СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 38 страница

бунт² «в'язка, сувій, пачка; [шість великих струн на бандурі; кілька раз­ків намиста Л; сітка без канатів довжи­ною 60—70 м Mo]», [бунти] «шість ве­ликих струн на бандурі» Ж, [бунтико-вий] «пов'язаний у пучки», ст. бунтъ «в'язка, пучок» (1538, 1660);— р. бр. бунт «в'язка; купа; [мішки з борошном]», п. bunt «в'язка, вузол, пучок», схв. бунд «в'язка, моток, вузол»; — можливо, че­рез польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Bund «в'язка, ву­зол, пучок» пов'язане з дієсловом binden «в'язати».— Шелудько 23; Шанский ЭСРЯ І 2, 227; Фасмер І 241; SW I 234,— Див. ше бант, бйнда, бинт.— Пор. бунт¹.

бунчук «булава з китицею з кін­ського волосу як символ влади», [бун­чуг] «тс.» Пі, бунчужний «охоронець геть­манського бунчука», бунчучний, бунчу­ковий, ст. бунчуки (XVII ст.); — р. бр. болг. бунчук, п. buńczuk, bończuk «ту­рецький прапорець, спис із кінським хвостом; волосяна китиця, прикріплена до шишака», ч. bunćuk «турецька вій­ськова емблема», слц. bunćuk «тс; вій­ськова емблема козацьких отаманів»; — давнє запозичення з тюркських мов; тур. boncuk «різнокольорові кульки, черепашки, намисто», крим.-тат. бунчук «черепашки, кульки, намисто на шиї ко­ня», як і чаг. bunćuk «тс», аз. мун-

бунька

бур

 

чуг «намисто», узб. мунчак, кирг. мон-чок «тс», калм. montsag «бахрома; куль­ка з червоних ниток», виводяться від перс, mänguk «прапор; золотий набал­дашник на прапорі» (Lokotsch 29). — Кобилянський Діалект і літ. м. 243; ■ Макарушка 5; Шанский ЭСРЯ І 2, 228; Фасмер І 242; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55; SW І 235; Miki. EW 417; Дмитриев 531; Korsch AfSlPh 9, 493; Räsänen Versuch 340.

[бунькаї «глиняна посудина з вузь­кою шийкою, глечик»; —бр. [бунька] «пляшка, глечик», [буняк] «пухир на тілі», п. [buńka] «банка, склянка, пля­шечка; бідон; пузир, булька, банька, бульбашка; бубна», bunia «тс», ч. bunka «клітина; чашечка; осередок», ст. bune, слц. bunka «тс»; — не зовсім ясне; по­в'язується (ЭССЯ 3, 96—97; Sł. prasł. І 449) з бун'іти «гудіти, дзижчати»; зіставляється також (Sadn.— Aitz. VWb. І 81—86) з банька «глиняна або скляна посудина з вузькою шийкою; водяна бульбашка»; чеський відповідник не-переконливо виводиться (Machek ESJC 77) з ч. bublénka «бульбашка», bublanka, budlinka «тс», blabuńka «булька; ба­зіка».— Краучук Белар. лінгв. 7, 67; Hołub—Kop. 82; Hołub—Lyer 108.

[бур¹] «вигук, що передає мурмо­тіння, бубоніння (людини)» Я, буркати «бурчати», [буркувати] «воркувати», бур­котати «тс; рокотати, шуміти; бурча­ти», буркотіти, [буркутати, боркота-ти] «тс», бурчати «буркотіти; дзюр-чати (про струмок тощо); ричати», бур­кало «буркотун», [буркйта] «тс.» Я, буркіт «воркування, шум, бурчання», буркітник (про голуба), [буркот] Кур, буркотун, буркун «буркотун», [борко-тун] «тс, воркотун», [буркота] «хво­роба коней.(з проносом)» Я, [буркотня] «шум; кипіння, бродіння; квоктання, воркування (про птахів); плач, хни­кання» Ж, бурчак «дзюркотливий стру­мок», [бурчало] «вид, мухи, Musca vomi-toria», [бурчун] «буркотун», буркотли­вий «воркотливий», бурчлйвий «буркот­ливий»; — р. буркать «бурчати», бур­чать, бр. буркаць «буркати», бурчаць «тс, рикати; бурчати», п. burkotać, burczeć «тс», ч. burcovati «шуміти, сту-

