2018-01-21
2994
Техніко-економічні показники — величини, які характеризують матеріально-виробничу базу підприємств, використання знарядь і предметів праці, організацію виробництва, затрати на виробництво продукції.
Техніко-економічні показники застосовуються для планування та аналізу організації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів; є основою при розробці техпромфінплану підприємства, встановлення прогресивних техніко-економічних норм і нормативів. Є техніко-економічні показники загальні (єдині) для всіх підприємств і галузей і специфічні, що відображають особливості окремих галузей. Техніко-економічний аналіз виконують економісти, інженерно-технічні працівники, робітники та органи управління за даними оперативної і періодичної звітності. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів. Техніко-економічний аналіз - це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводиться щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік до складання підсумкової звітності. На підставі результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення. Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники, що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки, технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують самостійно. Звідси й випливає потреба в ретельному аналізі та обґрунтуванні техніко-економічних показників. Для аналізу основних техніко-економічних показників діяльності підприємства складається. Після розрахунків складаються висновки на основі отриманих результатів. На підприємстві основними показниками є рентабельність, товарообортноість
Таблиця 2.2
Техніко-економічні показники ПрАТ «Кагма»
| Показник | Період | Абсолютне відхилення, +/- | Відносне відхилення 2010 - 2012, % | ||||
| 5 6 7 | |||||||
| Показник | 2010 - 2011 | 2011 - 2012 | 2010 - 2012 | ||||
| Вироблено,т: | 30,2 | ||||||
| молоко оброблене рідке | 37,3 | ||||||
| продукти кисломолочні | -102 | -15 | -117 | -13,2 | |||
| масло вершкове | 46,5 | ||||||
| сир кисломолочний та інші види продукції | -761 | 4,2 | |||||
| Обсяг продукції в порівняльних цінах, тис. грн. | 25914,2 | 26,9 | |||||
| Основні промислово-виробничі засоби (Ф. 1, р. 030), тис. грн. | 6331,1 | 6004,7 | 4436,3 | -326,4 | -1568,4 | -1894,8 | -29,9 |
| у т.ч. активна частина, тис. грн. | 4748,3 | 4683,7 | 3593,4 | -64,7 | -1090,3 | -1154,9 | -24,3 |
| Фондовіддача всіх засобів, грн./грн. | 3,26 | 4,21 | 5,79 | 0,95 | 1,57 | 2,52 | 77,4 |
| Фондовіддача активних засобів, грн./грн. | 4,35 | 5,40 | 7,14 | 1,05 | 1,74 | 2,79 | 64,3 |
| Вартість активів (Ф. 1, р. 280), тис. грн. | 8892,2 | 9172,3 | 7137,9 | 280,1 | -2034,4 | -1754,3 | -19,7 |
| Чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб | 195 | 196 | -3 | 1 | -2 | -1,0 | |
| у т.ч. робітників | -1 | -2 | -3 | -2,0 | |||
| Виробіток на 1 працівника (продукція в порівняльних цінах / чис. ПВП), тис. грн./осіб | 130,9 | 155,2 | 167,7 | 24,3 | 12,5 | 36,8 | 28,2 |
| у т.ч. на 1 робітника | 170,5 | 200,4 | 220,6 | 29,9 | 20,2 | 50,1 | 29,4 |
| ФОП ПВП (Ф. 2, р. 240), тис. грн. | 1536,4 | 2063,4 | 2533,5 | 527,0 | 470,1 | 997,1 | 64,9 |
| Середня зп 1 працівника ПВП, грн. | 66,6 | ||||||
| Адміністративні витрати (Ф. 2, р. 070), тис. грн. | 596,6 | 726,3 | 848,2 | 129,7 | 121,9 | 251,6 | 42,2 |
| Витрати на збут (Ф. 2, р. 080), тис. грн. | 868,1 | 1538,4 | 2270,4 | 670,3 | 732,0 | 1402,3 | 161,5 |
| Собівартість виробленої продукції, тис. грн. | 18127,8 | 22361,1 | 21507,1 | 4233,3 | -854,0 | 3379,3 | 18,6 |
| Витрати на 1 грн. виробленої продукції (собівартість виробленої / продукція в порівняльних цінах), грн. | 0,70 | 0,74 | 0,65 | 0,04 | -0,08 | -0,05 | -6,5 |
| Витрати на 1 грн. реалізованої продукції (собівартість реалізації / ЧД), грн. | 0,88 | 0,88 | 0,84 | 0,01 | -0,05 | -0,04 | -4,6 |
| Чистий дохід від реалізації продукції (Ф. 2, р. 035), тис. грн. | 18127,8 | 22361,1 | 21507,1 | 4233,3 | -854,0 | 3379,3 | 18,6 |
| Валовий прибуток (Ф. 2, р. 050), тис. грн. | 2519,1 | 2927,2 | 4159,8 | 408,1 | 1232,6 | 1640,7 | 65,1 |
| Чистий прибуток (Ф. 2, р. 220), тис. грн. | 912,1 | 563,5 | 833,9 | -348,6 | 270,4 | -78,2 | -8,6 |
| Рентабельність виробництва (прибуток / активи), % | 10,3 | 6,1 | 11,7 | -4,1 | 5,5 | 1,4 | 13,9 |
Як видно з даних табл. 2.2, ПрАТ «Кагма» є прибутковим висотокотехнологічним підприємством. Так, чистий прибуток у 2012 р. становив 833,9 тис. грн. (що нижче показника 2010 р. на 78,2 тис. грн.). Однак, позитивним є нарощення обсягів виробництва продукції (на 2974 т.) за 2010-2012 рр., що також підтверджується показником виробітку в розрахунку на одного працівника (167,7 тис. грн. у 2012 р.). Позитивним є зниження витрат на 1 грн. виробленої та реалізованої продукції на заводі протягом 2010-2012 рр.
Відомі два основних підходи до діагностики фінансового стану. Перший базується на фінансових даних і включає оперування деякими коефіцієнтами, які набувають все більшої популярності: 2-коефіцієнтом Альтмана (США), коефіцієнтом Таффлера, (Великобританія) та ін., а також вміння аналізувати баланс.
Перший підхід, безперечно ефективний при прогнозуванні кризи, має три істотних недоліки:
- підприємства, які зазнають труднощів, всіляко затримують публікацію своїх звітів, і, таким чином, конкретні дані можуть роками залишатися недоступними;
- якщо дані і повідомляються, вони можуть виявитися сфальсифікованими;
- співвідношення, виведені за даними діяльності підприємства, можуть свідчити про неплатоспроможність, в той час як інші - давати підстави для висновку про стабільність або навіть деяке поліпшення. У таких умовах важко судити про реальний стан справ.
Другий підхід базується на порівнянні ознак підприємств, що вже неплатоспроможні з такими ж ознаками сумнівних підприємств.
Спробою компенсувати ці недоліки є метод валової оцінки (А-рахунок Аргенті).
Вищенаведені два підходи дають кількісне уявлення про схильність підприємства до виникнення кризи. Крім подібних підходів необхідно виділити також «якісний» підхід, заснований на вивченні окремих характеристик, властивих бізнесу, що розвивається у напрямі втрати платоспроможності. Якщо для підприємства, що досліджується, характерною рисою є наявність таких характеристик,можна зробити експертний висновок про несприятливі тенденції його розвитку.
