Будова словникових статей

ЕТИМО

шжп

словник

УКРАЇНСЬКОЇ

мови

том

ЕТИМОЛОГІЧНИЙ

словник

УКРАЇНСЬКОЇ

мови

В семи томах

Наукова думка

ЕТИМОЛОГІЧНИЙ

словник

УКРАЇНСЬКОЇ

мови

Том перший

А

Київ 1982

ПІДГОТОВКА ЕЛЕКТРОННОГО ВИДАННЯ:

«ІЗБОРНИК» ИНр://Іііоруз.кіеу.иа/

УІІ.2006

Первий том словаря содержит слова на букви А—Г, в нем подается зти-мология и характеризуется состояние зтимологической разработки всех зафик-сированньїх в XIX и XX вв. слов украинского литературного язика и диалек-тов, за исключением наиболее регулярно образованних производннх форм, связанннх с приведенньши в словаре, и устарелнх нли узкоспециальннх терми-нов иностранного происхождения. Рассматриваются также собственнне имена людей, распространенние на Украине.

Для филологов широкого профиля, специалистов по украинскому и другим славянским язикам и всех, кто интересуется происхождением слов,— научних работников, преподавателей, студентов.

Перший том словника містить слова на літери А—Г, у ньому подається етимологія і характеризується стан етимологічної розробки всіх зафіксова­них у XIX і XX ст. слів української літературної мови та діалектів, за ви­нятком найрегулярніше утворюваних похідних форм, пов'язаних із наве­деними в словнику, і застарілих або вузькофахових термінів іншомовного походження. Розглядаються також власні імена людей, поширені на У країні _ь

Для філологів широкого профілю, фахівців з української та інших сло­в'янських мов і всіх, хто цікавиться походженням слів,— наукових працівни­ків, викладачів, студентів.

Редакційна колегія: О. С. Мельничук (головний редактор), /. К. Білодід, В. Т. Коломієць, О. Б. Ткаченко

Редакція мовознавства

4602020000.097

© Видавництво «Наукова думка», 1982

ПЕРЕДМОВА

Етимологічний словник української мови створено відділом загального і слов'янського мовознавства ордена Трудового Червоного Прапора Інсти­туту мовознавства ім. О. О. Потебні Академії наук УРСР. Реєстр Словника з розподілом слів між словниковими статтями був докладно обговорений і затверджений на робочих засідаиних відділу.

Перший том Словника укладали: Р. В. Болдирєв — від аніс до ануть і від борбйлик до бурнус, В. Т. Коломієць — від автентичний до ад і від б до бервінок, А. П. Критенко — від анцерада до арбітр і від вівтар до ворсб-битися, Т. Б. Лукінова — від акліматизація до алло, О. С. Мельничук — від а до авряк, від акафіст до акец і від бергамот до борозна, Г. І. Ніку-лін — від амонал до аніж і від вудь-вудь до геньцюр, Г. П. Півторак — від арсен до асамблея, від верий до вівсюг ї від ворухнути до вуд-вуд, О. Д. По-номарів — від атра до аяй, Н. С. Родзевич — від алмаз до амністія і від градар до гушнйк, Н. П. Романова — від аргамак до аромат, О. Б. Тка-ченко — від Ада до акажу і від гео- до град², А. М. Шамота —від асеніза­ція до атом і від бурса до вернзуб. Деякі слова в перерахованих авторських частинах належать не укладачам цнх частин, а редакторам тому — В. Т. Ко­ломієць (слова акур, антам, ахи, биндера, брнбеґа, бридзя, бризястнй, вабить, валасатися, видний, видюк, виж¹', викапаний, викустрати, виля, внльєтник, виміл, винозір, випулитн, виринати, виринниця, Віра, віри-тися, вірмении, вісьтак, віха², віщати, віщий, волочильне, волуйко, вомиг, воняк, гала, галаган, ґалаґан¹, ґалаґан⁴, ґаладзан, галайстра, галалнм, ґаламаґа, галамбуватн, галанець, галапас, ґалґаи, ґалиця², ґалиця³,ґалиця⁴, галка¹, галу-балу, гальмо², гама, гамбар², гамела, гамзать, гамлати, гамуз², ґаиґулнки, гантель, гаицанина, гапалом, гапка, гара, гарабакати, ґара-боля, гарбарка, ґарґара, гарикати, гаркати, гармаки, гармасувати, гоблати, говдя, ґовиар, гойса, ґолобати, голобитн, голобрнш, голодець, голомпак, голубки, ґольопа, гомелуватий, гоплєля, ґорґоля, горлиця, горобейник, горупа, грухнутн, грядило, грясти², грястиця, ґуґля¹¹, ґуґля², гугур, гудж¹', гудити, гул, ґухиути), О. С. Мельничуку (адекватний, акоз, акось, ало, аля, ано¹, ано², арідиик, асіськн, атась, атешь, ацера, аци, аціба, ачей, бабковий, байрак², боростатися, борсатн, бортіти, босятник, ботик, боц, боця, бочкувати, бранзоля, брез, брезгань, бремкать, бреидати, бриль, бриндяк, брусначка, брухтеля, бруцельоз, бруштин², брюзгиути, брязун, бугай⁴, будулавка, букарт, бурай. бурачник, буреки, бурлака, бурмоситися, бурмотати, бутнн, бутурлин, буцьке, вала, варапанік, варводити, ваш-кірка, ве¹, ве-ве, вербена, верезати, верло, верннна, верхола², верхолода, верштаб, вех, вещ², виґиреґи, видай, визволити, виздоза, вимерхатися, виміл, витати¹, витати², витва, витрибки, внтривал, витришки, вишар-вати, вишнябати, відай, відбаглувати, відвага, відвертий, відкараскува­тися, відиище, відчинити, вістя, віщо, воєвода, воловець, Воніфатій, вор-коч, воротич, востікати, вправа, временщик, всілякий, вспинячки, всті-катися, встрих, втевелити, втупити, вуглова, вундеркінд, вуитуватися,

Передмова

в'юшка, в'ядчииа, ґаб, ґабатн, габзувати, габітус, ґаваґатн, гаваза, ґава-иос, гавран, ґавуля, гавура, гав'яи, гагат, гагауз, гадати, гадинник, гайдай, ганнок, гайнути, гайстер, гак², гал⁸, ґала, галайда, галатин, галнтн¹, галиця¹, гало, гальмо¹, ґамбуритнся, гамера, гамула, гапсом, гамбар¹, гар­бати, гарбузинка, гарведа, гаргара², ґарґачки, гарма-дарма, гармиз, гарний, гарнівка, гартувати, гарувати, гарцювати, гарювати, гас², гателити, гатн-нець, гаття, гаяти, гва, геде, гезде, гейс, ґелень-ґелень, ґелка, гемія, гемон, ґенґоритися, геиезнс, генерація, генцинатий, гербевош, герлак, геруватн, гетаж, гетазь, гирдиґати, гіацинт, гійво, ґірґалка, гладишка, гладишник, глиматн, глисник, глобатн, глухиня, глушици, Родзинка, гопля, гопоту, гопчук, гордовля, горейка, гостриця, гот, готичний, граматка, грація, гре-белюк, гребиш, гребля, гришка, гробак, громити, громушина, грубіян, груд, груз², грузин, грянь, губовать, гуджу, гулакн, гусак⁴, гутати¹, гутати², гу-торити, гушник і О. Б. Ткаченку (Антип, Арій, аріяка, асьек, аць, балбера, ба-ле, балюля, бальтя, бараліжннй, барандійка, барцьожки, баршавнк, бен­тег, біз, біхреса, бламанка, бобка, борухатий, бреус, бугаш, бугір, буда, буджак, будзя, буднтн², буднітн, бужачка, букн-барабан-башта, варовннй, варош, вахнутн, вахня, водовуд, гартулець, гарч¹, гарч², гастроном², гася, Гаська, гатилити, гатра, гаша, гдачка, гевездий, гевсадий, гевтот, ґедзло, гей-брн, гейлята, гейс-берта, гульвіса, гундер, гунджюк, гуня², ґурґуля, турити, гурка², гурман², гурманом, гуфлинка, гушка, гушма).

