double arrow

Ковшові водоприймальні споруди.

 

Ківш являє собою штучну затоку, відриту у товщі берега або в самому річищі й огороджену дамбою. Завдяки малій швидкості течії води в ковші швидше встановлюється крижаний покрив, під яким вода має додатну температуру, що запобігає утворенню шуги і донної криги.

Ковшові водоприймальники роблять на ріках, де спостерігається утворення шуги і глибинної (підводної) криги. Крім того, їх влаштовують в тих випадках, коли вода з джерела водопостачання містить велику кількість завислих речовин.

 

 

Мал.8.12. Схеми водоприймальних ковшів.

1— водозабірна споруда; 2 — дамба.

 

8.2. НАСОСНІ СТАНЦІЇ

 

Залежно від обслуговуваних об'єктів є чотири види насосних станцій: для господарсько-питних потреб; для гасіння пожеж; для потреб виробництва; об'єднані (господарсько-протипожежні або виробничо-протипожежні).

За розташуванням у, загальній схемі водопостачання розрізняють насосні станції І і II підйомів.

Насосні станції І підйому забирають воду безпосередньо з водозабірних споруд і подають на очисні споруди. Якщо нема потреби в улаштуванні очисних споруд, то насосна станція І підйому буде єдиною станцією в системі, що подає воду безпосередньо в мережу або ж у проміжні запасні резервуари.

Насосні станції II підйому призначені для подавання води з резервуарів споживачеві. Крім того, існують: підвищувальні насосні станції, які служать для підвищення напору в мережі; циркуляційні насосні станції, де одна група насосів подає вже використану гарячу воду на водоохолодні пристрої, а друга — повертає охолоджену воду в цехи.

Залежно від розташування насосного устаткування щодо поверхні землі, насосні станції можуть бути наземними — з підлогою врівень з поверхнею землі або вище; заглибленими — з надземною будівлею і підлогою нижче від поверхні землі; підземними — з перекриттям на рівні або нижче від поверхні землі.

За характером керування насосні станції можливі з ручним, автоматичним і дистанційним керуванням.

Насосні станції можна блокувати з іншими спорудами, зв'язаними з ними спільним технологічним процесом. За надійністю водопровідні насосні станції поділяють на три класи: І класу — перерва в подаванні води неприпустима зовсім; II класу — перерва в роботі насосів припустима на час, за який можна ввімкнути резервні агрегати; IIІ класу — припустима перерва в подаванні води на час ліквідації аварії (але не більш як на 24 год.). Кількість резервних агрегатів у насосній станції за­лежить від її класу, кількості робочих агрегатів у кож­ній групі насосів, що подають воду в самостійні мережі або водоводи.

Трубопроводи монтують із стальних труб, зварюючи їх, і прокладають в каналах або відкритим навісним способом. Насосні станції зазвичай проектують прямокутної форми, але якщо станція має бути сильно заглиблена (понад 7—8 м), її доцільно робити круглої форми з вертикальними насосами. Основним приміщенням станції є машинний зал. При великих станціях проектують також підсобні приміщення, трансформаторну підстанцію і санвузол. З метою безперебійного подавання електроенергії до насосів необхідно живлення насосної станції підключати від двох самостійних джерел електроенергії або від двох ліній кільцевої електромережі.

Для монтажу й демонтажу устаткування — арматури і трубопроводів — у насосних станціях мають бути підіймально-транспортні механізми.

Витрату води на водоводах визначають за водомірами, що встановлюються в приміщенні станції або в камерах перемикання. Там же для запобігання руйнування трубопроводів, якщо це необхідно, монтують гасники гідравлічних ударів. Як водопідіймальні пристрої широко застосовують відцентрові насоси (горизонтальні, вертикальні) і пропелерні. Крім того, для підіймання підземних вод можна застосовувати водоструменеві насоси (гідроелеватори), ерліфти (повітряні підйомники) і поршневі насоси.

Над свердловиною, устаткованою глибинним насосом, споруджують будинок для розміщення електродвигуна, приладів автоматики і сигналізації.

 

 

Мал. 8.13. Схема насосної станції II підйому, устаткованої чотирма насосами.

 

На мал.8.13 наведено конструкцію насосної станції, устаткованої чотирма насосами марки 12НДс. Будівля станції має машинний зал, приміщення для електрощитів (ЩК), розподільних устроїв (РП) і трансформаторів (ТР). Фундамент станції виконують із бетону, стіни — із цегли, перекриття — залізобетонне.

Трубопроводи в межах будинку прокладають в каналах. Система заслінок дозволяє підключати насос до будь-якого з двох всмоктувальних і напірних трубопроводів. Для запобігання (на випадок зупинки насосу) зворотному потокові води на напірному трубопроводі біля кожного насосу встановлюють зворотні клапани.

Керування великими насосними агрегатами може бути автоматичним і дистанційним. Автоматичне керування пуском, зупинкою і контролем за станом устаткування виконується спеціальними автоматами, причому функції обслуговуючого персоналу зводяться до налагодження системи, пуску її в дію, періодичного огляду і спостереження за апаратурою та устаткуванням. Дистанційне керування здійснюється при подаванні імпульсів обслуговуючим персоналом з віддаленого від насосної станції пункту.

Ефективність автоматизації визначають такі фактори: зниження експлуатаційних витрат завдяки вивільненню постійного обслуговуючого персоналу; зменшення витрати електроенергії раціональним регулюванням режиму роботи насосів; зниження витрат на опалення не обслуговуваних будинків насосних станцій. Запровадження автоматизації дає змогу, крім зменшення експлуатаційних витрат, скоротити капітальні витрати на будівництво водопроводів на вартість виробничих і побутових приміщень для обслуговуючого персоналу.

Вивільнення постійного обслуговуючого персоналу в насосних станціях дає можливість зменшити загальний об'єм споруд і прокладати комунікації та установлювати арматуру безпосередньо на підлозі машинного залу, без витрат на спорудження каналів.

В автоматичних насосних станціях пуск і зупинку насосів виконують за наперед складеною технологічною програмою подавання імпульсів, без участі обслуговуючого персоналу.

На автоматичних насосних станціях передбачається можливість переходу на ручне і напівавтоматичне керування, потреба в якому може виникнути в разі різноманітних неполадок, а також при випробуваннях після ремонту. Ступінь автоматизації вибирають залежно від призначення насосної станції, режиму споживання води з урахуванням вимог, що їх ставлять до безперебійності водопостачання, і загальної схеми керування водопровідним господарством.

 

8.3. ЗОВНІШНЯ ВОДОПРОВІДНА МЕРЕЖА.

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: