Водопровідні колодязі

 

На водопровідній мережі і на водоводах колодязі обов’язкові. В них розміщують всю водопровідну арматуру: засувки, зворотні клапани, вантузи, гідранти і т ін. включаючи всі фасонні частини з фланцями. Як правило, слід робити колодязі із збірних залізобетонних елементів Вони найдосконаліші і економічніші, значно скорочують строки при масовому будівництві (рис. 8.15).

Розроблено типові круглі колодязі із збірних залізобетонних кілець діаметром 700, 1000, 1250, 1500 і 2000 мм для вузлів трубопроводів діаметром 50—800 мм і типові прямокутні колодязі із збірних залізобетонних плоских елементів розміром 1500, 2000 і 2500 мм для труб діаметром 350-1000 мм. Бувають круглі колодязі з вмонтованими вузлами комунікацій. Особливість цих колодязів у тому, що їх нижня частина являє собою блок заводського виготовлення, до якого входять днище, стіни і вузол комунікацій.

Колодязі роблять також з цегли, в окремих випадках застосовують бут. Форму колодязя в плані і його розміри вибирають залежно від роду вузла мережі, діаметра і від кількості засувок. Розміри колодязів у плані залежать від діаметра труб, а також від арматури і фасонних частин, що їх вміщують у колодязі. Якщо колодязь залізобетонний, то перекриття роблять із зйомних або суцільних залізобетонних плит. Згори перекриття колодязів має бути засипане шаром ґрунту не менш як 0,5 м. Висота колодязя від рівня підлоги до низу балки перекриття має бути не менше 1,8 м. Замуровування труб, які пропускають крізь стінки колодязя, має бути герметичним, але не жорстким (бітум, глина та ін.). Люки оглядових колодязів, розташовуваних поза проїздами, роблять залізобетонними, в решті випадків — чавунними. Люки колодязів у забудованих місцях мають височіти над поверхнею землі на 5 см. Навколо люка передбачається вимощення шириною 1 м з нахилом від кришки люка. На проїзній частині з удосконаленим покриттям кришку люка розташовують на одному рівні з поверхнею проїзної частини. На водоводах, що проходять незабудованою територією, люк має височіти над поверхнею землі на 20 см.

 

 

Мал.8.15. Круглі збірні залізобетонні колодязі:

а—з нижнім залізобетонним кільцем для сухих грунтів; б — те саме, для мокрих грунтів;

в — для сухих грунтів з низом з цегляного мурування; г — для сухих грунтів з конусним покриттям і нижнім залізобетонним кільцем

 

На поворотах в горизонтальній і вертикальній площинах стики трубопроводів не витримують вісьових зусиль, тому в цих місцях влаштовують упори. При робочому тискові до 10 Н/см² і куті повороту до 10° упори на чавунних трубах не роблять. На стальних трубопроводах упори передбачаються при розташуванні кута повороту в колодязі і при поворотах у вертикальній площині на 30° і більше. При розташуванні повороту трубопроводу в колодязі відвід закріплюють у стіні колодязя.

 

Переходи, дюкери.

 

Прокладання водопровідних ліній має пов'язуватися з іншими підземними спорудами. У містах і на промислових підприємствах, які мають велику кількість підземних комунікацій, доцільно прокладати їх у спеціальних прохідних і напівпрохідних тунелях і переходах.

Перехід водопровідних труб під залізницею треба робити так, щоб запобігти можливості розмивання залізничного полотна при аварії на водоводі і можна була ремонтувати труби, не припиняючи залізничного руху. При перетині залізничних колій водопровідні лінії мають бути укладені в прохідні галереї або у футляри (кожухи), що являють собою труби великого (200—300 мм) діаметра. Якщо водопровідні труби (особливо чавунні) великого діаметра залягають не глибоко, то їх руйнуванню під впливом динамічного навантаження від залізничних ешелонів запобігають галерея або кожух. При перетині трубопроводів з автомобільними шляхами або залізницями відстань від проїзної частини автошляху або від підошви рейки залізниці до верху труби або футляра має бути не менш як 1 м. Футляри, прокладені закритим способом, як правило, роблять із стальних труб. Стальну робочу трубу переходу в межах футляра встановлюють на повзункових опорах. Під електрифікованими залізницями робочу трубу виставляють на діелектричних опорах, які мають текстолітові прокладки.

У тих випадках, коли у напрямку траси водоводу є міст, водовід прокладають по цьому мосту. Іноді влаштовують спеціальний легкий міст. Труби підвішують до проїзної частини мосту або під тротуаром, забезпечуючи при цьому до них доступ для огляду і ремонту та влаштовують теплоізоляцію.

 

 

Мал. 8.16. Схема дюкера:

1 — труби дюкера; 2 — аварійний випуск: 3 — камери перемикання.

 

На невеликих ріках можлива конструкція переходу у вигляді самонесучої арки.

Дюкером називається перехід трубопроводу по дну водойми або яру (мал. 8.16). Загальна кількість ниток-ліній дюкера має бути не менше двох. На кожному березі на кінці дюкера влаштовують колодязі. Передбачається аварійний випуск. Верх трубопроводу розташовується нижче дна водойми не менш як на 0,5 м, а в межах фарватеру на судноплавних ріках — не менш як на 1 м. Для дюкера застосовують сталеві труби підвищеної міцності із зварними стиками, посиленими муфтами. При прокладанні дюкера застосовують добре посилену протикорозійну ізоляцію, захищену футеровкою від механічних пошкоджень.

 

8.4. ОЧИСНІ СПОРУДИ.