СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 37 страница

булат «гартована стал детальний кли­нок, шабля», ст. булатний (XVIII ст.);— p. бр. болг. булат, п. bułat, ч. ст. bu­łat; — очевидно, через російське посе­редництво запозичено з північнотюрк-ських мов; тат. булат^тс.ъ, як і кирг. болот, кипч. bolat, аз. полат', кумик бо-лат, походить від перс, palad «сталь».— Болдирєв Белар. лексікал. і этым. 16— 17; Макарушка 12; Шанский ЭСРЯ І 2, 222; Фасмер І 238; Преобр. І 52; ЭСБМ І 407; Шипова 92; Sadn.— Aitz. VWb. I 463—464; Bern. I 100; Дмитриев 556;

булдига

булка

 

Абаев ИЭСОЯ I 265; Lokotsch 134; Корш Др. вост. 4, 1912.

[булдига] «порожнистий стовбур рос­лини (дерева); порожниста, обгризена кістка» Я; — очевидно, запозичення з російської мови; р. [булдыга] «маслак, порожниста кістка; палиця, дрючок», [булдьїжка] «обгризена кістка» задовіль­ної етимології не має; можливо, пов'я­зане з [буль'/га] «сукувата палиця, дрю­чок; круглий дикий камінь», булава і под. (Фасмер І 238; ЭСБМ І 408; ЭССЯ З, 94—95; Sadn.— Aite. VWb. I 89).

булдимка (заст.) «вид старовинної рушниці», булдймок «тс», ст. булдинка, булдинокъ (XVIII ст.); — неясне; по­в'язується (Sadn.— Aitz. VWb. I 89) з [булдига] «порожнистий стовбур; по­рожниста кістка» (пор.).

[булдир'ян] (бот.) «валеріана, Vale­riana officinalis L.» Mak, [бульдир'ян] «тс.» Mak; — р. заст. балдриан, [бал-дырьян], п. baldrian, ч. слц. baldrian, вл. baldrian; — запозичене, можливо, через російське посередництво, з німець­кої мови; нвн. Baldrian (свн. baldrian) «тс.» походить від слат. valeriana «тс».— Фасмер І 115; Преобр. І 14; Machek ESJĆ 43; Korsen AfSlPh 9, 487; Kluge— Mitzka 45.—Див. ще валеріана.

[булйга] (бот.) «Conium maculatimi L.», [булйгова] «тс»; — очевидно, ре­зультат контамінації і редукції форм бо­лиголов і бугила (богила). — Див. ще бо­гила, болиголов.

булижник «кремінний сланець, ди­кий камінь, валун»; — як і ч. buliź-nik «булижник», запозичене з російської мови; р. булыжник «тс; кам'яна брила; дрючок, сукувата палиця» походить від [бульїга] «тс»; можливо, російські фор­ми, як і булава, булька, походять від псл. *bula «гуля, куля, брила, набал­дашник». — Шанский ЭСРЯ І 2, 223; Фасмер І 239; Преобр. І 52—53; Горяев 1892, 15; ЭССЯ 3, 94—95; Sadn.— Aitz. VWb. I 87—89; Ильинский РФВ 61, 240.— Пор. булава, булька.

булшь «прив'язна линва»; — р. бу­линь «вірьовка для натягування паруса при сильному вітрі», булин (заст.), буг-лень, [буглина, буглинь] «тс»; — запо-

зичено (очевидно, через російське посе­редництво) з голландської мови; гол. boelyn «вірьовка для натягування па­руса», boeling «тс», як і boelijn, boeglijn «тс», походять від снідерл. boeyline (boyline, boechlîne), утвореного з основ іменників boech «ніс корабля; передня частина стегна», спорідненого з двн. buog «плече, передня частина стегна, лопатка тварини», дангл. bog «плече, рука, згин; гілка», böh «тс», дісл. bógr «згин, лопатка (у тварини); верхня ча­стина передньої ноги тварини; рука; ніс корабля», дінд. bahu-h «рука, перед­пліччя; передня лапа», гр. πήχυς «лі­коть, передпліччя», дор. παχύς «тс», і Ime «вірьовка, канат», спорідненого з двн. дісл. lina, нвн. Léine «тс», лат. li­nea «лінія».— Фасмер І 228, 229; Смир­нов 68; Круазе ван дер Коп ИОРЯС 15/4, 20—21; Kluge Seemannsspr. 162; Kluge—Mitzka 433; Meulen 9, 123; Vries NEW 71, 401, 402; AEW 47; Falk-Torp 90, 645; Jóhannesson 599, 759, 955, 1074; Klein 192.—Див. ще линва, лінія.

