СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 39 страница

бурмистер «найвищий міський уряд­ник у містах з магдебурзьким правом», бурмістр, [буймйтр] Я, бурмиструвй-ти, ст. боуръмистръ (1463), бурмистръ «старшій радця албосправця в якоизем­ли» (1596); — р. бурмистр «градоначаль-

ник; староста з селян, призначений помі­щиком; прикажчик, що управляє маєт­ком; [свавільна, уперта людина]», бр. бурмістр, [буймистр]; — давнє запози­чення з польської мови; п. burmistrz, як і ч. burmistr, походить від свн. bur-mëster «начальник городян», що є видо­зміною давнішого burge(r)meister.— Шанский ЭСРЯ І 2, 234; Фзсмер І 246; Преобр. І 54; ЭСБМ І 418; Kopaliński 149; Brückner 50.— Див. ще бургомістр.

[бурмоситися] «дутися, показувати незадоволення», [набурмоситися] «на­дутися, розсердитися» Me; — не зовсім ясне; можливо, походить від молд. бру-мос (рум. brumós) «похмурий; покритий інеєм», пов'язаного з молд. брумэ (рум. bruma) «іній», яке зводиться до лат. bruma «початок зими, холод», пов'я­заного з brevis «короткий» (маються на увазі короткі дні); може бути зістав­лене також з схЕ. бурити се «серди­тися», бурлав «надутий; товстощокий», укр. [бурманитися] «хмаритися», пов'я­заними з буря. — Мельничук Молд. эл. 164; Puscariu 19; Walde—Hofm. I 115.— Див. ще абревіатура, бурити¹.

бурмотати, бурмотіти, [бормотати, бормотіти], {бурмо] «буркотун» Я, [бурмак, бурмій] «тс», бурмило «[тс.]; ведмідь; телепень, вайло»; — р. бормо­тать, [борботать], бр. [барматаць]_у слц. brbotat' «мимрити», вл. bórbotac «бурмотати», нл. bórbotaś «тс», схв. брбо-тати (брботати) «булькати, плеска-тись», слн. [brmotäti] «бурмотати», brbo-tâti «клекотати; мимрити»; —очевидно, пел. *Ь^ъгто1аи, *b¹îbotati «бурмотати»;— споріднене з лит. bufbti «бурчати», bur-bè'ti «тс», лтс. burbinât «бурмотати»;— давні звуконаслідувальні утворення.— Шанский ЭСРЯ І 2, 169; Фасмер І 195; ЭСБМ І 316; ЭССЯ 3, 123, 129—130; Sł. prasł. І 415—416, 421—422; Sadn.— Aitz. VWb. I 166—169; Bern. I 107—108; Fraenkel 43—44.— Пор. бур¹.

бурнус «просторе жіноче пальто; вид плаща або накидки» СУМ, Ж, Л, {бор­ще ЛЧерк, бурмуз МСБГ, бурнус Ва, Дз, Л, МСБГ, бурноз МСБГ, бурное Л, бурнее МСБГ, бурнудз МСБГ, бурнуз Пр. X діал. н.] «тс», ст. в бурнусъ (зн.

бурса

бурулька

 

в. одн.) (XVIII ст.); — р. болг. бурнус, бр. бурное, п. ч. слц. burnus, вл. bórnus, схв. бурнус, слн. burnus; — давне за­позичення, очевидно, через турецьке (тур. burnus «легкий вовняний плащ», burnuz «тс») і французьке (φρ. bournous) та польське посередництво з арабської мови; ар. burnus «плащ з відлогою» пов'язане з гр. βίρρος «вид накидки», що походить від лат. birrus «тс», запо­зиченого з кельтських мов. — СІС 114; Ващенко 10; Тимч. 151; Шанский ЭСРЯ І 2, 234; Фасмер І 247; ЭСБМ І 418—419; Kopaliński 149; SW І 238; Machek ĘSJĆ 77; Hołub—Lyer 108; Schuster-Śewc Probeheft 26; ByjaMUJa 138; Lo-kotsch 30; Miki. TEI Nachtr. I 19; Dau-zat 120; Frisk I 239; Walde—Hofm. I 107. бурса «нижче духовне училище; [юрба, гурт; бійка О]», бурсак, бурсац­тво, бурсачня, [бурсачйна], ст. бурса «спільне мешкання учнів; партія, ва­тага» (XVII ст.), бурсникъ «товариш, спільник» (1493), бурсовати «товаришу­вати, спілкуватись, вести компанію, знатись» (XVI ст.); — р. бр. болг. бурса, п. ч. bursa; — запозичене через поль­ську мову з латинської; слат. bursa «(волова) шкіра; шкіряний гаманець; товариство» походить від етимологічно неясного гр. βύρσα «(знята) шкіра».— Тимч. 157; Шанский ЭСРЯ І 2, 234; Фасмер І 247; Преобр. І 54; ЭСБМ І 419; Bruckner 50; Machek ESJĆ 77; Ernout— Meillet I 79; Frisk I 277—278.— Пор. біржа, бурлеск, бюро.

бурсуватися — див. борсатися.

бурт «насип, бугор, купа; [вогнище Пі; борт Ж; огорожа, край Пі; паз, жолобок у стовпах; чан на салотопні, який складається з великого залізного казана внизу і дерев'яних клепок угорі, обтягнених залізними обручами Яї», [бурта] «насип, бугор, купа; край, борт (у грі)», [буртниця] «огорожа навколо жорнів у млині», [бурхвиця] «дошка над мучником у млині, в якій укріплено ло-точок», буртувати «складати в бурти; насипати бурти», [забуртати] «зарити», [забуртйти] «забити, засипати, заліпи­ти», ст. бурти «земляні насипи» (XVIII ст.), буртница «дошка на три далі»

(XVIII ст.);—p. бурт «насип», бр. [бурт] «велика купа картоплі продовгуватої форми», п. burt, burta «бік насипу; край»; — запозичено через польську мо­ву з німецької; н. Bord «борт, край; карниз; (книжкова) полиця» і Borte «кайма, край, обшивка, тасьма» є тими самими формами, від яких походить і укр. борт «край; обшивка на одязі»; значення «насип, купа» розвинулись на основі значення «бік насипу».— Ше-лудько 24; Шанский ЭСРЯ І 2, 235; Фасмер І 247; Преобр. І 54; ЭСБМ І 420; Kopaliński 149; Brückner 50; Sadn.—Aitz. VWb. I 418—419.—Див. ще борт.

[буртільї «згорток, сувій»; — неясне; можливо, пов'язане з [борта] «трухляве всередині дерево», [бортло] «тс.» (таке дерево могло використовуватись як шпулька, цівка для намотування); пор. бр. [буртэль] «чурбан», [бурцалёк] «тс», п. burtyl «дерево, придатне на балки для обшивки кораблів».

[буртїти) «глухо мукати» (про бу­гая) О; — очевидно, результат конта­мінації форм бурчати і бутіти² (див.).

бурубашки, буруб'яшки- —див. бурба.

бурулька¹ «висячий кусок льоду; [об­точена голівка палки; скляна кулька Me; булька, пухирець Ж; малий гор­щик Пі; трубка, дудочка, шматочок рі­заної соломи Бі; дещиця, дрібничка Бі]», [буруля] «малий на зріст, товстий, з шишками на руках чоловік» Я; — р· [бурулька] «дудочка, трубочка, очере­тинка, трубчастий стовбур», бирюльки «дудочки, сопілки; дрібнички», болг. [буруя] «залізна пічна труба»; — оче­видно, запозичення з тюркських мов; пор. кар. крим.-тат. полов, бурлу- «брунькастий», похідне від бур «брунь­ка», а також кар. крим.-тат. полов. борулу «трубчастий», тур. borulu «тс», похідне від бору (boru) «труба», яке зво­диться до того самого тюрк. bor-/bur-, що й тат. буран «буран», борау «бурав».— Меркулова Этимология 1971, 185— 190.— Див. ще бурав, буран.

[бурулька²] (бот.) «дягель лікар­ський, Archangel ica officinalis Hoffm.» Mak; — p. [бурулька] «то.»; — пов'язане

бурун

буряк

 

з бурулька¹ «трубка, дудка»; назва пояс­нюється трубчастою формою стебла рос­лини; пор. укр. [дудник, дудошник, ве-ретень], р. [дудка, дудель], дудник «тс».— Див. ще бурулька¹.

бурун «навальна піниста хвиля, вал на морі», бурунити «здіймати хвилі»;— р. бр. бурун; — загальноприйнятої ети­мології не має; виводиться від тур. burun «ніс, передня частина, мис» (ССРЛЯ І 701; Дмитриев 566; Кипар-ский ВЯ 1956/5, 133); є спроби пов'я­зання з бурлити, буркати (Преобр. І 54), буря (Bern. І 103; Горяев 34; Matze-nauer22; Zubaty St. a cl. I 1, 4—6).— Шанский ЭСРЯ I 2, 235; Фасмер I 248.

бурундук¹ (бот.) «люцерна серпо­видна, Medicago falcata L.» Пі, Я, Ж. [бурунчук] «тс.» Я; — р. [бурундук] «тс»; — походить від тур. burunduk «тс».— Фасмер І 248; Шипова 101; Miki. TEI Nachtr. II 189.— Пор. буркун.

бурундук² (зоол.) «сибірська білка, Tamias sciurus»; — р. бр. бурундук «тс»;— очевидно, запозичене через ро­сійську мову з тюркських; пор. тат. бурундук «тс»; зіставляється також (Ки-парский ВЯ 1956/5, 133) з мар. urom-dok «тс.».— Шанский ЭСРЯ I 2, 235; Фасмер І 248; Шипова 100.

ібурунчук] «тонка пофарбована пря­жа; тулуп, кожушок» Mo; — очевидно, запозичення з тюркських мов; тур. bürümcük (bürüncük) «вуаль, тонка про­зора тканина; сирий шовк, тканина з сирого шовку», чаг. бурунчак «вуаль, прозора тканина» походять від тюрк­ського (тур. аз.) дієслова буру «загор­нути, закутати, покрити», спорідненого з кирг. бурко, каз. ккалп. ног. ойр. бурке «тс», монг. бурхэх «покривати».— Радлов IV 1888; Егоров 172.

[бурунька] «вид люльки»; — не зов­сім ясне; можливо, пов'язане з тур. burun «ніс»; назва пояснюється тим, що ця люлька коротка (під ніс) (Я 58— 59); пор. носогрійка «коротка люлька»; може бути зіставлене і з [бурулька] «трубка».

бурх (вигук, яким передається порив вітру, Удар хвилі, падіння предмета у воду), бурхати «бушувати; кидати, жбурляти; вириватись, вилітати (про

20 8-539

воду, дим)», [бурхатися] «борсатися, битися», бурхотати «бушувати», бурхо­тіти «тс», [бурхайло] «поривчастий ві­тер», [бурханйна] «буря» Ж, бурхли­вий; — очевидно, результат видозміни звуконаслідувального бух (бухати) під впливом буря; менш переконливе зістав­лення (Sadn.— Aitz. VWb. I 201) з буркати. — Див. ще бурити¹, бух.

бурхвиця — див. бурт.

бурці — див. борки.

бурчати, бурчак, бурчало, бурчлй-вий, бурчун — див. бур¹.

[бурчик] (бот.) «зірки, ліхніс, Lych­nis Flos cuculi L.» Mak; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з бурий (з огляду на червоне забарвлення квіток); пор. інші назви цієї рослини: [кашка червона, огник, бузьків огонь] Мак.

бурштин «янтар», [бурштини] «на­мисто з бурштину» Я, [бруштин] «тс», [бурштйнка] «мундштук з янтаря» Ж, ст. бурштынъ (1627), бурштинъ (1679); — бр. бурштин, п. bursztyn, [busztyn, bersztyn], exe. burstin, burstin, burcan; — запозичено з німецької мо­ви, мабуть, через польську; нн. born-stên, нвн. Bernstein «тс.» складається з основ дієслова bernen, нижньонімець­кого варіанта до brennen «горіти, полу­м'яніти», спорідненого з brauen «вари­ти», braten «смажити», і іменника sten «(дорогоцінний) камінь», спорідненого з нвн. Stein «камінь», англ. stone «тс», пел. stëna, укр. стіна. — Richhardt 38; Ларин Rakstu kr. Endzelinam 157; Sadn.— Aitz. VWb. I 473; Bern. I 102; Brückner 50; Kluge—Mitzka 67—68.— Див. ще братван, стіна.

буря—див. бурити¹.

