Поняття та особливості інформаційної політики держави

Під інформаційною політикою держави розуміють діяль­ність держави в інформаційній сфері, спрямованої на задо­волення інформаційних потреб людини і громадянина через формування відкритого інформаційного суспільства на основі розвитку єдиного інформаційного простору цілісної держави та його інтеграції у світовий інформаційний простір з урахуван­ням національних особливостей і інтересів при забезпеченні ін­формаційної безпеки на внутрішньодержавному та міжнарод­ному рівнях.

Основною метою політики інформаційної безпеки держави є управління реальними та потенційними загрозами та небезпека­ми з метою створення необхідних умов для задоволення інфор­маційних потреб людини та громадянина, а також реалізації на­ціональних інтересів.

Відтак, державна політика інформаційної безпеки Украї­ни - діяльність державно-правових інституцій щодо управління реальними та потенційними загрозами та небезпеками з метою

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

задоволення інформаційних потреб людини та громадянина, а також реалізації національних інтересів.

Таким чином, інформаційна політика України та держав-на політика інформаційної безпека співвідносяться як ціле та частина, а тому дещо проаналізуємо особливості інформаційної політики в Україні.

Слушними є пропозиції Арістової І.В., яка зазначила, що для реалізації національних інтересів в інформаційній сфері слід переглянути пріоритети державної політики, розробити нові концептуальні підходи щодо регулювання ринку інформацій­но-комунікаційних технологій, інформаційної та інвестиційної політики, розвитку інформаційного законодавства і забезпечен­ня інформаційної безпеки. Для вирішення даного завдання до­цільно зважати на наступні моменти.

1. Створення умов для зростання інформаційної індустрії - під­
тримка розвитку комплексу галузей, які виробляють різноманітні
інформаційні продукти та надають послуги в інформаційній сфері
шляхом залучення інвестицій приватного сектору, створення зба­
лансованого конкурентного середовища і розвитку інформаційної
інфраструктури українського ринку інформаційно-комунікацій­
них технологій.

2. Покращення доступу населення до інформаційної інфра­структури та мережевих послуг шляхом розвитку бібліотечної мережі, покращення довідково-інформаційного обслуговуван­ня населення та створення відповідних соціально сприятливих умов для використання інформаційно-комп'ютерних технологій (ІКТ).

3. Створення умов для розвитку базових навичок щодо вико­ристання можливостей, які надаються інформаційним суспільс­твом, через забезпечення використання мережевих технологій у бібліотеках, вузах, школах, сприяння підвищенню комп'ютерної грамотності населення, його поінформованості щодо можливос­тей та ресурсів Інтернета, засвоєння переваг інформаційного об­міну у всіх сферах діяльності людини та суспільства.

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

4. Підтримка наукових досліджень та соціально значущих
застосувань ІКТ шляхом підтримки перспективних вітчизня­
них досліджень та розробок в галузі ІКТ, стимулювання іннова­
ційних застосувань ІКТ у всі сфери життя, покращення доступу
до ризикового фінансування, реформування структури науко­
вих організацій і формування дослідницьких центрів світового
класу.

5. Розвиток інформаційно-телекомунікаційних систем та
формування інформаційних ресурсів в інтересах державного уп­
равління шляхом покращення доступу до державної інформації,
удосконалення процедур надання послуг, підтримки державних
інформаційних центрів, розвитку електронної взаємодії між
органами державної влади на центральному, регіональному,
місцевому рівнях і створення інтегрованої, орієнтованої на ко­
ристувача, системи державних інформаційних послуг на основі
інформаційно-телекомунікаційної системи державних струк­
тур, тобто забезпечення доступності комп'ютерної інформації
через комп'ютерні мережі, створення загальнодоступних сайтів
та підключення до мережі відкритих суспільно-значущих де­
ржавних інформаційних ресурсів.

3. Напрями державної інформаційної політики

Відповідно до вищевикладеного, виокремлюють напрями де­ржавної інформаційної політики. До основних з них належать.

1. Удосконалення законодавства та правового регулювання у інформаційній сфері (в галузі створення та використання ін­формаційних ресурсів та технологій, реалізації інформаційних прав громадян і прав на результати творчої праці (інтелектуаль­на власність), регулювання функціонування українських сег­ментів глобальних інформаційних мереж (Інтернет), охорони прав користувачів інформаційних послуг та продуктів, захист молодого покоління від шкідливого впливу певних видів інфор­мації та послуг, визначення балансу між потребою у вільному

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОШТЕГРАЦІЇ

обміні інформацією та припустимими обмеженнями на її поши­рення, регулювання питань захисту державної та комерційної таємниці).

2. Забезпечення інформаційної безпеки та захисту інформації
(розвиток нормативного регулювання в галузі захисту даних у
телекомунікаційних мережах; покращення та поширення про­
цедур надійної ідентифікації та аутентифікації; стимулюван­
ня використання надійних систем криптографії операторами
мереж, особливо на ризикованих ділянках (супутниковий або
мобільний зв'язок); використання стандартів безпеки для клю­
чових або громадських функцій, у тому числі введення (там, де
це необхідно) обов'язкового контролю якості інформаційних
процесів; розробка превентивних технічних засобів для забезпе­
чення надійності телекомунікацій; розробка мінімальних стан­
дартів безпеки для операторів та постачальників телекомуніка­
ційних послуг).

3. Розширення міжнародного співробітництва та торгівлі в
галузі ІКТ (гармонізація українського законодавства з міжна­
родним, забезпечення взаємодії українських інформаційних
систем із зарубіжними аналогами, створення сприятливих умов
для формування єдиного інноваційного та інформаційного про­
стору між країнами СНД на базі загального ринку інформації,
товарів, послуг, капіталів та робочої сили).

Одразу ж зазначимо, що підходи до формування напрямів державної політики інформаційної безпеки мають декілька век­торів. Так, дані підходи можна окреслювати з огляду на необ­хідність досягнення певно визначеної мети, наприклад форму­вання інформаційного суспільства. З іншого боку, дані напрями можуть корелювати із загрозами національній безпеці та націо­нальним інтересам в інформаційній сфері. Даний підхід репре­зентовано у Законі України «Про основи національної безпеки і оборони України».

У ст. 8 даного закону визначені такі основні напрями держав­ної політики національної безпеки в інформаційній сфері:

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

- забезпечення інформаційного суверенітету України;

- вдосконалення державного регулювання розвитку інфор­маційної сфери шляхом створення нормативно-правових та еко­номічних передумов для розвитку національної інформаційної інфраструктури та ресурсів, впровадження новітніх технологій у цій сфері, наповнення внутрішнього та світового інформацій­ного простору достовірною інформацією про Україну;

- активне залучення засобів масової інформації до боротьби з корупцією, зловживаннями службовим становищем, іншими явищами, які загрожують національній безпеці України;

- забезпечення неухильного дотримання конституційного
права громадян на свободу слова, доступ до інформації, недопу­
щення неправомірного втручання органів державної влади, ор­
ганів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність
засобів масової інформації, дискримінації в інформаційній сфері
та переслідування журналістів за політичні позиції;

- вжиття комплексних заходів щодо захисту національного
інформаційного простору та протидії монополізації інформацій­
ної сфери України.

4. Нормативно-правова основа політики національної безпеки в інформаційній сфері

Зазначимо, що в Україні вже розроблено проект Концепції національної інформаційної політики, в якому визначені пра­вові, економічні та організаційні засади національної інформа­ційної політики та інформаційної безпеки держави. Розглянув­ши даний Проект, Верховна Рада України доручила Комітету з питань свободи слова та інформації його доопрацювати та внести його на розгляд у другому читанні.

За основу даної Концепції взято ряд важливих та цікавих для розгляду указів Президента України.