кати» (про поросят), нл. [burcas] «бур­чати», схв. бурке «струменем»; —псл. *bur- звуконаслідувального походжен­ня; — очевидно, споріднене з пел. Ьъг-, відображеним у п. ст. barczeć «шуміти», ч. brkati (заст.) «летіти (про птахів), бриніти (при польоті)», ст. brćeti «ле­тіти», слц. bikat' «пурхати, злітати», вл. borkaty «буркотливий», bórćeć «бур­чати, гудіти, дзижчати», bórćawa «бур­котуха», нл. barkas «бурчати», barcas «тс; гудіти, дзижчати (про колесо); гар­чати», barkotaś «ремствувати, наріка­ти; гарчати, бурчати; дзижчати, гуді­ти», bórkotaś «тс», barcawa «м'ясна му­ха», болг. бъркам «шуміти, бушувати» (про море), м. брчи «дзижчить, гуде, шумить», схв. брчак «шум хвиль»; пор. лит. burkuoti «воркувати», bufkti «мур­котіти», лтс bufkstêt «гуркотіти; базі­кати, невиразно говорити»; сумнівною є думка (Bezzenberger BB 26, 188) про зв'язок з буря. — Шанский ЭСРЯ І 2, 232—233; Фасмер І 245; Преобр. І 54; ЭССЯ 3, 124, 125—127; Sł. prasł. I 451 — 452, 417—418; Sadn.— Aitz. VWb. I 195—200; Bern. I 102; Otrębski LP I, 126—127; Fraenkel 66.

бур² «інструмент для буріння неве­ликих свердловин», бурильник, [бурін-ник] «свердло для металу» МСБГ, бурка «висвердлюваний у гірській породі от­вір для наповнювання вибухівкою», бу­ровий, бурити; — р. бр. бур, р. бурить, нл. bur;—запозичення з німецької або голландської мови; нвн. Bóhrer «сверд­ло», гол. boor, шв. borr «тс.» споріднені з свн. born «свердлити», двн. днн. bo­ron, дангл. borian, дісл. bora «тс», гр. φάρω «колю, розколюю», φαρόω «орю», лат. forare «свердлили», сірл. bern «роз­колина, ущелина», вірм. beran, лит. bur-nà «розкриття, отвір, проліт; рот», алб. brime «дірка, отвір; пролом», дінд. bhrnäti «поранити, пошкодити», псл. *borti «бороти», можливо, також укр. [борець] «воронка»,· борть. — Шанский ЭСРЯ І 2, 228; Фасмер І 242; Bern. I 102; Matzenauer 124; Kluge—Mitzka 89.—Див. ще борець², бороти, борть.— Пор. бор³.

бур³ «голландський колоніст у Пів­денній Африці; представник народності бурів»; — р. бр. бур, п. Bur, ч. слц.

297,

бура

бурбон

 

Bur, схв. бури (мн.), слн. Buri «тс»; — запозичення з голландської мови; гол. boer «селянин, землероб», пов'язане з bóuwen «обробляти [землю]», спорід­нене з двн. bur «житло», giburo «се­лянин», гот. bauan «мешкати», дангл. buan «тс», нвн. Bauer «селянин», bauen «будувати, обробляти», дінд. bhömi «зем­ля», лат. fui «був, став», псл. byti, укр. бути.—Vries NEW 71—72; Kluge—Mitz-ka 56—57.— Див. ще бути¹.

бура «борнокислий натрій»; — р. болг. бура, п. [burasz], слц. вл. bura;— запозичене (можливо, через російське посередництво) з перської мови; перс. buräh «тс.» іншим шляхом— через посе­редництво арабської мови (ар. bùraq «селітра») — ввійшло в західноєвро­пейські мови в формі слат. boracum, bo­rax «бура», укр. боракс «тс»; безпосеред­нє пов'язання укр. бура з боракс, слат. borax (Matzenauer 184) позбавлене під­став.— Шанский ЭСРЯ І 2, 228; Фас-мер І 242; Горяев 33.— Пор. бор^а.

бурав «свердло», буравити; — р. бу­рав, болг. бургйя, м. бургща, схв. бур­гща; — запозичення з тюркських мов; тат. борау «свердло», туркм. ног. кумик. бурав, кирг. бургу, буроо, аз. бургу, ккалп. бурт, тур. burgu є віддієслів­ними утвореннями від тюрк. bor-/bur-«свердлити, крутити, вертіти»; малопе-реконливим є виведення (Преобр. І 53; Petr ВВ 22, 211; Miki. EW 417) від шв, borr «свердло», н. Bóhrer «тс».— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 228—229; Фасмер І 242—243; Sadn.— Aitz. VWb. I 468; Bern. І 102; Дмитриев 531; Korsch AfSlPh 9, 494; Егоров 147—148; Räsänen Ver­such 89.— Пор. буран.