буряк (бот.) «Beta vulgaris L.», [бу­рак], [бурачинка] «буряковий борщ» Ж, буряківник, буряківництво, буряковиння, бурячиння, бурячка, [бурячник] «буря­кова плантація», [бурячча], буряковий, буряківничий, бурячковий, бурячний, бу­ряковіти, ст. боряк (XVIII ст.); — р. бр. бурак, п. burak, [borak, borag], ч, burâk, ст. borâk, borâg, слц. borâk, bu­rak; — запозичено через польську мову з середньолатинської або італійської; слат. borägo (borrägo), іт. borragine

Бур'ян

бусол

 

«бурачник, Borrago officinalis» походить від ар. abü fcraq «тс.» (букв, «батько поту»); на думку Брюкнера, назву рос­лини Borrago перенесено на рослину Beta vulgaris тому, що обидві вони вжи­вались у салат; Славський вважає, що burak як назва рослини Beta vulgaris походить від назви кольору bury, кон-тамінованої з середньовічним borak, burak «бурачник»; Махек виводить дану назву з ч. buryńa «кормовий буряк» (<bur-gyna=burgundskâ repa).—Шанский ЭСРЯ І 2, 229; Фасмер 1 243; Bruckner 49; Sławski I 50; Machek ESJĆ 77; Jin. rostl. 82; Sadn.—Aitz. VWb. I 389—390; Bern. I 72.— Пор. бурачник.

бур'ян, [буйрян], бур'янина, [бур'-яннйк] «вид невеликого ведмедя, що живе в бур'янах», бур'януватий, бур'я­ніти, [бур' яноватіти]; — р. бурьян, бр. бур'ян, п. burzan (з укр.), ч. bufan (з рос.), bufeń (з слц.), слц. burina, болг. бурен, м. бур]'ан, схв. бур'щн «бузина»; — неясне; можливо, спорід­нене з буйний (початкове значення — «рослина, що буйно росте»); діалектна форма [буйрян], очевидно, є результа­том пізнішої метатези народноетимоло-гічного характеру, що пов'язує слово з буйний і може вказувати на ймовір­ність їх первісного зв'язку; зіставляє­ться також (Потебня РФВ 4, 189) з пи­рій, лит. puraî «озима пшениця», гр. πυρός «пшениця»; Фасмер (І 249) пов'я­зує з р. бурить «розкидати» (ці рослини буйно розростаються); розглядається також (Шанский ЭСРЯ І 2, 236; Младе-нов 50) як похідне від основи bur-, варалельної основі Ьуі- (укр. билина); Преображенський (І 57) вважає бур'ян переоформленням сви. baldrian, з лат. Valeriana; припускається запозичення з тюркських мов (ЭССЯ 3, 99—100); Нікольський (ФЗ 1893/5—6, 67) вважає бур'ян запозиченим через татарську мову перським словом, що буквально оз­начає «жарений, спалений», перен. «все, що спалюється».— Sławski I51;Brückner 50; Machek ESJĆ 77; БЕР І 91; Skok І 240—241; Sadn.— Aitz. VWb. I 209.

[бурячки] (бот.) «гірчак східний, Po­lygonum orientale L.» Г, Mak, [буряки]

«тс.» Пі, Мак; — р. бурячки «тс»; — пов'язане з буряк; назва може пояснюва­тись тим, що кореневища деяких видів гірчака (напр., Р. bistorta L.) на зрізі мають червонуватий колір.— Попов 56.— Див. ще буряк.

буси, бусина, [буслинкаі; — р. бусы, ч. bûstek, bûstka (з рос); — здебіль­шого вважається пов'язаним з бісер, що походить від ар. busra; Соболев· ський (РФВ 67, 214) пов'язує з др. буса «човен», словом германського походжен­ня (дісл. bussa, bûza «тс»), оскільки черепашки, з яких вироблялося намисто, були схожі своєю формою на човни; Фасмер (І 252) вважає етимологію Собо-левського сумнівною, а перше припу­щення фонетично неприйнятним.— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 237; ССРЛЯ І 706; Преобр. І 55; Горяев 35; Lokotsch ЗО; Machek ESJĆ 77—78.— Див. ще бісер.

[бусйй] «п'яний» Я, [буцаю] «у п'я­ному стані» Кур; — р. [бусать] «пити, пиячити, гуляти», бр. бусаць «пиячити», бусаваць «пиячити, бушувати»; — за­гальноприйнятої етимології не має; по­в'язується (як запозичення) з снн. bu­sen «гуляти, втішатися», свн. bûsen «тс», спорідненим з лит. buoźe «опук­лість, булава, ґудзик», укр. пузо (Фас­мер І 251; Bern. I 97—98; Kluge—Mitzka 56) або з тат. bus- «обжиратися, об'їда-тися» (Дмитриев 494).

бусі (дит., вигук на позначення па­діння або зіткнення двох предметів), [бусь, буць МСБГ, бубусі, бушки] «тс», [бусьнути] МСБГ; — властивий дитя­чій мові варіант до бух (див.).

буслянка — див. бузьочки.

