СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 5 страница

анекдот, анекдотник, анекдотич­ний; — р. бр. болг. анекдот, п. aneg­dota, ч. слц. вл. anekdota, м. схв. анег-дота, слн. anekdota; — запозичено з французької мови, можливо, через ро­сійську; фр. anecdote походить від гр. ανέκδοτα «невидані (твори)» мн. с. р. від ανέκδοτος «невиданий, неопубліко-ваний», утвореного з частки άν- «не-» і дієприкметника έκδοτος «виданий» від дієслова εκδίδω μ і, що складається з префікса è κ- «ви-, від-», спорідненого з лат. ex-, ірл. ess- «тс», і дієслова δίδωμι «даю», спорідненого з лат. dö-, псл. damb, укр. даю. — СІС 51; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 107; Фасмер І 78; Dau­zat 35; Bloch I 29; Frisk I 388—389; Boisacq 186.— Див. ще а-, дати.

анексія, анексіоніст, анексувати, анектувати; — р. аннексия, бр. анек­сія, и. aneksja, ч. апехе, слц. апехіа, вл. anektować, болг. анексия, м. анекси-ja, схв.'анекеща, слн. aneksija;—за­позичення з західноєвропейських мов; нім. Annexion, φρ. annexion походять від лат. аппехіо «приєднання», пов'яза­ного з дієсловом annecto «прив'язую, зв'язую», що складається з префікса ad- «до-» і дієслова necto «в'яжу», спо­рідненого з псл. snuję, укр. снувати, нитка —QIC 51; Шанский ЭСРЯ І 1, ПО; Walde—Hof m. І 155—156; Dauzat 37.— Див. ще авантюра, нитка.

анемія, анемічний; — р. анемия, бр.

анемія, п. anemia, ч. anémie, слц. ané­mia, вл. anemija, болг. анемия, м. ане-мща, схв. анемща, слн. anemija; — за­позичено з грецької мови, можливо, через французьку; фр. anémie походить від гр. αναιμία, утвореного з частки άν- «не-, без-» і іменника αίμα «кров», спорідненого, можливо, з двн. seim «мед» або з дінд. iś «сік, напій».— СІС 51; Шанский ЭСРЯ І 1, 108; Dauzat 35; Frisk I 39.— Див. ще а-.

анемона (бот.) «Anemone L.»; — p. анемон, анемона, бр. болг. анемона, п. anemon, ч. anemónka, слц. anemonka, слн. anemóna; — запозичення з фран­цузької мови; фр. anemone походить від гр. ανεμώνη «анемона», пов'язаного з άνεμος «вітер», спорідненим з дінд. âni-lah «тс», äniti «дихає», лат. animus «душа_г дух», псл. vonja «запах», укр. воняти; грецька назва зумовлена тим, що час цві­тіння рослини збігається з періодом вітрів, або тим, що тонке стебло її хита­ється від будь-якого вітру.— Шанский ЭСРЯ І 1, 108; Dauzat Зо; Frisk I 105— 106; Boisacq 61.— Див. ще воняти.

анестезія, анестезійний, анестезува­ти; — р. анестезия, бр. анестззія, п. anestezja, ч. anestesie, слц. anestéza, вл. anestezija, болг. анестезия, схв. анесте-зща, слн. anestezija; — через російську мову запозичено з французької; фр. апе-sthésie походить від гр. αναισθησία «нечутливість», утвореного з частки àv- «не-» і прикметника αισθητός, похідного від дієслова αισθάνομαι «відчувати», αίσθέσθαι «тс», спорідненого з псл. javiti і итъ, укр. явшпи, ум. — СІС 52; Шанский ЭСРЯ І 1, 108; Dauzat 35; Bloch I 30; Boisacq 29; Frisk I 45, 48— 49; Walde—Holm. I 108.—Див. ще ум, явити.

ані (заперечна частка, сполучник), [ани] О, ані-ані, ст. ани (XVI ст.); — бр. ані, п. ч. слц. вл. слн. діал. ani; — результат злиття часток (сполучників) а і ні.— Sławski І 24; Machek ESJĆ 36—37; ЭССЯ 1, 38; Sadn.— Aitz. VWb. I 3; Bern. I 21.—Див. ще а\ ні.

аніж (сполучник), ст. анижъ, анЪжь (XVI ст.); — результат зрощення част­ки α¹ і сполучника ніж² (д^ив·)-

аніс

аномалія

 

аніс «ганус», [анис, аниж, аниш, га-ниж, аниж] «тс», ст. ганы(ш) «тс.» (XVII ст.);—бр. аніс, [аныш, га­ниш]; — запозичення з російської, поль­ської і чеської мов; п. anyż, hanyż, ч. anyż через посередництво латинської (лат. anïsum, anEsurn «тс») і, можливо, німецької мов (нім. Anis «тс»), ар. анйс безпосередньо чи через німецьку (пор. вл. anis) або французьку мову (фр. anis) запозичені з грецької мови; гр. αγϊσον (άνηθον) «кріп» вважається запозичен­ням з мов Сходу.— Richhardt ЗО; Шан­ский ЭСРЯ І 1, 109; Фасмер І 78; ЭСБМ І 115; Machek ESJĆ 37; Brückner 5; Sadn.—Aitz. VWb. I 20; Bern. I 29; Kluge—Mitzka 23; Frisk I 106; Boisacq 62.— Пор. ганус.

анкер (тех.), ίάπκρα] «якір; скоба, гак» Ж, ст. анкіра, απκνρα (XVII ст.);— p. бр. анкер, п. ankier, ankra, ч. ст. an­gor, болг. анкер, анкър, схв. анкер, стел. <ш(к)курл (<ш(ь.)кира, <ш(ь.)кыр<1) «якір»; — запозичено в староукраїн­ську мову через посередництво старо­слов'янської, а в сучасну мову через російську, німецьку (нім. Ânker) і ла­тинську (лат. ancora) та через польську, німецьку (можливо, французьку) і ла­тинську з грецької; гр. άγκυρα «якір» споріднене з αγκύλος «зігнутий, кри­вий», дінд. éneati «гне, кривить», ап-kuśah «гачок, гак», лат. ancus (uncus) «скривлений, зігнутий», дірл. ëcath. (ëc-<*anc) «рибальський гачок», двн. angui «тс», лит. énka «шнур, зигзаги шляху», р.-цел. оукоть «якір».— Шан­ский ЭСРЯ І 1, 109; Тимч. 24; Kopalińs-ki 66; Bern. I 29; Frisk I 10—12; Boi­sacq 7.— Пор. якір.

анкета; — р. бр. болг. м. анкета, п. ankieta, ч. слц. anketa, схв. анкета, слн. anketa; — запозичення з французь­кої мови; φρ. enquête «розслідування, дослідження, слідство; анкета; репор­таж» пов'язане з дієсловом enquérir «довідуватися», що походить від лат. inquîrere «розслідувати, шукати», утво­реного з префікса in- «в-», спорідненого з гр. èv- «тс», пел. уъп-, укр. в-, у-, та етимологічно неясного дієслова quae-го «шукаю, вимагаю», можливо, спорід-

неного з дірл. ad-cîu «бачу, дивлюсь», ciall «розум», дінд. caks-atê" «бачать, дивляться»; пов'язання з питальним за­йменником quae (Pedersen IF 5, 37) вва­жається сумнівним.— Шанский ЭСРЯ I 1, 109; Фасмер І 79; Kopal iński 66; Dauzat 280—281; Bloch І 257; Walde-Hofm. II 396—397; Pedersen Kelt. Gr. II 490; Walde—Pok. II 480.—Див. ще у.

[ано¹] (спол.) «але, а, тільки, лише» Ж, ст. ано «тс.» (XVIII ст.), «аж, аж тут» (XVIIct.), «і» (1457); — р. ан, бр. [ано] «а втім», др. ано «а, але, та», анъ «тс», п. ano «проте, однак», слн. àn «але, а», anti «все-таки, проте; однак; але ж»; — результат злиття сполучника а і обме­жувальної частки (згодом також сполуч­ника) но «тільки»; менш переконливе припущення (Шанский ЭСРЯ II, 98 — 99; Преобр. І 1; ЭССЯ 1, 36—37; Sadn.-Aitz. VWb. І 4; Zubaty LF 36, 113) про утворення пел. ano з α і ono.— Фасмер І 77; Brückner 5; Machek ESJĆ 37; Bern. I 22.— Див. ще а¹, но.— Пор. іно.

