Ю.Андрухович «Московіада»: десакралізація поета-месії

У дослідженні творів Ю.Андруховича виходимо з тієї думки, що в романах автора бубабістський життєрадісний карнавал руйнується, поступаючись місцем карнавалізації. Існує принципова відмінність між карнавалом (своєрідним способом світосприйняття) і карнавалізацією. Т.Гундорова так пояснюєцюрізницю: “карнавалізація... пульсує карнавалами, але лишезадля того, щобїхвідкинути. Вона розгортається як принцип обігруванняобмеженості (іншими словами, “підвішування” меж) устійненихсоціальних форм буттєвості”.. Переглядаючиконцепціюкарнавальноїамбівалентності, Ю.Андруховичстворюєкарнавалізованухудожнюдійсність, використовуючи принцип амбівалентності як один іззасобівгри. Так, наприклад, характеризуючи Ростислава Мартофляка як талановитого перспективного поета, і, водночас, змальовуючийогоп’яничкою, ненадійнимчоловіком, безхарактернимдодатком до дружини, автор не висміюєнедолікивдачісвого героя, а здійснюєгрузістереотипними, закоріненими у суспільнійсвідомостіпоняттями “Великого поета”, “поета-месії”. АналізроманівЮ.Андруховичадозволяєконстатувати, щовикористанняалюзії, цитати для творенняперсонажівдовершуєпроцесдеперсоналізації. Такий персонаж-конструкт, персонаж-алюзіяпозбавляється будь-якихознакособистості, індивідуальності, перетворюється на поле гриавторськоїерудиції.Таким чином, специфіка художнього діалогу автора й персонажа в романах Ю.Андруховича полягає в перетворенні персонажів на засіб гри з атрибутами постколоніальної дійсності, застиглими уявленнями суспільної свідомості, що потребують переоцінки. Оскільки співвідношення автора та персонажа в романах Ю.Андруховича регулюється грою, втілення в тексті за допомогою персонажів конкретної думки, ідеї, утвердження моральних цінностей, орієнтирів, окреслення світоглядної позиції письменника тощо, є неможливими. За грою, котра, балансуючи між протилежностями, врівноважує їх, за грою, що дезорієнтує читача в його ставленні до традиційного, звичного, авторська позиція не проступає. Водночас, перверзійна гра в романах Ю.Андруховича маркує ті явища, фактори, на які спрямовується, як такі, що потребують переоцінки, тобто викликають сумнів автора в доцільності, правомірності свого подальшого існування. Отже, авторська точка зору опосередковано все ж проявляється у творі. Якщо сам зміст тексту не дозволяє читачеві відтворити авторську позицію, то надтекстовий концепт авторської гри, або ж дія принципу “автора-гравця” заповнює смислові пустоти. Таким чином, гра, яка, з одного боку, розхитує орієнтири, з іншого, – забезпечує комунікативний зв’язок “текст-читач” романам Ю. Андруховича.

Поет –месія,на мою думку,це той поет,який не зважаючи на суспільні румки,правила видає цінні правильні з моральної точки зору речі.У романі ж ми бачимо,що насправді цей поет месія є нічим іншим,як людина втрачена,.