бусол (орн.) «лелека, чорногуз, Сі-conia L.», [бусаль] Терит. діал., бусел, [бусель, бисень, бусик, бусил, бусиль Терит. діал., бусіль, бусял тж, буська Бі, бусько Г, Ж, бусьок Терит. діал., бусьол, буцел, буциль, буцоль тж, бушель Л, бузько Г, Ж, бузьок Г, Ж] «тс», бусленя, бусля Терит. діал., буслиха, [бушля] «чапля», буслиний, буслячий, [бусячий сир] (бот.) «вид грибів» ВеНЗн, ст. бусюлъ (XVI ст.), бусель (1626); — p. [бусел, бусель, бусол], бр. бусел, [бусько, буська, бусял], п. [busieł, busko,

бусоль

бута

 

buś, busek]; — єдиної етимології не має; спроби пов'язати з р. бусый «темно-голубий, буро-сірий, попелястий» і по­яснити останнє як запозичення з тюрк­ських мов (тур. boz «сірий, землистого кольору», тат. buz, кипч. Ьогач«тс»— Клепикова ВСЯ 5, 158—160; Преобр. І 55; Matzenauer 126; Miki. TEL I 266; Korsch AfSlPh 9, 492) викликають запе­речення (Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 284; Корш ИОРЯС 8/4, 33; Sadn.— Aitz. VWb. І 425; тут згадується кар. busul «лелека» як гадане джерело запозичення в слов'янські мови); необгрунтовано зі­ставляється (Варченко Терит. діал. 113—120) з боцян, бостй, будяк, буцати, причому за основу найменування при­ймається значення «тицяти, колоти гос­трим дзьобом»; форми буцел, буциль, буцоль, очевидно, є результатом впливу форми боцян. — Булаховский Семас. этюды 182—183; Фасмер—Трубачев І 251—252; Bern. I 114; Brückner 33; Горд­левский ОЛЯ 6/4, 317—337.

бусоль «геодезичний прилад для ви­мірювання азимутів; артилерійський прилад»; — р. буссоль, бусоль, бр. бу­соль, п. ч. busola, слц. buzola, болг. м. бусола, схв. бусола «тс»; — запозичен­ня з французької мови; фр. boussole походить від іт. bussola «тс», яке зво­диться до слат. buxula «скринька, коро­бочка», похідного від лат. buxus, bu-xum (бот.) «букс, самшит».— СІС 114; ССРЛЯ І 705; Kopaliński 150; Hołub— Lyer 109; Dauzat 107; Walde—Hofm. I 125; Schrader Reallexikon I 172.

[бусуйок] (бот.) «базилік, Ocimum basilicum L.» Mak;— запозичення з мол­давської і румунської мов; молд. бусу­йок, рум. busuióc, bosuióc, [busuleäc] «тс», очевидно, походять від південно­слов'янських форм: болг. босйлек, м. босилек, схв. босилак, босиок, слн. bosiljek «тс.».— СДЕЛМ64; DLRM 102; Симоновии 320—321; MNTESz I 395.— Див. ще васильок.

бусурман, [басурман, басурмен, бе-сурман, бесурмен], бусурмен, [бусурма-нець], бусурманщина, бусурменщина, бу-сурманити, бусурменити, ст. бесурмен-ство (XVI ст.), басурманъ (XVIII ст.);— р. бр. басурман, басурманин, др. бесур-

20*

менинъ, бусурменинъ, бесерменинъ, п. bisurman, bisurmanin, ч. bisurman, busurman; — давньоруське запозичення з тюркських мов, найімовірніше з крим­сько-татарської, в діалектах якої форма бусурман могла бути результатом фоне­тичної видозміни арабсько-персидської форми мусулман<муслим-йн «мусульма­нин»; пор. кирг. {бусурман], кумик. балкар, бусурман та ін.; виводилось та­кож (Бі 65; Никольский ФЗ 1893, 5—6, 65—67) від тюркської етнічної назви бесермен. — Шанский ЭСРЯ І 2, 54; Фасмер І 132, 160, 251; Дмитриев 527; Sadn.— Aitz. VWb. I 474—475; Sköld 290—293.— Див. ще мусульманин.— Пор. бісурман.

буськи — див. бузьочки.

[бут¹] «молода зелена цибуля; [бу­ряк Жї», бутень (бот.) «Chaerophyllum L.; [бур'ян у посівах льону]»; — р. [бут] «цибуля», [буток, бутун, батан] «тс», бутень «Chaerophyllum»; — оче­видно, пов'язане з бутіти, ботва. — Sadn.—Aitz. VWb. I 70—72.—Див. ще ботва, бутіти¹.