[ано²] «ану» Ж; (вигук, яким відга­няють собак) ЛЧерк, [аньо] (вигук, яким відганяють собак) ЛЧерк; — паралель­не до ану складне утворення з підсилю­вальної частки а і обмежувальної част­ки но, збереженої в складі частки [іно] «тільки» та в спонукальних виразах типу ідй-но. — Див. ще а¹, но. — Пор. ану, іно.

[анолем] «але, а, тільки, лише»; — п. [anoli] «проте, однак; не інакше»; — складне утворення з сполучника (обме­жувальної частки) [ано] «але, тільки» і обмежувальної частки [лем] «тільки».— Див. ще ано¹, лем.

аномалія, аномальний, ст. аномалный (1619); — р. болг. аномалия, бр. анама-лія, п. anomalia, ч. anomalie, слц. anoma­lia, вл. anomalija, м. аномалща, схв. ано-малща, аномйлща, слн. anomalija;—за­позичено через російську і, можливо, ла­тинську (лат. anomalia) мови з грецької; гр. ανωμαλία «нерівність, безладність, неправильність» походить від прикмет­ника ανώμαλος «нерівний, непостійний, незакономірний», утвореного з префікса

анонім

анти

 

άν «не-, без-» і прикметника ομαλός «рівний», пов'язаного з όμός «подіб­ний, схожий, однаковий, спільний», спорідненим з дінд. saméh «рівний, той самий», дперс. häma- «подібний, схожий, однаковий», гот. sama «тс», псл. samb, укр. сам. — ОС53; Шанский ЭСРЯ І 1, 111; Kopal iński 67; Frisk II 384; Boisacq 700, 702.—Див. ще а-, сам.

анонім, анонімка; — р. болг. ано­ним, бр. ананім, п. anonim, ч. слц. ano­nym, вл. anonymny «анонімний», м. анонимен, схв. аноним, аноним, слн. anonim; — запозичено, мабуть, через ро­сійське посередництво з французької мови і через польське посередництво — з латинської; фр. anonyme «безіменний, анонім» через лат. anönymus походить від гр. ανώνυμος «безіменний», утво­реного з префікса άν- «не-, без-» і імен­ника όνομα «ім'я, назва», спорідненого з дінд. nâman-, лат. nömen, псл. irne, укр. ім'я. — СІС 54; Шанский ЭСРЯ І 1, 111—112; Kopaliński 67; Dauzat 37; Bloch I 32; Boisacq 704.—Див. ще а-, ім'я.

ансамбль; — р. бр. ансамбль, п. вл. ansambl, ч. ansambl, ensemble, слц. en­semble, болг. ансамбъл, м. ансамбл, схв. ансамбл, ансамбл, слн. ansâmbel;— за­позичення з французької мови; фр. en­semble «разом» походить від лат. insi-mul, утвореного з прийменника in «в», спорідненого з псл. уъп, укр. β, і прислів­ника simul «разом», спорідненого з лат. similis «подібний, такий самий», псл. samb, укр. сам.— СІС 54; Шанский ЭСРЯ І 1, 112—113; Kopaliński 67; БЕР І 12; Dauzat 281; Bloch I 257; Walde—Hoim. I 386—387, II 538— 540.— Див. ще сам, у.

антагонізм, антагоніст, антагоніс­тичний; — р. антагонизм, бр. антага-нізм, п. вл. antagonizm, ч. antagonismi^, слц. antagonizmus, болг. антагонйзъм, м. ашпагонйзам, схв. антагонизам, слн. antagom'zem; — запозичено через ро­сійську мову з французької; фр. antago­nisme походить від гр. άνταγώνισμα «боротьба, опір», утвореного з префікса άντι- «проти-» і основи дієслова αγωνίζο-

μαι «борюсь, змагаюсь», похідного від іменника άγων «боротьба, змагання», по­в'язаного з дієсловом αγω «веду, жену», спорідненим з лат. ago «тс».— СІС 54; Шанский ЭСРЯ І 1, ИЗ; Kopaliński 68; Dauzat 38; Bloch I 32; Frisk I 113—114; Boisacq 11.— Див. ще агент, анти-.— Пор. агонія.