[бурайї «сильниі ураган» Я, [бурей] «сильний вітер, шквал» Ж; — очевидно, результат контамінації форм бора, бу­ран «тс», буревій. — Див. ще бора, буран.

[бураки] (бот.) «повитиця європей­ська, Cuscuta еиґораеа L.» ВеНЗн, [бу­рачка] «щириця, Amaranthus L.» Л, [бу­рачки] «повитиця європейська Mak; повитиця льонова, Cuscuta epilinum Weihe; щириця Л», [бурачок] «повити­ця ВеБ, Mak; бородавник, Alyssum L. Mak»; — етимологічно неясні; зв'язок

з назвою буряк може бути мотивований хіба що для назв щириці (за червону­ватим кольором її листя, як у столового буряка).

буран «снігова буря»; — р. буран, заст. боран, бр. болг. буран, п. ч. слц. buran, схв. б$ран>; — запозичене (мож- ' ливо, через російське посередництво) з тюркських мов; тат. башк. буран, тур. buran, каз. аз. туркм. кар. боран, кирг. бороон, узб. бугрон «тс», тур. buran «злива з грозою і вітром», buragan «смерч, вихор», аз. бураґан, чаг. Ьо-raYan «тс.» походять від тюрк. bor-/bur-«вертіти, крутити» (пор. монг. Ьоп^ап «буря») або bor a-/bura- «вихорити».— Ах-метзянов Взаимод. и взаимообог. 230; Шанский ЭСРЯ І 2, 229; Фасмер І 243— 244; Преобр. І 53; Kopaliński 148—149; Sadn.— Aitz. VWb. I 468; Дмитриев 494, 531; Севортян II 190—192, 266;Lokotsch 29; Егоров 156.— Пор. бурав.

[бурачник] (бот.) «огірочник лікар­ський, Borago officinalis L.», [бурачки, бурячник] «тс.» Мак; — р. [борага, бо-рач, борачник], п. ст. borag, borak, bo-racz, ч. ст. borâk, borâg, схв. борач, борйжина, слн. borâga, [burâza] «тс»; — через польське посередництво запозиче­но з латинської мови; слат. borago «тс.» походить від ар. abü'araq «тс.» (букв. «батько поту»: в середньовіччя огірочник застосовувався як потогінний засіб).— Фасмер І 193; Sadn.— Aitz. VWb. I 387—388; Bern. I 72; Miki. EW 19; Klu­ge—Mitzka 92.— Пор. буряк.

[бурба] «круглі шишки на рослині; картопля» Я, [буруба] «тс.» Я, [буру-буль] «пуголовок» До, [бурбулянка] «кар­топляний суп» Ж, [бурубашки] «круглі шишки на рослині» Я, [буруб'яшки] «овечий послід» Я; — п. [burbulka] «булька, бульбашка», burbułka «тс»; — очевидно, результати контамінації слів бурулька і бульба, бульбашка; польські форми виводяться також (SW І 235) з лит. bûrbulas «булька, пухир», яке не зовсім переконливо пов'язується (Fraen-kel 43—44) з birbti «дзижчати, брині­ти».— Див. ще бульба, бурулька¹.

бурбон «брутальний, зарозумілий, неосвічений правитель»; — р. бр. бур­бон; — мабуть, через російське посе-

бурбоні'ти

бурдюк

 

редництво пов'язане з фр. Bourbon (прі­звище французької королівської дина­стії 1589—1792, 1814—1830 pp.).—СІС 113; ССРЛЯ І, 995.

[бурбоні'ти] «бурхливо текти, шуміти» (про воду, переважно в тимчасових струмках після дощу) Me; — звукона­слідувальне утворення, паралельне до [бужбонйти] (пор.).

[бурґіш] «джерело мінеральної во­ди» Ж; — неясне; можливо, пов'язане з рум. burghiu «бурав, свердло» або з [буркут] «джерело мінеральної води», [боркут] «тс».— Пор. боркут.