Машинопис Словника рецензували член-кореспондент АН СРСР О. М. Трубачов і члени сектора етимології та ономастики Інституту росій-ської мовн АН СРСР Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гіндін, Л. В. Куркіна, В. А. Мер-кулова, Г. Ф. Одинцов, І. П. Петлєва, які зробили ряд цінних зауважень і пропозицій до Словника, врахованих при його остаточному редагуванні. Машинопис І тому Словника рецензували В. В. Німчук і С. П. Левченко^ які теж подали чимало цінних порад. Усім рецензентам авторський колек­тив висловлює глибоку подяку.

В. В. Німчуку, крім додатків та уточнень до ряду статей І тому, нале­жать етимологічні пояснення слів акуш, бавда, баймуд, балбута, балуша, берівннй, бига, бнрфи, бичованець, бокорван, брандзя, буґер, буґера, вга-ладити, виґардить, видзиґанка, вицяпкати, вну, вручість, вточн, вшпа-тнтн, гавза, гайно, ґеба, ґерґавка, ґолнко, ґонда, ґорондейка, грецнло.

У попередньому редагуванні окремих частин І тому брали участь укла­дачі Г. І. Нікулін і Г. П. Півторак, а також О. М. Гаркавець, Т. Г. Лин-ник, О. Ф. Савранчук. О. М. Гаркавцю належить етимологічна розробка статей бармаки, бурулька¹, веремія, водильця, ґуґля³, гуч-кара.

У роботі над технічним оформленням тексту І тому брали участь Т. І. Басе, В. А. Ткаченко, Т. А. Харитонова, Т. О. Черниш і Г. М. Явор-ська.

Зауваження та побажання просимо надсилати на адресу: Київ-1, вул. Кі­рова, 4, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР або Київ-4, вул. Рєпіна, 3, видавництво «Наукова думка».

ВСТУП

Характер Словника

У Словнику подаються основні відомості про етимологію (тобто походження і гене­тичні зв'язки) слів сучасної української мовн. Найхарактернішими ознаками Слов­ника, у порівнянні з іншими існуючими ети­мологічними словниками слов'янських мов, є великий обсяг охоплених ним лексичних матеріалів української мови, які потребують саме етимологічного висвітлення, і пов'я­зана з цим відносна стислість викладу. У Словнику знаходять етимологічне висвіт­лення або характеристику стану їх етимоло­гічної розробки зафіксовані в XIX і XX ст. слова української літературної мови і укра­їнських діалектів, як здавна успадковані, так і запозичені з інших мов, за винятком явно випадкових, не закріплених у вжитку утворень, слів з невідомим значенням, зако­номірних для цілих діалектів фонетичних варіантів, найбільш регулярно утворюваних похідних форм, цілком виразно пов'язаних з наведеними в Словнику (перелік таких форм подається далі на стор. 11 —12), етимоло­гічно прозорих складних слів (оскільки про­сті слова, з яких вони утворені, подаються на своїх місцях) і вузькофахових термінів іншомовного походження, про етимологію яких здебільшого подаються стислі відомості в словниках іншомовних слів. З іншомовних запозичень до Словника вводяться лише такі, які стали справжніми елементами словнико­вого складу української мови чи певного міс­цевого говору, хоч би й територіально обме­женого, пограничного. З власних назв у Слов­нику розглядаються лише використовувані українцями особові імена і частіше вживані в українській мові етнічні назви, не похідні від назв відповідних країн.

В основу реєстру Етимологічного слов­ника української мови покладено реєстр шеетитомного Українсько-російського слов­ника АН УРСР (К., 1953—1963 pp.) і чоти­ритомного Словаря української мови, упо-

рядкованого Б. Д. Грінченком (К., 1907— 1909 pp., перевидання 1958 p.). Крім цього, для укладання реєстру використано близько ЗО інших лексикографічних праць, у тому числі перші сім томів тлумачного Словника української мови (К., 1970—1976 pp.), Слов­ник української мови П. П. Білецького-Носенка (1843 p., вид. К-, 1966 р.), Словинк української мови Ф. Піскунова (вид. 2, К., 1882 p.), Українсько-німецький словник Є. Желехівського і С. Недільського (Львів, 1886 p.), Словник української мови Д. І, Яворннцького (Катеринослав, 1920 p.), Лін­гвістичний атлас українських народних го­ворів Закарпатської області УРСР (Лексика) Й. О. Дзензелівського (ч. І, Ужгород, 1958 p.; ч. II, там же, 1960 p.), сім лексикографічних праць І. Верхратського, ряд опублікованих переважно в післявоєнний період діалектнях словників різних авторів, деякі новіші пере­кладні словники української мови, а також численні матеріали з українських діалектоло­гічних досліджень. Назви цих праць пода­ються в наведеному далі списку бібліогра­фічних скорочень.

Прагненням до стислості зумовлена по­будова Словника за гніздовим принципом: до найпростішого (чи, іноді, найчастіше вжи­ваного) слова, яке потребує окремого етимо­логічного пояснення, в тій самій словнико­вій статті приєднуються його фонетичні ва­ріанти і вибрані споріднені слова, словотвор­чий зв'язок яких з реєстровим словом є ціл­ком прозорим (за винятком найбільш регу­лярно утворюваних), після чого піддається етимологічному висвітленню, як правило, лише реєстрове слово статті. У Словнику міститься близько 30 тис. таких словникових статей. Для полегшений розшуків слів, по­даних під одним реєстровим словом, особ­ливо таких, які починаються з інших букв, до Словника додається покажчик з перелі­ком усіх згадуваних у кожному томі слів

Вступ

Характер словника

 

української мови, як і всіх слів інших мов, з позначенням тих місць, де вони наводяться. Генетично споріднені слова, етимологіч­ний зв'язок між якими вже безпосередньо ие усвідомлюється (типу спинатися, п'ясти, п'ята, путо, перепона), разом з належними до кожного з них похідними розробляються в окремих статтях, причому глибока етимо­логія з залученням відповідників з інших індоєвропейських мов подається при якомусь одному з них (найпростішому або першому за алфавітним порядком), а від решти спо­ріднених з ним слів після висвітлення їх ближчих етимологічних вв'язків робляться поснлаиня на це слово за допомогою позначки «Див. ще» або,— коли слово, на яке робиться посилання, названо в кінці статті,— за до­помогою позначки «(див.)» після цього слова, Слова, при яких дається коротке етимоло­гічне пояснення з відсиланням до іншої статті, що містить глибшу етимологію, в цій статті не повторюються, але від неї (в кінці статті), як правило, робиться зворотне від­силання до цих слів за допомогою позначки «Пор.». Ця ж позначка використовується для взаємного пов'язування генетично спорід­нених слів типу спинатися, п'ята, путо, кожне з яких, крім короткого етимологіч­ного пояснення у відповідних статтях, дістає глибшу етимологію при висвітленні якогось одного з цях слів (без їх повторення), а та­кож для пов'язування слів, що виявляють формальну і семантичну подібність, яка не піддається точнішій етимологічній характе­ристиці (напр., у статтях ат і ет). Відсилання за допомогою позначок «Див. ще» і «Пор.» застосовується також у випадках з іншомов­ними запозиченнями. Зокрема, якщо запо­зичене в українську мову слово зводиться до такого слова в мові-джерелі, яке перебуває в глибших етимологічних зв'язках з іншим словом української мови, пояснення запози­ченого слова доводиться лише до слова в мові-джерелі, а при ньому, замість глибшої ети­мології, вказується на його етимологічний зв'язок з відповідним словом української мови, до якого робиться відсилання за до­помогою «Див. ще» в кінці статті; таким чи­ном, глибша етимологія запозичення дається вже під відповідним йому українським сло­вом, від якого, в свою чергу, може бути зво­ротне відсилання за допомогою позначки «Пор.» до слова-запозичення. Так, напри-

клад, у статті борг післи повідомлення про походження цього слова з німецької мовн і вказівки на зв'язок нім. Borg з дієсловом bergen «заховувати, рятувати; давати по­щаду» глибшої етимології слова bergen уже не подається, а вказується лише на спорід­неність його з укр. берегти і в кінці статті робиться відсилання: Див. ще берегти. Дальші етимологічні зв'язки нім. bergen висвітлюються вже в статті берегти разом з етимологією відповідного власне україн­ського слова. Застосована в Словнику система посилань забезпечує послідовне виявлення генетичних зв'язків чи структурної подіб^-ності між словами, поданими в різних слов­никових статтях, а це унаочнює загальну картину історичних стосунків між словами української мови і між українською та ін­шими мовами світу.