бут² «будівельний камінь, переважно для фундаменту», [бутарка] «дорожний каток (вал)», [бутяр] «муляр», бутівник КІМ, бутник, бутчик тж, бутити «за­кладати фундамент з каміння; трамбу­вати», [буткувати] «тс» МСБГ; — р. бр. бут; — не зовсім ясне; вважається запозиченим з італійської мови (іт. bottare, buttare «бити, штовхати») через мову італійських архітекторів (Шанский ЭСРЯ І 2, 237; Фасмер І 252; Преобр. І 56; Bern. I 104).— Див. ще бутафор.

[бут³] «вид взуття», [бутйнок] «полу­боток»; — запозичення з польської мо­ви; п. but «чобіт» є результатом видо­зміни старішого bot під впливом ob-uć «взути», ob-uty «взутий».— Brückner 50; Sławski I 51.— Див. ще бот¹.

[бута]¹ «гордість, пиха; розбещеність, розкіш О», [бутнйй] «гордий, пихатий; зухвалий, розбещений» О, [бутити] «чванитись; брикати О», [бутити] «бути пустотливим; пустувати» О, [бутіти] «сердитися; буцати» О, ст. бута «пиха» (XVI ст.); — п. buta «пиха», ст. bucić się «гордитись, чванитись»; — очевидно,

Бута

Бути

 

пов'язане з [ботіти] «робитись товстим, жирним», [бутвіти] «трухлявіти», ра­зом з якими походить від псл. butVbot-з іє. *bheu-t-, *bhu3-t- «рости»; розви­ток значень аналогічний до пиха, пух­нути; Маценауер зіставляє з слат. bu-tare «надувати», але припускає і східне походження слова (Matzenauer 126); за-иозичення в українські говори з поль­ської мови (Richhardt 38) мало ймовірне з огляду на відмінність у наголошенні.— Sławski І 51; Brückner 51; Sadn.—Aitz. VWb. I 70—71.— Див. ще ботва, бути.— Пор. пиха, пухнути.

[бута²] «велика бочка місткістю по­над 40 відер Бі; молдавський віз Пі»;— р. [бут] «великий чан», [бута] «тс»; — запозичення з східнороманських мов; молд. буте (рум. bute) «бочка» походить від пізньолат. buttis «тс», яке виво­диться від гр. πϋτϊνη «пляшка, обплетена лозою».— СДЕЛМ 64; DLRM 103; Wal­de—Hofm. I 125.— Див. ще бодня.

бутафор, бутафорія; — р. бр. бута­фор; — запозичення з італійської мови; іт. buttafuori «помічник режисера, який випускає артистів на сцену» виникло на основі словосполучення «butta fuori» «викидай геть» (слова помічника режи­сера, якими той наказує артисту вихо­дити на сцену); дієслово buttare «кида­ти» запозичено в італійську мову з фран­цузької, в якій bouter «бити, штовхати; класти» походить від франк. *bôtan (*bottan) «бити»; прислівник fuori «геть» в італійській мові походить від лат. forls «надворі, зовні», пов'язаного з fo-ris «двері», спорідненим з дінд. dvarah, двн. turi «тс», псл. dvbri, укр. двері. — СІС 114; Шанский ЭСРЯ І 2, 237—238; ССРЛЯ І 706—707; Battisti—Alessio 644—645; Dauzat 107; Walde—Hofm. І 529—530.— Див. ще двері.

бутель, [бутиль Л, бутелька Па, бутйлка Л, бутлик, бутля, бутельчй-на]; — р. бутыль, бутылка, бр. [буталь], бутля, бут'элька, п. butel, butla, butel­ka, ч. butela, butylka, слц. butel'a, болг. бутйлка, схв. бутела; — через польську мову запозичено з французь­кої; фр. bouteille походить від слат. butticula, зменш, до buttis «бочка».— Го-

робецьМовозн. 1972/4,82—83; Шанский ЭСРЯ І 2, 239; Фасмер І 254; Bruckner 51; Dauzat 107.— Див. ще бута².