булка «білий хліб», буля (дит.) «тс», булочник, булочна «хлібна крамниця», [булочня] «пекарня», ст. булка «білий пшеничний хліб» (XVIII ст.); — р. бр. булка, п. bułka, buła «великий круглий хліб», ч. buia (дит.) «тс», bulka «круг­лий хліб, дешеве печиво», слц. bul'ka, болг. [булка] «хліб», м. буле «коржик, спечений у попелі»; — не зовсім ясне; очевидно, пов'язане з булава, булька, які зводяться до псл. *bul-a «куля, гу­ля, набалдашник», *bul-(j)- «пузир, пу­хир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка»; з слов'янських мов, мабуть, було запо­зичене н. [Bulkę] «булка»; менш імовір-не виведення польських слів з роман­ських мов (іт. bulla «круглий хліб; ку­ля», іт. фр. boule «тс», фр. boulange «ре­месло булочника, пекаря») або з двн. bulla «віспинка, прищик, пухирчик, гу­ля», свн. biule «гуля, жовно; опух», шв. bulle «хліб, булка» (Москаленко УІЛ 61; Шанский ЭСРЯ I 2, 222; Со­болевский ЖМНП 1911, травень, 166; Грот Фил. раз. I 610, II 484; Sławski I 50; Karłowicz SWO 75; Brückner PF 4, 26; Matzenauer 123; Śtrekelj 37) чи

булла

бульба

 

з слат. bulla «пузир, ґуля; печатка» (Преобр. І 52; Brückner 48; Bern. I 100; Walde—Hofm. І 122).— Фасмер І 239; Ильинский РФВ 61, 240—241; Zaręba JP 61/1, 5; Въгленов БЕ 1958/3, 245— 246; Sadn.— Aitz.VWb. І 87—89; Biel-feldt ZfSl 7/3, 337; Kiparsky Baltend. 148; Neuphilol.Mitt. 53, 441; Schuchardt Slavod. 65; Zubaty BB 18, 260;Mühl.— Endz. I 267; Uhlenbeck 191; PBrB 20, 325—326.— Див. ще булька.— Пор. бу­лава, буля.

булла «папська грамота, декрет; по­слання», ст. булля (XVII ст.); — р. бул­ла, бр. болг. м. була, п. buia, bulla, buła, bóła (заст.), ч. buia, bulla, ст. bul­le,слц. buia, схв. була, слн. buia «тс»; — запозичення з латинської мови; слат. bulla «висяча випукла печатка на доку­менті, грамота» походить від лат. bulla «булька, банька, опуклість; набалдаш­ник; ґуля; брунька; прикраса; булла», з яким споріднене і укр. булька «водяна або мильна банька».— Тимч. 153; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 222—223; Brückner 48; Hołub—Lyer 108; БЕР І 88; ByjaMUJa 136; Bern. I 100; Walde—Hofm. i 122.— Див. ще булька.— Пор. булава, булка, буля, бульба².

[буля] «картопля», [буляник] «пиріг з картопляною начинкою» О, [булянка] «поле, з якого знято картоплю», [буля-ниця, бульник] «тс.» ДзАтл II, [бульма] «картопля» О, [бульман] «тс.» ВеНЗн, О, [бульманик] «картоплина; печений на плиті коржик з борошна, змішаного з картоплею» О, [бульманяник] «тс.» О, [бульнянка] «картоплиння; поле, з яко­го знято картоплю» О, [бульовйня] «тс.» О; — не зовсім ясне; може розгляда­тись і як продовження псл. *bula (bulja) «грудка; округлість» з пізнішою зміною значення, і як результат видозміни укр. [барабуля] «картопля» або бульба «тс».— Дзендзелівський RKJ ŁTN 15, 121— 122.— Пор. бараболя, боля, бульба¹, булька.

[булябишка) (бот.) «латаття біле, Nymphaea alba L.» Л, [булябки] (мн.) «тс.» Л; — очевидно, пов'язане з буль­ба «земляна груша; картопля» (за схо­жістю кореневища).— Див. ще буль­ба¹.

будь (вигук, що імітує звук виливан­ня рідини з вузького отвору), буль-буль, бульк «тс; імітація звуку падіння у во­ду», [бульбан] «вир» Шух, [булькет] «джерело» ДзАтл II, [булькот] «тс.» тж, булькіт «[тс тж]; клекотання», булькотнеча «переливання з шумом, бур­чання», бульбулькати «з шумом вилива­тися з вузького отвору; випускати буль­ки», булькати «тс; [бити джерелом, кле­котати, бурлити, пузиритися ВеЛ]», буль­котіти «тс; квоктати (про індика)», бульчати «тс»; — р. буль, бульк, буль­кать, бр. булькаць, п. bul-bul, bulkotać, ч. ЫRotati «булькати» (про струмок то­що), болг. бълбукам «дзюрчати, шуміти», бълболя «тс; бурмотіти»;—псл. *bul-(j)-, *Ьъ1-, звуконаслідувальне утворен­ня, мабуть, споріднене з *Ьь1-к-, *Ь1е-к-, до яких зводяться белькотати, блеко-тати, блекіт тощо, і *bbl-t-, *Ьъ14-, з якими пов'язані бовтати, бовть; менш імовірне припущення про зв'язок з бурлити, бурити, буркати (Лопатин ЭИРЯ II 144).— Шанский ЭСРЯ I 2, 223; Фасмер І 239, 240; Преобр. І 53; Горяев 33; Sławski І ЗО, 50; Brückner 20; Machek ESJĆ 57; БЕР І 55, 98; Sadn.— Aitz. VWb. I 169—170.— Пор. белькотати, блекіт, блекотати, бовтати.

бульба¹ «земляна груша, Helianthus tuberosus L.; картопля; [дрібна картопля Ва, ЛЧерк; ріпа, Brassica campestris L. var. Rapa L. Hertem Л]», [бульбак] «картопля» ВеНЗн, [бульбан, бульбега, бульбиця] «тс», [бульбасник] «поле, з якого знято картоплю» О, [бульбенець О, бульбисько, бульбянка О] «тс», [буль-банівка] «картоплиння» ВеНЗн, [буль-банник Л, бульбєчнік Л, бульбйнє ВеНЗн, бульбошнік Л] «тс», [бульбяник] «пи­ріг з картопляною начинкою» О, [буль­бастий] «схожий на бульбу»; -— р. [буль­ба] «картопля», [буньба] «тс; земляне, або чортове яблуко», бр. бульба, п. [bul-ba] «тс»; — очевидно, запозичено з польської мови, до якої, мабуть, уві­йшло з латинської; слат. bui bus «цибу­ля, цибулина; бульба» походить від гр. βολβός «цибуля, цибулина (ґуля, жов­но)», яке разом з βολβίνη «вид білої ци­булі», βόλβιτον (атт. βόλιτον) «гній (ко­ров'ячий)», можливо, також дінд. bâlba-

 

19*

бульба

бульва

 

jah «трава Eleusine indica», вірм. palar «пузир, міхур» походить від іє. *bol-/bul-«грудка, брила; бульба; ґуля, жовно, наріст, опуклість, опух», що могли бути утворені від звуконаслідувального іє. *bu- «надувати, роздувати; прибувати (про воду), набрякати», *bhü- «тс», від якого походить і лат. bucca «надута щока», можливо, також лат. bulla «пу­зир, пухир; брунька, пуп'янок», якому відповідають псл. *bul-(j)- «пузир, пу­хир; ґуля, жовно; куля, брила, грудка», укр. булава, булка, булька; вважається також (Sadn.— Aitz. VWb. I 89) спокон­вічно слов'янським, спорідненим з бу­лава, булка, бульката ін.; менш імовірне виведення п. bulba (Фасмер І 240) від н. [Bolle] «бульба, цибулина», очевидно, пов'язаного з іє. *bhel- «пухнути, на­брякати; прибувати (про воду); буяти, рясніти, повнішати» (Jóhannesson 627; Kluge—Mitzka 90); сумнівне також по­в'язання (Persson Beitr. 247, 254; Ре-terssonIF34,236) лат. bul bus з лит. bum-bulas «булька, банька», burbulas, лтс. bufbulis «тс», лит. bùmburas «брунька, пуп'янок», лтс. bumburs «м'яч, куля; наріст, горб; картопля», bumbulis «ко­рінь бульби, картопля» через те, що бал­тійські форми споріднені (разом із дінд. bimba-h «диск, коло, півкуля», гр. βέμ-βιξ «дзига, коловорот», πέμΓριξ «крапля; пухир») із звуконаслідувальними іє. *bumb-, *bamb-, *ba^xmb-, *bha^xmbh-тощо.-^- Дзендзелівський RKJ LTN 15, 121—122; Закревська Доел, і мат. VI 30—31; Richhardt 38; Шанский ЭСРЯ ] 2, 223; Вурнашев I 61; Brückner 48; Majewski PF 4, 646; Bern. I 100; Niedermann WuS 8, 67—68; Janâcek LF 59, 419: Fraenkel 33, 64; Mühl.— Endz. I 347; Jóhannesson KZ 36, 344; Peters-son KZ 47, 262; Pokorny 103; Walde— Hofm. I 122, 120; Frisk I 249—250; Mayr-hofer II 421; Jóhannesson 584—585, 587, 588.— Пор. букат, булава, булка, булла, буля, бульва, бульдог, булька.

бульба² «пузир, пухир», [бульбаха] «тс.» Пі, бульбашка «булька, банька; порожня кулька; пуп'янок квітки», [бульбашний] «укритий бульбашками; пі­нистий», ст. булбашки (наз. в. мн.) «баньки на воді» (XVIII ст.); — р. [буль-

бу х] «булька, банька», [бульбушки] «пу­зирі, пухирчики»; — не зовсім ясне; можливо, результат контамінації буль­ба¹ «земляна груша; картопля; ріпа» і булька (пор.).

[бульбан] «бовван, дурень» Ж, було-бан «тс.» Пі; — очевидно, результати контамінації слова бовван (ст. бълванъ) з [бульбан] «картоплина», [бульбах;] «бель-бас» і под.— Див. ще бовван, бульба¹, бульбас.

бульбас — див. бельбас.

[бульбока] «глибоке місце в річці» Mo, [бульбоня] «баюра, калюжа, яма під водою» Mo; — запозичення з молдав­ської мови; молд. булбоакэ «вир, ков­баня», булбоанэ «тс», як і рум. bulboä-cä, bulboänä «тс», пов'язуються через проміжні форми булбук (bulbuc) «буль­ка», булбука (bulbucâ) «пузиритися» з нар.-лат. *volvicâre «вертіти, крутити», похідним від volvere «тс», спорідненого з дінд. vaiati «обертається», псл. valb, valiti, укр. вал, валити. — Vincenz 9; СДЕЛМ 62; DLRM 99; Walde—Hofm. II 832—834.— Див. ще вал².

[бульбук] (бот.) «вовча лапа, Trol-lius europaeus L.» ВеНЗн, [бульбуки] (якась рослина), [бульбучки] «тс»; — за­позичення з румунської мови; рум. bul-buc (бот.) «вовча лапа» (молд. булбук «тс») через дієслівну форму bulbucâ (булбука) «пузиритися» виводиться від нар.-лат. *volvicäre «крутити».— DLRM 99.— Див. ще бульбока.

[бульб'яник] (ент.) «(метелик) мертва голова, Acherontia atropos»; — пов'я­зане з бульба «земляна груша; картоп­ля; ріпа»; назва зумовлена тим, що гу­сінь цього метелика живе на картоплі.— Горностаев 238.— Див. ще бульба¹.

[бульва] «цибулина; картоі лл ВеНЗн, 0»,[бульван] «картопля» ВеНЗн, О, [буль-виник] «пиріг з картоплею» О, [бульвйн-ка] «цибулина; картоплиння ВеНЗн», [бульвяниця] «поле, з якого знято кар­топлю» Ж, ВеЗн, [бульвянка] «тс. О; картоплиння ВеНЗн»; — р. [булва] (бот.) «топінамбур, Helianthus tuberosus L.», бр. [бульва]; — запозичення з західно­слов'янських мов; п. bulwa «картопля», ч. bui va «коренеплід, бульба», слц. ЬиГ-va «тс.» виводять або від лат. bulbus

бульвар

булька

 

«цибуля, цибулина; бульба», або від лат. bulla «булька; порожня кулька» (Brück­ner 48; Bern. I 100; Miki." EW 24; Nie­dermann WuS 8, 67—68; Machek ESJĆ 76; Holub—Lyer 108); не зовсім перекон­ливе пов'язання західнослов'янських форм з н. [Bolle] «бульба, цибулина» (Richhardt 38; Фасмер І 240; Majewski PF 4, 646).—Дзендзелівський RKJ LTN 15, 121—122; ЭСБМ І 410.—Див. ще бульба¹, булька.— Пор. буля.

бульвар; — р. бр. бульвар, п. вл. bulwar, ч. слц. слн. bulvér, болг. буле-вард, м. булевар, схв. булевар, булвйр; — запозичене (мабуть, через російське і через польське посередництво) з фран­цузької мови; фр. boulevard «бульвар; оплот» походить від снідерл. bolwerk «кріпосний вал; місце для гуляння», утвореного з основ іменників bol «стов­бур дерева, колода», спорідненого з дісл. bolr, нвн. Bóhle, гр. φάλαγξ «тс», і werk «робота, витвір», спорідненого з двн. were, дісл. verk «тс», гр. έργον «діло, праця», ав. varsz «працювати», вірм. gore «діло».— СІС 112; Шанский ЭСРЯ І 2, 223—224; Фасмер І 240; Кора-linski 147—148; Dauzat 103; Jóhannesson 627; Vries AEW 49, 656; NEW 74, 75; Kluge—Mitzka 88—89, 856, 864.—Пор. аргат, верстат, орган, фаланга.