[антал] «бочонок, бочка», [анталок] «тс.» Ж, ст. анталъ «міра вина, барилко» (1717—1734); — р. [антал] «бочонок угорського вина», п. antałek «міра вина; бочечка, барилко», antał «тс»; — запо­зичення з угорської мови; походження уг. antalag «вид бочки», ст. étalag, âl-talag (з XIV ст.) не з'ясоване; пор. м. антав «неповороткий, незграбний»; рум. antél «бочка», молд. антал «тс.» тлума­чаться як запозичення з української мови.— Винник 101—102; Тимч. 24; Фасмер І 79; SI. wyr. obcych 36; Brück­ner 5; Sadn.—Aitz. VWb. I 22; Miki. EW 3; Bârczi 11; MNTESz I 157, 192; СДЕЛМ ЗО; DLRM 31.

[антам] «он-он, он там»;—складний прислівник, що тлумачиться як резуль­тат злиття вказівної частки *ан, співвід­носної з он, і прислівника там (Німчук НЗ УжДУ 35, 45); могло виникнути і внаслідок злиття виразу а он там (пор. Sadn.— Aitz. VWb. I 4).

антена; — p. антенна, бр. антэна, п. вл. antena, ч. слц. слн. antena, болг. м. схв. антена; — через російську мову запозичено з французької; фр. antenne «рея» пов'язується з лат. antenna, antem-na «тс», очевидно, запозиченим з етрусь­кої мови (Тройский Историч. грамм, лат. яз. 38); можливо, споріднене з лит. templi «тягти».—СІС 54; Шанский ЭСРЯ І 1, 113; Dauzat 38; Bloch 132; Walde— Hofm. I 54; Ernout—Meillet I 37.

анти «східнослов'янські племена між Дніпром і Дністром у IV—VI ст.»; — р. бр. анты, п. Anty, ч. Antové; — за­гальноприйнятої етимології не має; най­частіше пояснюється як іранська назва, пов'язана з дінд. ântah «кінець, край», éntyah «той, що перебуває на краю» (Фасмер І 376);' виводиться також від іє. *ven-t- «не той самий, а щось більше» (> псл. *vęt-j- >стсл. вацік «більший»,

анти-

антйпко

 

п. więcej «більше») або пов'язується з племінною назвою в'ятичі (Бубрих ИАН ОЛЯ 5, 478; Mikkola Ursl. Gr. I 8; Ja­kobson Word 8, 389), з гот. winja «пасо­висько», дперс. vana-m «ліс» (Rospond RS 26/1, 28) та ін.; заслуговує на увагу пов'язання (Филин Образ, яз. 61) з тюрк, ant «клятва», монг. ans (anda) «побратим» як назви, даної аварами тим слов'янам, що на деякий час вступили з ними в союз; менш переконливими є припущення про кельтське походження назви (Шахматов Древн. судьбы 11), про зв'язок її з псл. çty «качка» (Брим Яф- сб. V 23—31; Rudnicki Prasł. II 139), про походження назви з кавказь­ких мов (Polak LF 70, 27) та ін.

анти- (перша частина складних слів типу антивоєнний, антигромадський, антинауковий, антитіло, яка семантич­но відповідає українському префіксові проти-); — р. болг. м. схв. анти-, бр. анты-, п. anty-, ч. слц. вл. нл. слн. ariti-; — виділено з запозичених слів типу антитеза, антихрист, які похо­дять з грецької мови або були утворені пізніше з грецьких елементів; гр. αντι-«проти-» (αντί «проти») споріднене з лат. ante «перед», дінд. änti «проти,перед, коло, поруч», лит. ant (<anta) «на, для, проти», гот. and «над».— СІС 55; Фас-мер І 79; Вуіакли]а 51; Sł. wyr. obcych 37; Frisk I 113—114; Boisacq 64.

