СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 44 страница

 

22 8-539

васнь

вата

 

bazalka, bazalićka, [bazalenka], ст. bazi-lika, слц. bazalka, bazalićka, болг. 6о-сйлек, m. босилек, схв. босилак, [баси-лак, басилак], босил, босилак, басил, слн. bosiljek «тс»; — запозичення з грецької мови; гр. βασιλικόν«васильки», букв, «царське (зілля)» пов'язане з βα­σιλεύς «цар»; у західнослов'янських і частково південнослов'янських мовах, очевидно, походить від слат. basilicum, яке зводиться до того самого грецького джерела; напевно, не всі наведені укра­їнські ботанічні назви можна виводити з грецької мови; широта застосування назви васильок і похідних свідчить про те, що вони виникли значною мірою на власному грунті, як похідні від власного імені Василь, доказом чого можна вва­жати той факт, що у народній ботанічній номенклатурі існує, очевидно, давня традиція використання найпоширеніших власних імен людей (Василь, Іван, Ма­рія); можливо, що запозичення назви васильок для однієї з рослин стало по­штовхом для ширшого вживання цієї назви; мотивом для перенесення назв міг бути колір квіток (блакитний у Осі-mum basilicum, Echium, Hyssopus, Cen-taurea та ін.), форма суцвіття (ботанічно споріднені Ajuga, Salvia, Prunella, Thy­mus, Stachys, Galeopsis), специфічний запах квіток (Salvia, Calamintha), а та­кож способи вживання рослин у народ­ній медицині.— Шанский ЭСРЯ І З, 22; Фасмер Г 227; ГСЭ III 4; Преобр. І, 67; Анненков 26, 32, 75, 273, 312, 341; Machek Jm. rostl. 204, 258; БЕР І 69; Skok I 116; Симоновик 320—321; Matze-nauer 364.— Див. ще Василь.

[васнь] «чвара, лайка Ж; молодецтво, завзяття Б і», [васнота] «молодецтво» Б і, [васний] «молодецький, завзятий, сприт­ний» Бі, ст. васнь «неприязнь, ненависть; чвара, сварка» (XVI ст.); — р. [васнь] «зухвальство», др. васнь «суперечка, роз­брат», п. waśń «сварка, спір, гнів», ч. vâsen «пристрасть», ст. vâsnë «звичка, схильність», слц. vâsen «пристрасть», вл. waśnje «спосіб; звичка; темперамент, настрій», болг. [васам се] «борюся», м. васа «метиться», васа се «змагається, бореться»;— псл. *vasnb «сварка, гнів», очевидно, віддієслівний іменник до va-

diti «вадити, шкодити» (*vad-snb; nop. приязнь); менш переконливе зіставлення (Machek ESJC 678) з ав. vasna- «воля», дінд. vâs-mi «хочу, бажаю», гр. εκών «добровільний».— Фасмер І 277; Brück­ner 603; Hołub—Kop. 408; Miki. EW 376.— Див. ще вадити.

[васька-васька] (вигук для підкли­кання свиней) ЛексПол 23; — очевидно, результат видозміни вигуку [ваць-ваць] «тс.» під впливом клички Васька. — Див. ще Василь, ваць.

ват; — р. ватт, бр. болг. м. ват, п. wat, watt, ч. слц. вл. watt, схв. ват, слн. vât; — запозичення з англійської мови; англ. watt походить від прізвища Уатта (Watt), винахідника парової машини.

вата¹, [ваташник] «піджак на ваті» Л, ватин, [ватка] «вид теплого жіночого одягу» До, ватник, [ватовка] «вид жіно­чого зимового одягу» ЛЧерк, ватяник, ватянка, ватяний, ватувати; — р. бр. болг. м. вата, п. вл. нл. wata, ч. слц. vata, схв. вата, слн. vâta; — запозичен­ня з німецької мови; нвн. Wâtte (ав­стрійське Wâtta) спочатку стосувалося не бавовняного волокна, а шовкових пачосів і вживалося частіше у формі Watten, що походить від гол. watten, яке через слат. wadda зводиться до ар. batin, мн. batâ'in «підкладка, одяг на ваті», пов'язаного з batn «живіт, нут­рощі», спорідненим з гебр. baétaen «жи­віт», арам, bitnâ «нутрощі», ак. butim «тс»; можливо, в європейські мови слово потрапило через посередництво іспан­ської мови; пор. ісп. (la) bata (фонет. 1а ßata), яке дало ν- (укр. в-) інших європейських мов; пор. також семан­тику слова в іспанській мові — «халат (на ваті)».— Шанский ЭСРЯ І 3, 23; Фасмер І 278; Преобр. І 67; Sł. wyr. obcych 696; Hołub—Lyer 502; Kluge— Mitzka 843; Lokotsch 273; Klein 1725.

[вата²] «вид невода»;—бр. [ват, вата], ст. вата, п. wata, 4.vata,vatka, нл. wata, wada «тс»; — запозичення з німецької мови; нвн. Wâte «тс.» (<двн. wata), споріднене з снн. wade, гол. wad(d)e, дангл. wadu, дат. vod, шв. норв. vad, лтс. vadus «велика сітка», лит. vedejà

 

ί

ватага

ватра

 

«рибальська сітка для двох рибалок», псл. nevodb, укр. невід. — Шелудько 25; ЭСБМ II 74; Holub—Lyer 502; Matze-nauer 365; Kluge—Mitzka 842.— Див. ще невід.

ватага «натовп, гурт, загін, артіль; зграя, череда», ватаг «ватажок; стар­ший чабан», [ватаг] «товариш молодого або молодої на весіллі» МСБГ, [ватага] «старший чабан» ЕЗб 4, ватажанин «член ватаги», [ватажела] «старший дружба» Ж, [ватажйна] «ватага» Я, [ватажка] «ватажок» Ж, ватажко «тс.» Г, СУМ, ватажник «чабан», ватажний «керівник ватаги», ватажок, [ватажжя] «отамани», [ватаство] «ватагування» Ж, [ватась] «ватаг» Ж, ватагувати «бути ватагом», ватажити «бути ватажком» СУМ, Я, [ватажитися] «залицятися, упадати», ватажкувати «бути ватаж­ком», [ватажникувати] «бути чаба­ном»; — р. бр. ватага, др. ватага «на­мет», п. wataha; — запозичено з чув. ст. *vâtay, uotay, спорідненого з дтюрк. оЩ «намет, кімната, сім'я», тур. oda, odak «кімната; будинок», які зводяться до тюрк. *ota- (*o:t-) «грітися; розпалю­вати вогонь»; менш переконливою є думка (Scheludko 128; Корш ИОРЯС 8/4, 58; Nifa-Arma? та ін. Romanosla-vica 16, 99; Vrabie Romanoslavica 14, 178) про зв'язок з рум. vatâç «сторож», що походить від тур. vattas «пастух», джерелом якого є ар. vattâs «тс»; мож­ливо, що в цьому гнізді об'єдналися запозичення з обох джерел.— Филин Образ, яз. 288; Шанский ЭСРЯ І З, 23-24; Фасмер І 278; Преобр. І 67; Kopaliński 1034; Brückner 604; Lokotsch 168; Севортян 484—487; Korsch AfSlPh 9, 659; Мелиоранский ИОРЯС 10/4, 118; Менгес 189; Räsänen Versuch 366.— Пор. вантаж.

ватерпас; — p. ватерпас, бр. ватэр-näc; — запозичення з голландської мо­ви; гол. waterpas утворено з основ імен­ника water «вода», спорідненого з англ. water, нвн. Wasser «тс», укр. вода, і дієслова passen «приміряти», що, як і нім. passen «тс», через фр. passer «проходити» зводиться до лат. passus «крок, хода».— СІС 121; Шанский ЭСРЯ І 3, 24—25; Фасмер І 278; ССРЛЯ 2,

22*

62; Vries NEW 508; Klein 1136.—Див. ще вода, па.

ватерполо, ватерполіст, ватерполь­ний; — р. ватерполо, бр. ватэрпола, п. waterpolo, болг. м. ватерполо, схв. ватгрполо, слн. vater-polo; — запози­чення з англійської мови; англ. water­polo утворено з іменників water «вода» і polo «м'яч, гра в м'яч», джерелом якого є тібетське pulu «м'яч».— СІС 121; Шанский ЭСРЯ І 3, 25; Klein 1211.— Див. ще ватерпас.

[ватлити] «жадібно їсти» Ж; — не­ясне; можливо, пов'язане з тлйти «жерти».

ватман «ватманський папір»; — р. бр. ватман, болг. ватманов «ватман­ський»; — результат редукції терміна ватманський папір, можливо, під впли­вом аналогічного процесу в російській мові; термін базується на англ. What­man paper «тс», що походить від прізви­ща англійського власника паперової фабрики.— Шанский ЭСРЯ І 3, 25— 26; ССРЛЯ 2, 62; ЭСБМ II 75.