бургомістр, ст. буркгимистръ (1399); — р. бургомистр, бр. бургомістр, п. burgmistrz, вл. [burgermistr, byrger-mejstar, burgarmajstar], болг. бургмай-стер, (заст.) бургмистър; — запозичен­ня з середньоверхньонімецької мови; свн. burgemeister «начальник городян», bürgemeister, burgermeister, bürgermeis-ter «тс.» складається з іменників burger (bürger) «городянин», пов'язаного з двн. burgari, дангл. burgware «тс», утворе­них з основ іменників burg «місто, ук­ріплення», спорідненого з н. Berg «го­ра», укр. берег, і двн.-wari «житель, меш­канець, (ст.) захисник», спорідненого з н. wehren «захищати», укр. ворйна «жер­дина для загорожі», та meister «майстер, вчитель, хазяїн», пов'язаного з лат. ma­gister «начальник, керівник, учитель»; виводиться також (Фасмер І 244) від гол. burgemeester.— СІС 113; Шанский ЭСРЯ І 2, 229^ Schuster-Sewc Probeheft 36; Sadn.— Aitz. VWb. I 472—473; Kluge— Mitzka 111 — 112, 846.—Див. ще берег, вір¹, майстер.— Пор. бурмистер.

[бурда¹] «сварка, звада, колотня, бешкет, бешкетник Ж, Я; вид дитячої гри», [бурдун] «пустун» Я, ст. замешка-нья и буръды (XVI ст.); — р. [бурдйть] «пустувати», бр. ст. бурда «колотня, скандал», п. burda «скандал, бешкет; (заст.) пригода; бешкетник, забіяка; бор­ня, турнір», ч. burda (заст.) «неспокійна людина; сварка, звада, розбрат», ст. burdovati «проїжджатись на коні (як рицар на турнірі)», слц. burda «драж­лива людина»; — єдиного пояснення не має; можливо, через польське і старо-

чеське посередництво запозичено з се­редньоверхньонімецької мови; свн. bû-hurt «рицарська гра», bêhurt «тс.» по­ходить від фр. ст. behort, behorder «тс»; менш переконливе виведення польського слова від фр. ст. bourde «забава» (Kar­łowicz S WO 78).— Тимч. 155; Sław­ski І 50—51; Brückner 49; Machek ESJĆ 77.

бурда² «каламутний напій; погане пиво; несмачна рідка їжа»; — р. бр. бурда «тс»; — запозичено з татарської мови, очевидно, через російське посеред­ництво; тат. бурда «каламутний напій, суміш різних рідин» є суфіксальним утворенням від основи тюрк. bor-/bur-«вертіти, крутити».— Шанский ЭСРЯ І 2, 229—230; Фасмер І 244; Преобр. І 53; Горяев 15; ЭСБМ І 415; Sadn.— Aitz. VWb. I 470; Miki. TEI Nachtr. 18; Lokotsch 29.— Пор. бурав, буран.

[бурда³] «здирок; жировий шар на шкірі» (чинбарське); — неясне.

[бурдаси] «великі винні яблука» ВеЗа; — неясне.

[бурдей] «землянка, курна хата; ци­ганський намет Ж», [бурдейка] «землян­ка; літня кухня» Пр. X діал. н., [бур-дель] «злиденна хатина» ВеЗа, [бурд'їй] «землянка», [бурдшка] «тс; хата без горища з плоским земляним дахом» Дз; — п. bordej «землянка», болг. бур­дей «землянка, злиденна хатина», бор-дей «тс»; — запозичення з східноро-манських мов; молд. бордгй (рум. bor-déi) «землянка» пов'язане з іт. bordello «хатина; дім розпусти», яке походить від фр. ст. bordel «хатина».— Мельни-чук Молд. эл. 164; Шаровольський 36. заходозн. 57; Scheludko 119, 128; БЕР І 68; Vincenz 11.— Див. ще бардак.

бурдюк «міх із козячої або телячої шкіри (для води, вина); [шкіряна пас­тушача торба Пі]», [бурдюг, бордюг, бордюх] «тс; кендюх, міхур тварини», [бурдюх] «свинячий міхур; іграшка з вим'ятого і надутого свинячого міхура» Me, [бурдюшок] «молодий, ще закритий колос жита, пшениці, ячменю» Mo, [бур-дугатий] «череватий, пузатий» МСБГ, [бурдюиікувати] «викидати колос» Mo, ст. бурдюгъ (1669); — р. бурдюк «шкі-

буреки

бурити

 

ряний міх», [бурдюг], бр. бурдзюк, п. burdziuk (заст.), burdiuh (зукр.), ч. слц. burd'uk «тс»; — очевидно, давне запози­чення з тюркських мов на Кавказі; наво­дилось аз. *бордук «міх для вина» при дтюрк. bor «вино», уйг. ст. бор «тс», *бор-дук/*бор-лук «вмістилище (посуди­на) для вина»; менш імовірне виве­дення слов'янських форм (безпосеред­ньо або через румунську мову) з тур. bardak «жбан, склянка, вид глиняного глечика» (Brückner 49; Kałużn. 13); сумнівне також виведення українських слів від рум. burduh «бурдюк, коваль­ський міх, шкіряний фартух, міх во­линки», burdus, burduf «тс.» (Vincenz 10; Tiktin 243).— Москаленко УІЛ 44; Тимч. 155; Шанский ЭСРЯ І 2, 230; Фас-мер І 244; Преобр. І 53; SW І 236; Ма-chek ESJĆ 77; Sadn.— Aitz. VWb. I 470—471; Crânjala 217; Дмитриев 531— 532; Будагов І 275; Радлов IV 1832.