антик, античний; — p. антик, ан­тичный, бр. антык, античны, п. antyk, antyczny, ч. слц. antika, anticky, вл. antikwa, болг. антика, античен, и. ан­тика, антички, схв. антика, античкїі, слн. antika, antićen; — запозичено, мож­ливо, через польське посередництво з французької мови; фр. antique «залишок старовини», спочатку «стародавній, дав­ній» походить від лат. antTquus «тс», по­в'язаного з прислівником ante (<*anti) «раніше, давніше», спорідненим з гр. αντί «проти», дінд. änti «проти, перед, коло, поруч».— СІС 55; Шанский ЭСРЯ І 1, 114, 118; БЕР І 12; Младенов 7; Вуіакли]'а 52, 56; Kopaliński 70; Bloch І 33; Dauzat 39; Walde—Hof m. I 53; Frisk I 113—114; Boisacq 64.—Див. ще анти-.

антилопа; — р. болг. м. антилопа, бр. антылопа, п. antylopa, ч. слц. вл. antilopa, схв. антилопа, слн. anti-lópa; — запозичено, можливо, через ро­сійське й польське посередництво з ні­мецької мови; нім. Antilope походить, очевидно, від гол. antilope, запозиче­ного з англійської мови, можливо, че­рез посередництво французької (фр. an­tilope); англ. antelope походить від слат. antimiopus «казкова рогата тварина (ототожнювана пізніше з антилопою)», що є переоформленням сгр. άνθόλοψ (1160) «тс.» нез'ясованого походження; зближення сгр. άνθόλοψ з гр. αν&ος «квітка» і οφθαλμός «око» чи οψ «тс.» як складного слова, що виникло для по­значення тварини, нібито, у зв'язку з її гарними очима (Бурд.— Мих. 47; Ву-]акли]а 53) сумнівне.— Шанский ЭСРЯ І 1, 114; Фасмер І 79; Kluge—Mitzka 25; Dauzat 39; Bloch I 33; Klein 82.

Антйп, ст. Анттъ «для всїх або проти(в)ко bcîm», Антіпась «тс.» (1627);—р. Антйп, бр. Анціп, болт. Антипа, стел. Дмтипл, Нытиплск; — запозичено через старослов'янську мову з грецької; гр. Άντίπας букв, «як уся­кий, заради всякого, щодо кожного» утворилося з прийменника αντί «за­мість, як, заради, щодо» і займенника πας «всякий, кожний; весь, цілий» (Бе-ринда 177); тлумачиться також як «за­ступник батька» (Илчев 50).— Див. ще анти-, пан-.

антипка (бот.) '«вишня запашна, Се-rasus mahaleb Mill.»; — п. antypka «виш­ня, черешня турецька; чубук з турець­кої черешні», antybka «тс»; —очевидно, походить від тур. antep «вишня»; менш імовірний зв'язок з назвою французь­кого міста Antibes!—Макарушка 4; SWI45.

[антйпко] «чорт (кульгавий)», [ан­типка безп ятий Ж, антипцьо ВеЗн] «тс»; — бр. [анціпка] «нечиста сила», п. [antypko] «чорт» (з укр.); — неясне; можливо, результат заміни (з мотивів табу) форми анцйбол «болотяний чорт» зменшеною формою Антйпко від іме­ні Антйп; припускається (Кравчук ВЯ 1968/4, 121) зв'язок з ім'ям Ірода-Антипи, галілейського і перейського

Антон

ануть

 

тетрарха (I ст. н. е.), відомого своею аморальністю.

Антон, Антін, Антоній, Антонін, Антоніна, Антонія, Антонина, Антох, Антошко, Антош ВеЛ, Антик ВеЛ, Антоньо ВеЛ, Антоха, [Вінтін] Я, ст. Антанїй «свыше да(н)ный, а(бо) скуп­лений, а(бо) вместо гіно(го) купленый» (1627); — р. бр. болг. Антон, п. Antoni, ч. Antonin, слц. нл. слн. Anton, м. Ан­тон, схв. Anton, Antun, стел, ün-kto-нии, Hn-ktonhnt*, Яы-ктом-к;—через старослов'янську мову запозичено в дав­ньоруську з грецької; гр. 'Αντώνιος, Άντονίνος виводяться від римського ро­дового імені лат. Antonius, яке пов'язує­ться з гр. άντωνέομαι «купую взамін; беру участь у торгівлі, змагаюся в тор­гівлі, збільшую ціну», утвореним з префікса άντι- «замість, взамін, заради» і дієслова ώνέομαι «купую», спорідне­ного з дінд. vasném «ціна покупки», вірм. сіп «тс», псл. veno, укр. віно. — Беринда 178; Петровский 52; Суперан-ская 75; Pokorny 1173.— Див. ще анти-, віно.

антонівка «сорт яблуні»; — бр. ан-тонаука, п. antonówka, ч. слц. antonov-ka, схв. антоновка, слн. antónovka; — запозичення з російської мови; р. анто­новка виникло на основі словосполучен­ня антоновское яблоко, можливо, від міс­цевої назви Антоново. — Шанский ЭСРЯ І 1, 118—119; Фасмер І 80.

антонім «слово з протилежним зна­ченням», антонімічний; — р. антоним, бр. антонім, п. antonim, ч. antonymon, antonymum, слц. antonymum, вл. an­tonym, болг. м. антоним, схв. антоним, слн. antonim; — запозичення з фран­цузької мови; фр. antonyme «антонім» утворено з елементів гр. αντί «проти» і όνομα «ім'я».— СІС 58; Шанский ЭСРЯ І 1, 118; Hołub — Lyer 80.— Див. ще анти-, анонім.

антрацит; — р. болг. антрацит, бр. антрацит, п. antracyt, ч. слц. вл. ап-tracit, схв. антрацит, слн. antracit; — через польське або російське посеред­ництво запозичено з французької мови; фр. anthracite «антрацит» пов'язують з

етимологічно неясним гр. άνθραξ «ву­гілля, карбункул», άνΟραχΓτις «сорт вугілля» (звідки походять також стел. dN^KTpaKTiCK, др. анфраксъ, антракъ «тс»), можливо, спорідненим з ісл. sindr «осколок каменю», нім. Sinter «сталак­тит, окалина» або з вірм. ant'-el «гаря­че вугілля».— Шанский ЭСРЯ І 1, 119; Sł. wyr. obcych 36; БЕР І 12; Младенов 7; Byjaiomja 57; Dauzat 38; Bloch I 32; Boisacq 63; Frisk I 109—110.

антропологія, антрополог, антропо­логічний; — р. болг. антропология, бр. антрапалогія, п. antropologia, ч. anth­ropologie, слц. antropologia, вл. ant­ropologia, м. антропологи]а, схв. ант-ропологща, слн. antropologija;— запо­зичення з французької мови; фр. anth­ropologie є суфіксальним утворенням від гр. ανθρωπολόγος «той, що говорить про людину», яке складається з основ слів άνθρωπος «людина» (можливо, ут­вореного з основ άν(δ)ρ- «чоловік» і ώπ(ος) «вигляд», яке зіставляється з гот. saihafì «бачити», лат. signum «знак», укр. сочйти «стежити») і λόγος «слово».— Шапский ЭСРЯ І 1, 121; Младенов 7; Bloch І 32; Boisacq 63; Frisk І ПО­ПІ.— Див. ще Андрій, логіка, сочйти.

ану (вигук), ану-ну, ст. ану (XVII— XVIII ст.); — ρ. α ну, Ыно], бр. ану, анутка, п. anu «нубо, нумо, ну-ну, ав­жеж; то, отже, тож», нл. anu «ану»; — результат злиття підсилювальної част­ки а і вигуку ну. — SW І 46.— Див. ще а¹, ну.

анулювати; — р. аннулировать, бр. ануляваць, п. вл. anulować, ч. anulova-ti, слц. anulovat, болг. анулйрам, м. анулйра, схв. анулйрати, анулисати, слн. anulirati; — запозичення з німець­кої мови; нім. annulieren походить від слат. annullare «знищувати», утворе­ного з префікса ad- «до-» і займенника nullus «ніякий, жодний». — Шанский ЭСРЯ І 1, ПО—ПІ; Sł. wyr. obcych 41; Byjaiumja 60. — Див. ще авантюра, нуль.

[ануть] (вигук, яким відганяють ін­диків) ЛЧерк; — можливо, результат злиття вигуку ану з не зовсім ясним еле­ментом ть, який, може тлумачитися як видозміна якоїсь відмінкової форми

анцерада

апатит

 

займенника ти (пор. а ну тебе, а також прислівники типу [докшпь, уткіть, там-кшпь], у яких частка -ть зводиться до др. ти — форми дав. в. одн. від ты — Німчук Славіст, зб. 152) або як елемент, зумовлений впливом вигуку геть. — Див. ще ану.

