СТСЛ. ЯгрИПИЫИ(и), p.-ЦСЛ. OrpHilHNd, 46 страница

редництво (гр. έλέφας, έλέφαντος «слон») прийшло з східних мов, де грецькому έλ відповідає артикль ар. al, або хам. élu «слон», a έφας представ­лене в єг. âb(u) «слон, слонова кістка», звідки й дінд. ibhah «слон», лат. ebur «слонова кістка».— Шанский ЭСРЯ І З, 55—56; Фасмер І 293; Преобр. І 72; ЭСБМ11 303; Brückner 610; Machek ESJ Ć 682; Hołub—Кор. 411; Walde—Hofm. І 389; Frisk I 493—494.

верблюдка¹ (бот.) «Corispermum L.; [волошка розлога, Centaurea diffusa Lam. Mak]»; — p. верблюдка «Corisper­mum», бр. вярблюдка, ч. velbloudnik «тс»; — похідне утворення від верблюд; назва стосується степових рослин, що поїдаються- вівцями, козами, верблю­дами. — Нейштадт 224; Machek Jm. rostl. 84.— Див. ще верблюд.

[верблюдка²] (бот.) «зніт чотиригран­ний, Epilobium tetragonum L.»; — не­ясне; можливо, пов'язане з верба і піз­ніше зближене з верблюд, верблюдка¹; пор. укр. [вербичка] «зніт рожевий, Epi­lobium roseum Schreb.», п. wierzbownica «зніт», ч. vrbovka, [vrbka], болг. вър-бовка, схв. [врбовица, врбовка, вербовка, врболика], слн. vrbovec «тс».— Machek Jm. rostl. 150; Симоновил 181.— Пор. верба, верблюд, верблюдка¹.

[верботернь] (бот.) «обліпиха кру-шиновидна, Hippophae rhamnoides L.» Ж, Mak; — р. таловый терн (Симоно-вик), схв. nacju трн «тс»; — складне утворення з основ слів верба і терн (можливо, із словосполучення вербо­вий терн, пор. наведену російську на­зву); назва пояснюється зовнішнім ви­глядом рослини, що має подібне до вер­би листя і вкрита довгими колючками, подібно до терну. — Див. ще верба, терен.

вербувати, вербувальник, вербунка_у вербунок «вербовка», ст. вербовати, вер-бунокъ (XVIII ст.); — р. вербовать, бр. вербаваць, п. werbować, ч. verbovati, слц. verbovat', болг. вербувам, м. вер-бува, схв. врбовати; — запозичено, оче­видно, з польської мови, в якій походить від н. werben «вербувати», свн. werben, -ven, двн. werban, -van, hwërfan «верті-

вербунка

веред

 

тися, ходити туди й сюди; турбуватися, домагатися»; виводиться також безпо­середньо з німецької мови.— СІС 124; Шелудько 25; Тимч. 215; Richhardt 111; Шанский ЭСРЯ I 3, 56; Фасмер І 294; Brückner 606; Machek ESJĆ 684; БЕР І 134; Kluge—Mitzka 855.— Див. ще верблик.

[вербунка] (танок) Я, [вербованець\ - «тс.» Ж; — р. [вербунка] «пісня вербу­вальників», п. [werbunek] «музичний інструмент (?)», слц. verbunk «танець, що виконується під час проводів у сол­дати», verbovanec «тс»; — пов'язане з вербувати. — Machek ESJĆ 684.— Див. ще вербувати.

вервела — див. вергела.

вервечка «один з чотирьох мотузоч­ків, на яких підвішується колиска; ряд, низка, валка», вірвечка «тс», [вер-виця, веревка Ж, веревочникЖ, вурвечка Ж, веревчатий ЖІ; — р. верёвка, бр. вя-роука, др. вьрвь «мотузка; сільська по­земельна община», ч. ст. vrv, болг. връв, м. epe, схв. врвца, слн. vfv, стел. вр-ъЕК «тс»; — пел. *v^bfvb; — спорід­нене з лит. virvë «вірьовка», лте vìrve «тс», прус, wirbe, дінд.уагаїга «ремінь, мотузка, канат», можливо, також гр. Fepûû) (έρύω) «тягну»; іє. *uer- «в'яза­ти».— Шанский ЭСРЯ І 3, 56—57; Фас­мер І 295; Преобр. І 73; ЭСБМ II 307; БЕР І 187; Skok III 633; Trautmann 362; Pokorny 1150.— Пор. веренва, вірьовка.