[ваторопка] «утруднення», [ватороп-ко] «незручно, важко», [ваторопитися] «супротивитися, опинатися, комизити­ся» Я; — очевидно, пов'язане з [тора-пати] «бідувати» (див.).

[ваточник] (бот.) «асклепій, Ascle-pias cornuti Desn.» Mak; — p. ваточник, бр. ватачнік «тс»; — похідне утворення від вата, можливо, калька фр. herbe à ouate, herbe à coton «тс»; пор. також укр. бавовна дика, шовк дикий, р. рус­ский хлопок, н. syrische Seidenpflanze, φρ. Coton sauvage, Plante à soie; назви пояснюються тим, що шовковистий пух, який оточує насіння цієї рослини, нага­дує вату.— Анненков 52; ЭСБМ II 75; Симоновигї 53.— Див. ще вата¹.

[ватра] «вогонь, багаття; житло гу­цула Ж; попіл від соломи чи бур'яну Я; піч Пі; черінь у печі», [ватерь] «житло гуцула» Ж, [ваторнйк] «частина житла гуцула, де сплять і варять страву; приміщення для приготування молоч­них продуктів», [ватрак] «кухонне вог­нище надворі», [ватралка] «дрюк для підгортання жару, кочерга» Ж, [ва-тралька, ватран Ж, ватрач МСБГ, βa^ трачка МСБГ] «тс», [ватрисько] «місце,

ватувати

вахляр

 

де була ватра» ВеЛ, [ватрище] «вог­нище; черінь», [ватроль] «дерев'яний ро­гач, чаплія; йолоп», [ватріти] «згорати, перетворюватись на попіл» Ж, [заватра] «другий вогонь» Ж; — п. [watra] «во­гонь, вогнище», ч. vatra «вогонь», слц. vatra «багаття, вогнище», болг. [ватра] «вогонь», [ватрал] «кочерга; дерев'яний рогач», схв. ватра «вогонь»;— не зов­сім ясне; можливо, спільнослов'янське, споріднене з ав. ätar- «вогонь», перс. äzar, вірм. аігегп «горіти, палити», ос. art «вогонь», алб. vatrë, votre «вогнище», ірл. âith «піч», можливо, також з р. ва­трушка; в- протетичного характеру (Фасмер І 279; Зализняк ВСЯ VI 36; Pedersen KZ 38, 311; Мейе, Статьи по славяноведению II 1906, 389—390; Crân-jalä 419—422); припускається також (Miki. EW 376; Rozwadowski RO I 109; Hołub—Kop. 408; Machek ESJĆ 678—679) запозичення з давньоіран­ської мови через турецьке або циган­ське посередництво, а також виводиться (Jokl WZKM 34, 49; Шелудько 128; Трубачев Рем. терминол. 201—202; Vra­bie Romanoslavica 14, 179) від рум. vaträ, що вважається здавна успадко­ваним з індоєвропейської прамови чи запозиченим з іранської мови або виво­диться від алб. vatrë чи від дакійського субстрату (Десницкая Общекарп. диал. атлас 18; БЕР І 123; Кобилянський УМШ 1967/6, 42; Габинский Вост.-сл.-молд. взаим. II 125—126).

[ватувати] «мати намір, розрахову­вати (на щось)»; — очевидно, пов'язане з вотувати «голосувати», ст. вотовати «тс.; розраховувати (?)» (пор.: Литва вотовала (=розраховувала) на князя московского, 1587 р.).— Див. ще вотум.

[ватуйка] «однорічна коза», [ватуль-ка\ «тс.» Ж, [ватуля] «вівця, яка вперше має ягня; коза, що не мала ще козенят ВеНЗн», [ватуйча] «козеня», [ватуйнйк] (зб.) «вівці, кози, які ще не мали ягнят», [ветуляі «коза, що не мала ще козенят» ВеНЗн, [готуля] «молода коза»; — п. we­tula «молода самиця козулі», ч. [vetul'a] «коза-ялівка»; — запозичення з румун­ської мови; рум. vätui «молодий козел, баран», vätuie «однорічна коза до часу окоту» походить від нлат. *vituleus,

*vitulea, джерелом яких є лат. vitulus «теля; молода тварина», пов'язане з vê­tus «старий», спорідненим з герм. *we]Jru «однорічна тварина», алб. vits «теля», псл. vetbxb, укр. ветхий. — Шелудько 128; Vincenz 6; Nifa-Armaç та ін. Roma­noslavica 16, 99; Vrabie Romanoslavica 14, 179; Crânjala 422—424; Machek ESJĆ 687; Puçcariu 175; Walde—Hofm. II 807.— Див. ще ветхий.

вафля, вафельник, вафельниця, ст. вафель (XVIII ст.); — р. бр. вафля, п. wafel, wafla, болг. м. вафла, схв. vafel, слн. vafelj; — запозичення з ні­мецької мови; нвн. Waffel «вид печива» походить від снідерл. wafel, спорідне­ного з нвн. Wâbe «(бджолиний) стіль­ник, щільник», пов'язаним з weben «ткати». — Шелудько 25; Тимч. 191; Шанский ЭСРЯ І 3, 27; Фасмер І 250; Kluge—Mitzka 829, 832, 843; Klein 1725.

вахлай «неповоротка малотямуща людина», вахлак, вахлакуватий; — р. вахлай, вахлак «груба, невихована, лінива, неохайна, неуважна людина; [ґуля, пухлина; наріст на березі; пузир на воді]», [вахлей] «вахлай», [вахлуй] «дурень», [вахльаи] «ґуля; бульбашка», [вахлюй] «вахлак», [вахлюк, вахлюш, βάχ-ляй, вахляк] «тс», вахловатый «просту­ватий», вахлять «робити щось нашвид­куруч, недбало, ліниво», бр. вахлак, [вахляй] «в'яла, неповоротка людина», [вахляк] «тс», [вахлеватый], вахлевщь «в'яло займатись чимось; ліниво працю­вати»; — неясне.— Фасмер І 280.

[вахляр] «віяло» Ж, Я, [вахлярува-тий] «віялоподібний» Ж, Я, ст. вахляръ (1627); — п. wachlarz «віяло», wachel «знаряддя з пір'я (шпирне крило) для роздмухування вогню; (ст. також) віяло», вл. wjechla «віяло»; — запозичено через польську мову з німецької; нвн. Fächer «віяло» (давніше fechel) походить від слат. focâre «розпалювати, роздувати» (<лат. focus «вогнище; жар, вогонь»), яке дало пізньосередньоверхньонімецьке fochen «дути» з похідним від нього ранньонововерхньонімецьким focher «знаряддя, яким роблять вітер».— Ше­лудько 25; Тимч. 191; Matzenauer 361; Brückner 598; Kluge—Mitzka 179.— Див. ще фокус¹.

вахнути

вашкі'рка

 

[вахнути] «утекти» Я; — неясне; мож­ливо, походить від п. [wachnąć] «згор­нути, гребонути», вживаного афективно на позначення швидкого руху, яке є, очевидно, звуконаслідувальним утво­ренням, пов'язаним з вигуком [wach].

вахня (іхт.) «вид тріски, Gadus aegle-finus (Eleginus gracilis Til.?)» СУМ, Ж; — бр. вахня «тс», п. wachnia «вахня, далекосхідна навага, Eleginus gracilis Til.»; — очевидно, запозичення з росій­ської мови; р. вахня «тс.» не цілком з'ясоване; виводилось (Горяев 40) від книжного лат. Gadus vachnja; не ви­ключено, що латинська назва відбиває камчатський діалектизм, початків якого слід, мабуть, шукати в палеоазіатських (чукотсько-камчатських) мовах; зах.-укр. вахня, очевидно, проникло з ро­сійської мови через посередництво поль­ської, про що свідчить наголос.

вахта¹ «варта, сторожа», вахтер, вах­товий; — р. бр. болг. вахта, п. wachta, ч. розм. слц. vachta, вл. wajchtar «сто­рож», нл. wajchtar «тс»; — запозичено через польську мову з німецької; нвн. Wacht «сторожа», якому відповідають свн. wahte, двн. днн. wahta, нн. гол. wacht, гот. wahtwöi, пов'язане з нвн. wachen «не спати, пильнувати», wecken «будити», спорідненими з дінд. vaja-«сила, швидкість», лат. vigil «той, що не спить; бадьорий, жвавий».— СІС 121; Шанский ЭСРЯ І 3, 27—28; Фасмер І 280; Преобр. І 68; ЭСБМ II 79; Kluge— Mitzka 830, 844.

[вахта²] (бот.) «бобівник трилистий, Menyanthes trifoliata L.» Mak; — ч. слц. vachta; — запозичення з російської мо­ви; р. вахта, [вахка, вехк] (пн.-р.) по­ходить від фін. vehka, що має відповід­ники і в інших прибалтійсько-фінських мовах: кар..vehka, vehku, вепс, vehk, ест. vôhk, vôha; безпідставне припу­щення (Matzenauer 361) про запозичен­ня слова в російську мову з чеської.— Фасмер—Трубачев І 280; Machek Jm. rostl. 182; Меркулова Очерки 37—38; ЭИРЯ И 80—81.

[вацок^ «торба; (анат.) піхва» Я, ВеЛ, ст. вацокъ (XVI ст.); — очевидно, запозичення з польської мови; п. wacek «торба, мішок; калитка», як і ч. vak

«торба», (зменш.) vâcek, слц. vacok «ки­шеня», вл. waćok «вузол, валіза, ранець, чемодан», нл. watś(k)a «тс», походить від свн. wàtsak «торба, мішок для одягу», що складається з wat (нвн. Wat) «кусок тканини, одяг», спорідненого з гот. gawidan «в'язати», лит. śudżiu «тчу», і sack «мішок», яке походить від лат. Saccus «тс».— Тимч. 191; Matze­nauer 361; Brückner 598; Machek ESJĆ 675; Kluge—Mitzka 618, 842.— Див. ще бесаги.

[вацок²] «квартира; загорода, ніч­ліг» ЕЗб 4; — запозичено з угорської мови; уг. vacok «печера, лігво, конура; підстилка, ганчірки» походить від нвн. Wâtsack «валіза, ранець; торба для одягу».— Bârczi 328.— Див. ще вацок¹.

[ваць] (вигук для підкликання сви­ней), [вац-вац Л, вацю, вець, вец-вец Л, ець-ець Л] «тс», [вацюкати]; — р. Івацу, вацю, вачу] «тс»; — очевидно, резуль­тат видозміни форм паця (назва свині, поросяти в дитячій мові), паць-паць. — Див. ще паця.— Пор. ачу.

[вацькати] «незграбно мазати» Me; — афективне утворення, пов'язане, оче­видно, з [вазюкати] «бруднити», Івезь-кати\ «лизати».

ваш, [ваший Ж, вашин Ж], Івашенець] «прибічник вашої партії», [вашйнець Ж, васький]; — р. бр. болг. м. ваш, др. вашь, п. wasz, ч. слц. vas, вл. нл. was, схв. ваш, слн. vas, стел, едшк;—псл. vaśb<*vas-jb;—походить від іє. *vös-іо-, присвійного прикметника від *vös «ви», з яким пов'язані також псл. vy, vasb, укр. ви, вас; споріднене з лат. vös «ви», vester «ваш».— Шанский ЭСРЯ І 3, 28; Фасмер І 281; Brückner 603— 604; Hołub—Lyer 502; Machek ESJĆ 678; БЕР І 122; Skok III 585; ESSJ SI. gr. 2, 717—718.—Див. ще ви, вас.

[вашар] «ярмарок» ДзАтл II, ЕЗб 4, ст. вашар «тс.» (XVIII ст.); — запози­чення з угорської мови; уг. vâsâr «яр­марок, базар» є словом іранського по­ходження, пор. сперс vacar, перс, ba­zar «тс».— Дзендзелівський УЛГ 56; MNTESz III 1096; Bârczi 333.

[вашкі'рка] «білка» ДзАтл II, [ваш-тйрка, ващйрка, мащйрка, каштйрка,

ива

вевірка

 

кастйрка, киштйрка, костйрка, кош-тйрка] «тс.» ДзАтл II; — неясне; мож­ливо, пов'язане з р. [вашка] «молола білка», векша «білка», др. вЪкъша (гро­шова одиниця), які виводяться з фінно-угорських мов (Фасмер—Трубачев І 281, 287; Machek Slavia 23, 66).

[вва] «вигук, яким зупиняють велику рогату худобу» Me, Mo; — очевидно, запозичення з румунської мови; пор. рум. [ό-α] «вигук, яким пастух спону­кає худобу змінити напрям», [e-ά] «ви­гук, яким пастух підганяє кіз».— Рара-hagi 437, 801.

[вверсник] «ровесник» НЗ УжДУ 14, [верстник] «тс.» Ж; — похідне утворен­ня від верст(в)а «вік», тобто «людина того самого віку»,— пор. [верстат] «ро­весники» Ко, [вершняк] «ровесник» ЕЗб ЗО, [верствах] «тс.» ВеЛ, а також спо-ріднене'р. сверстник. — Див. ще верства.

[вгаладити (з чим)] «з чимось до речі прийтися, добре обійтись» Ж; — видо­змінене запозичення з румунської мови; рум. hälädui «домогтись, досягти; по­збутись; врятуватись» виводиться від уг. halad «іти, просуватися вперед, ро­бити успіхи», успадкованого з ураль­ського періоду.— DLRM 356; MNTESz II 31—32.

[вгараджатися] «нагадувати, вима­гати, просити» Ж; — мабуть, пов'язане з гаразд; пор. р. [угоразживать, угораз­дить] «спонукати, підмовляти», ч. [ho-razditi] «лаяти, нарікати», первісне зна­чення яких, можливо, відбивається в уг. garazda «лайливий, прискіпливий, зу­хвалий».— Фасмер І 439; Bern. I 330.— Див. ще гаразд.

[вгрожений] «притягнений, силоміць приведений» Ж; — утворене від п. wgro-zić «умовити, примусити грозьбою», по­хідного від groza «жах», спорідненого з укр. гроза. — SW VII 532; Brückner 159.— Див. ще гроза.

вдача — див. дати.

[вдигнути ] «втягнути» (нитку в гол­ку) Ж, [надегати, надегнути] «тс»; — очевидно, запозичення з польської мови; п. wdygowac «втягнути; піднести з зу­силлям», wdugować «тс», похідні від [dygować] «підважувати, піднімати», [du-gować] «тс», duga «підойма, важіль»,

виводяться від свн. duhen «тиснути, су­нути».—SW І 581, V494.

[вдова] (бот.) «айстра, Aster salignus Willd.» Mak; — результат перенесення назви удова «жінка, в якої помер чоло­вік»; назва, очевидно, пояснюється піз­нім строком цвітіння айстр, коли вони залишаються ніби самотніми на гряд­ках.— Див. ще удова.

[вдовушка] (бот.) «свербіжниця по­льова, Knautia arvensis Coult. (Scabiosa arvensis L.)» Mak, [вдовушки] «тс.» Ж; — р. [вдовущи], схв. [удовица]; — очевидно, пов'язане з удова; пор. н. Witwenblume, Witwenkraut «тс»; мотивація назви не зовсім ясна.— Анненков 395; СимоновиЬ 254—255.

[ве¹] «фе» (вигук відрази), [векати] «вимовляти ве; блювати»; — звуконаслі­дувальне утворення на основі природ­них звуків, пов'язаних з блюванням.

[ве²] (вигук для відтворення крику ведмедя), [вейкати] «ревіти по-ведме­жому»; — звуконаслідувальне утво­рення.

[ве³] (вигук, повторенням якого діти спонукають худобу до бігу) Me, [векати] «спонукати до бігу» Me; — звуконаслі­дувальне утворення; для залякування худоби виникло, можливо, як імітація крику хижих тварин (напр., ведмедя).— Пор. ве².

[ве-ве] (вигук здивування) ВеЛ; — очевидно, результат семантичної видо­зміни повторного нвн. weh «ох, лихо», спорідненого з лат. vae «тс», укр. вава (див.).

[вевекати] «говорити невиразно, не­розбірливо» (про німих і под.); — зву­конаслідувальне утворення.

[вевірка] «білка», вивірка, [вевериця ВеНЗн, веврик Я, вевюрка, вйверица МСБГ, вйвірица МСБГ, віюрка ВеНЗн, βοβίρκα ВеНЗн, гав'юрка, євірка ВеБ, лавйрка ВеНЗн, ловйрка ВеНЗн] «тс», [веверичина] «м'ясо білки» Я; — р. [ве­верица], бр. вавёрка, др. бЪзерица, вйве­рица, п. wiewiórka, ч. veverka, ст. veve-rice, слц. veverica, вл. wjewjerćka, нл. njewjericka, болг. веверица,,вёрверица, м. веверица, верверица, схв. в(})еверица, в{])еверка, слн. véverica; — пел. veve­rica; — споріднене з лит. vovere «білка»,

веґеря

ведмідь

 

[voverìs, vèverìs], лтс. vàvere, прус. weware, кімр. gwywer, перс, varvarah, дангл. âc-weorna «тс», лат. viverra «тхір»; слов'янські форми виникли, оче­видно, через варіантне подвоєння ко­реня іє. *ver- «вигинати, викривляти» (*vai-ver-, vi-ver-, va-ver-, ver-ver-).— Фасмер 1282; Преобр. І 106; ЭСБМ II 11; Brückner 619; Machek ESJĆ 687; Hołub— Кор. 414; БЕР І 125; Skok III 603—604; Büga RR І 491, II 652; Trautmann 356; Pokorny 1166.

[веґеря] (вид танцю), [eerépa Ж, вегеря] «тс»; — п. wekiera «палиця; та­нок» (з укр.);—неясне; зіставлялося (Miki. EW 377) з п. węgierka «угорка».— Brückner 606.

