Погляди Вебера на бюрократію

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни

«Адміністрування в державному управлінні та місцевому самоврядуванні»

модуль: «Адміністративний менеджмент»

на тему: «Теорія бюрократичних організацій М. Вебера»

 

 

Слухач гр. ДС-131 Литвин Ю.М.

 

 

Викладач Пантюхін В.О,

 

 

Луганськ 2014

Зміст

 

1.	Вступ
2.	Теорія бюрократичних організацій М. Вебера
2.1.	Погляди Вебера на бюрократію
2.2.	Формальні та неформальні відносини в бюрократичних організаціях
2.3.	Ефективність і цілеспрямованість аргументів у веберівській бюрократії
2.4.	Критика класичної перспективи
3.	Висновок
4.	Список використаних джерел

 

 

Вступ

Макс Вебер - видатний німецький учений, соціолог, економіст, історик, філософ, культуролог, юрист. Вніс істотний внесок у становлення загальної теорії і практики управління організацією.

М. Вебера поряд з А. Файолем, Г. Емерсоном та ін., відносять до адміністративної школі менеджменту, проте на відміну від більшості представників цієї школи, він спирався на культурологічну інтерпретацію організаційних процесів, що дозволяє окремим дослідникам віднести його до особливого напрямку в теорії управління, пов'язаному з культурологічним розумінням "машинної моделі організації". Відомий як один з творців моделі раціональності, а також як дослідник моделей бюрократії, механізмів функціонування влади, легітимності. Виділяв легітимну і нелегітимну владу. Легітимність в його трактуванні означає можливість забезпечення стійких відносин у сфері керівництва - підпорядкування. Розрізняв три підстави легітимності.

Основна проблематика - два типи носіїв організаційного та економічної поведінки: традиційний і етичний суб'єкти діяльності; сутність влади, авторитет, структура влади; форми і принципи легітимної влади; принципи формальної організації людської діяльності. Автор концепції трьох типів виконавської влади та концепції раціональної бюрократії.

 

Теорія бюрократичних організацій М. Вебера

Погляди Вебера на бюрократію

Згідно з Вебером, усі великомасштабні організації за своєю природою тяжіють до бюрократизації. Слово "бюрократія" запровадив 1745 року Мосьє де Ґурне, котрий додав до слова "бюро", що означає "контора" і "письмовий стіл", термін, утворений від грецького дієслова "керувати". Отже, бюрократія є правлінням чиновників. Спочатку "бюрократія" як термін застосовувався тільки щодо державних чиновників, однак поступово поширив своє значення загалом на великі організації.

Це поняття з самого початку вживалося як зневажливе. Де Ґурне говорив про зростаючу владу чиновників як "хворобу під назвою бюроманія". Французький письменник Оноре де Бальзак розглядав бюрократію як "гігантську владу, котру мають пігмеї". Такі погляди існували до сьогодні: бюрократія часто асоціюється з тяганиною, неефективністю та марнотратністю. Однак інші автори розглядали бюрократію в іншому світлі — як зразок ретельності, точності й ефективного управління. На їхню думку, бюрократія насправді є найефективнішою формою організації, винайденою людьми, оскільки всі завдання реґулюються чіткими процедурними правилами. Погляд Вебера на бюрократію є містком між цими двома крайніми позиціями.

Як зазначав Вебер, у традиційних цивілізаціях існувала обмежена кількість бюрократичних утворень. Наприклад, бюрократичне чиновництво Китайської імперії відповідало за загальний стан урядування. Проте повномасштабного розвитку бюрократії набули тільки в сучасну епоху.

Згідно з Вебером, у сучасних країнах розростання бюрократії є неминучим; бюрократична влада є єдиним способом дати раду адміністративним потребам великомасштабних соціальних систем. Разом з тим, на думку Вебера, бюрократії притаманний ряд серйозних недоліків, котрі, як ми побачимо далі, мають важливий підтекст для природи сучасного суспільного життя.

Щоб дослідити корені та природу розширення бюрократичних організацій, Вебер розробив ідеальний тип бюрократії. ("ідеальний" тут означає не найдоцільнішу, а чисту форму бюрократичної організації. Ідеальний тип є абстрактним описом, розробленим шляхом акцентування на певних характеристиках фактичних подій з метою виокремлення їхніх найсуттєвіших рис). Вебер перелічив кілька характеристик ідеального типу бюрократії (1978 р.):

• Наявність чіткої ієрархії влади. Таким чином, завдання в організації розподіляються як "офіційні обов'язки". Бюрократія має вигляд піраміди з найвищим керівництвом на верхівці. Ланцюг вказівок тягнеться з верхівки до основи, що уможливлює координоване прийняття рішень. Кожний вищий підрозділ контролює і перевіряє діяльність підрозділу, розташованого нижче в ієрархи.

• Поведінка службовців на всіх рівнях організації координується писаними правилами. Це не означає, що бюрократичні обов'язки є просто рутинною справою. Чим вище розташований підрозділ, тим більше ці правила охоплюють широкий перелік справ і вимагають гнучкості в їх інтерпретації.

• Службовці працюють повний робочий день і одержують платню. Кожна посада в ієрархії забезпечується визначеною і фіксованою зарплатнею. Кар'єра осіб у межах організації вважається природним явищем. Просування вище можливе на основі здібностей, старшинства або комбінації обох чинників.

• Існує розмежування обов'язків службовців у рамках організації та їхнього приватного життя. Приватне життя службовця відрівняється від його діяльності на робочому місці і, відповідно, відмежовується від неї фізично.

• Жодний із членів організації не володіє матеріальними ресурсами, з якими вони працюють. Згідно з Вебером, розвиток бюрократії відчужує працівників від контролю за своїми засобами виробництва. У традиційних спільнотах фермери та ремісники здебільшого контролювали свій процес виробництва і володіли своїми знаряддями праці. У бюрократичному середовищі службовцям не належать офіси, в яких вони працюють, столи, за якими вони сидять, або офісне обладнання, яким вони користуються.

На думку Вебера, чим більше організація наближається до ідеального типу бюрократії, тим ефективніше вона виконуватиме завдання, заради яких її було створено. Вебер часто порівнював бюрократії із складними механізмами.