бутерброд; — р. бутерброд, бр. бу-тэрброд, болг. бутерброт; — запози­чено через російську мову з німецької; н. Butterbrot складається з основ імен­ників Butter «масло», що походить від лат. biîtyrum «тс», запозиченого з грець­кої мови, в якій форма βοάτυρον «сир з коров'ячого молока» є або скіфським запозиченням (Kluge—Mitzka 115), або складним утворенням з βοάς «худоба» (спорідненого з псл. govedo, укр. [гов'-єдо] «тс») і τυρός «сир» (Frisk 1 261), і Brot «хліб», спорідненого з дієсловами brauen «варити», braten «жарити, сма­жити».— Шанский ЭСРЯ І 2, 238; Фас­мер І 252.— Див. ще братван.

бути¹, бувати, буду, бувалець «до­свідчена людина», [бувало Я, будько Жі «тс», [буваль] «бувальщина» Ж, Я, бувальці (бувати у бувальцях), [бувалиці Ж, буваличі] «тс», бувальщина, буду-чина СУМ, Ж, будучність тж, будущи-на, [будько] «той, хто обіцяє, кажучи «буде» чи «буду» Г; бувалий чоловік, який хвалиться своїми пригодами Ж». бутність «перебування», буття, бува­лий, булий, будучий «майбутній» СУМ, Ж, [будучний Ж, будущий Г, Ж] «тс», [бутній] «присутній» Я, вибулий, видо­буток, відбутися), [в'їдбут] «збут», від­буток «повинність», [відбутка, відбуча] «тс», добути, добуванка «добування», добувач, [добудча] «незаконнонароджена дитина», добуток, добувальний, добув­ний, добутний «здобутий Г; доступний Ж», збути, збутися, [збудьок] «малоцін­ний предмет, який продають, аби збути з рук», збут, [збуток] «збут; здійснення», [збутний] «непотрібний, зайвий» Ж, [збутяно] «збуто з рук», здобути, здо­бутися, [здоба] «здобич» Ж, здобуток, [здобуванйна] Ж, здобуття, [знебутися] «втомитися» Ж, [знебулий] «виснажений», [ізнебутися] «сумувати» Ж, набути, на­бувач, набуток, набутний, невідбутний, незбутній, непозбутнйй, оббитися «осво­їтися», [одбуток] Ж, [одбуча] «відбуток» Ж, перебування, перебутний «минущий», [підбувати] «прибувати потроху», по-бувка, побут, [побуток] «побут» Ж, по-

бути

буті'ти

 

бутовець, побутовізм, побутовщина, побутувати, позбувати, позбутися, при­бути, [прибудки] «придбане» Ж, прибу­лець, прибулий, [прйбутень] «прибулий; який збільшує кількість» Ж, прибуток, прибуткувати, прибутний «той, що при­буває, додається», [прибутній] «чужий, прибулий», пробувалий «досвідчений», пробування, [пробуток) «життя, існу­вання», [пробутки] «тс.» Ж, [пробува-лисько] «місцеперебування» Ж, пробу-тий «пережитий», роздобути, роздобу-вальник Ж, [роздобидень] Ж, роздобуток, роздобуття «здобуття» Ж, роздобутнйй (похід) Ж, убутися «звикнути» Ж, [убу­ток] «від'їзд; збиток», [убутний] «який зменшується, який приносить збитки»;— р. быть, бывать, буду, бр. бьщь, бьюаць, буду, др. быти, бывати, буду, п. bye, bywać, będę, ч. byti, byvati, budu, слц. byt', byvat', budem, полаб. boit, вл. być, bywać, budu, нл. byś, bywaś, budu, болг. бйва, бйвам, бъда, м. бидува, бива, биде, схв. бйти, бйвати, будем, слн. bui, bivati, bódem, bóm, стел, быти, бывати, блідлі;— пел. byti<*bntei, byvati < *buvatei, bçdç< *bundom; — споріднені з лит. boti «бути», buvóti, лтс. bût, прус, bout «тс», дінд. bhâvati «буває», гр. φύω «вирощую, породжую, росту, народжую, виникаю», φυσικά «природа», лат. fui «я був», îutûrus «май­бутній», fio «виникаю», ір. buith «бути», двн. bilan, bauan «жити, мешкати»; іє. *bheu-: *bhöu-: *bhö- «рости», пізніше «виникати, ставати, існувати»; в укра­їнській мові у в бути замість давнішого и пояснюється впливом форми буду, в якій у є рефлексом давнього ç з un, де -п- інфікс.— Шанский ЭСРЯ І 2, 246; Фасмер—Трубачев І 231, 260; Преобр. І 58; Sławski І 52; Brückner 51-52; БЕР І 46; Skok І 158—159; ЭССЯ 2, 233—234; 3, 155, 157—158; Sł. prasł. 1351—352,484—485; Sadn.— Aitz. VWb. I 90-95; Bern. І 114; Mûhl.— Endz. I 359—360; Schmidt IF 67, 15; Pokorny 146—150; Walde—Hofm. I 557; Boisacq 1054.— Пор. бйти², забути.