У Словнику подаються лише відомості суто етимологічного характеру: для слів, здавиа успадкованих з праслов'янської мови, наводяться дані про походження звукового складу їх основ (коренів) і про розвиток їх семантики, починаючи з найдавнішого рекон­струйованого стану, а для слів, запозичених українською чи давньоруською мовою з ін­ших,— наявні дані про джерела і шляхи запозичення разом з найстислішою етимоло­гічною характеристикою відповідного слова в мові, що була початковим джерелом запози­чення. Власне словотворчі коментарі, особ­ливо до сучасних українських утворень, у словникових статтях, як правило, не да-ютьси. Для успадкованих українською мовою спільнослов'янських слів не позначається й час їх першої фіксації в історичних пам'ят­ках української мови, насамперед тому, що при більшості таких слів подаються їх попе­редні форми, зафіксовані вже в давньоруських пам'ятках, а також тому, що відповідні історичні дані наводяться у двотомному «Словнику староукраїнської мови XIV— XV ст.» (К., 1977—1978 pp.). Але для іншо­мовних запозичень форма і час фіксації в історичних пам'ятках всюди, де можливо, подається, оскільки це може сприяти уточ­ненню відомостей про час і шляхи самого про­цесу запозичення відповідних слів.

З метою повнішого висвітлення етимоло­гії окремих слів до етимологічних статей вво­дяться у ряді випадків не тільки пов'язані з реєстровим словом діалектні форми, а й де-

Вступ

Наукові засади Словника

 

які варіанти словотвору і наголошення, ха­рактерні для певних етапів чи територіаль­них умов розвитку української літературної мови. У словах з діалектів задньоязичний дзвінкий проривний приголосний послідовно позначається знаком t. Виразно діалектні форми, а також окремі значення слів, наявні лише в діалектах, подаються в квадратних дужках. Варіанти словотвору і наголошення слів літературної мови наводяться без спеці­альних застережень, причому наявність двох чи кількох варіантів наголошення, у тому

числі й діалектних, позначається двома чи кількома знаками наголосу над одним напи­санням слова без виділення нормативного наголосу, лише, здебільшого, з наведенням основних джерел, у яких ці наголоси зафік­совано. Слова, наголос яких у використаних джерелах ие був указаний, подаються в Слов­нику без позначення наголосу. З огляду на все це Словник не може виконувати роль довідника з питань словотворчих, акцентуа­ційних чи правописних норм сучасної укра* їиської літературної мовн.

Наукові засади Словника

Кожний етимологічний словник окремої слов'янської мови становить певну ланку в єдиному нерозривному ланцюгу загально­слов'янської етимології, яка, в свою чергу, входить до складу етимології індоєвропей­ських мов і, ширше, порівняльно-історич­ного індоєвропейського мовознавства. Тому Етимологічний сцовник української мови при наявності створених уже раніше відповідних словників інших слов'янських мов не може в основних наукових принципах відрізнятися від цих словників і, таким чином, різко пори­вати з науковою традицією укладання ети­мологічних словників слов'янських та інших індоєвропейських мов.

Етимологічний словник української мови укладено в основному на традиційних науко­вих засадах, прийнятих і в інших сучасних етимологічних словниках індоєвропейських, у тому числі й слов'янських, мов. Успадко­вані з праслов'янської мови слова індоєвро­пейського походження зіставляються з спо­рідненими словами слов'янських та інших індоєвропейських мов з послідовним ураху­ванням встановлених порівняльно-історич-иим мовознавством закономірних звукових відповідностей між слов'янськими і взагалі індоєвропейськими мовами та реальних мож­ливостей семантичних змін і переходів між зіставлюваними словами¹. При словах, успад-

* Основи слов'янського порівняльно-історич­ного мовознавства, на яких грунтується і цей Словник, викладено зокрема в книзі «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов», К., 1966.

кованих українською мовою через прасло­в'янську з індоєвропейської, наводяться не тільки праслов'янські форми і відповідники з інших індоєвропейських мов, а й традиційна реконструйовані індоєвропейські корені. Лише в поодиноких випадках, де це була можливо, подаються нові реконструкції в плані ларингальної теорії або згадуються найбільш переконливі зіставлення з фактами семіто-хамітських, рідше — урало-алтайсь-ких мов.

Щодо слів, запозичених даною мовою з інших мов, етимологічні словники здебіль­шого обмежуються лише вказівками на мову— першоджерело запозичення і на мови, які могли відігравати при запозиченні роль по­середників. Етимологічний словник україн­ської мовн, на відміну від інших етимологіч­них словників, усюди, де це виявилось мож­ливим, подає стислу етимологію запозиченого слова в мові-першоджерелі. При цьому наво­диться лише обмежена кількість іншомовних етимологічних відповідників до слова з мови-першоджерела, без подання реконструйова­ного кореня (пор. статті абзац, абрикос та ін.). Якщо першоджерелом запозичення e одна з індоєвропейських мов (грецька, ла­тинська та ін.), то в першу чергу звертається увага на те, чи не має дане іншомовне слово прямого етимологічного відповідника в сло­в'янських і, зокрема, в українській мові, а при наявності такого відповідника він на­зивається в статті поряд з одннм-двома від­повідниками з інших індоєвропейських мов і, крім цього, як уже згадано вище, в кінці статті дається відсиланий до відповідного

Вступ

Будова словникових статей

 

українського слова, під яким наводяться дальші етимологічні зв'язки тих самих спо­ріднених слів обох мов.

Питання про шляхи проникнення в укра­їнську мову іншомовних слів, особливо книж­ного характеру, в більшості конкретних ви­падків виявляються досить складними і мало дослідженими. Книжні запозичення з латин­ської і західноєвропейських мов, зафіксовані в пам'ятках XIV—XVIII ст., могли прони­кати в українську мову через посередництво польської. Але з огляду на високий рівень освіти на Україні в XVI —XVII ст. і на ши­роке безпосереднє знайомство українських учених і культурних діячів того часу з грець­кою і латинською писемністю є підстави при­пускати, що більшість запозичень цього часу θ латинської мови могла бути засвоєна укра­їнською безпосередньо, паралельно з засво­єнням тих самих слів польською мовою. Піз­ніше, в XVIII—XX ст., багато запозичень із західноєвропейських мов могло проникати в українську мову двома шляхами — через російську мову (иа територію східної частини України) і через польську (на територію За­хідної України). Крім того, значна частина іншомовних слів могла бути введена в літе­ратурну українську мову українськими куль­турними діячами безпосередньо з західно­європейських мов, причому російська і поль­ська мови могли стимулювати такі запози­чення своїм прикладом, а могли й зовсім не впливати на них. Таким чином, кожне окреме іншомовне запозичення для свого етимологічного висвітлення потребує ґрун­товного вивчення конкретних обставин і шля­хів його проникнення в українську мову.

Оскільки в розпорядженні укладачів цього Етимологічного словника таких конкретних даних, як правило, не було, шляхи запози­чення висвітлюваних у Словнику іншомов­них слів характеризуються в більшості від­повідних статей з належною обережністю. Певні уточнення в цьому напрямі можуть бути внесені в наступні видання Етимологіч­ного словника української мови в міру вияв­лення необхідних для цього фактичних відо­мостей. Запозичення інших слов'янських мов, паралельні до запозичень української мови, наводяться як відповідники до укра­їнських форм часто незалежно від того, якими шляхами вони приходили в окремі слов'ян­ські мови.

Одна з основних настанов у роботі над Словником полягала в тому, щоб у викладі статей послідовно враховувався і відзначався ступінь наукової обгрунтованості й реаліс­тичності пропонованих пояснень. У Словник не допускалися ие публіковані раніше при­пущення суб'єктивного характеру, позбав­лені будь-яких фактичних підтверджень, на­віть якщо знайти більш задовільне поис-нення слова й не вдавалось. У кращому разі такі припущення подавались як можливі, але тільки після основної констатації «не­ясне» або «не зовсім ясне». У зв'язку з цим до Словника введено певну кількість статей без будь-яких етимологічних пояснень, лише з загальною оцінкою «неясне». Мета вмі­щення таких статей полягає в тому, щоб виявити загальний стан етимологічної роз­робки лексики української мови і звернути увагу майбутніх дослідників на слова, які потребують етимологічного пояснення.