бульдог; — р. бр. бульдог, п. слц. buldog, ч. buldok, болг. булдог, м. бул­дог, схв. булдог, слн. buldog;— запози­чення з англійської мови; англ. bulldog утворене (за схожістю голови собаки і бика) з іменників bull «бик, бугай, самець», спорідненого з дісл. boli «бик», норв. [bol], снн. нвн. bulle, гол. bul, bol «тс», свн. bullen «ревіти, мукати, гуркотіти», а також дісл. bçllr «куля, м'яч; сім'яне яєчко», гр. φαλλός «penis», лат. îollis «шкіряний пузир; гаманець», кімр. bal «височина, підвищення, верхо­вина», дірл. ball «член, частина тіла», і dog «собака».— СІС 112; Шанский ЭСРЯ І 2, 224; Фасмер І 240; Горяев 33; Sł. wyr. obcych 97; Holub—Lyer 108; БЕР І 88; Byjaiuiuja 136; Klein 208, 471; Partridge 63; Holthausen EW 63; Kluge—Mitzka 110; Jóhannesson 627, 628.— Див. ще дог.

бульдозер; — р. бр. болг. бульдозер, п. buldożer, buldożer, ч. buldożer, слц. buldożer, вл. buldocer, м. булдожер, схв. булдожер, булдозер, слн. buldożer, buldożer;— запозичено з англійської мо­ви (мабуть, через російське посередни­цтво); англ. bulldozer, пов'язане з bulldoze (bulldose) «розбивати на великі куски», задовільного етимологічного по­яснення не має.— СІС 112; Шанский ЭСРЯ І 2, 224; Klein 208.

бульйон «відвар з м'яса»; — р. бульон «юшка, підлива; рідка каша; все, що сьорбають або п'ють», бульен (заст.), булион (заст.) «тс», бр. булён «суп кар­топляний, бульйон», п. bulion (buljon, bulon) «відвар з м'яса, м'ясний суп, юшка», ч. bouillon, bujón, слц. bouillon (заст.), bujón, вл. buljon, болг. бульон, м. бульон, схв. булон, слн. bujón; — запозичення з французької мови; фр. bouillon пов'язане з дієсловом bouillir «кипіти; варити», що походить від лат. bullire «утворювати бульбашки; підні­матися (про хвилі); кипіти; бити дже­релом, клекотати», пов'язаного з bulla «булька, банька», спорідненим з укр. булька. —Шанский ЭСРЯ І 2, 255; Фас­мер І 240; Смирнов 68; ЭСБМ І 409; Kopaliński 147; Holub—Lyer 107; БЕР І 89; Bloch 93; Dauzat 102; Gamillscheg 133; Walde—Hofm. I 122.—Див. ще булька.

булька «водяна або мильна бульбаш­ка», [буля] «ґуля, жовно» ВеЛ, [булка] «дерев'яна куля для гри; кругла грудка з глини Я; камінь або шматок заліза для випарювання білизни у жлукті Я», [бульканї] «витрішкуваті очі» Я, буль­катий «вирячкуватий»; — р. [бульмак] «водянистий пухир», [булдырй] «бульки на воді», [булдырья] «тс», [булдьірь] «ґуля, жовно, Ьпух, нарив», [булыч] «витрішкувата людина; молодий і пога­ний квас», бр. [бульдыр] «пузир; неро­дючий бугор», [бульїшка] «лугова висо­чина», п. [buia] «пузир, пухир», buła «гуля, брила, грудка», ч. boule «гуля», [bulka] «тс; пухирчик», [buia] «клуби диму», bouliti (осі)· «витріщити (очі)», pouliti, vybuliti «тс», ст. buia «гуля, жовно», слц. [bul'a] «тс», [bul'avy] «тов-

булька

бумага

 

стий, надутий», вл. bul «м'яч», схв. булав «вирячений (про очі)», булити «вирячити, витріщити (очі)», слн. buia «гуля, опух, нарив», [buliti] «пухнути, набрякати, розбухати», buljiti «уважно дивитися, вирячувати, витріщати очі»;— очевидно, псл. *bulj- «пузир, пухир; ґуля; жовно; куля, брила, грудка», що, як і псл. *bul- «гуля, набалдашник», укр. булава «жезл, палиця з кулястим набалдашником», можливо, також бул­ка «білий хліб», пов'язуються із звуко­наслідувальними іє. *bu-, *bha- «на­дувати, роздувати; розпухати, набря­кати; закруглятися, розширюватися» і його похідними *beu-, *bheu-, *bheul-, *bhul- «пухнути, набрякати», *bheuâ-«рости, збільшуватися» тощо; — спо­ріднене з гот. *uf-bâuljan «роздувати, розпухати; набрякати; робити бундюч­ним, пихатим», ufbaulidai (дієприкм.) «розпухлий, набряклий, бундючний», двн. paula «прищик, пухирчик», pûlla, дангл. byle «тс», двн. bulla «тс, віспи­на, ґуля», свн. brnie, снн. bule, днн. bu­ia, нвн. Beule «тс», дісл. beyla «наріст, горб; пагорок», дшв. bolin (bulin) «опух; здутий, пихатий», а також дірл. bolach «прищ; пухир, ґуля» (<*bhulaka), вірм. boy] (род. в. мн.), buliç«велика кількість, маса, купа, безліч; натовп, юрба; ста­до»; зіставляється також (Fraenkel 63, 64; Jóhannesson 588; Vries AEW 34; NEW 552; Walde—Hofm. I 122; Persson Beitr. 30, 254, 928; Meillet MSL 12, 431; Uhlenbeck 191; PBrB 20, 325—326; Ait-zetmüller ZfSlPh 22, 367—371) з лит. bulls «сідниці», bùie, bule «тс», дінд. bulih «зад; жіночий статевий орган», burih «тс», лат. bulla «пухир, прищ; брунька, опуклість; набалдашник», дісл. pula «недуга, приступ (сміху)», снн. pull «оболонка; лушпайка, шкіра; стру­чок», poli, pule «тс», снідерл. гол. puyl «мішок, кишеня, торба», гол. puilen «пухнути, набрякати». — Фасмер І 237, 240; Ильинский РФВ 61, 240—241; Brückner 48; Sławski I 50; Machek ESJĆ 62; Hołub—Кор. 74; Hołub—Lyer 103; ЭССЯ 3, 92—93; Sł. prasl. I 446—448; Sadn.— Aitz. VWb. I 87—89; Bern. I 100; Zubaty BB 18, 260; Mühl.— Endz.

I 267; Stokes KZ ЗО, 557—558; Korsch AfSlPh 9, 493; Pokorny 99.— Пор. букат, булава, булка, булла, буля, бульба².

[бульон] (сорт картоплі); — неясне; може бути пов'язане з [буля] «картопля» або з бульйон.

бум¹, бумкати, [бумбумкати]; — р. бр. болг. бум, п. ч. слц. bum, нл. bumb bumb (наслідування крику водяного бугая), м. бумти «гуркотить, гримить», схв. бум, слн. bum, bum;—звуконасліду­вальне утворення, паралельне бом, бем, бам, н. bumm і под.— Шанский ЭСРЯ І 2, 225; Machek ESJĆ 76; БЕР І 89.— Пор. бам, бом.

бум² «у капіталістичних країнах — сенсація; галас; штучне підвищення гро­шового курсу»; — р. бр. болг. бум, п. ч. слц. слн. boom, схв. б$м; — запозичен­ня з англійської мови; англ. boom «тс.» походить від звуконаслідувального boom «звук пострілу, гудіння», можливо, спо­рідненого з гол. bommen «барабанити, шуміти».— СІС 112; Шанский ЭСРЯ І 2, 225; Kopaliński 138; РЧДБЕ 125; Dan­zai 98; Klein 186.

бум³ «брус для гімнастичних вправ»; — р. бр. бум, п. bum, bom, ч. bom; — запозичення з англійської мови; англ. boom «жердина, колода» походить від гол. boom «колода, дерево», спорідне­ного з двн. boum «дерево», нвн. Baum «тс», англ. beam «тс, колода; промінь», шв. bom «колода, брус», двн. biogan «гнути», гот. biugan «тс», дінд. bhujäti «гне, відсуває», можливо, також укр. бгати, бігти; менш переконливе виве­дення бум від шв. bom (Шанский ЭСРЯ І 2, 225).—ССР ЛЯ 1, 686; Kopaliński 135; Klein 186; Skeat 67; Kluge—Mitzka 57, 74.— Пор. бгати, бігти.

