ażard «тс»).— SW II 23.— Див. ще азарт.

азарт; — р. азарт, ст. газард (XVIII ст.), бр. азарт, п. hazard (рідк. azard, azart), ст. ażard, ч. слц. вл. ha­zard, болг. хазарт, азарт, м. хазард, схв. хазард, слн. hazard; — очевидно, через російську і польську мови запози­чено з німецької; нім. Hasard «азарт, азартна гра» походить від французького hasard «тс», запозиченого з іспанської чи португальської мови; ісп. порт, azar «випадковість, риск, невдача; нещасли­ва карта» пов'язується з ар. az-zahr (<al-zahr) «гральна кість»; висловлюва­лося також припущення (Lokotsch 170— 171; Klein 709—710) про зв'язок з ар. jasara «грати в азартну гру, на гроші» або похідним від нього ар. jasar «група людей, що грають в азартну гру».— СІС26; Шанский ЭСРЯ І 1, 53; Фасмер І 63; Kluge—Mitzka 291; Dauzat 385.— Пор. азарний.

азбест; — р. асбест, азбест, бр. аз­бест, п. слц. azbest, ч. вл. asbest, болг. м. азбест, схв. азбест, слн. azbest; — через польську і, можливо, німецьку (нім. Asbest) мови запозичено з латин­ської; лат. asbestos походить від гр. άσβεστος «негашене вапно; азбест», ут­вореного з частки ά- «не-» і прикмет­ника σβέστος, похідного від дієслова σβέννϋμι «гашу», спорідненого з псл. gasiti, укр. гасати. — СІС 26; Шанский ЭСРЯ І 1, 157; Sł. wyr. obcych 62; Klein 111; Дворецкий—Корольков 89; Boisacq 856.— Див. ще а-, гасити.— Пор. звисть.

азбука, [азбучник Ж, Я, азбуковець Ж1, ст. азбука (1627), язъбука (XVII— XVIII ст.); — р. бр. болг. м. азбука, др. азъбукы, азбука, п. ч. слц. вл. az-buka, схв. азбука, слн. âzbuka; — утво­рено в давньоруській мові за зразком слів на -а від др. азъбукы, запозиченого

азимут

ай но

 

з старослов'янської мови; стел. азъЕву--™ утворено за зразком гр. άλφάβητος «алфавіт» з назв двох перших літер абет­ки (пор. гр. άλφα — стел. <ΐ3·κ, гр. βήτα — стел, воу-ккі).— Шанский ЭСРЯ І 1, 53; Фасмер І 63; Срезн. І 9—10; Sadn.— Aitz. VWb. I 41.— Див. ще аз, буква.— Пор. абетка, алфавіт.

азимут, азимутальний; — р. м. ази­мут, бр. азімут, п. azymut (рідк. azi­mut, acimut), ч. слц. вл. azimut, болг. азимут, схв. азимут, слн. azimut; — запозичення з французької мови; фр. azimut «азимут» походить від ар. as-sumût (as-simût) «дороги (правильні), напрями», пов'язаного з as-samt (<al-samt) «дорога (правильна), напрям».— СІС 26; Шанский ЭСРЯ І 1, 53—54; Dauzat 65; Klein 136; Lokotsch 144.

азот, [азотняк] Я, азотистий, азо­тувати; — р. бр. болг. азот, п. azot, м. азот, схв. азот; — запозичення з французької мови; фр. azote утворено в 1787 р. хіміком Лавуазье на позна­чення відповідного газу з гр. ά- «не-» і ζωτικός «той, що дає життя, животвор­ний», похідного від ζώω «живу», спорід­неного з псл. ziti, укр. жити; в цілому означає «той, у якому не можна жити».— СІС 27; Шанский ЭСРЯ І 1, 54; Dauzat 65; Klein 136; Frisk I 1, 237—239, 618—619; Boisacq 312.—Див. ще а-, жити.

[азям! «свитина, каптан Ум.— Сп.; цінна східна річ; килим, сідло, кинджал і ін. Пі», [азямський] «східний» Пі; — р. Іазям, озям] «верхній чоловічий одяг східного крою», ст. озям «тс.» (XVI ст.), п. ст. adziamski «перський»; — запози­чення з тюркських мов; тур. Асет «перс» асетсе «перський», аз. Ачам «Персія» походять від ар. 'agam «варвари, неара-би, перси».— Шанский ЭСРЯ І 1, 54; Фасмер І 1, 64; Радлов І 516.

[азьдики] (присл.) «ось де, ось тут» Л; — складне утворення з частки ось і прислівника де, ускладнене суфіксом -ки, характерним для зменшено-підсиль-них форм прислівників в усно-розмов­ній мові (пор. теперки, тутки і под.); форма асьдики зам. осьдеки (пор. ось­дечки) відбиває вимову ненаголошеного -є- як -и- і а- замість о-, перенесеного

з форм, де воно, очевидно, виникло в за­кономірній для східнополіських гові­рок ненаголошеній позиції (напр., ось­де <ось-де). — Див. ще де¹, ось.

аїр (бот.) «лепеха, Acorus calamus L.», [аєр Ж, аер Ж, гав яр, гаїр Мак, гайвір Мак, ір Ж, ірнйк Ж, їр Мак, йор Мак, лір Мак] «тс»; — ρ. άύρ, up, бр. aép, п. [ajer] (з укр.) «тс»; — запозичення з турецької мови; тур. agir «тс.» похо­дить від гр. ακορον «ірис водяний, Iris pseudacorus», нез'ясованого походжен­ня.— Фасмер І 64; Фасмер ГСЭ III 26— 27; Frisk І 55—56; SW І 15.— Пор. га-в'ян.

ай¹ (вигук), аяй (ай-ай) «тс», айка­ти, аяйкати, айкало, аяйкало; — р. бр. болг. ай, п. ч. слц. вл. нл. м. aj, схв. а], слн. àj; — праслов'янське складне ут­ворення з вигуку а і менш ясного й (j), яке могло стояти первісно перед а (пор. вигук яй або вигуки ой, йой і йо) чи після нього, в супроводі якогось на­ступного голосного, що зредукувався й занепав; спроби конкретнішого з'я­сування первісної форми (Шанский

ЭСРЯ І 1, 54; Machek ESJĆ 34) поки що малопереконливі; паралельні утворен­ня дінд. ai, гр. αί, лат. ai, нвн. еі, фр. аїе.— Преобр. І 4; Sławski І 23.— Див. ще а¹.