[анцерада] «непромокальний рибаль­ський плащ» Mo, [винцерада Mo, він-царад Берл] «тс», [вінцерада] (на Сум­щині) «плащ, накидка, пильовик»; — р. [винцерада, винцарада, винсарада]; — очевидно, запозичення з італійської мо­ви; пор. іт. (tela) incerata «клейонка, це-рата», пов'язане з cerata «вощанка».— Фасмер І 318.— Див. ще церата.

[анцйбол] «чорт», [анциболот, анціг болотник, анцйбил, анцйбор Н.-Лев., О. Крвінькаї, ст. анциболъ (XVIIÏ ст.);— р. [анцыбал] «болотяний чорт; водя­ник», [анцыбул, анчйбал, анчйбил] «тс», [анчиболшп] (лайливе слово), ч. [апсі-bél, jancybel] «антихрист; чорт»; — не зовсім ясне; як давній балтизм у східно­слов'янських мовах зіставляється (То­поров Baltistica IX 34—36) з лит. éncia-baiis «качине болото», звідки «той, що на­лежить до качиного болота, болотяник»; припускається також (Кравчук В Я 1968/4, І21—122) запозичення з че­ської мови, в якій могло бути результа­том контамінації слів ancikrist «анти­христ» (anciâs «тс») і d'âbel «чорт» (або Belial «Веліал» — одна з назв Сатани у новозавітній і пізнішій християн­ській літературі, nop. Machek ESJC 37); у такому разі зближення кінцевого компонента з основою слова болото від­булося пізніше.

[анцияш] «антихрист»; — очевидно, запозичення з чеської мови; ч. слц. діал. anciâs «тс.» могло бути утворене з anci­krist «антихрист» під впливом форм власних імен типу Andriäs, Miku!as; пор. також уг. äntijät «антихрист»; ânczijat «тс», яке тлумачиться (MNTESz І 158) як евфемістичне скорочення лай­ливого виразу (az) Antikrisztusat «Ан­тихриста» (знах. в. особово-присвійної форми).

анчоус (іхт.) «камса, Engraul is encra-sicholus L.»; — p. анчоус, бр. анчоус,

п. ст. anczosy, ч. слц. ancovicka; — за­позичення з голландської або німецької мови; гол. ansjovis, нім. Anschovis по­ходять від фр. anchois, яке, як і ісп. anchoa, зводиться до баск, anchu «тс»; менше є підстав для виведення від гр. άφύη «сардинка».— СІС 59; Шанский ЭСРЯ І 1, 122; Фасмер І 80; Преобр. І 7; Kluge—Mitzka 25.— Пор. анчуга.

[анчуга] (іхт.) «анчоус Берл; камса Mo»; —схв. анчуга, анчуга; — очевидно, результат видозміни назви риби анчоус під впливом іт. acciuga «тс».— Див. ще анчоус.

аорта; — р. бр. болг. м. аорта, н. ч. слц. вл. aorta, схв. аорта, слн. aòr­ta; — запозичення з французької мови: фр. aorte походить від лат. aorta, що зво­диться до гр. αορτή «бронхи, аорта», похідного від етимологічно неясного діє­слова άείρω «прив'язую», можливо, спо­рідненого з лтс vert «відчиняти (двері), втягати (нитку)», лит. virvé «мотузка», укр. вірьовка. — Шанский ЭСРЯ І 1, 123; Kopalinski 71; Frisk I 24.—Див. ще вірьовка.

апарат «машина, прилад, пристрій; службова установа», апаратна, апарат­ник, апаратура, ст. апаратъ, аппаратъ «приладдя, військова амуніція, церков­ні шати» (XVII—XVIII ст.);— р. ап­парат, бр. болг. м. апарат, п. вл. нл. aparat, ч. слц. слн. aparat, схв. апарат; — сучасне апарат запози­чено з німецької мови; нім. Apparat «апарат» походить від лат. apparatus, що є пасивним дієприкметником від діє­слова apparo «приготовляю», утворено­го з префікса ad- (>ар-) «при-, до-» і дієслова paro «готую», пов'язаного з рагіо «народжую», спорідненим з лит. pereti «висиджувати»; церковний тер­мін апаратъ запозичено з латинської мови, можливо, через польське посеред­ництво.— Тимч. 27; Шанский ЭСРЯ І 1, 130; Kluge—Mitzka 28; Walde—Hofm. II 255—256.— Див. ще авантюра, ви-порток.