Так, на підставі Указу Президента України від 21 червня 1997 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

«Про невідкладні заходи щодо впорядкування системи здійснен­ня державної інформаційної політики та удосконалення держав­ного регулювання інформаційних відносин» від 17 червня 1997 року» Кабінету Міністрів України, Службі безпеки України та Міністерству оборони, Міністерству зв'язку України, Міністерс­тву інформації Україні, Міністерству закордонних справ Украї­ни та іншим міністерствам, Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення були покладені ряд завдань, вико­нання яких сприятиме розвитку інформаційної політики в сфері забезпечення інформаційної безпеки, а саме: 1. Кабінету Міністрів України:

- подати пропозиції щодо реформування системи державного управління;

- розробити та запровадити план заходів щодо реформування інформаційно-аналітичної системи органів державної влади;

- розробити концепцію розвитку і використання інформацій­ного простору України;

- внести пропозиції щодо створення єдиної системи форму­вання, використання і захисту національних інформаційних ре­сурсів та інформаційного простору;

 

- розробити та затвердити державну програму здійснення інформаційної політики та розвитку національного інформа­ційного простору з урахуванням наявного соціально-економіч­ного, науково-технічного і промислово-виробничого потенціалу держави, її матеріально-технічних, трудових, інформаційних ресурсів;

- вжити заходів до вдосконалення державної реєстрації суб'єктів інформаційної діяльності;

- підготувати пропозиції про внесення змін до законодавства України щодо встановлення відповідальності посадових осіб за протизаконне обмеження конституційного права на свободу сло­ва або дії, спрямовані на поширення інформації, що не базується на достовірних даних, обмежує права громадян, завдає шкоди їх репутації чи державним інтересам України;

В. А. ЛШКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

- вивчити питання про відповідність тарифів на розповсюд­ження друкованих періодичних видань реальній вартості цих послуг і в разі можливості здійснити заходи щодо їх здешевлен­ня та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних газет та журналів;

- проаналізувати прибутковість засобів масової інформації за­гальнодержавної сфери розповсюдження, підготувати та внести пропозиції щодо сприяння підвищенню ефективності їх еконо­мічної діяльності, забезпеченню реальної незалежності, в тому числі від тіньового капіталу;

 

- забезпечити систематичне вивчення рівня популярності серед населення друкованих видань, заснованих за участю де­ржавних органів, і вжити невідкладних заходів щодо підвищен­ня впливовості цих видань на формування громадської думки;

- розглянути питання про надання цільової підтримки де­ржавним книжковим видавництвам;

- вжити невідкладних заходів для вирішення проблем,
пов'язаних з функціонуванням бібліотек усіх рівнів;

- розробити і затвердити план заходів щодо забезпечення ско­ординованої діяльності у сфері виготовлення і розповсюдження інформаційних та рекламних матеріалів про Україну, її еконо­мічний потенціал, науку і культуру;

- проаналізувати рівень захисту державних інформаційних ресурсів та інформаційного середовища, систем зв'язку і теле-комунікацій, комп'ютерних інформаційних систем та здійснити необхідні заходи для створення національної інфраструктури ін­формаційної безпеки;

- визначити головну організацію, яка матиме право контро­лювати стан захисту державної таємниці в центральних органах державної влади, установах, на підприємствах, що виконують ро­боти, пов'язані з державною таємницею, або зберігають її носії;

2. Службі безпеки України та Міністерству оборони України подати пропозиції щодо порядку здійснення криптографічних заходів охорони державної таємниці.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

3. Міністерству інформації України, Національній раді Ук­раїни з питань телебачення і радіомовлення разом з Міністерс твом закордонних справ України підготувати план заходів щодо забезпечення необхідної присутності України у світовому інфор­маційному просторі, насамперед, шляхом розвитку за кордоном мережі державних кореспондентських пунктів і створення де­ржавного супутникового каналу мовлення з визначенням дже­рел фінансування цієї діяльності.