вегетаріанець; — р. болг. вегета­рианец, бр. вегетарыянец, п. wegetaria­nin, ч. слц. vegetarian, м. вегетарщанец, схв. вегетарщанац; — запозичено з ан­глійської мови через французьку або німецьку і, далі, через російську; англ. vegetarian (з назви товариства вегета­ріанців Vegetarian society, що утвори­лося в 1847 р.) вважається нерегуляр­ним утворенням із суфіксом -arian від vegetable «овочі», що походить від піз-ньолат. vegetabilis «оживляючий; (с р. мн.) рослинність», пов'язаного з діє­словом vegetare «оживляти».— Шанский ЭСРЯ І 3, 34—35; ССРЛЯ 2, 108; Ho­łub—Kop. 460; Dauzat 742; Kluge— Mitzka 812; Skeat 588; Walde—Hofm. II 741.— Див. ще вегетація.

вегетація, вегетативний, вегетацій­ний; — р. болг. вегетация, бр. вегета­ция, п. wegetacja, ч. vegetace, слц. vege-tâcia, вл. wegetacija, м. схв. вегета-цща; — запозичення з німецької мови; нім. Vegetation походить від слат. vege-tatio «проростання», яке є похідним від vegetare «рости» (давніше «оживляти, одухотворяти, посилювати»), пов'яза­ного з vegëre «збуджувати, хвилювати», спорідненим з дінд. vâjah «сила, швид­кість, змагання», двн. wackar «жвавий», wahhar «тс», гот. wakan «не спати; пильнувати», двн. wahhön, wahhen «тс.».—СІС 121—122; Шанский ЭСРЯ І 3, 35; Walde—Hofm. II 741.—Пор. вегетаріанець.

[ведлувати] «платити борг» Ж; — очевидно, пов'язане з п. wedle «згідно, на підставі», według «тс», які утвори­лися з прийменника we (w), спорідне­ного з укр. в, у, і основ dl-, dług- «дов­жина, довгий», споріднених з укр. дов­гий. — Brückner 606.— Див. ще дов­гий, у.

[ведмежина] (бот.) «ожина, Rubus corylifolius» Пі, [ведміжйна] «тс.» Ж; — р. медвежьи ягоды, п. ст. miedzwie-dziny, ч. medvédice, ст. nedvédice, ned-vëdiny; — похідне утворення від вед­мідь; назва пояснюється тим, що вед­мідь дуже любить ці ягоди.— Machek Jm. rostl. 101—102.— Див. ще ведмідь. ведмідь, [ведмедь "Пі, відьмідь Пі, медвідь ЖІ, ведмедиха, ведмедиця, [вед-межйха] «ведмедиця» Я, [ведмедка, мед­ведиха Ж] «тс», ведмеденя, ведмедча, ведмедятко, ведмежа, [медведча Ж, мед-вежа Ж, медвеженя ЖІ, ведмедина, вед­межина, [ведмежатина Я, медведина Ж, медвежина Ж], ведмедник, ведмежат­ник, [медведяр] «той, що водить ведме­дя» Ж, [медвідник] «тс.» (?) Ж, [ведме­дика] «великий ведмідь», [медведйско, медведйще] «тс.» Ж, ведмедик «молодий ведмідь; іграшка; (ент.) вовчок, капус­тянка, Gryllotalpa gryllotalpa L.; вид напою; [наливне колесо у млині]», вед­медько, ' [медведик] «молодий ведмідь; зубчасте колесо у млині; гусінь мете­лика Eupreria eruca Ж», [ведмедка] «вид напою» Я, медведка (тех.), [ведмедівка] «фляжка-ведмідь у давніх мешканців України» Я, [ведмедчук] «молодий вед­мідь; (ент.) жук-олень, Lucanus cervus L.; (ент.) вовчок, капустянка Ж; (ент.) велика мурашка, Formica herculanea Ж», [ведмедюк] «тс», [медведюх] (ент.) «гусінь метелика Eupreria» Ж, [медвед-чук] «молодий ведмідь; (ент.) вовчок, ка­пустянка; цвіркун, Gryllus gryllotalpa» Ж, [медвідниця] «вид меча для полюван­ня на ведмедя»Ж, ведмедячий, ведмежий, [медведячий, медвежий, медведний Ж], [ведмедкуватий] «схожий на ведмедя, незграбний» Я, [ведмедьоватий] «тс.» Ж; — р- медведь, [ведмедь], бр. мядз-ведзь, др. медвідь, п. niedźwiedź, [mie-dźwiedź], ч. medvëd, nedvëd, слц. med-ved', вл. mjedwjédz, нл. mjadwjeź, болг.