бумага, бумажник, [бомага, бамага, гумага Кур], ст. бумага «бавовна; па­пір» (1627), бумажный (XVII ст.); — р. бумага, бумажник, ст. бумага (1414), бумажьниц'е «одяг з бавовняної повсті», п. bumaga «офіційний папір, акт» (зр.), ч. bumaga «тс», слц. [bumaźka] (з p.); — запозичення з італійської мови; іт. bambagia «бавовна», bambagino «бавов­няний», яке через лат. bombacium «ба-

бумазея

бундер

 

вовна, бавовняна тканина, бавовняний папір» і гр. παμβάκιον «тс.» зводиться до перс, pänbäk «бавовна», могло дати спо­чатку прикметник бумажный (із зміною bamb- y *бомб- > бом-, бум-), від якого пізніше був утворений іменник з анало­гійним г на місці ж (як у нога при нож­ний). — Макарушка 12; Шанский ЭСРЯ 12, 226; Фасмер І 240—241; Sadn.— Aitz. VWb. І 233; Korsch AfSlPh 9, 661; Lo-kotsch 130.— Пор. бомбак.

бумазея «ворсиста бавовняна ткани­на», бумазёйка; — запозичення з росій­ської мови; р. бумазейный, бумазея запозичені (можливо, через гол. bomba-zijn, φρ. bombasin) з італійської мови; іт. bambagino походить від лат. *bomba-cinus, bombycinus «шовковий», запози­ченого з грецької мови; гр. βομβύκινος «шовковий» є похідним утворенням від βόμβυξ «шовкопряд», засвоєного з тюрк­ських (пор. тур. заст. pambuk «бавовна») або іранських мов.— СІС 112; Шанский ЭСРЯ І 2, 226; Фасмер І 241; Преобр. I36;FriskI25l;ChantraineI 185.— Пор. бумага.

бумбак — див. бомбар.

[бумбаня] (бот.) «квасоля червоно-цвіта, королів цвіт, Phaseolus mul-tiflorus» Mak; — неясне; можливо, по­в'язане з [балабанка] «тс».

бумеранг; — р. бр. болг. бумеранг, п. ч. слц. вл. bumerang, схв. бумеранг, слн. bumerang; — запозичення з англій­ської мови; англ. boomerang «бумеранг» походить від австрал. wo-mur-rang «тс.» (букв, «вернись назад»).— СІС 112; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 226; Hołub— Lyer 108; Klein 186; Dauzat 98.

[буна] «бабуся» ЖСЪТ,[бунйкаЖСЪТ, бунікаМСБГ, бунка Я, бунця Я] «тс»; — запозичення з східнороманських мов; молд. бг/на, бунйкэ (ρум. biinä, bunicä) «тс.» походять від лат. bonus «добрий, хо­роший», спорідненого з лат. beatus «щас­ливий», дінд. duvasyâti «шанує, наго­роджує, даоує».— Vrabie Romanosla-vica 14, 135; Kałuźn. 59; Cranjalä 227, 431; DLRM 100; Walde—Hofm. I 111.

[бунаца] «тиха погода на морі» Берл, [бунація] «тиха погода на лимані» Mo, [бунатарить] «встановитись тихій по­годі» Mo; — р. [бунацо] «штиль»; — по-

в'язане з іт. bonaccia «штиль; благопо­луччя, щастя», що є результатом видо­зміни слат. malacia «тиха погода, штиль» під впливом прикметника bonus «хоро­ший, добрий» (до якого зводиться й укр. [буна] «бабуся»); лат. malacia «тиха по­года, штиль» походить від гр. μαλακία «тс», пов'язаного з етимологічно не зо­всім ясним μαλακός «м'який, ніжний, розкішний, пишний; буйний», можливо, спорідненим з μύλλω «розтираю, розчав­люю», лат. molo «мелю», укр. молоти тощо.— Battisti—Alessio 557; Walde— Hofm. I 111; II 15, 104—106; Frisk II 165—166; Boisacq 604.— Див. ще буна, молоти.

[бунд! «горизонтальна перекладина, що з'єднує крокви на даху» Я, [бунт] «тс.» Я; — п. bunt «підпора; поперечна балка; корабельна шпонка»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; н. Bund «в'язка, зв'я­зок» пов'язане з дієсловом binden «в'я­зати».— SW І 234.— Див. ще бант, бйн-да, бинт.— Пор. банта.

[бунда] «вид суконного пальта; ко­роткий хутряний одяг; кожух без ру­кавів О; тепла білизна МСБГ; занадто широке пальто, плаття Mo; сарафан ЛексПол; дитяче (переважно дівчаче) плаття Me», [бд~ндя] «довга, погано піді­гнана до стану одежа (переважно жіно­ча)» Па; — бр. [бунда] «довге платтяч­ко», п. bunda «теплий дорожній балахон», ч. bunda «куртка, кофта», слц. [bunda] «кожух», болг. м. бунда, схв. бунда, слн. bunda;— запозичене (мабуть, частково через польське і словацьке посередни­цтво) з угорської і східнороманських мов; уг. bunda «хутро, шуба, кожух», від якого походить і ρум. bundä «бурка, шуба; хутряна безрукавка», етимологіч­но неясне.— Балецкий St. si. 9/1—4, 338; Brückner 49; ZfSlPh 16, 203; Kałuźn. 13; Cranjalä 227—228; Dräganu Romàna 127; Reichmann JP 31/5, 209; БЕР І 90; Младенов 50; Skok І 236; Sadn.— Aitz. VWb. I 464—465; СДЕЛМ 56, 63; Bârczi 28; MNTESz I 389.