4. Міністерству інформації України разом з Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністерс­твом закордонних справ України, Міністерством України у справах науки і технологій, Національним агентством України з реконструкції та розвитку, іншими центральними органами виконавчої влади розробити спільний план дій щодо забезпечен­ня державної підтримки національних теле- і радіовиробників, друкованих засобів масової інформації.

5. Національній раді України з питань телебачення і радіо мовлення та Міністерству фінансів України розробити та по­дати пропозиції щодо розповсюдження реклами товарів (робіт, послуг) вітчизняного виробництва по ефірним і кабельним кана­лам мовлення на пільгових умовах.

6. Національній раді України з питань телебачення і радіо­мовлення, Міністерству інформації України, Міністерству зв'язку України, Головному управлінню з питань радіочастот при Кабінеті міністрів України, Міністерству внутрішніх справ України разом з Генеральною прокуратурою України вжи­ти невідкладних заходів до припинення діяльності суб'єктів ін­формаційної діяльності, які порушують Конституцію України та закони України.

Наступним нормативно-правовим актом, що регулює сус­пільні відносини в сфері інформаційної політики став Указ Президента України від 6 грудня 2001 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ забезпечення інформаційної політики» від 31 жовтня 2001 року».

Згідно з цим Указом був визнаний незадовільним стан вико­нання Кабінетом Міністрів України, Державним комітетом ін­формаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державним комітетом зв'язку та інформатизації України Указів Президента України від 21 липня 1997 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 червня 1997 року «Про невідкладні заходи щодо впорядкування системи здійс­нення державної інформаційної політики та удосконалення де­ржавного регулювання інформаційних відносин», від 14 липня 2000 року «Про вдосконалення інформаційно-аналітичного за­безпечення Президента України та органів державної влади», від 31 липня 2000 року «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпе­чення широкого доступу до цієї мережі в Україні» та ряду інших нормативно-правових актів.

Внаслідок чого, Кабінету Міністрів України доручили про­вести службове розслідування причин невиконання зазначених нормативно-правових актів і доручень Президента України та вжити заходів щодо притягнення до відповідальності винних у цьому осіб, а також з метою удосконалення інформаційної полі­тики та забезпечення інформаційної безпеки були поставлені на­ступні завдання:

1. Подати на розгляд Верховної Ради України проект Кон­цепції національної інформаційної політики та інформаційної безпеки України, проект Закону України «Про захист інформа­ції в інформаційно-телекомунікаційних системах», розробити пропозиції щодо кодифікації законодавства в галузі інформа­ційних відносин та проект Стратегії впровадження національної інформаційної політики, а також розробити проект Національ­ної програми розвитку вітчизняної теле- та радіоіндустрії з ура­хуванням довгострокових потреб розвитку телекомунікаційних мереж, засобів зв'язку, національного сегмента мережі Інтернет,

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОШТЕГРАЦІЇ

супутникових систем передачі інформації, супутникового та ка­бельного телебачення та вирішити в установленому порядку пи­тання про її затвердження;

2. Розробити заходи щодо оптимізації системи державних органів, які реалізують інформаційну політику, забезпечивши чітке розмежування повноважень і налагодження їх взаємодії та координації, створення організаційної структури системи забез­печення інформаційної безпеки;

3. Проаналізувати виконання Національної програми інфор­матизації, переглянути проекти програм в інформаційній сфері, які фінансуються з Державного бюджету України, вжити за­ходів щодо першочергової реалізації та повноцінного фінансу­вання найактуальніших із них;

4. Подати пропозиції щодо розвитку кабельного телебачення і проводового мовлення в регіонах України, створення Центру безпеки українського сегмента мережі Інтернет і Центру анти-вірусного захисту інформації;

5. Підготувати законопроект про внесення змін до законодавс­тва, передбачивши в ньому ліцензування діяльності провайдерів на території України щодо надання доступу до мережі Інтернет;