апатит; — р. болг. апатит, бр. апа­тит, п. apatyt, ч. слц. apatit, схв. апа­тит, слн. apatit; — запозичення з французької мови; фр. apatite утворено

Апатія

Аплодувати

 

на базі гр. απατάω «ошукую», απάτη «помилка» (мінерал схожий на деякі інші); етимологія гр. απάτη не виясне­на.— СІС 60; Шанский ЭСРЯ І 1, 123— 124; Sł. wyr. obcych 41; Frisk I 118.

апатія, апатичний; — р. болг. апа­тия, бр. апатыя, п. слц. apatia, ч. apa­tie, вл. apatija, м. anamuja, схв. anàmuja, слн. apatija; — запозичення з латин­ської мови; лат. apathïa походить від гр. απάθεια «байдужість», утвореного з частки ά- «без-, не-» і основи іменника πά&ος «відчуття, пристрасть, зворушен­ня».—СІС 60; Шанский ЭСРЯ І 1, 124.— Див. ще а-, пафос.

апелювати, апеляція, ст. апєлевати, апелліовати, аппеліовати (XVI—XVII ст.), апел(л)яція (XVI—XVIII ст.); — р. апеллировать, бр. апеляваць, п. вл. apelować, ч. apel ovati, слц. apelovat', нл. apelowaś, болг. апелйрам, м. апелйра, схв. апелирати, апеловати, слн. apeli-rati; — запозичення з латинської мови; лат. appello «звертаюсь, називаю, апе­люю» утворене з префікса ad- (>ap-) «до-, при-» і дієслова pello «б'ю, чіпаю, торкаюсь», спорідненого з гр. άπελλα «народні збори», лтс. plTtiês (у plTties virsü «приставати до кого»).— СІС 60; Тимч. 26; Шанский ЭСРЯ І 1, 124; Walde—Hofm. II 277.—Див. ще аван­тюра.

апельсин «помаранча», [апельсина, апальсйн СБН, апальцйн СБН, опальцй-ни Ж, опельсйна Ж, опельцина, опальс'т Кур] «тс»; — р. апельсин, бр. апельсін, вл. apelsina; — через російське посеред­ництво запозичено з голландської мо­ви; гол. appel sien букв, «китайське яб­луко» утворено під впливом фр. pomme de Chine «тс.» (апельсин завезено в Європу португальцями в XVI ст. з пів­денного Китаю та Індокитаю).— Моска­ленко УІЛ 59; Шанский ЭСРЯ І 1, 125; Фасмер І 80; Kluge—Mitzka 27.

апендикс, апендицит; — р. аппен­дикс, бр. апендикс, п. apendyks, ч. слц. apendix, болг. апендикс, схв. апендикс, слн. apéndiks; — запозичення з латин­ської мови; лат. appendix «додаток, при­даток» складається з префікса ad- (>ap-) «до-, при-» і основи дієслова pendeo

«звисаю», спорідненого з псл. pędb, pçditi, укр. п'ядь, нудити. — СІС 61; Шанский ЭСРЯ І 1, 130; Walde—Hofm. II 280.— Див. ще авантюра, п'ядь, пу-дити.

апетит, ст. ап(п)етитъ (XVIII ст.);—· р. аппетит, бр. апетыт, п. apetyt, ч. apetyt, apetyt, слц. слн. apetit, вл. ape­tit, болг. м. апетйт, схв. апетит; — запозичення з латинської мови; лат. appetïtus «бажання, прагнення» похо­дить від appeto «прагну до чого», утво­реного з префікса ad- (>ap-) «до-, при-» і дієслова peto «прагну», спорідненого з дінд. pétati «летить, спускається», дірл. äith «перо», гр. πετομαι «лечу».— Тимч. 28; Шанский ЭСРЯ І 1, 131; БЕР І 13; Walde—Hofm. II 297—298.—Див. ще авантюра.