[бурекиї «вид прісних пиріжків; ва­реники, зварені у жир і»; — схв. бурек «пиріг»; — пов'язане з крим.-тат. бурек «пиріг». — Пор. чибурек.

[буреша] «назва вівці» Доп УжДУ IV, [буря] «тс.» тж; — очевидно, пов'я­зане (за характером кольору) з бурий (див.).— Пор. муреша.

[бурешка] «картопля», [бурйиіка, бу-рочка Ж] «тс», [бурешинник] «картоп­ляний відвар» Я, [буришянник] «кар­топляний пиріг» Ж; — очевидно, по-в\ зане з [бурка²] «картопля» (див.).

буржуа, буржуазія, буржуй, бур­жуазний, обуржуазити; — р. буржуа, буржуазия, буржуй, бр. буржуа, буржуа­зія, буржуй, п. burżua, burżuazja, bur­żuj, ч. burźoa, burżoasie, burżuj, слц. burźoa, burźoazia, burżuj, вл. нл. bur-żuaz, burżuazija, burżuj, болг. буржоа, буржоазия, м. буржоазиja, схв. буржоа, буржоазща, буржуї, ^слн· burźoa, bur-żoazija, burżuj; — запозичення з фран­цузької мови; φρ. bourgeois «буржуа < < городянин», bourgeoisie походять від фр. bourg (пров. ст. bore) «місто, містеч­ко», пов'язаного через слат. burgus «замок, фортеця» з герм. *burgs (nop. гот. baurgs, двн. днн. burg, дісл. borg) «тс».—СІС 113; Шанский ЭСРЯ І 2,

230—231; Фасмер І 244; Durnovo ZfSlPh 5, 29; Kopalirìski 149; Hołub— Lyer 109; БЕР І 91; Bloch 94; Dauzat 105.— Див. ще бургомістр.

бурий, [буравий], буруватий, [бу-рик] «кличка бурого пса» ВеБ, [буроха] (орн.) «тинівка бура, Accentor (Prunel­la?) modularis», буріти; — р. бурый, бр. буры, др. буръ, п. bury, ч. діал. слц. bury; — переконливої етимології не має; можливо, давнє запозичення з тюркських мов; тур. bur «рудий» похо­дить від перс, bör «рудий; лис», спорід­неного з дінд. babhruh «рудо-бурий», псл. ЬоЬгь, укр. бобер; зіставляється також (Егоров 149; Щербак ИРЛТЯ 100; Korsch AfSlPh 9, 493—494) з монг. bürüj «темноколірний», bur «сірий, тем­ний», bor «тс»; менш переконливе зі­ставлення (Bern. І 102—103; Matzenauer LF 7, 17—18) з лат. burrus «багряний»

або з рум. bur(ä) «віл» (Machek ESJC 77), як і пряме виведення з перської мови (Herne 65).— Шанский ЭСРЯ I 2, 236; Фасмер І 249; Преобр. І 54—55; Бахилина 219—228; Аракин Тюркиз­мы 139—142; Филин Образ, яз. 282; Sławski І 51; Sadn.— Aitz. VWb. I 468— 469; Miki. TEI І 269.— Пор. бобер.

[бурило¹] «вид рибальської сітки, ри­бальська снасть, подібна до невода» Дз, Берл, Mo; — неясне.

Ібурйло²] «ведмідь» О; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з бурий (див.).

бурити¹ «непокоїти, турбувати, пере­шкоджати; заплутувати; кудлати МСБГ; рити (землю і т. ін.)», [буритися] «обу­рюватися, хвилюватися; збиратися на бурю; вирувати, кипіти (про кров); бродити (про вино, пиво); хвилюватися (про море), підніматися (про тісто) Ж»; [бурлидйти] «бурлити» Ж, ібурлуватися] «тс.» Я, бурлити «бушувати, клекотати», [бурл'іти] «тс; підбурювати» Ж, буру-вати «бурлити», [буряти] «руйнувати», [бура] «вирування, бурління води; бу­ря Ж», [бурйтель] «порушник» Ж, [бур­ли] «крикун, підбурювач» Я, [бурл'ш] «тс», [бурливість] «глумливість» Я, [бур-ло] «сварка», [бурун] «замет; снігопад з вітром, буран Л», [бурунйще] «хурто-

бурити

бурка

 

вина, завірюха» Я, буря, буремний, [бурий] «сердитий, насуплений» О, бур­ливий, бурний Г, Ж, бурлом (текти) «з бурлінням» Я, [забура] «сердита, роз­дратована людина» Ж, [забурний] «бу­ян», [забурунний] «тс.»,* обурювати, обу­рення, обурливий, підбурювати, під­бурник, підбурювач, підбурливий; — р. бурлить «бурлити», [бурить] «тс», бу­ря, бурный, бр. бурл'щь, бура, п. burzyć «непокоїти, турбувати», ч. bouriti «бу­шувати; бунтувати», болг. [бури се] «збирається на бурю», буря, схв. бурити се «сердитися», слн. bariti «бушувати (про бурю), біснуватися», burkati «бити джерелом, клекотати»; — псл. buri-ti < *bourTtei, burja < *bouria; — спо­ріднене з гр. φύρω «змішую, сплутую», лат. furo «бушую», дірл. burach «риття землі», лтс. bauruôt «ревіти» (пробиків), норв. bura «тс», oc. burdaen «завірюха», снн. bore-lôs «безвітряний»; зіставлення з дінд. bhuräti «ворушиться, здригає­ться, борсається» (Фасмер І 244, 250; Шанский ЭСРЯ І 2, 236—237; Преобр. І 55; Walde—Hofm. I 571) викликає за­перечення.— Slawski І 51; Brückner 50; Machek ESJĆ 62; Skok I 238; ЭССЯ З, 97—99; SI. prasl. I 450—451, 453—454; Sadn.— Aitz. VWb. I 200—204; Bern. I

103; Meillet Études 396; RS12, 65; Otrębs-ki LP 1, 127—128; Абаев ИЭСОЯ I 273; Mühl.—Endz. 1268; Frisk II 1055; Mayr-hofer II 508—509; Pokorny 132.

бурити² «руйнувати, валити; скида­ти»; — р. [бурить] «кидати, жбурляти, розкидати», [бурять] «тс», бр. бурь'щь «руйнувати, валити», п. burzyć «руйну­вати», ст. borzyć «тс», ч. boriti «тс, ламати, зносити», слц. borit ' «зносити, ламати»; — результат перерозкладу і де­етимологізації псл. ob-oriti «обвалити, зруйнувати», яке складалося з префікса ob- «об-» і дієслова oriti «руйнувати», збереженого в болг. оря «розоряю», стел, ерити «спокушати», розорити «зруйнувати», створити «обвалити», др. оритель «руйнівник», укр. розорити, ч. oboïiti «обрушитись, напасти», схв. обо-ршпи «знищувати, скидати» і спорідне­ного з лит. ardyti «розділяти», érdêti «розпорюватись», irti «тс, розпадатись», лтс. ârdît «розпорювати, руйнувати, роз-

кидати», дінд. ardati «розпорошується, розчиняється», можливо, також хет. bar­ra- «ламати, руйнувати, подрібнювати», лат. rärus «рідкий», псл. гёаъкъ «тс», укр. рідкий (іє. *ег-).— Sł. prasł. I 451; Фасмер—Трубачев III 152—153, 435; Machek ESJĆ 61; Pokorny 332— 333.— Див. ще о¹.— Пор. розорити.

[бурити³] «дзюрити, безладно лити Me; багато лити МСБГ», [бурканити] «багато лити» МСБГ, [буркати] «бити ключем» МСБГ, [бурнути] «сипонути» Я, [буркач] «водопад» МСБГ, [забури-тися] «замочитися»; — р. [бурить] «ли­ти безладно; мочитися», бр. [бурыць] «тс», схв. бурити «дзюрити, витікати»;—■ мабуть, пов'язане з бурити¹, буря і далі, можливо, з лит. biaürinti «валяти, плямити, бруднити», biauróti «тс», Ьі-äurioja «дощить безперервно»; позбав­лене підстав виведення (Scheludko 133) від pvM. bure (молд. бура) «моросити».— ЭСБМ І 422; ЭССЯ 3, 98—99; Sł. prasł. І 451.— Див. ще бурити¹.

[буричі (бот.) «ведмежий корінь, Meum mutellianum Gaertn. (M. athaman-ticum Jacq.)» Ж; — неясне; можливо, пов'язане з бурий (у значенні «вед­мідь»).

[бурівнйк] (бот.) «волошка, Centau-rea scabiosa L.»;—очевидно, результат фонетичної видозміни форми *борівник, пов'язаної з бір «ліс»; пор. іншу назву тієї ж рослини [ясокор боровий] Мак.— Див. ще бір¹.

[буршникі (орн.) «лісова тинівка, тинівка бура, Accentor (Prunella?) mo-dularis; славка, кропив'янка, Sylvia Scop.» Ж, [бурінниця] «тс.» Ж; — пов'я­зане з прикметником бурий (птахи мають бурувате забарвлення; пор. [бу-ρόχα] «тинівка бура»).— Urania Tierr. Vögel 396, 425.— Див. ще бурий.

бурка¹ «повстяний плащ; [вид баш­лика, капюшона; вовняна сукня ВеЗа]», [бурковина] «плащ, бурка» Пі, [бурко-вйна, буркунйна] «тс.» Ж; — Р· бр. бур­ка «повстяний плащ», п. ч.' слц. burka, схв. бурка; — переконливої етимології не має; найчастіше пов'язується з прикмет­ником бурий, р. бурый (Фасмер І 245; Matzenauer 124; Brückner 49—50) або

бурка

бурлак

 

виводиться від перс, bärk «плече, ло­патка» з припущенням пізнішого на-родноетимологічного зближення з р. бу­рый (Шанский ЭСРЯ I 2, 231—232; Горяев 34; Lokotsch 19); останнім часом зводиться до лат. burra «стрижена вов­на; грубий мохнатий одяг» (Sadn.— Aitz. VWb. I 466—467); зіставлялось також з тюрк. бур-Ібурк- (каз. буркеу) «морщити, закривати, кутатися» або з каз. бврік «шапка з (вовчого) хутра», полов, кирг. бврук, башк. тат. бурек «тс.» і з уг. burok «оболонка, покривало, одяг», burkolat «оболонка, покрив, по­пона» (Дмитриев 556—557); виводилось і з кавказьких мов (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 53).

[бурка²] «картопля» Ж; — очевидно, результат спрощення форми [мандебур-ка] (сорт картоплі) (див.).

буркати «будити, [трясти Ж, штов­хати МСБГ; перебирати в їжі МСБГ]», [бурляти] «штовхати»МСБГ;— р. [бур­кать] «кидати», бр.[ буркнуць] «упасти у воду», п. [burcować] «будити смикан­ням» (з чеської), ч. burcovati «тс; (ст.) кидати на землю», слц. burcovat' «бу­дити»; — можливо, псл. burkati «штов­хати», пов'язане з *b^fkati «підкидати», укр. борйкати «рити».— ЭССЯ 3, 125— 127; Sàdn.— Aitz. VWb. I 195—199.— Див. ще борйкати.— Пор. беркати.

бурки «вид взуття»; — бр. буркі; — запозичення з російської мови; р. бурки «тс.» виводиться від бурка «повстяний плащ».—ЭСБМ І 417; Шанский ЭСРЯ І 2, 233.— Див. ще бурка¹.

[буркнйця] «балка вздовж даху, до якої прикріплені верхні кінці кроков», [бурпнйця] «лага під дошками підлоги» Дз УЗЛП; — очевидно, результат ви­дозміни форми буртниця «перила у млині; різновид дошки».— Дзендзелів-ський УЗЛП 150.— Див. ще бурт.

[буркуку! (вигук, що передає ворку­вання голуба); — звуконаслідувальне утворення, споріднене за формою і зна­ченням з [бруку, абрюку] «тс.» і [бурку-mâmu] «воркувати».— Пор. абрю, бруку, бур¹.

буркун (бот.) «Melilotus Adans.», [буркунйна Ж, буркунчик Мак, буркун-чук Мак, бурундук Мак, боркун Мак,

воргун Мак] «тс», [бурковйна] «буркун жовтий, М. officinalis Desr.», [боркань] «тс», [буркотйна] «буркун синій, М. coeruleus» Я, [бурунчук Ан, борончук Ан]; — р. [буркун] «Melilotus», [бурун­чук] (з укр.), бр. [баркун], болг. буркун «тс»;— запозичення з тюркських мов; ног. бурунчук «тс.» етимологічно не­ясне; може бути зіставлене з тур. bur-çak «горох» або з кирг. бурк- «бризкати», кар. буркун «бути оббризканим».— Мер­кулова 86—87; Шипова 97; ЭСБМ І 315.