 

6. Подати пропозиції стосовно створення системи стандар­тів щодо захисту інформації про озброєння, військову техніку та військово-промислові об'єкти та організаційно-методично­го забезпечення системи захисту інформації у сферах взаємодії управлінь Озброєння Міністерства оборони України з оборонно-промисловим комплексом;

7. Вжити заходів щодо реалізації Положення про державне замовлення на створення і розповсюдження теле- та радіопрог­рам з урахуванням нагальної потреби підвищення якості інфор­маційної продукції;

8. Подати на розгляд Верховної Ради України законопроекти про внесення змін до законодавства, що регулює питання бороть­би з комп'ютерною злочинністю, та про створення відповідного міжвідомчого центру;

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ

9. Вивчити питання стосовно права іноземців і осіб без гро­
мадянства на заснування друкованого засобу масової інфор­
мації, одержання фізичними особами свідоцтва про держав­
ну реєстрацію періодичного друкованого видання лише в разі
створення ними редакції як юридичної особи та заборони за­
снування і діяльності засобів масової інформації, у статутно­
му фонді яких більш як ЗО відсотків іноземних інвестицій, та
в разі необхідності подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції про внесення відповідних змін до законодавства
України;

10. Опрацювати заходи щодо дальшого розвитку національ­ного інформаційного ринку на конкурентних засадах, створення сприятливого інвестиційного клімату для розвитку вітчизняних засобів масової інформації та книговидання;

11. Розробити пропозиції щодо створення захищеної інфор­маційно-телекомунікаційної системи органів державної влади, яка б надавала телекомунікаційні послуги, передбачивши захо­ди щодо прискорення розробки вітчизняних засобів криптогра­фічного та технічного захисту інформації;

12. Затвердити Програму створення та розгортання вітчизня­ного виробництва засобів захисту інформації, національної захи­щеної інформаційної системи, захищених систем електронного документообігу та електронного цифрового підпису, сертифіка­ції технічних і програмних засобів інформатизації на відповід­ність вимогам інформаційної безпеки;

 

13. Розробити Єдину систему класифікації та кодифікації продукції оборонного та подвійного призначення, що експор­тується Україною;

14. Визначити механізм реалізації повноважень Генерально­го штабу Збройних сил України щодо участі в організації і конт­ролі за інформаційним простором держави та його здійснення в особливий період;

15. Створити міжвідомчу робочу групу з представників заін­тересованих міністерств та інших центральних органів виконав-

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

______________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

чої влади для розроблення Національної геоінформаційної сис­теми.

Даним Указом також покладені досить серйозні завдання й на інші державні інституції, а саме:

1. Проведення Антимонопольним комітетом України перевір­
ки додержання регіональними телерадіоорганізаціями антимо­
нопольного законодавства України;

2. Опрацювання заходів щодо запобігання контрабандному ввезенню на територію України видавничої продукції та її неза­конному розповсюдженню Державною митною службою Украї­ни, Державним комітетом у справах охорони державного кордо­ну України та Міністерством внутрішніх справ України;

3. Вжиття заходів щодо розвитку зовнішньої інформаційної діяльності, інформування світової громадськості про Україну з метою формування позитивного її сприйняття у світі, щодо ор­ганізації та фінансування теле- і радіомовлення за кордон Мініс­терством закордонних справ України, Державним комітетом зв'язку та інформатизації України, Державним комітетом ін­формаційної політики, телебачення і радіомовлення України;

4. Вдосконалення роботи з протидії інформаційним агресіям та спеціальним інформаційно-пропагандистським операціям, здійснюваним проти України іноземними спецслужбами Служ­бою безпеки України;