Будова словникових статей

Прийнята в Словнику структура словни­кової статті має три основних варіанти, за­лежно від характеру висвітлюваного реє­стрового слова. Для успадкованого з прасло­в'янської мови слова, етимологія якого пов­ністю подається в одній статті, словникова стаття будується з таких частин: а) реєстрове слово; б) фонетичні та словотворчі варіанти реєстрового слова і всі ті похідні від реє­стрового слова та його варіантів, які було визнано за доцільне подавати в цьому Слов-

нику під реєстровим словом (див. стор. 7, 11—12); в) етимологічні відповідники реє­стрового слова з усіх слов'янських мов, у яких вони зафіксовані; г) реконструйована форма реєстрового слова чи його основи на різних етапах розвитку праслов'янської мови, починаючи від найпізнішого і кінчаючи най­давнішим і, в разі потреби, пояснення до цієї форми на рівні праслов'янської мови; д) етимологічно пов'язані з реєстровим сло­вом слова інших індоєвропейських мов, почи-

10'

Вступ

Будова словникових статей

 

наючи з найближчих до праслов'янської фонетичних і словотворчих форм; на початку чи в кінці цієї частини статті, залежно від конкретного характеру матеріалу і зумовле­ного ним ходу викладу, подається, в разі можливості, індоєвропейський корінь чи по­ширена основа; є) етимологічно пов'язані з реєстровим словом слова семіто-хамітських чи урало-алтайських мов (де можливо); є) бібліографія найважливішої літератури з питань етимології відповідного слова чи споріднених з ним слів слов'янських і інших мов, якщо вона не була наведена вже в попе­редній частині статті.

Якщо реєстрове слово перебуває в ети­мологічному зв'язку з іншим словом україн­ської мови, під яким подається глибока ети­мологія, спільна для обох (чи кількох) таких реєстрових слів, то стаття будується лише з частин а), б) і в деяких випадках в), після чого стисло викладається найближча етимо­логія реєстрового слова, наводиться бібліо­графія, а в кінці статті за допомогою по­значки «Див. ще» або «(див.)» робиться від­силання до відповідного іншого слова.

При реєстрових словах, що були запо­зичені в українську або давньоруську мову з будь-якої іншої мови, замість частий г), д)₍ є) подається одна частина, в якій вказу­ються джерела і шляхи запозичення, а також всюди, де можливо, подається стисла най­глибша етимологія запозиченого слова в мові-джерелі.

З фонетичних і словотворчих варіантів реєстрового слова подаються лише такі, які не становлять закономірних діалектних варі­антів, послідовно виявлених у певних гово­рах. Так, при слові багатий наводиться ва­ріант богатий, при слові вихор — варіант віхор (з говору, який у принципі розрізняє вн і ві), при слові кінчати — діалектний варіат_шкончати, але не подаються зафіксо­вані в акаючих чи укаючих говорах варіанти з а або у замість ненаголошеного о, звичайні для багатьох говорів варіанти з н замість ненаголошеного є, звичайні для північних говорів варіанти з дифтонгами на місці ко­лишніх о, e в новоутворених закритих скла­дах і наголошеного ë або з голосним e на місці ненаголошеного ë і т. д. Як винятки, такі форми подаються лише в тих випадках, коли до них не зафіксовано відповідників з літературної мови чи з говорів, які лягли в

основу фонетичної та орфоепічної норми ук­раїнської мови (напр., астеицн, киртнна). Серед варіантів не наводяться застарілі чи не закріплені в літературній мові форми за­позичень типу аксіомат, кляса, але анало­гічні форми, поширені в говорах (напр., Ґрунт, лямпа), до Словника вводяться. Так само враховуються в Словнику варіанти запозичень, паралельно вживані в сучасній літературній мові (напр., релятивний і рела-тйвний). Застарілі орфографічні форми типу аґроном, авіяція, діялект фонетичними варі­антами не вважаються і в Словнику не фік­суються.

Похідні від реєстрового слова вміщуються в статті після його варіантів у такій послі­довності, що спочатку йдуть безпрефіксні похідні, а після них — префіксальні в алфа­вітному порядку префіксів. Безпрефіксні по­хідні групуються за частинами мови з наве­денням на першому місці форм тієї самої частини мови, до якої належить реєстрове слово; в межах кожної частини мови слова подаються, як правило, в алфавітному по­рядку, без розмежування літературних і діалектних форм (останні, як уже згадано, беруться в квадратні дужки). Серед похідних у словниковій статті не наводяться слово­творчі варіанти, які мають найбільш регуляр­ний характер і можуть бути вільно утворені від кожного чи, принаймні, від більшості реєстрових слів даної категорії. Так, при дієсловах не подаються дієприкметники (крім ад'єктивізованих типу печений, пекучий), діє­прислівники, віддієслівні іменники на -ння, -овка, форми з часткою -ся (крім випадків з незвичайними для частки -ся семантичними відхиленнями цих форм від дієслів без -ся), ітеративи на -ува-, -юва- (крім особливих ви­падків), префіксальні форми з звичайними для кожного даного префікса семантичними відтінками (префіксальні форми типу діста­ти або здобути, семантика яких, відмінна від семантики безпрефіксних форм стати, бути, не виводиться безпосередньо з самого префікса, розглядаються як реєстрові в окре­мих статтях з додатковим відсиланням до статей з відповідними безпрефіксними фор­мами або вводяться під безпрефіксне реє­строве слово з зазначенням їх семантики; ети­мологія префіксів висвітлюється в окремих статтях). При іменниках ие наводяться, ик правило, похідні від них прикметники

Вступ

Будова словникових статей

 

на -ський, -овий, -евий, здебільшого також на -ний, найбільш звичайні зменшувальні і збільшувальні форми. При назвах осіб чоловічої статі не подаються, крім поодино­ких спеціальних випадків, відповідні їм назви жінок із суфіксами -ка, -иха. При прикмет­никах не подаються співвідносні з ними при­слівники на -о, а також відад'ективні імен­никові форми на -ість (крім деяких, вартих особливої уваги). Таке вибіркове наведення похідних утворень від реєстрового слова усуває зайву громіздкість багатьох словни­кових статей і разом з тим не завдає ніякої шкоди повноті етимологічного висвітлення українського лексичного матеріалу.

Вміщення похідних від реєстрового слів у частині б) — безпосередньо після реєстро­вого слова і його варіантів, а не в кінці статті, як у деяких етимологічних словниках, зумовлюється, по-перше, неможливістю в ряді випадків провести чітку межу між похідними утвореннями і варіантами реєстрового слова і, по-друге, тим, що наведення похідних слів фактично означає вже встановлення найближ­чих етимологічних зв'язків реєстрового слова, яке повинно передувати встановленню зв'язків із словами інших слов'янських і індоєвропей­ських мов.

При вузькодіалектних і введених до Словника вузькофахових словах української мови, які для частини українських читачів можуть виявитися незнайомими, а також при реєстрових словах-омонімах подаються значення за допомогою одного-двох синоні­мів, що беруться в лапки, або за допомогою стислих описових тлумачень, що беруться в круглі дужки. В разі потреби при реєстро­вому слові в круглих дужках дається грама­тична або стилістична ремарка.

Відповідники реєстрового слова з інших слов'янських мов розташовуються в такому порядку: російський, білоруський, давньо­руський, польський, чеський, словацький, верхньолужицький, нижньолужицький, по­лабський, болгарський, македонський, сер­бохорватський, словенський, старослов'ян­ський. У разі особливої потреби наводятьси також відповідники з окремих діалектів сло­в'янських мов (після відповідника з даної мови, напр., кашубський після польського). Якщо в інших слов'янських мовах чи в якійсь їх частині немає примого відповідника до українського реєстрового слова чи його варі-

анта, але є відповідники до похідних від реєстрового слова, наводяться один-два най­простіші за структурою такі похідні відпо­відники. Слова різних слов'янських мов з аб­солютно однаковим написанням (у тому числі з однаковим місцем і позначенням наголосу чи довготи), незалежно від будь-яких відмін­ностей у вимові, подаються в частині в) як одне слово в тому місці, де мало бути наве­дене перше з таких однакових за написанням слів із скороченим позначенням усіх тих сло­в'янських мов, яким властиве таке написання даного слова (при цьому вживаний для по­значення наголосу в болгарській мові знак прирівнюється до знака української та інших мов). Коли в якійсь із слов'янських мов існує два чи більше літературних варіантів відпо­відного слова або коли в іншій слов'янській мові є два граматичні варіанти, один з яких ближчий до українського реєстрового слова семантично, а другий — фонетично, такі ва­ріанти наводяться поруч (напр.: аварія...; — р. болг. авария, бр. авария, п. awaria, ч, havärie, слц. haväria, м. xaeapuja, схв. aeàpuja, xaeàpuja, слн. havarija; бігти...; — р. бежать, бегать... і т. д.). Значення інослов'янських відповідників вказуються лише в тих випадках, коли вони відрізня­ються від значення українського реєстрового слова, в тому числі при всіх словах, які не є прямими відповідниками реєстрового слойа.