[бундері «залізний навіс над грубою для відведення диму в димар» Я, [бун-дар, бундір, бундор] «тс.» Я; — р. [бун· дьїрь] «купол церкви», бр. [бундор]

бунджулів

бунчук

 

«комин»; — неясне; можливо, пов'язане з р. [булдйрь] «димар», укр. бовдур (пор.).

[бунджулів] «довга сопілка без денця і дірочок» Ж; — неясне.

бундз — див. будз.

бундючитися, [бундюжитися Ж, бун-дячитисяі, бундючний, [бундюжний Ж, бунд ячний], [бундюк] «пихата, гонорис­та людина» Я; — ке зовсім ясне; оче­видно, пов'язане з пиндючитися «чва­нитися»; непереконливо виводилось (Brückner 49) від бунчук, бунчучний; п. bundiuczyć się, bundziuczyć się, bun-diuczny, bundziuczny запозичені з укра­їнської мови (SW I 234—235).— Див. ще пинда.

[бунїтиі «гудіти, дзижчати», [бунча-ти] «бриніти, дзижчати», [бунт] (ент.) «сонечко, Coccinella» ВеНЗн, [буняк] «джміль»; — р. [бунеть] «гудіти», [бу-нйть, бунить, бунчать] «тс», бр. [буна-ваць) «сваритися, лаяти; говорити з са­мим собою», ч. (мор.) [buncetl «бурчати», слц. buniet' «дзижчати», схв. бунити «бурмотати, шуміти»; — звуконасліду­вальне утворення, паралельне до [ду­кати, бжуніти]. — Фасмер І 241; Крав­чук Белар. лінгв. 7, 67; Machek ESJĆ 77; БЕР І 90; Георгиев Бълг. етим. и оном. 10; Младенов 49; ЭССЯ 3, 95—96; Sł. prasł. 1448—450; Bern. I 101.— Пор. бжук, букати.

бункер «вмістилище для сипких мате­ріалів; бетонна оборонна споруда»; —p. бр. болг. м. бункер, п. bunkier, ч. вл. bunkr, слц. вл. bunker, схв. бункер, слн. bunker; — запозичення з англійської (і німецької) мови; англ. bunker «вугіль­ний ящик» пов'язане, можливо, з шотл. bunker «лава», спорідненим з англ. bench, н. Bank «тс»; значення «оборонна споруда» розвинулось у н. Bunker на основі англійського запозичення.— С 1С 113; Шанский ЭСРЯ І 2, 227; Kopalinski 148; БЕР І 90; Ву]акли]а 137; Klein 163, 210; Skeat 45, 67; Kluge—Mitzka 111.— Див. ще банка.

[бункош] «келеп, палка з рукоят­кою в вигляді молота», [бункоуі] «паля, стовп» ЕЗб ЗО; — п. [bunkos] «товстий пастуший дрючок», слц. bunkoś «оздоб­лена пастуша палка»; — очевидно, че­рез словацьку мову запозичено з угор-

ської; уг. bunkó «дрючок», bunkósbot «тс.» етимологічно неясні.— SW I 235· Bérczi 28; MNTESz I 389—390.

бунт¹ «заколот, повстання», бунтар, бунтарство, бунтівник, [бунтовнйк, бун-товнйцтво], бунтівливий, бунтівний, бунтівничий, бунтлйвий, [бунтовливий, бунтовнйчий], ст. бунтъ (1599), бунтов-никъ (1596); — р. бр. болг. м. бунт; — давнє запозичення з польської мови; п. bunt «союз, змова, заворушення, за­колот, повстання», [bąt, bunt], ст. bónt, як і ч. bund, bunt, слц. bunt, схв. бунт, слн. punt «тс», походить від свн. bunt «союз», спорідненого з нвн. binden «зв'я­зувати».— Шелудько 23; Richhardt 38; Шанский ЭСРЯ І 2, 227; Фасмер І 241; Brückner 49; Sadn.— Aitz. VWb. I 465— 466; Bern. I 101; Miki. EW 24; Абаев Пробл. ист. и диал. 14.— Див. ще бант, бйнда, бинт.— Пор. бунт².