[бутй²1 (хлоп'яча гра), [бутати] «гра­ти в бути» Ж, [бутівка] «тонка палка у грі в бути»; —_г неясне; можливо, по­в'язане з рум. bîta «велика палка з по-

товщеним кінцем»; пор. болг. бътенка, бътаница, бътанка «вівчарська гра з палками», бътам «граю в гру бътаница», джерелом якого є румунське слово bîta (БЕР І 105); можна також припустити зв'язок з [бутан] «стовбур», [бутук] «тс».

[бутйн] «очищений від кори стовбур», [бутана] «ліс, призначений для рубан­ня» Г, Ж, [бутинар] «лісоруб», бутйнник «тс»; — виводиться від рум. buçteân (мн. buçténi) «колода, пень» (Hrabec Nazvy Hue. 33); може розглядатись і як результат контамінації рум. bu$teân і butuc «колода, пень».

[бутир] «дрібний посуд і начиння в господарстві; торба робітника на риб­них заводах», [бутирйння] «мотлох» Г, Ж, [бутор] «харчі» КІМ, [бутора] «тс; вантаж» Ж, [буторйнє] «тс.» Ж, [бутраі «тс. Ж; одяг, амуніція Я», [бутур'я] «скатерть; меблі» ЕЗб 4, [буторити] «робити що-небудь з дерева» КІМ; — р. [бутор] «мотлох, пожитки», [бутораї «господарство», [бутьірить] «перевер­тати, перемішувати, перебивати, при­водити до безладдя», п. buciory, buchciory «шмаття, мотлох», схв. заст. butura «ноша, оберемок», botura, слн. bûtara, butora «тс»; — неясне; подібне до цих слів уг. butor «ноша, багаж; начиння» загальноприйнятої етимології не має і може вважатися запозиченням із сло­в'янських мов; р. бутор, можливо, по­ходить від спорідненого слова тюрк­ських мов, бо зустрічається в Сибіру, або було занесене сюди українцями; висловлюється думка (Sadn.— Aitz. VWb. I 75—76) про власне слов'янське походження цих слів, зокрема^?про їх зв'язок із схв. bàtara «кошик з лози», bàtura «тс.» і, далі, з псл. bat- «лозина, палка».— Балецкий St, si. 9, 1—4, 338; Фасмер І 253; Skok І 245; Bern. I 104; Bârczi 28—29; MNTESz I 396—397.

[буті'ти¹] «гнити, трухнути; бродити, прокисати», [бутвіти] «гнити, трухнути», [бутніти] «здуватися», [бутліти] «ста­рітися, псуватися, трухнути» ДБ V 39, [бучавіти] «трухнути» Ж, [збутлявіть] «тс», [бутіль] «гниль» Ж, [бутлйнка] «вид поліна» Ж, [бутлявий] «порожній, вигнилий»; [збутереніти] «згнити, струх-

бутіти

бутурлин

 

нути» ВеБ, [перебутліти] «перестояти, перестигнути (про рослини); прокисну­ти (про страву)» Дз., [перебутляний] «невчасно скошений; прокислий» Дз; — р. [бутветь] «псуватися, гнити», п. but-wieć «гнити, порохнявіти», butnieć, слц. butlet', болг. бутея «тс»; — псл. butëti «порохнявіти», очевидно, пов'язане з botëti «набрякати, товщати» (nop. p. [бутеть] «товщати», болг. бутея «тс») і разом з ним походить від іє. *bheu-/ *bhou-/*bhû- «рости, збільшуватись»; безпідставно вважалось (Bern. I 77) запозиченням з німецької мови; сло­вацька форма непереконливо виводи­лась (Machek ESJĆS 92) від слц. dup-natiet' «порохнявіти»; зіставлення з псл. biitati «ударяти» (Sł. prasł. I 455) недо­статньо обгрунтоване.— Фасмер—Тру-бачев І 200—201, 253; Sławski І 51—52; Sadn.—Aitz. VWb. І 70—71; Aitzet-müller ZfSlPh 22/2, 367—372.— Див. ще ботва, ботїти, бут¹, бути¹.