ведрик

везти

 

[медвед], м. медо «ведмедик», схв. мед-вед, слн. mêdved, стел, медвфдк;— пел. medvëdb, утворене з основ *medu-та *ëd-, тобто «медоїд»; назва виникла як мисливський евфемізм або як вияв табу замість давньої назви шкідливої для бортників тварини іє. *rkJ)os, що збереглася в дінд. rksah, гр. άρκτος, лат. ursus; зміна давнього показника U-OCHOB (medu-) на приголосний в спри­яла пізнішій деетимологізації первіс­ного значення й пов'язуванню з vedati «знати», через що медвідь часто спри­ймається як «тварина, що розуміється на меді»; укр. ведмідь, р. [ведмёдъ] утво­рилося внаслідок метатези компонентів мед-відь, мед-ведь. — Булаховський Мо-возн. 8 (1949), 46; 9 (1951), 73; Фасмер II 589; Преобр. І 519; Brückner 360;

Machek ESJĆ 357—358; Hołub—Kop. 219; Бернштейн Очерк 1974, 267; Miki. EW 186.— Див. ще і'сти, мед.

[ведрик] (у сполученні щедрик-вед-рик); — походження неясне; можливо, пов'язане з \ведро\ «ясна погода», [вед-ряно] «сонячно, зоряно, нехмарно»; в такому разі означає «той, що прийшов побажати доброї погоди на Новий рік, щоб був урожай»; може бути і резуль­татом видозміни форми бедрик у спо­лученні щедрик-бедрик після його деетимологізації. — Коломієць Мовозн. 1967/3, 51—52; 1968/3, 45.— Див. ще ведро.— Пор. бедрик².

[ведро] «ясна погода Ж; видно, со­нячно, ясно, нехмарно Ва», [вёдряно] «тс.» Ва; — р. вёдро «сонячна погода», др. ведро, п. wiodro, wiadro, ч. vedrò, вл. wjedro, нл. wjadro, болг. м. ведро, схв. ведро, слн. vedrò, стел, кедрт» «яс­ний», ЕЕДро «ясно»; — пел. vedrb; — мабуть, споріднене з двн. wetar «погода», нвн. Wetter, англ. weather «тс»; існує також думка про зв'язок слов'янських форм з коренем *(s)vęd- «сушити, суши­тися», укр. в'янути і про походження германських форм від слов'янських (Machek ESJC 681), як і протилежна думка про запозичення слов'янських форм з прагерманської мови (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 56—58).— Шанский ЭСРЯ І 3, 84; Фасмер І 284; Преобр. І

69; Brückner 622—623; Hołub—Kop. 410; БЕР І 127—128; Skok III 572; Kluge— Mitzka 857; Pokorny 81—82.

вежа «башта; [в'язниця; віз; хата]» Г, Ж, [веза] «башта, в'язниця» Пі, [ве-жастий] «у формі вежі» Ж, [вежній] «сторож вежі» Я, [вежовий]; — р. [вежа] «палатка, юрта, башта, кибитка», бр. вежа «башта, купол», др. вЪжа «шатро, кибитка, башта», п. wieża, ч. veż, слц. veza, вл. wjeża, нл. wjaza, jaża «буди­нок», слн. véza «сіни, передня»; — псл. *vëza<*vëzja «будинок, віз на колесах або полозах», споріднене з vezç «везу», vozb «віз»; наявність e замість очікува­ного і в українській мові дає підставу вважати це слово запозиченням з поль­ської мови; виведення псл. vëza з *vés-ja «будинок» (Мартынов Рус. и ел. языкозн. 191) викликає сумнів; зіставлення з двн. sweige (нвн. Schweige, Schwaige) «ско­тарня, обора» (Machek ESJC 688) непе­реконливе.— Фасмер І 285; Richhardt 111; Преобр. І 107; Потебня РФВ З, 177; Brückner 619.— Див. ще везти.

[вежниця (гладка)} (бот.) «пужник го­лий, Turritis glabra L.»; — p. [вежечка гладкая], бр. вежавіца, ч. vëzenka,vëzouka «тс»; — очевидно, калька латинської наукової назви, похідної від turris «ве­жа», або н. Turmkraut (букв, «веж-ний бур'ян»), що пояснюється подіб­ністю рослини, покритої стручками й квітками, до вежі (Нейштадт 281—282) або тим, що вона росте іноді на вежах і руїнах (Machek Jm. rostl. 68).— Див. ще вежа.