Властивості води і вимоги до її якості

 

Якість води характеризується її фізичними, хімічними і бактеріологічними властивостями (ГОСТ 2874—84 «Вода питна», ДержСанПіН).

До фізичних властивостей належать: температура води, кольоровість, каламутність, запах і присмак. Температура води відкритих джерел залежить від місцевих умов, пори року, швидкості руху та інших чинників. Вона може змінюватися в широких межах. Температура води підземних джерел характеризується постійністю (зазвичай 6—8°С).

Кольоровість води — це її забарвлення, що спричиняється головним чином присутністю у воді гумінових речовин і позначається в градусах платино-кобальтової шкали. Кольоровість визначають, порівнюючи кольори досліджуваної води з еталонною шкалою, що імітує це забарвлення.

Каламутність води визначається вмістом у воді завислих речовин і позначається в мг/л. Вона залежить від кількості зависі і ступеня її дисперсності. Ступінь забруднення води завислими речовинами іноді можна визначити за прозорістю водного стовпчика. Запахи і присмаки природних джерел обумовлені присутністю у воді розчинених газів, різноманітних мінеральних солей, а також органічних речовин і мікроорганізмів. Запах і присмак мають болотні і торфові води, а також води, що містять сірководень. У ряді випадків запах зумовлюється присутністю живих або гниючих після відмирання водоростей. Неприємно відгонить вода, в якій є деяка кількість залишкового хлору після її хлорування. Інтенсивність запаху, як правило, збільшується із підвищенням температури води.

Хімічні властивості води характеризуються активною реакцією, окислюваністю, наявністю щільного осаду, вмістом кальцію, магнію (жорсткістю), заліза та ін.

Активна реакція води визначається концентрацією іонів водню, яку подають через показник рН. Якщо рН = 7 — середовище нейтральне, при рН < 7 — середовище кисле, а при рН > 7 — середовище лужне.

Жорсткість води визначається вмістом у ній розчинених солей кальцію і магнію, що вимірюються в міліграм-еквівалентах на 1 л води (мг-екв/л). Розрізняють жорсткість карбонатну, некарбонатну і загальну. Карбонатна (тимчасова) визначає кількість бікарбонатних і карбонатних солей кальцію. Некарбонатна характеризує наявність у воді некарбонатних солей кальцію і магнію.

Окислюваність — показник можливої забрудненості води джерела стічними водами, визначається вмістом у воді органічних розчинених речовин.

Сухий осад характеризує вміст у воді розчинених солей.

Про ступінь бактеріального забруднення води дізнаються за кількістю бактерій, які містяться в 1 см3 води. Про ступінь фекального забруднення — за присутністю у воді мікробів, які називаються кишковою паличкою, «Колі-титр» — це об'єм води, в якому міститься одна кишкова паличка, а «колі-індекс» — це кількість цих паличок в 1 л води.

Нині діє СанПіН «Вода питна», в якому наведено дві групи вимог до якості води, що використовується для пиття. До першої групи входять вимоги, обов'язкові в усіх випадках централізованого господарсько-питного водопостачання. Вимоги другої групи мають бути дотримані, якщо в системі водопостачання є очисні споруди.

Вимоги до якості води, що витрачається на виробництві, надзвичайно різноманітні, бо залежать від виду і технологічної схеми виробництва. Встановлюють їх в кожному випадку технологічним завданням.

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: