Лабораторна робота №3 «кредитування ЗЕД підприємств»

 

МЕТА РОБОТИ: вивчити особливості кредитування ЗЕД підприємств і розробити рекомендацій з удосконалення їх здійснення.

 

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ: комп’ютер, програмне забезпечення Microsoft Excel, Microsoft Word, Finansist (Фінансист 3 Україна), Project Management (Проектний менеджмент) калькулятор, форми для заповнення, графічні засоби.

 

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ:

 

В наш час кредит обслуговує більшість видів ЗЕД — зовнішню торгівлю, обмін послугами, закордонну інвестиційну діяльність, виробничі і науково-технічні зв´язки тощо. У процесі ЗЕД підприємства й організації, як правило, одночасно виступають і боржником, і кредитором, отримуючи і надаючи необхідні кредити.

Комерційний (фірмовий) кредит може надаватися за двома напрямками: експортером імпортеру — у формі відстрочення платежу за проданий товар; імпортером експортеру — у вигляді авансу. Відстрочення платежу передбачає взаємозв´язок торгової і кредитної угоди. Закінчення торгової операції тут збігається з початком кредитної угоди, яка у свою чергу буде завершена при погашенні підприємством-позичальником заборгованості за позикою. Особливість відстрочення платежу полягає в тому, що угода позики не є головною метою. Вона лише "супроводжує" угоду купівлі-продажу, сприяючи реалізації товару.

Кредитна історія потенційного кредитоодержувача.

Кредиторові слід отримати інформацію щодо призначення,
суми кредиту та графіка обслуговування боргу (виплати процентів та основної суми боргу), а також інформацію про фінансове становище позичальника. Крім того варто детально вивчити фінансові звіти, включаючи баланси, декларацію про доходи, звіт про прибутки і збитки та звіт про рух грошових коштів позичальника.

Аналіз кредитного ризику підприємства-позичальника передбачає два основних напрями: оцінку бізнес-ризику і аналіз фінансово-майнового стану позичальника. З метою оцінки бізнес-ризику доцільно проаналізувати такі чинники:

— зовнішнє ринкове середовище підприємства-позичальника;

— якість управління підприємством;

— характер взаємовідносин підприємства з клієнтами. Знання ринку, на якому функціонує клієнт, необхідне не тільки для оцінки результатів минулої діяльності, але й для розуміння усіх припущень, що лежать в основі фінансових прогнозів. Наявні та потенційні ринки підприємства мають бути чітко визначені як клієнтом, так і кредитором. Привабливішими галузями є такі, які вирізняються стабільно високим рівнем попиту та порівняно невисокою конкуренцією. Для оцінки частки ринку клієнта необхідно прослідкувати тенденції протягом кількох останніх років, виявити основних конкурентів та оцінити їх вплив на ринок, порівняти становище на ринку з ринковою стратегією компанії клієнта. Але слід пам´ятати, що розмір ніші на ринку, яку займає клієнт, не завжди є показником його фінансового добробуту.

Підприємство повинне гарантувати, що його продукція не застаріває. Необхідно оцінити частоту випадків повернення продукції і рекламацій, а також політику щодо контролю якості. Також слід перевірити страхування відповідальності за якість продукції, оцінити ризик, пов´язаний зі зміною технології або втратою частини кваліфікованого персоналу. Підприємства, пов´язані з високими технологіями, є особливо вразливими щодо мінливих потреб ринку.

Керівництво об´єкта кредитування повинне бути досвідченим та компетентним, особливо у сферах торгівлі, виробництва і фінансів. Високоякісний підбір складу працівників управління є вирішальним чинником для досягнення успіху і, відповідно, кредитоспроможності підприємства. Успіхи та прорахун-ки в діяльності в минулому дають інформацію про якість управління та мають бути ретельно проаналізовані.
Вид та термін кредиту мають відповідати меті кредитування, можливості погашення боргу та джерелу погашення. Якщо початковий розмір позики є завеликим, то необхідно реструктурувати його до прийнятної величини. Водночас потрібно звести до мінімуму ймовірність вимушеного звернення компанії за додатковими коштами. Сума кредиту, що надається, має відповідати власним ресурсам компанії. Частка фінансової участі клієнта у проекті також має бути значною. Природно, що прибуток, який передбачається отримати від кредитування, має бути виправданий з огляду на розмір капіталу, яким ризикує кредитор.

 

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ РОБОТИ:

 

1. З метою надання кредиту, виступаючи в ролі кредитора, студент за допомогою програмного забезпечення Finansist (Фінансист 3 Україна) проаналізувати фінансовий стан потенційного кредитоодержувача.

Студентові безпосередньо потрібно здійснити аналіз за три періоди:

- фінансові звіти, включаючи баланси, декларацію про доходи, звіт про прибутки і збитки та звіт про рух грошових коштів позичальника. А саме провести горизонтальний та вертикальний аналіз фінансової звітності, аналіз ліквідності балансу,

Дослідити кредитну історію потенційного кредитоодержувача.

2. Побудувати таблицю вартості кредиту для трьох можливих варіантів отримання кредиту за періодами (короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий)

- сума авансового платежу

- тіло кредиту;

- % за користування кредитом;

- винагорода продавця за наданий кредит;

- валюта погашення;

- страхування предмету кредитної угоди;

- винагорода банку в супроводі кредитної угоди тощо.

Доцільність зовнішньоторговельних операцій на умовах фірмового кредитування визначається реальною економічною ефективністю отримуваної продукції порівняно з ціною кредиту. Ціна кредиту не обмежується лише величиною нарахованих процентів, а комплексно відображає всі витрати імпортера, пов´язані з отриманням розстрочки платежу. Вона складається з основних і додаткових витрат. До основних належать ті витрати, які надходять як дохід кредитору; до додаткових — усі ті, які, будучи витратами для позичальника, не складають доходу для кредитора, а йдуть третім особам, залученим до розрахункової операції — банкам та ін. До додаткових витрат, наприклад, належить комісія, яку сплачує імпортер банку, який гарантує експортеру своєчасне погашення боргу. Ці витрати за кредитом належать до розряду одночасних і прихованих.
Загальна сума витрат з кредиту може бути також представлена у процентах річних. Для цього треба, перш за все, відобразити величину всіх додаткових витрат за кредитом у вигляді річної процентної ставки. Сума основних і додаткових витрат за кредитом, виражених у процентах річних, відображає загальні витрати за кредитом у процентах річних.

 

 

3. Обгрунтувати термін отримання кредиту, здійснивши економічне обґрунтування доцільності отимання кредиту на три розрахункові періоди.

У світовій практиці розрізняють короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 5 років) і довгострокові (5—10 років) комерційні кредити. Термін конкретного кредиту визначається, по-перше, тим, яка стадія руху товару покривається кредитом. Так, кредити, пов´язані з процесом обігу, як правило, короткострокові, а кредити, призначені для використання імпортованого товару в процесі виробництва, — середньострокові.
По-друге, на термін кредиту безпосередньо впливає характер товару, який поставляється. Так, короткострокові кредити надаються при поставках товарів широкого вжитку, а при імпорті обладнання — середньострокові. Якщо ж контракт передбачає поставку комплектного, складного обладнання, то мова йде про довгострокові кредити під гарантію уряду або комерційного банку. На термін кредиту впливають також обсяг угоди, фінансовий стан покупця і продавця, ціна кредиту, наявність тривалих зв´язків між покупцем і продавцем, стан конкурентного середовища на конкретному сегменті ринку тощо.

Студент, здійснивши економічне обґрунтування, повинен обрати період на який підприємство бажає отримати кредит.

Економічне обґрунтування передбачає заповнення нижченаведеної таблиці (табл.3.1) за допомогою програмного забезпечення Excel.

Таблиця 3.1