Відповідники з інших індоєвропейських мов у частині д) наводяться, як правило, по одному з кожної мови в зазначеному вище порядку. Якщо відповідники зустрічаються лише в поодиноких індоєвропейських мовах, з окремої мови може бути наведено два-три споріднені слова. Значення індоєвропейських відповідників, як правило, вказуються.

Якщо в словниковій статті наводиться підряд два чи декілька слів тієї самої чи різ­них мов з однаковим значенням і при цьому є потреба в поясненні їх значення, таке по­яснения дається при першому наведеному слові, а при останньому з ряду однозначних слів (при другому, якщо їх тільки два) ста­виться позначка «тс.» («те саме»).

У квадратних дужках [ ] подаються діалектні слова або значення слів.

При діалектних словах і значеннях слів української мови, відсутніх в шеститомному Українсько-російському словнику, тлумач­ному Словнику української мови і в Словнику

Вступ

Будова словникових статей

 

Б. Д. Гріиченка, за допомогою скорочених позначок указуються друковані джерела, в яких вони зафіксовані; ці позначки розкри­ваються в загальному списку бібліографіч­них скорочень. Якщо підряд наводиться дві чи декілька форм, узятих з одного джерела, позначка джерела, коли вона складається з кількох букв, дається лише при першій формі, а при останній з них (після роз­криття значення) ставиться позначка «тж» («там же»).

Прізвища авторів, які дотримуються різних думок щодо етимології розглядува­ного слова, в середині словникової статті згадуються лише в рідких випадках, зви­чайно ж наводяться тільки в загальній біб­ліографічній частині в кінці статті. При цьому подаються лише найважливіші праці, в яких

розглядається етимологія відповідного укра­їнського слова чи пов'язаних з ним слів інших мов. Оскільки найважливішими зде­більшого бувають найновіші етимологічні розробки і словники, в яких підсумовується вся попередня робота над етимологією даного слова, бібліографія в словникових статтях наводиться в такому порядку, щоб список починався з найновіших праць — спочатку тих, у яких розглядається українське слово, потім праць з російської та інослов'янської етимології і т. д. При словах-запозиченнях бібліографія наводиться в послідовності, зво­ротній до того шляху, яким слово прийшло в українську мову,— починаючи з праць україністичних і кінчаючи працями про ети­мологію відповідного слова в мові-першо-джерелі.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

Скорочення ремарок

акт.— активним

анат.— анатомічне

арг.— арготичне

архіт.— архітектурне

безос.— безособове

бот.— ботанічне

букв.— буквально

бухг.— бухгалтерське

в.— відмінок

вет.— ветеринарне

виг.— вигук

вим.— вимовляється

військ.— військове

вульг.— вульгарне

геол.— геологічне

гірн.— гірниче

глузл.— глузливе

дав.— давальний

дв.— двоїна

див.— дивись

дит.— дитяче

діал.— діалектне

дієприкм.— дієприкметник

енкл.— енклітика

ент.— ентомологічне

жарт.— жартівливе

жін. р.— жіночий рід

зам.— замість

заст.— застаріле

зах.— західне

зб.— збірна назва

згруб.— згрубіле

зменш.— зменшувальна форма

зи.— знахідний

знев.— зневажливе

зоол.— зоологічне

ірон.— іронічне

іст.— історичне

іхт.— іхтіологічне

клас.— класичне

кн.— книжне

14.

кул.— кулінарія

лайл.— лайливе

літ.— літературне

мат.— математичне

мед.— медичне

мин. ч.— минулий час

мін.— мінералогічне

місц.— місцевий

мн.— множина

муз.— музичне

невідм.— невідмінюване

обл.— обласне

одн.— однина

орн.— орнітологічне

орудн.— орудний

ос.— особа

пас.— пасивний

пд.— південне

перен.— переносне

пн.— північне

поет.— поетичне

полігр.— поліграфічне

політ.— політичне

пор.— порівняй

присл.— прислівник

рідк.— рідко вживане

род.— родовий

розм.— розмовне

с.-г.— сільськогосподарське

спец.— спеціальне

спол.— сполучник

с. р.— середній рід

ст.— старе

ст.-кн.— старокнижне

суч.— сучасне

ex.— східне

текст.— термін текстильної промисловості

теп. ч.— теперішній час

тех.— технічне

тж — там же

тк.— ткацька справа

тс.— те саме

Умовні скорочення Скорочення назв мов, наріч і діалектів

усн.— з усних джерел фарм.— фармацевтичне фольк,— фольклорне

церк.— церковне

чол. р.— чоловічий рід

юр.— юридичне

Скорочення назв мов, наріч і діалектів

ав,— авестійська

австрал.— австралійські

аз.— азербайджанська

айн,— ай ну

ак.— аккадська

ак-ног.— ак-ногайська

алб.— албанська

алем.— алеманська

алт.— алтайська

англ.— англійська

ар,— арабська

арам.— арамейська

аром.— аромунський

ассір.— ассірійська

атт.— аттічний

афг.— афганська (пушту)

бав.— баварський

балкар.— балкарська

балт.— балтійські

балтосл.— балтослов'янська

башк.— башкирська

беиг,— бенгалі

болг.— болгарська

бр.— білоруська

брет.— бретонська

булг.— булгарська

бур.— бурятська

вал.— валлійська

вепс.— вепська

віз.-гр.— візантійсько-грецька

вірм.— вірменська

вл.— верхньолужицька

вн.— верхньонімецька

гаг.— гагаузька

гал.— галльська

гебр.— гебрайська

герм.— германські

гінді — гінді

гол.— голландська

гомер.— гомерівське

гот.— готська

гр.— грецька

груз.— грузинська

дангл.— давньоанглійська (англосаксонська)

дат.— датська

дбрет.— давньобретонська

двн.— давньоверхньонімецька

дінд.— давньоіндійська

дірл.— давньоірландська

дісл.— давньоісландська

дкімр.— давньокімрська

дкорн.— давньокорнська

дмакед.— давньомакедонська

днн.— давньонижньонімецька (давньосаксон-

ська) дор.— дорійський дперс,— давньоперська др.— давньоруська дтюрк.— давньотюркська дфриз.— давньофризька дшв.— давньошведська ерз.— ерзянська ест.— естонська еф.— ефіопська єг.— єгипетська єніс.-орх.— пам'ятки єнісейсько-орхонської

писемності жем.— жемайтське ід.— ідиш

іє.— індоєвропейська іллір.— іллірійська іон.— іонійський ір.— іранські ірл,— ірландська ісл.— ісландська ісп.— іспанська іт.— італійська каз.— казахська калм.— калмицька камас.— камасинська кар.— караїмська карач.— карачаївська карел.— карельська каріб.— карибські каш.— кашубський кельт.— кельтські кеч.— кечуа кипч.— кипчацька

Умовні скорочення

Скорочення назв мов, наріч і діалектів

 

кирг,— киргизька

кит.— китайська

кімр.— кімрська

ккалп.— каракалпакська

копт.— коптська

корн.— корнська

крим.-тат.— кримсько-татарська

кумик.— кумикська

курд.— курдська

лат.— латинська

лит.— литовська

лів.— лівська

лтс.— латиська

лув.— лувійська

м.— македонська

мал.— малайська

малаял.— малаялам

манс.— мансійська

ианьчж.— маньчжурська

мар.— марійська

метр.— мегрельська

мокш.— мокшанська

молд.— молдавська

монг.— монгольська

мор.— моравське

морд,— мордовська

н. (нім.) — німецька

нар.-ар.— народиоарабська

нар.- лат.— народнолатинська

нвн.— нововерхньонімецька

нгр.— новогрецька

ил.— нижньолужицька

нлат.— новолатинська

нн.— нижньонімецька

ног.— ногайська

норв.— норвезька

огуз.— огузька

ойр.— ойротська

ос.— осетинська

оск.— оскська

п.— польська

пгерм.— прагермаиська

пеласг.— пеласгійська

перс.— перська

пехл.— пехлевійська

пізньолат.— пізньолатинська

пкельт.— пракельтська

полаб.— полабська

полов.— половецька

порт.— португальська

прибалт.— прибалтійські

пров.— провансальська

прус.— прусська

псем,— прасемітська

псл.— праслов'янська

р. (рос.) — російська

рум.— румунська

р.-цсл.— русько-церковнослов'янська

саам.— саамська

сангл.— середньоанглійська

сболг.— середньоболгарська

сван.— сванська

свн.— середньоверхньонімецька

сгр.— середньогрецька

сем.— семітські

cip.— сірійська

сірл.— середньоірландська

сканд.— скандінавські

скімр.— середньокімрська

сл.— слов'янські

слат.— середньолатинська

слн.— словенська

слнц.— словінцький

слц.— словацька

смол.— смоленський

снідерл.— середньонідерландська

снн.— середньонижньонімецька

сперс.— середньоперська

стел.— старослов'янська

сфлам.— середньофламандська

схв.— сербохорватська

с.-псл.— сербо-церковнослов'яиська

там.— тамільська

тат.— татарська

телеут.— телеутський

тох. А — тохарська А

тох. В — тохарська В

тув.— тувинська

тунг.— тунгуська

тур.— турецька

туркм.— туркменська

тюрк.— тюркські

уг.— угорська

удм.— удмуртська

узб.— узбецька

уйг.— уйгурська

укр.— українська

умбр.— умбрська

фін.— фінська

фр.— французька

фрак.— фракійська

франк.— франкська

фриз.— фризька

фріг.— фрігійська

фріул.— фріульська

хак.— хакаська

Умовні скорочення

Бібліографічні скорочення

 

хам.— хамітські

хант.— хантийська

хет.— хетська

хорв.— хорватська

циг.— циганська

цел.— церковнослов'янська

ч.— чеська

чаг.— чагатайська

чай.— чанська

чув.— чуваська

шв.— шведська

швейц.- нім.— швейцарсько-німецьке

шор.— шорська

шотл.— шотландська

шумер.— шумерська

як.— якутська

яп.— японська

Бібліографічні скорочення

Абаев ИЭСОЯ — Абаев В. И. Историко-этимологический словарь осетинского языка. Т. І—З (А—T'), М.—Л., 1958, 1973, 1979.

Акуленко — Акуленко В. В. Головні істо­ричні джерела лексичних інтернаціона-лізмів в українській мові.— В кн.: О. О. Потебня і деякі питання сучасної славістики, Харків, 1962.

Ан = Анненков

Анненков — Анненков Н. Ботанический сло­варь. Спб., 1878.

Ба — Бандрівський Д. Т. Матеріали до діа­лектного словника Бориславського і су­міжних районів Львівської області.— В кн.: «Дослідження і матеріали з укра­їнської мови». Т. 4. К., 1961.

Балк. езикозн.— Балканско езикознание. Ред. В. Георгиев. Т. 1—20. София, 1959—1977.

Баскаков Введение — Баскаков Н. А. Введе­ние в изучение тюркских языков. М., 1962.

БЕ — Български език. Год. 1—30. София, 1951 — 1980.

Бевзенко — Бевзенко С. П. Історична морфо­логія української мови. Ужгород, 1960.

Белар. лексікал. і этым.— Беларуская лексі-калогія і зтьімалогія (Праграма і тззісьі дакладау Міжрзспубліканскай канфе-рзнцьіі па беларускай лексікалогіі і эты-малогіі 19—23 лютага 1968 г.). Мінск, 1968.

Белар. лінгв.— Беларуская лінгвістика. Вып.. 1—20. Мінск, 1972—1981.

Белецкий Принципы — Белецкий А. А. Прин­ципы этимологических исследований (на материале греческого языка). К., 1950.

БЕР — Български етимологичен речник. Т. 1—2. (А—К). София, 1971, 1979. Авт.:

B. Георгиев, И. Гълъбов, И. Займов,

C. Илчев та ін.

Беринда — Беринда П. Лексикон славено-роський. 1627. (Перевидано фотоспосо­бом. К., 1961).

Берл — Берлізов А. А. Лексика рибальства українських говорів Нижнього Подні­стров'я. Чернігів, 1959.

Бернштейн Очерк 1974 — Бернштейн С Б. Очерк сравнительной грамматики сла­вянских языков. Чередования. Именные основы. М., 1974.

Бі — Білецький-Носенко Π. П. Словник укра­їнської мови. К., 1966.

Бірьіла — Бірьіла M. В. Беларуская аитра-панімія. Мінск, 1966.

Богородицкий Введение — Богородицкий В. А. Введение в татарское языкознание. Ка­зань, 1953.

Богородицкий ОКРГ — Богородицкий В. А. Общий курс русской грамматики. М.—Л., 1935.

Боровков — Боровков А. К. Лексика средне­азиатского тефсира XII—XIII вв. М., 1963.

Боровой Путь слова — Боровой Л. Я. Путь слова. Старое и новое в языке русской советской литературы. Изд. 2-е. М., 1963.

Брокгауз—Ефрон — Энциклопедический сло­варь. Брокгауз и Ефрон. Т. 1—41 и доп. Спб., 1890—1907.

БСЭ — Большая советская энциклопедия. Изд. 2-е. Т. 1—51. М., 1950—1958.

БТР — Башвл проем тълковен речнлк. 2-Q изд. Софія, 1963. Съст.: Л. &цдр«йчин

 

2 8-539

Умовні скорочення

Бібліографічні скорочення

 

Л. Георгиев, Ст. Илчев, M. Костов, И. Леков, С. Стоиков, Ц. Тодоров.

Будагов — Будагов Л. 3. Сравнительный сло­варь турецко-татарских наречий. Т. I—2. Спб., 1869—1871. (Перевидано фотоспо­собом. М., 1960).

Бул=Булаховский Семас. этюды.

Булаховский Семас. этюды — Булаховский Л. А. Семасиологические этюды. Славян­ские наименования птиц.— Вопросы сла­вянского языкознания. Кн. 1. Львов, 1948.

Булаховський Вибр. пр.— Булаховський Л. А. Вибрані праці в п'яти томах. Т. I. К., 1975; Т. II. К., 1977; Т. III. К., 1978.

Булаховський Нариси — Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства. Вид. 2-ге. К., 1959.

Булаховський Пит. походж.— Булаховський Л. А. Питания походження української мови. К-, 1956.

Булыка — Булыка A.M. Давнія запазьічанні беларускай мовы. Мінск, 1972.

Бурд.—Мих.— Бурдон И. Ф., Михельсон А. Д. Полный словарь иностранных слов, во­шедших. в употребление в русском языке, с означением их корней. Спб., 1866.

Бурнашев — Бурнашев В. П. Опыт термино­логического словаря сельского хозяй­ства, промыслов и быта народного. Т. 1—2. Спб., 1843—1844.

Бурячок — Бурячок А. А. Назви спорідне­ності і свояцтва в українській мові. К., 1961.

Буслаев — Буслаев Ф. И. Историческая грам­матика русского языка. М., 1959.

Ва — Ващенко В. С. Словник полтавських говорів. Вип. 1. Харків, 1960.

Вайан — Вайан А. Руководство по старосла­вянскому языку. М., 1952.

Вахрос — Вахрос И. Наименования обуви в русском языке. 1. Древнейшие наиме­нования допетровской эпохи. Хельсинки, 1959 (Neuvostoliittoinstituutin Vuosikirja. № 6—10. Suppl.).

Ващенко — Ващенко В. С. З історії та гео­графії діалектних слів. Харків, 1962.

ВеБ — Верхратський І. Говір батюків. Львів, 1912.

ВеДо — Верхратський 1. Про говір долів-ський.—ЗНТШ, 1900, кн. З і 4 (т. 35 і 36).

ВеЗа — Верхратський І. Говір замішанців,— ЗНТШ, 1894, кн. З (т. 25).

ВеЗн — Верхратський І. Знадоби до словаря южноруського. 1. Львів, 1877.

ВеЛ — Верхратський І. Про говір галицьких лемків. Львів, 1902.

ВеНЗн — Верхратський І. Нові знадоби до номенклатури і термінології природо-писної народної. Львів, 1908.

Веске — Веске М. Славянско-финские куль­турные отношения по данным языка. Казань, 1890.

Веснік БДУ — Веснік Беларускага дзяр-жаунага універсітзта імя У. І. Леніна. Серыя 4. Філалогія, журналістика. Мінск, 1969—1981.

Вестник ЛГУ — Вестник Ленинградского го­сударственного университета. 1946— 1981.

Вестник МГУ — Вестник Московского госу­дарственного университета. 1946—1981.

ВеУг — Верхратський І. Знадоби до піз­нання угорсько-руських говорів. В. Сло-варець.— ЗНТШ,. 1899, кн. 4 (т. 30).

Взаимод. и взаимообог.— Взаимодействие и взаимообогащение языков народов СССР. М., 1969.

Винник — Винник В. О. Назви одиниць ви­міру в українській мові. К., 1968.

Виноградов Очерки — Виноградов В. В. Очер­ки по истории русского литературного языка XVII —XIX вв. М., 1938.

Виноградова — Ооварь-справочник «Слова о полку Игореве». Вып. 1—4. М.— Л. 1965—1973. Сост. В. Л. Виноградова.

Вісюліна — Клоков — Вісюліна О. Д., Кло­ков М. В. Короткий визначник вищих рослин УРСР. К., 1948.

ВКР— Вопросы культуры речи. Вып. 1—8. М., 1955—1967.

Воїнств.—Кіст.— Воїнственський Μ. Α., Кістяківський О. Б. Визначник птахів УРСР. К., 1952.

Волков — Волков С. В. Історія ста чотирьох. К-, 1969.

Вост.-сл. и общ. языкозн.— Восточнославян­ское и общее языкознание. М., 1978.

Вост.-сл.-молд. взаим. — Восточнославяно- молдавские языковые взаимоотношения. Т. 1—2. Кишинев, 1961, 1967.

Вступ — Вступ до порівняльно-історичного ви­вчення слов'янських мов. За ред. О. С Мельничука. К., 1966.

ВСЯ — Вопросы славянского языкознания. Вып. 1—7. M., 1954—1963.

Умовні скорочення

Бібліографічні скорочення

 

BT — Вопросы тюркологии. Ташкент, 1965.

Byjamiąja — Ву\акли\а И. Лексикон страних речи и израза. Београд, [1954].

ВЯ — Вопросы языкознания. М., 1952—1981.

Г = Грінч.

Газов-Гинзберг— Гаэов-Гинзберг А. М. Был ли язык изобразителен в своих истоках? М., 1965.

Георгиев Бълг. етим. и оном.— Георгиев В. Българска етимология и ономастика. Со­фия, 1960.

Георгиев Въпр. на бълг. етим.— Георгиев В. Въпроси на българска етимология. Со­фия, 1958.

Германович — Германович А. И. Междометия русского языка. К., 1966.

Годишник — Годишник иа Софийския уни­верситет. Историко-филологически фа-култет (з 1967 р.— Факултет по сла­вянски филологии). Т. 1—71. София, 1918—1978.

Гордлевский — Гордлевский В. Л. Избранные сочинения. Т. 2. М., 1961.

Гордлевский Ар. и перс. эл.— Гордлевский В. Л. Арабские и персидские элементы в турецком языке. М., 1945.

Горностаев — Горностаев Г. Н. Насекомые СССР. JH., 1970.

Горяев — Горяев Н. В. Сравнительный этимо­логический словарь русского языка. Тиф­лис, 1896.

Горяев 1892 — Горяев Н. В. Опыт сравни­тельного этимологического словаря рус­ского литературного языка. Тифлис, 1892.

Горяев Доп. 1 — Горяев Н. В. К сравнитель­ному этимологическому словарю рус­ского языка (изд. 1896 г.). Дополнения и поправки. Тифлис, 1901.

Горяев Доп. 2 — Горяев Н. В. Этимологиче­ские объяснения наиболее трудных и за­гадочных слов в русском языке. К срав­нительному этимологическому словарю русского языка. Новые дополнения и по­правки. Тифлис, 1905.

Гранде Ар. гр.— Гранде Е. М. Курс арабской грамматики в сравнительно-историческом освещении. М., 1963.

Гранде Введение — Гранде Е, М. Введение в сравнительное изучение семитских язы­ков. М., 1972.

Грінч.— Грінченко Б. Д. Словарь україн­ської мови. T. 1—4 К., 1907—1909 (Пе­ревидано фотоспособом. К., 1958).

Грот Фнл. раз.— Грот Я- К. Филологиче­ские разыскания. Т. 1—2. Спб., 1899.

Даль — Даль В. И. Толковый словарь жи­вого великорусского языка. Т. 1—4. М., 1956.

ДБ — Діалектологічний бюлетень (Інсти­туту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР). Вип. 1—9. К., 1949—1962.

Дворецкий — Дворецкий И. X. Древнегре-ческо-русский словарь. Т. I—2. М., 1958.

Дворецкий—Корольков — Дворецкий И. X., Корольков Д. Н. Латинско-русский сло­варь. М., 1949.

Джаукян — Джаукян Г. Б. Очерки по исто­рии дописьменного периода армянского языка. Ереван, 1967.

Дз — Дзендзелівський Й, О. Словник спе­цифічної лексики говірок Нижнього По­дністров'я.— Лексикографічний бюлетень (Ін-ту мовознавства АН УРСР), вип. 6, К., 1958.

ДзАтл — Дзендзелівський Й. О. Лінгвістич­ний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР (лексика). Ч. 1—2. Ужгород, 1958—1960.

Дзендзелевский Молдаванизмы — Дзендзелев­ский И. А. Молдаванизмы и их стили­стическая роль в украинских говорах Нижнего Поднестровья.— Уч. зап. Ин-та истории, языка и литературы Молд. филиала АН СССР, т. 4—5. Кишинев, 1955.

Дзендзелівський УЗЛП— Дзендзелівський Й. О. Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі. К., 1969.

ДзУЗЛП = Дзендзелівський УЗЛП.

Дмитриев — Дмитриев Η. Κ. Строй тюркских языков. M., I962.

До — Дорошенко С. І. Матеріали до слов­ника діалектної лексики Сумщини.— Ді­алектологічний бюлетень (Ін-ту мовознав­ства АН УРСР), вип. 9, К., 1962.

Докл. АН СССР — Доклады Академии иаук СССР. Серия В. Л., 1925—1933.

Доп. УжДУ — Доповіді та повідомлення Уж­городського державного університету. Серія філологічна. № 1—7. 1957—1961.

Доел, з мовозн.— Дослідження з мовознавства (Збірник статей аспірантів і дисертантів). К., 1962. Вип. 2. К., 1963.

Досл. і мат.— Дослідження і матеріали з ук­раїнської мови. Т. 1—6. К., 1959—1964.

Умовні скорочення

Бібліографічні скорочення

 

Др. вост.— Древности восточные. Труды Вос­точной комиссии имп. Московского архео­логического общества. М., 1888—1916.

Дрозд — Дроздовський В. П. Спостереження над сільськогосподарською лексикою ук­раїнських говірок Татарбунарського, Туз-лівського і Саратського районів Одесь­кої області.— Праці Одеського ун-ту. T. 148, 1958.

Діло — ДЪло (газета з додатками). Львів, 1890—1916.

Дювернуа — Дювернуа А. Словарь болгар­ского языка. Т. 1—3. М., 1889.

Егоров — Егоров В. Т. Этимологический сло­варь чувашского языка. Чебоксары, 1964.

ЕЗб — Етнографічний збірник. T. 1—35. Львів, 1895—1914.

Ез.-етн. изсл.— Езцковеоско-етнографски из-следвания в памет на академик Стоян Романски. София, 1960.

Език и лит.— Език и литература. Орган на филолозите-слависти. София, 1945— 1966.

Езиков. изсл. Младенов — Езиковедски изсле-двания. в чест на академик Стефан Младе­нов. София, 1957.

Ернштедт — Ернштедт П. В. Египетские заимствования в греческом языке. М.—Л, 1953.

Ж — Желехівський Є., Недільський С. Мало­русько-німецький словар. T. 1—2. Львів, 1886.

Желех.= Ж.

ЖіС — Жгіте і слово. Т. 1—4. Львів, 1894— 1897.

ЖМНП — Журнал Министерства народного просвещения. Спб., 1834—1917.

ЖСт — Живая старина. Т. 1—25. Спб., 1891— 1917.

Заверуха — Заверуха Б, В. Квіти дванадцяти місяців. К.., 1974.

Зап. Колл. востоковедов — Записки Колле­гии востоковедов при Азиатском музее АН СССР. Л., 1925—1930.

36. заходозн.— Збірник заходознавства. Т. 1, К., 1929.

Зб. наук, праць І — Збірник наукових праць. T. 1. Мовознавство. Κ·, 1958.

Зе = Зерова.

Зеленин — Зеленин Д. Табу слов у народов Восточной Европы и Северной Азии. Ч. 1—2. Л., 1929—1930.

Зерова — Зерова М. Я. їстівні та отруйні

гриби. К., 1963. ЗИВ — Записки Института востоковедения

АН СССР. Л., 1932—1949. ЗІНО — Записки Інституту народної освіти.

T. 1—4. К., 1926—1930. З історії сл. мов.— 3 історії української та

інших слов'янських мов (Збірник ста­
тей). К., 1965.
ЗІФВ — Записки Історично-філологічного

Відділу АН УРСР. Кн. 1—26. К., 1919—

1931.

ЗНТШ — Записки Наукового товариства

ім. Шевченка. Львів, 1892—1916. ЗоЮР — Записки о Южной Руси. Издал

П. Кулиш. 1—2. Спб., 1856—1857. ЗФФУБ — Зборник Филозофског факул-

тета Универзитета у Београду. 1948—

1961.

ИАН ОЛЯ — Известия Академии наук СССР. Отделение литературы и языка (з 1963 р.— Серия литературы и языка). М., 1940—1981.

Изследв. Дечев — Изследвания в чест на акад. Димитър Дечев. София, 1958.

ИИБЕ — Известия на Института за българ-ски език [БАН]. София, 1952—1979.

Илчев — Илчев С. Речник на личните и фа­милии имена у българите. София, 1969.

Ильинский Прасл. гр.— Ильинский Г. А. Праславянская грамматика. Нежин, 1916.

Ильинский Сложи. местоим.— Ильинский Г. А. Сложные местоимения. Изд. 2-е, Варшава, 1905.

ИОРЯС — Известия Отделения русского язы­ка и словесности Императорской акаде­мии наук. Т. 1—32. Спб., 1896—1927.

ИРЛТЯ — Историческое развитие лексики тюркских языков. М., 1961.

ИСГТЯ — Исследования по сравнительной грамматике тюркских языков. Т. 1—5. М., 1955—1962.

Исслед. п. яз.— Исследования по польскому языку. Сборник статей. М., 1969.

Истрин Разв. письма — Истрин В. А. Раз­витие письма. М., 1961.

Іст. граматика — /сторична граматика укра­їнської мови. Вид. 2-е. К., 1962. Авт.: О. П. Безпалько, М. К. Бойчук, М. А. Жовтобрюх та ін.

ІУМ Морфологія — Історія української мови. Морфологія. К., 1978.

Умовні скорочення

Бібліографічні скорочення

 

J Φ — Jужнословенски филолог. Кн>. 1—34. Београд, 1913—1978.

К аз. тіл. і^ьіск,. этим. сезд.— АазаК, тілінін к,ыскаша этимологиялык, сездігі. Алматы, 1966.

КараЦии — КараЦиЪ. В. Српски pje4HHK. 3-е изд. Београд, 1898.

Карп. диал. и оном.— Карпатская диалекто­логия и ономастика. М., 1972.

Карпенко ТГР (КаТГР) — Карпенко Ю. О. Топоніміка гірських районів Чернівець­кої області. Чернівці, 1964.

Карпенко ТЦР (КаТЦР) — Карпенко Ю. О. Топонімія центральних районів Черні­вецької області. Чернівці, 1965.

Карский Белорусы — Карский Ε. φ. Бело­русы. Язык белорусского народа. В. 1—3. М., 1955—1956.

КШ — Лексична картотека Інституту мово­знавства ім. О. О. Потебні АН УРСР.

Клепикова — Клепикова Г. П. Славянская пастушеская терминология. М., 1974.

Климов — Климов Г. А. Этимологический словарь картвельских языков. М., 1964.

Ко = Кобилянський Гуц. гов.

Кобилянський Гуц. гов.— Кобилянський Б. В. Гуцульський говір і його відно­шення до говору Покуття.— Український діалектологічний збірник. Кн. І. К., 1928.

Кобилянський Діалект і літ. м.— Кобилян­ський Б. В. Діалект і літературна мова. К., I960.

Козлова — Козлова Р. М. Белорусские регио-иализмы праславянского происхождения (на материале лексики восточного По­лесья). АКД. Минск, 1977.

Коломиец Ихтиол, номеикл.— Коломиец В. Т. Ихтиологическая номенклатура славян­ских языков как источник для исследова­ния межславянских этнических взаимоот­ношений. К., 1978.

Коломиец Происх. назв. рыб — Коломиец В. Т. Происхождение общеславянских названий рыб (рукопис).

Кримський Розвідки— Кримський А. Роз­відки, статті та замітки. Κ., Ι928.

Кримський укр. і ор.— А. Ю. Кримський —ук­раїніст і орієнталіст (Матеріали ювілейної се­сії до 100-річчя з дня народження). К., 1974.

Крымский Укр. гр.— Крымский А. Е. Укра­инская грамматика. M., 1907—1908.

КСИС — Краткие сообщения Института сла­вяноведения АН СССР. M., 195I—1965.

Кузнецов Очерки — Кузнецов П. С. Очерки по морфологии праславянского языка. М., 1961.

Кур — Курило О. Матеріали до української діалектології та фольклористики. К., 1928.

Кух — Кухаренко Я. Вівці й чабани в Чор-номорії.— Основа. Южнорусский лите­ратурно-ученый вестник. Спб., травень 1862.

КЭСРЯ — Шанский H. M., Иванов В. В., Шанская Т. В. Краткий этимологический словарь русского языка. Изд. 3-е. М., 1975.

Л — Лисенко П. С. Словник поліських гово­рів. К., 1974.

ЛБ — Лексикографічний бюлетень [Ін-ту мо­вознавства АН УРСР]. Вип. 1—9. К., 1951 — 1963.

Л—Г — Линдберг Г. У., Герд А. С. Словарь названий пресноводных рыб СССР на языках народов СССР и европейских стран. Л., 1972.

Ле — Леонова М. В. До характеристики гові­рок північних районів Буковини.— У ки.: Питання історії і діалектології східно­слов'янських мов. Чернівці, 1958.

Лек. раст.— Лекарственные растения дико­растущие. Минск., 1965.

ЛексПол — Лексика Полесья. Материалы для полесского диалектного словаря. М., 1968.

Лехин—Петров — Словарь иностранных слов. Под ред. И. В. Лехина и Φ. Η. Петрова. Изд. 5-е. М., 1955.

ЛЖит — Лысенко П. С. Словарь диалектной лексики северной Житомирщини.— В кн.: Славянская лексикография и лек­сикология. M., I966.

Лизанець II — Лизанець П. М. Атлас лексич­них мадяризмів та їх відповідників в українських говорах Закарпатської області УРСР. Ч. II. Будапешт, 1976.

Лизанець III— Лизанець П. М. Атлас лек­сичних мадяризмів та їх відповідників в українських говорах Закарпатської області УРСР. Ч. III. Ужгород, 1976.

Лік. росл.— Харченко М. С, Сила В. /., Володарський Л. Й, Лікарські рослини і їх застосуванні! в народній медицині. Κ., 197Ι.

ЛПол — Лисенко П. С. Словник діалектної

Умовні скорочення

Бібліографічні скорочення

 

лексики Середнього і Східного Полісся. К., 1961.

ЛС — Лексикографический сборник. Вып. 1—6. M., 1957—1963.

ЛЧерк — Лисенко П. С. Словник специфіч­ної лексики правобережної Черкащи­ни.— Лексикографічний бюлетень [Ін-ту мовознавства АН УРСР], вип. 6, К., 1958.

Лыткин—Гуляев — Лыткин В. И., Гуляев Е. С. Краткий этимологический словарь коми языка. М., 1970.

Львов Лексика ПВЛ — Львов А. С. Лексика «Повести временных лет». М., 1975.

Льюис—Педерсен — Льюис Г., Педерсен X. Краткая сравнительная грамматика кельтских языков. М., 1954.

Макарушка — Макарушка О. — Словар укра­їнських виразів, перейнятих з мов турк-ських.— ЗНТШ, 1895, кн. 5, № 2.

Малов Пам. др.-тюрк. письм.— Малое С. E. Памятники древнетюркской письм