5. Опрацювання Міністерством освіти і науки України ра­зом з Департаментом спеціальних телекомунікаційних систем і захисту інформації Служби безпеки України заходів щодо під­готовки та перепідготовки спеціалістів у сфері інформаційної безпеки; підготувати типові навчальні програми для середніх і вищих навчальних закладів з навчальної дисципліни «Інформа­ційна культура»; опрацювання разом з Міністерством економі­ки та з питань європейської інтеграції України, Державним ко­мітетом інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Українською Академією державного управління при Президентові України, Київським національним університетом

В. А. ЛШКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ ім. Тараса Шевченка заходів щодо підвищення рівня підготовки управлінських, журналістських та технічних кадрів для інфор­маційної сфери, в тому числі працівників державних органів, урахування сучасних потреб при формуванні державного замов­лення на підготовку молодих фахівців.

Особливо важливою є норма даного Указу про створення Між­відомчої комісії з питань інформаційної політики та інформацій­ної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, за­вданням якої координація виконання заходів щодо забезпечення формування і захисту національного інформаційного простору, безпеки у цій сфері, розроблення і підготовка проектів відповід­них нормативно-правових актів.

Вже через рік Указом Президента України «Про Міжвідомчу комісію з питань інформаційної політики та інформаційної без­пеки при Раді національної безпеки і оборони України» від 22 січня 2002 року було затверджено Положення про Міжвідомчу комісію з питань інформаційної політики та інформаційної без­пеки при Раді національної безпеки і оборони України.

У даному Положенні зазначається, що зазначена Міжвідом­ча комісія є консультативно-дорадчим органом, на яку поклада­ються такі завдання, як:

1. Аналіз стану можливих загроз національній безпеці Украї­ни в інформаційній сфері та узагальнення міжнародного досвіду щодо формування та реалізації інформаційної політики;

2. Аналіз здійснення галузевих програм і виконання заходів, пов'язаних із реалізацією міністерствами та іншими централь­ними органами виконавчої влади державної політики в інформа­ційній сфері;

3. Розроблення і внесення Президентові України та Раді на­ціональної безпеки і оборони України пропозицій щодо:

- визначення національних інтересів України в інформацій­ній сфері, концептуальних підходів до формування державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки держави;

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

- здійснення системних заходів, спрямованих на вдоскона­лення інформаційної політики України, реалізацію державної стратегії розвитку і захисту національного інформаційного про­стору та входження України у світовий інформаційний простір;

- удосконалення системи правового та наукового забезпечен­ня інформаційної безпеки України;

- розвитку інформаційної інфраструктури держави, зокрема з питань модернізації її матеріально-технічної бази та належно­го фінансового забезпечення;

- організації та порядку міжвідомчої взаємодії міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері забезпе­чення інформаційної безпеки;

- удосконалення системи оперативного інформаційно-аналі­тичного забезпечення Президента України (в тому числі альтер­нативною інформацією) у сфері національної безпеки і оборони.

Висновки

Державна інформаційна політика - діяльність держави в ін­формаційній сфері, спрямована на задоволення інформаційних потреб людини і громадянина через формування відкритого ін­формаційного суспільства на основі розвитку єдиного інформа­ційного простору, цілісної держави та його інтеграції у світовий інформаційний простір з урахуванням національних особливос­тей і інтересів при забезпеченні інформаційної безпеки на внут­рішньодержавному та міжнародному рівнях.

Інформаційна безпека виступає інструментарієм для втілення інформаційної політики, відтак державна політика інформацій­ної безпеки є складовим компонентом інформаційної політики держави.

Визначення основних напрямів даної політики є важливим завданням з урахуванням необхідності вироблення чітких мето­дологічних підходів до формування системи забезпечення інфор­маційної безпеки. Структура даної системи є опосередкованою

В.А.ЛІПКАН.Ю. С. МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ напрями державної політики інформаційної безпеки. Відтак, детермінантою і корелянтою даної системи виступає держав­на інформаційна політика, а не загрози інформаційній безпеці, прагнення певним чином монополізувати окремі сектори інфор­маційної безпеки, політичні примхи мінливої влади.