[буркунецьі «сорт оселедців»; — оче­видно, пов'язане з бурити¹ або буркати; пор. іншу назву цієї риби [бишак], р. [бешанка, бешеная рыба]. — Див. ще бурити¹, буркати.

[буркуші (кличка пса) ВеУг; — запо­зичення з угорської мови; уг. burkus «прусський, пруссак; кличка пса» є ре­зультатом спрощення заст. brandenbur-gus «бранденбурзький, прусський», яке зводиться до н. Brandenburger «тс».— ВеУг 205; MNTESz I 392.

бурлак «бродяга; заробітчанин; гуль-тяй, холостяк», бурлака «тс; одинокий чоловік; [степова балка (остання від села) Я1», бурлацтво «бурлакування; бурлаки (зб.)», бурлачка «бездомна жін­ка, наймичка», [бурлачня] (зб.) Я, [бур-лашня] «тс.» Я, бурлачити «бути бурла­ком», бурлакувати «тс, холостякувати», ст. бурлака (ч. р.) «безземельна і без­домна людина, робітник, наймит» (1732); — р. бурлак «робітник на річко­вих суднах; заробітчанин; [буйна, бру­тальна людина, скандалісті», [бурлака] «тс; холостяк», ст. бурлакъ (1643), бр. болг. бурлак, п. burłak «старовір, бро­дяга, здоров'як» (з укр.), ч. burłak «бур­лак» (з p.), схв. бурлак (з p.); — за­гальноприйнятої етимології не має; час­тиною дослідників (Москаленко УІЛ 39; Шанский ЭСРЯ І 2, 233; Соболев­ский РФВ 65, 402) пов'язується з р. *бурло «крикун, галаслива людина», укр. бурл'ій, [бурла Я] «тс», р. [бурлан] «тс, забіяка; холостяк», укр. [бурло] «лайка, нарікання», похідними від зву­конаслідувального псл. *bur-; при цьому припускається такий розвиток значень: «крикун, шумлива людина» — «забіяка; холостяк» — «бродяга, заробітчанин,

бурлака

бурнус

 

бурлак»; менш переконливе пов'язання слов'янських слів через гіпотетичні тат. ст. *бурлак «той, хто крутить линву або вірьовку», *бургалак «тс.» з тюрк. *bur-«вертіти, крутити» (Дмитриев 557; Тати­щев І 205; Sadn. — Aitz. VWb. I 471); сумнівні також спроби пов'язати ці слова з гіпотетичним *burjag (із зміною суфікса під впливом татарської чи волзькобул-гарської мови), що зводиться через дісл. *büringar, *buri (прізвище карлика), двн. giburian «відбуватись, бути належним», in bor(e) «вверх, вгору» тощо до іє. *bher-«носити, приносити, піднімати» (Горяев34; Ekblom ZfSlPh 10, 13—14; Jóhannesson 613), або з снн. bûrlach «селянство», bûr-schap «(селянська) община; цивільне пра­во» (Фасмер І 245—246); рум. burläc, лит. burlôkas, лтс. burlâks, фін. purlakka, тат. аз. бурлак запозичені від східних слов'ян (Преобр. І 54; Bern. I 102; Fraenkel 66; Mühl.— Endz. I 358).

[бурлака) «широка дошка під стрі­хою (із зовнішнього боку короткої сті­ни)» Я; — очевидно, результат видозміни н. Bórtlatte (Bordlatte) «бортова (край­ня) планка».— Див. ще борт, лата.

бурлеск «комічне зображення (в лі­тературі, на сцені); сміховинка, жарт, комедія (зі співами, танцями)», бурлеск­ний; — р. бурлеск, бр. бурлеск, п. ч. слц. burleska, болг. бурлески, схв. бур­леска, бурлеска, слн. burleska; — запо­зичення з французької мови; фр. bur­lesque «сміховинний, жартівливий; жар­тівливий жанр, бурлеск» походить від іт. burlesco «тс», пов'язаного з burla «жарт», лат. burra «дешева пушиста тка­нина, одяг з волохатої тканини», що від­повідає етимологічно неясним гр. βερρόν «густо зарослий, волохатий», βίρροξ «тс», βύρσα «χντρο, шкіра, шкура».— СІС 113; Шанский ЭСРЯ І 2, 234; Dau-zat 120; Bloch 106; Gamillscheg 133; Battisti—Alessio I 638—639; Walde— Hofm. I 124; Frisk I 277—278; Boisacq 137.— Пор. бі'ржа, бурса, бюро.