вергати, вергти, вергнути, [ве-речи], [верг] «кидок, поштовх Ж; шар», Ідовержай] (міра довжини) «відстань, на яку можна кинути камінець» НЗ УжДУ 14; — р. вергать, вергнуть, бр. [віргацца] «хвицати», др. вьргнути, п. wierzgać «брикати, хвицати», ч. vrhati, слц. vrhat', вл. wjerhać, нл. wjergaś, болг. хвЪргам, [въргам], схв. ephu, вргну-ти, слн. vréci, стел, вр^шти; — псл. *vergti, *v^bfgç; —очевидно, споріднене з лат. vergo «схиляю, повертаю», гот. wairpan «кидати», нвн. werfen «тс», дінд. vérjati, vrnâkti «повертає»; іє. *uer(e)g- (*ueregü-,' *uereg(h)-) «схиляти, крутити, згинати, обертати», похідне від *цег- «вертіти, крутити».— Фасмер І 294; Преобр. І 73; ЭСБМ II 156;

Machek ESJĆ 700; БЕР І 210; Skok III 621; Kluge—Mitzka 871; Walde— Hofm. II 758; Pokorny 1152—1153.— Пор. вертіти.

[вергела] (іронічне прізвисько висо­кої людини) Ва, [варґела] «здоровило» Па, [верТилйм] «високий, сильний, але ледачий чоловік» Я, [верґйло] «висока, але незграбна людина» Я, [вервела] «ви­сока на зріст, довготелеса людина» Я; — неясне; очевидно, в якийсь спосіб по­в'язане з р. верзйла «здоровань», яке загальноприйнятої етимології не має.

[верґелия] (бот.) «гриб-трутовик, Ро-lyporus fomentarius L.» Mak; — очевид­но, результат видозміни форми [ваки-лйя] «тс», фонетично зближеної з вер­гела. — Див. ще вакелія.

[верглик] «інструмент для плетіння постолів»; — не зовсім ясне; можливо, похідне від *вергти, незасвідченого фо­нетичного варіанта дієслова верзти «*плести, в'язати» (див.).— Пор. вергун. вергун «солодке печиво», [верчик] «тс.» Бі; — можливо, похідне утворення від * вергти, незасвідченого варіанта дієслова верзти «*плести».— Пор. верг­лик.

веред «примхи; гнійний нарив, бо­лячка», вереди «примхи», вередій, веред­ник «вередун», [вередлйвиця] Пі, вередун, вередуха, [вередниця] Пі, вередливий, [вередовний]; [верединйтися] «голосно плакати» Ж, вередити, [вередйтися] «чва­нитися» ВеЗн, вередувати, надвередйти «пошкодити», надвередйтися, підвереди­тися «надірватися», привереда «примх­лива особа», привереди «примхи», уве-ред «надсада, надрив», [увереда] «тс», увередити «надірвати, перетрудити», увередитися; — р. веред «нарив», вред, бр. [верад] «нарив», др. вередъ «рана, нарив», п. wrzód «гнійник», ч. vred «на­рив, чиряк», слц. vred, вл. brjód, нл. wrjod «тс», болг. вреда, «шкода», м. [вред] «простуда», схв. вред «тілесне ушко­дження», слн. vrèd «тс, нарив»; — псл. *verdb «гуля, нарив»; — споріднене з лте ap-vifde «нарив», дінд. vârdhati «росте», двн. warzą «бородавка», дангл. wearte, дісл. warta, нвн. Warze «тс»; іє. *uerd- «підвищуватися, підноситися,

вередник

верес

 

виступати»; зіставляється також (Пет-лева Этимология 1972, 93—99, слідом за Гріммом) з двн. wartjan «ранити, уш­коджувати, псувати», гот. -wardjan «псу­вати», дісл. awardjan «тс», дінд. vardh-«відрізувати».— Шанский ЭСРЯ І З, 194; Фасмер І 295; Преобр. І 73; Machek ESJĆ 702; Holu'b—Кор. 424; БЕР І 184; Skok III 625—626; Kluge—Mitzka 841; Pokorny 1151.— Пор. бородавка.

вередник (бот.) «талабан польовий, Thlaspi arvense L.», [вередовник] «гру-шанка, зимолюбка, Pirola umbellata L. (Chimaphila)» Mak, [вередовець] «рут­виця, Thalictrum flavum L.» Mak; — p. [вёредовец] «рутвиця», бр. [вярэдау-нікі, схв. вредовац «тс»; — похідні утво­рення від веред «нарив, болячка», зумов­лені широким застосуванням рослин у народній медицині.— Анненков 95, 352, 354; ЭСБМ II 321; СимоновиЬ 359, 465, 466.— Див. ще веред.

[верезати] «скрипіти»; — р. [верез-жать\ «верещати, верескливо плакати; свистіти», [верезгнуть] «тс», [верезг] «ве­реск», ч. vrzati «скрипіти»; — псл. *verz-/*v^b£z-; — мабуть, звуконасліду­вальне утворення, паралельне до укр. вереск, верещати та його відповідників; недостатньо обгрунтоване пов'язання (Hołub—Кор. 424) з псл. *v^brzti, *oh>v^brzati «відчиняти (двері)». — Фас­мер І 295; Machek ESJĆ 701.—Пор. вереск.

веремій, веремія «буча, сум'яття, ме­тушня; буряна погода», крутити вере­мію «кричати, галасувати, здіймати ко­лотнечу; робити швидкі напади, атаки, нападати то там, то тут», ст. веремЪй, веремЬя «бурхлива година; нісенітниця, дурниця» (XVIII ст.); — загальнопри­йнятої етимології не має; може бути ви­ведене від особової назви [Веремія, Веремій] як імені пророка Ієремії; пор. ст. веремія «сумна пісня, Єреміада; (перен.) безглуздя, ахінея, дурниці, придуркуватий замір» Бі; менш пере­конлива спроба пов'язання (Потебня РФВ 1880 IV 167) з βόροη (<*βαρη «рвати, кидати, плести»), воропай, вере-пай при допущенні можливості *вере-пЬй із зміною п>м.— Див. ще Ярема.

23 8-539

[веремінний] «вагітний» Ж; — р. [беременность] «вагітність»; —наслідок контамінації форм [беремінний] «вагіт­ний» і верем'я «час, погода». — Див. ще берем'я, верем'я.

[верем'я] «погода, добра погода» Г, Ж; — р. время «час, погода», бр. [вере-ме] «час», др. веремя, п. fwrzemię] «тс», болг. м. време «час, погода», схв. ври-\еме «тс», слн. vréme «погода», стел. Ep"feMA «час»; — псл. *vermę <*vertmę, пов'язане з *v^b£tëti «вертіти, повертати», *verteno «веретено»; — споріднене з дінд. värtman «колія, дорога, жолоб»; отже, первісно означало «обертання, чергування дня й ночі, пір рокр; по­рівняння з дінд. variman «розмір, об'єм» (Miki. EW 384) і з р. вереница, верига (Zubaty AfSlPh 16, 418) непереконливе; не має нічого спільного і з псл. *vbréti «кипіти», у зв'язку з чим время тлумачи­лося як «гаряча пора» (Желтов ФЗ 1876/6, 56).— Шанский ЭСРЯ І 3, 194— 195; Фасмер І 361—362; Преобр. І 101; Brückner 635; БЕР І 185; Skok III 626; Бернштейн Очерк 1974, 182—183; Trautmann 355.— Див. ще вертіти.

[веренва) «ряд снопів у стозі», [верет-тя] «тс; ганчір'я, мотлох», [верета] «велика кількість, купа»; —р. вереница «низка, ряд, валка»; — псл. *verny, *verta; — споріднене з лит. vérti «ни­зати, втягувати нитку», vorà «низка, ряд, валка», лте vert «низати», гр. άείρω «зв'язую», алб. vjer «вішаю», дангл. worn «багато», wearn «натовп», ірл. foirenn «загін», дінд. vrndäm «на­товп; стадо»; іє *иег- «в'язати».— Шан­ский ЭСРЯ І 3, 57—58; Фасмер І 296; Преобр. І 74; Frisk I 23; Pokorny 1150—1151.— Пор. верета, верея.

верес (бот.) «Calluna vulgaris Salisb.», [вересіль Mak, вересінь Ж, вереск Мак, верест Мак, верис Мак, веріс Пі, верос Пі] «тс», [вересач] «місце, поросле ве­ресом» Ж, [вересовйсько Ж, вересовйще, вереечаг Ж1 «тс»; — р. верес, вереск, бр. верас, п. wrzos, ч. vies, слц. vres, вл. wrjos, нл. rjos, схв. врес, вресак, слн. vrés, vrésak, болг. вряс «меліса лікарська, Melissa officinalis L.»; — псл. *versW*verzb; — споріднене з лит. vìr-

вересень

веретено

 

zés «верес», лтс. vìrsis, гр. έρείκη, ірл. froech «тс»; іє. *uer-Kh-/*uer-gh-; Махек вважає неслов'янським, перейнятим від праевропейських неіндоевропейців (Ма-chek Jm. rostl. 177).— Шанский ЭСРЯ I 3, 58; Фасмер I 296; Преобр. I 74; ЭСБМ II 85; Machek ESJĆ 702; Hołub— Кор. 424;БЕР I 193; Skok III 626; Fraen-kel 1264; Frisk I 551.

вересень; — бр. вёрасень, др. врЪсень, п. wrzesień, ч. ст. vfesen, стел. Gp'bcKNK, apÉCENK; — пов'язане з назвою рослини верес, яка цвіте саме в цей час; пор. лит. virziu mè'nuo букв, «місяць вере­су».— Кочерган Мовозн. 1967/1, 58— 59; Кравчук УМШ 1955/3, 62; Шаур Этимология 1971, 96—97; Hołyńska-Baranova 58—61; Moszyński PZJP 285; Persson E-eitr. 506.— Див. ще верес

вереск, [верескля] «криклива дитина» Я, [верескотня, верескотнява], [верес­кун] «крикун», [верескуха], [верещака] «крикун», верескливий, верескнути, [ве­реснути], верещати; — р. [верещать, верескнуть], бр. вераск, др. вёрескъ, п. wrzask, ч. vresk, vïeskot, слц. vresk, vreskot, вл. wrjesk, wrjeskot, нл. wrjask, wrjaskot, болг. врясък, м. врескот, вре-сок, схв. врйсак, слн. vrisk; — пел. *verskb «крик», паралельне до *verzgb, *verzati; — звуконаслідувальне утво­рення, яке вважається спорідненим з лит. vefkti «плакати», vérkauti «крича­ти»; хитання ск/зг в деяких слов'ян­ських мовах пояснюється експресивним характером слова.— Шанский ЭСРЯ І З, 58—59; Фасмер І 296—297; Преобр. І 75; ЭСБМ II 85—86; Machek ESJĆ 702; БЕР І 193—194; Skok III 628; Miki. EW 384; Trautmann 353.

[вересло] «перевесло» ДзАтл І, [ве-рёсло] «стеблина гарбуза» Ж; — схв. врєсло «дужка відра; мотузка»;—псл. *verslo<*verzslo «тс»; — споріднене з *v^bfzti «в'язати», *vorzb «вірьовка».— Skok III 629—630; Pokorny 1155—1156; Persson Beitr. 506.— Див. ще верзти.— Пор. ворозка, перевесло.

верета «рядно; [різнокольоровий вовняний килим]», [верет] «килим руч­ної роботи» Я, [веретина] «нитки для верети», [веренйще] «веретище» Ж, [ве-

реня] «невелика верета», [веренка, ве-ренька, вершка] «тс», веретище «бідний одяг; лахміття», [верето] «вид волока», вереття «груба тканина, ряднина; лах­міття; [круг снопів у скирті]», веретянка «одяг з грубої тканини», [верентюх, веренчук] «тс.» Ж, [веринянка] «жіночий фартух» ДзАтл І, веретяний; — р. ве­ретье, [верета], др. врЪтище «мішок, корзина», ч. ст. vrece, слц. vrece, болг. вретище «мішок», м. epefta, схв. врШа, слн. vréca, стел. вр'ЇтиштЕ«тс»;—псл. *verta, *verto; — очевидно, пов'язане з псл. *verti «засовувати, ховати», спо­рідненим з лит. vìrtinè «в'язка», vérti «відчиняти, зачиняти», гр. αορτή «сак­ви; аорта»; внаслідок пізніших семан­тичних змін стало означати тільки особ­ливе полотно для мішків; іє. *uer-«замикати, покривати, боронити»; менш переконливе пов'язання (Miki. EW 385) з вертіти, І€. *uer-t- «тс».— Фасмер І 297; Преобр. І 75; БЕР І 186; Skok III 622; Trautmann 351—352; Meillet Études 351; Pokorny 1160—1161.—Пор. верея, вір, ворочок.

[веретельчик] (іхт.) «щиповка зви­чайна, Cobitis taenia L.» Ж, [веретіль­ниця] «тс»; — назви пов'язані з верті­тися) за властивістю цієї риби звива­тися на одному місці, що нагадує вере­тільницю (зоол.).— Маркевич—Корот­кий 141—142.— Див. ще веретено, вер­тіти.

веретенник (орн.) «Limosa limosa L.»; — p. веретенник «тс»; — вважає­ться звуконаслідувальним, оскільки крик стурбованого птаха звучить як «веретень-веретень-веретень»; обриси птаха в польоті нагадують веретено.— Фауна України 4, 269—270.

веретено, веретенник, веретінник, [веретень] «веретено» Л, [веретенниця] (зоол.) «вид ящірки; мідянка», [вере-тениця Бі, веретільник], веретільниця, [вертій] «тс», [веретелка] «вертуха (про ящірку або жінку)» Я, веретенний, [веретенуватий, веретенистий Ж\, [ве-ретенйти] «крутити» Ж; — р. веретено, бр. верацяно, др. веретено, п. wrzeciono, ч. vfeteno, слц. vreteno, вл. wrjećeno, нл. wrjeseno, болг. вретено, м. вретено,

веретенце

веризуб

 

схв. вретено, слн. vreténo, стел. Ερΐ-ΤΕΝο; — пел. *verteno, пов'язане з діє­словом *v^b£téti «вертіти»;—споріднене з свн. wirtel «кільце для веретена», кімр. gwerthyd «тс», дінд. vârtanam «обертання, катання, ходіння вперед і назад; прядка»; іе. *uer-t- «обертати, крутити». — Трубачев Рем. терминол. 100; Шанский ЭСРЯ І 3, 58; Фасмер 1297; Преобр. І 74; ЭСБМ II 86; Hołub— Кор. 424; Machek ESJĆ 702; БЕР І 186; Skok III 622; Büga RR І 341.—Див. ще вертіти.— Пор. верем'я.

[веретенце] (бот.) «хвощ польовий, Equisetum arvense L.», [веретінце] «тс»; — пов'язане з веретено; назву дано за веретеноподібною формою стеб­ла; пор. аналогічні назви хвоща: п. [prząsłka], ч. preslićka, болг. [пресли-ца, преслика], хорв. [preslićica], слн. [preslica, preselca], пов'язані з пряс­ти.— Флора УРСР І 113; Machek Jm. rostl. 28—29.— Див. ще веретено.

[веретень] (бот.) «дягель лікарський, Archangelica officinalis Hoffm.» Mak; — очевидно, похідне від веретено; назва може пояснюватись тим, що дягель має вертикальний корінь, який нагадує веретено.— Див. ще веретено.

[веретяж] «ланцюжок» Ж; — пояс­нювалось (Brückner 633) як українське слово, штучно утворене на базі помил­кової польської форми [wrzeciądz] з по­чатковим w замість давнього rzeciądz «ланцюг»; проте можливе зіставлення з семантично не зовсім ясним р. ст. ве-ретагы (op. в. мн.) «ланцюги» (?) і ви­ведення від псл. *vert- «вертіти».

веречи — див. вергати.

верещака «страва з свинини»; — р. [верещага] «яєчня; страва з свинини; жарений судак»; бр. верашчака «вид стра­ви»;— очевидно, запозичення з поль­ської мови; п. wereszczaka, wereszczak «свіже смажене сало в соусі з цибулею» пов'язують з прізвищем Верещак (ку­хар польського короля Августа III); виведення безпосередньо від укр. вере­щати (Bruckner 606) необгрунтоване.— ЭСБМ II 86; Karłowicz SGP VI 91.

верея «стовп, на який навішують ворота; [вісь у дверях]», Іверія] «тс»,

23*

[верей] «засув» Ж, [веряйка] «дерев'я­ний замок»; — р. верея, бр. [верая], др. верЪя, п. [wierzaje, wierzeja, wierzaja] «одна з двох половин воріт», ч. vefej(e) «одвірок, половинка дверей», слц. veraj «тс», слн. veréja, стел. вер'Ізи; — псл. verëja, пов'язане з *verti «зачиняти»;— споріднене з лит. vérti «відчиняти, за­чиняти», atversti «відчинити», uzversti «зачинити», лте vert «низати, затягати нитку в голку», vârstît «відчиняти, за­чиняти», прус, etwerreis «відчини», etwi-riuns «відчинений», лат. арегіо (<*ар-цегіо) «відкриваю»; іє *цег- «в'язати, нанизувати» або скрутити, гнути». — Фасмер І 298; Преобр. І 75; ЭСБМ II 86—87; Brückner 618; Machek ESJĆ 684; Trautmann 351—352; Mühl.— Endz. IV 567; Pokorny 1150—1151, 1152.—Пор. верета, вір¹, ворота, обора, отвір.

верзти «базікати, говорити дурниці», [варзякати, верзікати, верзюкати, вер­зякати] «тс», верзтися «снитися, вви­жатися», [верзйло] «брехун» Бі, [верзйця] «базіка», [верзіння] «базікання; сни» Ж, [верзун] «постіл; виплетена з соломи посудина Па»; — р. [верзить] «говорити нісенітниці, брехати; робити не до ладу», [верзти], бр. вярзці «тс», др. верзати «в'язати», болг. връзвам «зв'язую, за­в'язую», м. врзува «зв'язує, прив'язує», схв. заврсти «зв'язати, зав'язати», слн. vrzniti «відчиняти», стел, покрасти «зв'язати, зав'язати»; — псл. *ν*Γζίΐ «зв'язувати»; — споріднене з лит. vef-źti «зв'язувати, затягувати, тиєнути», virzis «посторонок, канат», двн. wurkjan «давити, душити», нвн. würgen «тс», дісл. Virgili «вірьовка», днн. wurgill «тс», гр. έρχατάω «загороджую», δρχα-τος «огорожа, сад», дінд. varjati «вити, крутити»; іє. *uergh- «з'єднувати, зв'я­зувати, стискати», похідне від *цег-«крутити, гнути»; у східнослов'янських мовах значення говоріння вторинне, по­хідне від «плести», пор. укр. плітка, рос. сплетни та ін.— Фасмер І 298, 299; Преобр. І 75—76; ЭСБМ II 305; БЕР І 188; Skok III 629—630; Trautmann 355; Kluge-^Mitzka 872; Pokorny 1152— 1155.— Пор. верея, вороза.

веризуб — див. вирезуб.

верий

верм'яний

 

[верий] «вигнутий, зігнутий, скру­чений, скоцюрблений» ВеЛ, [уверий] «кривий; упертий», [увера] «уперта осо­ба», [зуверіти] «покоробитися»;—ч. (мор.) [uviry] «покороблений, викривлений», [uvèry], ст. uviry, uviflivy «тс», слц. [uverit'] «кривити, коробити», слн. svréti «зморщуватися, збиратися в складки», Zvirati «потягуватися в усі боки; ви­кривлятися; повертатися; згинатися»;— дальша етимологія остаточно не вста­новлена; реконструювалося (Machek ESJĆ 672) пел. *virb «косий», яке зі­ставлялося з дірл. fiar, лит. pavairùs «тс»; слов'янські форми пов'язуються також (Куркина Этимология 1970, 100— 102) з р. [вирити] «дивитися», схв. vi­riti «тс», укр. вирла «випуклі очі», др. увирити «скосити» (про очі).— Пор. віритися.

[верйсько] «дурень, йолоп» (?) Я; — п. wiór «стружки, тріски», wiórzysko, ст. wierzysko «тс»; — походить, оче­видно, від незасвідченого укр. *вер «тріска, скіпка, стружка дерева», спо­рідненого з І'ївер] «тріска»; могло мати переносне значення «непотріб, щось пусте»; можливий, проте, і вплив поль­ської мови.— Див. ще і'вер.

верклюг — див. вертіти.

верлань «горлань», [верлатий] «га­ласливий», [верластий] «тс», [верлати] «галасувати»; — очевидно, результат контамінації слів вереск, верещати (або верзти) і горлань, горлати. — Див. ще вереск, верзти, горло.

верло «дишель кінного приводу»; [вирло] «тс; важіль, підойма; діра, от­вір, жерло»; — ч. (мор.) [vrlinaî «жер­дина колодязного журавля; бокова жер­дина драбини», слц. [vrlina] «жердина», болг. върлйна «жердина, тичка», схв. врлика «тс; кіл для тину», слн. vrlina «отвір у тині; дерев'яні ворота, ліса»;— псл. *v^bj1o «жердина»; — зіставляється (Младенов 91; Machek ESJĆ 700; БЕР І 211; Skok III 629) з лит. svìrtis «коло­дязний журавель; важіль», лтс. svëre «тс»; може бути пов'язане з укр. вір, ворйння. — Кравчук ВЯ 1968/4, 131.— Див. ще вір¹.

верлоокий — див. вирлоокий.

[вермйвка] «кохана, коханка» Ж; — неясне; Желехівський (63) припускає первісну форму *вріл+милка, в якій перший компонент мав бути пов'язаний з псл. *vbrëti «кипіти, вирувати» (про палке почуття), а в другому компоненті л зазнало діалектної зміни у в.

вермішель; — р. вермишель, бр. вер­мішель, п. wermiszel, ч. vermicelli; — запозичено з італійської мови через французьке і російське посередництво (фр. vermicel, vermicelle); іт. vermi­celli «вермішель» (букв, «черв'ячки», за зовнішньою схожістю) утворилося вна­слідок переоформлення нлат. *vermi-cellus <лат. vermiculus «черв'ячок, ли­чинка; що-небудь зроблене на зразок черв'ячків», яке є демінутивною формою від vermis «черв'як», можливо, спорід­неного з укр. верм'яний «рум'яний».— Шанский ЭСРЯ І 3, 60; Фасмер І 299; Горяев 44; Kopalinski 1037—1038; Mat-zenauer 366; Dauzat 746.— Див. ще верм'яний.

вермут; — р. бр. м. вермут, п. wer­mut, ч. vermut, слц. vermut, болг. вер­мут, схв. вермут; — запозичення з ні­мецької мови; нім. Wérmut «сорт вина; полин», споріднене з днн. wermöda «по­лин», дангл. wërmod «тс»; відповідників в інших індоєвропейських мовах не засвідчено.— Шанский ЭСРЯ І 3, 60— 61; Kopalinski 1038; Sł. rzeczy staroż. 699; Kluge—Mitzka 856.

[верм'яний] «рум'яний Ж, Бі, чер­вонощокий Пі», [верняний, вер'яний, вир'яний, вірняний] «тс» Я; [верм'яно] «рум'янець» Бі; — очевидно, походить від псл. *v^bfm- «черв'як» (др. вермие «сарана, черви»), як укр. червоний від псл. *ć^bfvb «черв'як»; у такому разі споріднене з лит. varmas «комаха», прус. warmun «червоний», wormyan, urminan «тс», гот. waurms «черв'як», двн. wurm, англ. worm, лат. vermis «тс»; сумнів щодо існування псл. *v^bfm- (Métl Sbor-nik FFBrU 13, 37—40) втрачає грунт у світлі наведеного тут українського матеріалу, який досі не враховувався. —Непокупный 21—22; Фасмер І 299; Trautmann 342—343; Kluge—M-itzka 872; Walde—Hofm. II 760.

вернець

верства

 

[вернець] «бондар»; — неясне.

[вернйна] «скіпка, скалка; дранка»; — очевидно, похідне від незасвідченого укр. *вер «тріска», спорідненого з [івер], п. wiór «тс».— Див. ще і'вер.— Пор. верне ько.

[вернйсонце] (бот.) «люпин, Lupinus caeruleus L.»; — складне слово, утво­рене з компонентів вернути і сонце, оскільки вважають, що суцвіття цієї рослини «повертається» за сонцем.

вернісаж «урочисте відкриття ху­дожньої виставки»; — р. болг. верни­саж, бр., вернісаж, п. wernisaż, ч. слц. vernisâz; — запозичення з французької мови; фр. vernissage «лакування» (пер­вісно, мабуть, «день перед офіційним відкриттям виставки, коли картини ла­кували») походить від vernisser «вкри­вати поливою», пов'язаного з vernis «лак», що виникло в результаті пере­оформлення слат. vernix, veronix «лак», запозиченого з грецької мови; гр. βερο-νϊκη «тс», очевидно, походить від назви лівійського міста Βερενίκη (тепер Бен­газі).—СІС 124; Шанский ЭСРЯ ІЗ, 61; Kopaliński 1038; Dauzat 746; Klein 1692.

верняний — див. верм'яний.

вероніка (бот.) «Veronica L.»; — р. вероника, бр. вяроніка, п. weronika, ч. veronyka, [verunka]; — латинська на­зва в українській транскрипції; лат. veronica, як і особова назва Veronica (>укр. Вероніка), виводиться від гр. φέρω «несу», спорідненого з лат. fero «тс», укр. беру, і етимологічно не зов­сім ясного νίκη «перемога», як натяк на цілющі властивості рослини, що не­суть перемогу над недугою; менш пере­конливою є спроба зведення до слів verus «справжній, дійсний» та unicus «єдиний».— Нейштадт 497; Петровский 73; Суперанская 85; Machek Jm. rostl. 212—213.— Див. ще Микита.

[версать] «мішати, копирсати» Л; — не зовсім ясне; можливо, запозичення з литовської мови; лит. versti «переки­дати, перевертати, вивертати», лте vSrst «повертати» споріднені з псл. *vert-, *v^brt-, укр. веретено, вертіти. — Fraenkel 1228; Mühl.— Endz. IV 566.— Див. ще вертіти.

версія; — р. болг. версия, бр. вер­сія, п. wersja, ч. verse, слц. versia, м. верзща, схв. верзща, слн. vêrzija; — запозичене з середньолатинської мови, можливо, через французьку (фр. ver­sion); слат. versio пов'язане з vertere «вертіти, крутити, перевертати», спо­рідненим із псл. *vert-, *v^bft-, укр. веретено, вертіти. — СІС 125; Шан­ский ЭСРЯ І 3, 63; Kopaliński 1038; Dauzat 747.— Див. ще вертіти.

[версовик] «лоша, що народилося пізньої осені»; — пов'язане з вересень або безпосередньо з верес (у такому разі назва лошати вказує на час, коли цвіте верес).— Див. ще верес.

верстат, верстак, [варстат, вар-стать, верстать Л, Пі], верстатник, ст. варстатъ (XVI ст.), верстатъ (XVII ст.);—р. верстак, бр. варштат [верстат]; — запозичення з польської мови; п. warsztat, ст. warsztat, warstat (XVI ст.) походить від нвн. Werkstatt «місце праці, майстерня», утвореного з Werk «праця» (wirken «працювати»), спо­рідненого з гр. Ιργον «праця», όργανον «знаряддя», ав. vargz- «працювати», і statt (Stätte «місце»), пов'язаного з ste­hen «стояти», спорідненим з лат. stare «тс», псл. stati, укр. стати.— Тимч. 188, 217; Шанский ЭСРЯ І 3, 64; Тру-бачев Рем. терминол. 136; ЭСБМ II 65, 69; Doroszewski Por. jęz. 1957/6, 285; Brückner 603; Kluge—Mitzka 741, 743, 856, 864.— Див. ще стати.— Пор. орган¹.

верства¹ «міра довжини; прошарок», верста, [версть] «верста» Ж, версталь­ник (полігр.), верстатка (полігр.), [вер-стовник], [версток] «вершок з молока» Ж, верстка, верствуватий «складений рядами», верстати (полігр. і «пряму­вати, простувати»), верствувати, пере­верстка, ст. верста (XV—XVII ст.), верства (XVII ст.); — p. верста, бр. вярста, др. вьрста, п. wiorstwa, wiorsta, wersta, werstwa, [werst₍ werszt], ч. слц. versta, вл. worśta, нл. warsta «проша­рок», болг. верста, схв. врста, слн. vista, стел, вр-кста; — псл. *v^brstva< <*v^b!"ttva; — споріднене з лит. vaf-stas і лат. versus «поворот плуга в кінці гонів; довжина борозни», дінд. vrttâh

357j

верства

вертіти

 

«круглий; повернутий», іє. *uert-/*urt-«вертіти, крутити»; спочатку сприйма­лося як «віддаль між двома поворотами плуга»; внаслідок переосмислення виник ряд інших значень: «шар землі», «рядок написаного» (на думку Махека, це зна­чення в латинській мові походить з хлі­боробської лексики), «ряд снопів на току для молотьби», «верстовий стовп», «людина занадто високого росту», «клас, прошарок суспільства», «ставити в ше­ренги, вирівнювати» тощо з варіація­ми в різних слов'янських мовах.— Винник 46—48; Шанский ЭСРЯ І З, 63—64; Фасмер І 300; Потебня Из зап. І 13—15; Преобр. І 76; ЭСБМ II 308; Havlova Sbornik FFBrU 13, 17—23; Machek ESJĆ 700—701; Fraenkel IF 40, 93; Trautmann 355; Pokorny 1157.— Пор. верства².— Див. ще вертіти.