double arrow

Режим водоспоживання.

 

Режим водоспоживання — це розподіл витрат водоспоживання у часі за певний період — рік, добу тощо.

Споживання води населенням протягом року нерівномірне. Так, влітку її витрачають більше, ніж взимку, в передвихідні дні більше, ніж в решту днів тижня. Відношення добової витрати в добу найбільшого водоспоживання Qmax.доб до середньої добової витрати Qcр.доб називають коефіцієнтом добової нерівномірності водоспоживання:

Кдоб = Qmax.доб, / Qcр.доб

Величина Kдоб з алежить від ступеня впорядкування будівель. Із збільшенням ступеня впорядкування коефіцієнт добової нерівномірності водоспоживання зменшується.

На промислових підприємствах коефіцієнт добової нерівномірності господарсько-питного водоспоживання приймають рівним одиниці, тобто вважають, що водоспоживання рівномірне протягом року. Нерівномірність споживання технічної води залежить від прийнятої технології, кількості продукції, що виробляється, а для деяких виробництв — від пори року. Останнє відноситься перш за все до виробництв, що витрачають воду на охолоджування. Коефіцієнт добової нерівномірності споживання виробничої води встановлюють технологи відповідних виробництв.

Протягом доби споживання води також нерівномірне: вночі воно менше, ніж вдень. Коливання споживання води по годинам діб залежить від розрахункового числа жителів. Ніж менше населений пункт, тим ця нерівномірність більше. Споживання води змінюється і протягом години. Проте для спрощення розрахунків умовно вважають, що протягом години споживання води залишається незмінним.

Відношення годинної витрати в години найбільшого (максимального) водоспоживання Qmax г до середньої годинної витрати Qcр. г називає коефіцієнтом годинної нерівномірності водоспоживання:

Кг= Qmax г, / Qcр. г

Коефіцієнт годинної нерівномірності водоспоживання для населених пунктів приймають залежно від норми водоспоживання. Коефіцієнт годинної нерівномірності господарсько-питного водоспоживання на промислових підприємствах приймають рівним 2,5 або 3. Коефіцієнт годинної нерівномірності споживання води для виробничих потреб може бути різним і залежить від технології.

Режим водоспоживання, тобто зміну витрати води по годинам діб, прийнято представляти у вигляді таблиць або графіків. Графіки водоспоживання бувають ступінчастими інтегральними. На мал. I.4 приведений ступінчастий графік водоспоживання. На цьому графіку по осі ординат відкладені значення годинної витрати у відсотках добової витрати. Іноді годинну витрату виражають не у відсотках, а в кубічних метрах. Як видно з мал. I.4, протягом доби вода витрачається нерівномірно. На інтегральному графіку по осі ординат відкладають витрату води також у відсотках добової витрати, але наростаючим підсумком за весь час, починаючи від початку діб.

По середньодобовим і середньогодинним нормам водоспоживання і відповідним коефіцієнтам добової та годинної нерівномірності водоспоживання визначаються розрахункові максимальні годинні витрати води для вибору всіх споруд водопроводу.

 

Витрата води,

% добової

 

Години доби

Мал.. 1.4. Ступінчастий графік водоспоживання.

РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ВИТРАТ І ВІЛЬНОГО НАПОРУ ВОДИ. Системи І СХЕМИ внутрішнього водопроводу.   2.1. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ВИТРАТ І НАПОРІВ ВОДИ.   2.1.1.Визначення розрахункових витрат.   Споруди водопроводу повинні мати пропускну спроможність, достатню для всього розрахункового терміну його дії. За розрахункову витрату приймають витрату в годину максимального водорозбору діб з найбільшим водоспоживанням.   Розрахункову добову (середню за рік) витрату води, м3/сут, на господарсько-питні потреби в населеному пункті визначають по формулі: Qcр.доб= qж *N/1000, де qж— норма водоспоживання, що приймається по табл.1.1; N — розрахункове число мешканців. Розрахункові витрати води в добу найбільшого і найменшого споживання приймаються з урахуванням відповідних коефіцієнтів нерівномірності. 2.1.2.Визначення вільного напору. Напір в зовнішній водопровідній мережі повинен забезпечувати подачу води з деяким запасом (залишковим тиском hзал) в найвищу і найвіддаленішу від зовнішньої мережі водорозбірну точку Цей напір, м, називають вільним Нв або необхідним: Hв =Hг + hвт + hзал   Розрахункову витрату води на виробничі потреби приймають за даними технологів.


де Нг — геометрична висота подачі води від поверхні землі до найвищої водорозбірної точки, м;

hвт —втрати напору у внутрішній мережі; вводі і водомірному вузлі, м;

hзал —залишковий напір у диктуючій точці, м.

Геометричну висоту подачі Нг, м, визначають по формулі

Нг=hпл+ (n-1) hпов + hпр

де hпл — перевищення відмітки підлоги 1-го поверху над поверхнею землі (планувальна висота);

n — число поверхів в будівлі;

hпов — висота поверху будівлі;

hпр — висота розташування диктуючого приладу над підлогою.

Вільний напір в зовнішній водопровідній мережі населених пунктів для попередніх розрахунків при одноповерховій забудові приймають рівним 10 м, а при більшій поверховості будівель додають по 4 м на кожен додатковий поверх. Вільний напір в зовнішній мережі виробничого водопроводу призначають відповідно до вимог технології виробництва.

Як правило, напір в зовнішній водопровідній мережі створюють насоси станції II підйому. Коли насоси не працюють, напір підтримують за рахунок запасу води у водонапірній башті.

Для оцінки забезпеченості необхідного напору в зовнішнійводопровідній мережі будують п'єзометричну лінію, що характеризує п'єзометричний напір в різних точках мережі. Напір в будь-якій точці мережі, що розташовується, що є різницею відміток п'єзометричної лінії і поверхні землі, повинен бути не менше вільного напору. При цій умові забезпечується подача води в найвищу точку усередині будівлі.

 

 

Мал.2.1. Схема подачі води з зовнішньої мережі в будинок.

 

2.2. СИСТЕМИ І СХЕМИ ВНУТРІШНЬОГО ВОДОПРОВОДУ БУДИНКІВ


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: