З іншими правами та свободами людини

2. Таємниця листування, телефонних переговорів, телеграф­ної й іншої кореспонденції (ст. 31: «...винятки можуть бути вста­новлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інфор­мацію неможливо»);

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
______________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

3. Право громадянина не зазнавати втручання в його осо­бисте та сімейне життя, шляхом збирання, зберігання, вико ристання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах та організаціях із відо мостями про себе (ст. 32: це відноситься до відомостей, що «не є державною або іншою захищеною законом таємницею»);

4. Право громадянина направляти індивідуальні або колек­тивні письмові звернення або особисто звертатися в органи де­ржавної влади, органи місцевого самоврядування та до посадо вих і службових осіб цих органів (ст. 40);

5. Право кожного громадянина на сприятливе навколишнє середовище, достовірну інформацію про її стан (ст. 50: «...така інформація ніким не може бути засекречена»);

6. Право кожного на свободу творчості і право доступу до культурних цінностей (ст. 54: результати інтелектуальної, творчої діяльності громадянина «ніхто не може використовува­ти або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановле­ними законом»);

7. Право кожного громадянина на одержання кваліфікованої правової допомоги (ст. 59: «...у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно»).

Деякі конституційні положення, також мають відношення до інформаційних прав і свобод.

Так, за статтями 21, 24 усі люди є вільні і рівні у своєму праві на інформацію, яке є невідчужуваним та непорушним і не зале­жить від раси, кольору шкіри, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження тощо.

Без отримання необхідної інформації, вільного її використан­ня людина не змогла б розвивати свою особистість (ст. 23).

Право на інформацію пов'язане з правом на свободу світогля­ду і віросповідання, яке включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність (ст. 35).

Реалізація права на освіту (ст. 53) неможлива без вільного інформаційного обміну між людьми. Процес навчання означає, перш за все, пошук і отримання необхідної інформації.

Ст. 34 Конституції можна також розглядати як певний роз­виток і конкретизацію положення ч. З ст. 15, що забороняє здійснення в Україні цензури, тобто обмежувальних заходів щодо здійснення свободи слова в засобах масової інформації. Вона гарантує духовну і творчу свободу, не обмежену ніякою обов.'язковою ідеологією. Положення статті гарантують доступ до засобів масової інформації політичним партіям і рухам, гро­мадським організаціям, профспілкам, кожній окремій людині. Ніхто не може бути примушений до зміни чи висловлювання своїх поглядів і переконань.

Зрозуміло, що Конституція України закріплює основний зміст прав і свобод в інформаційній сфері, але їх конкретиза­ція відображається в ряді інших нормативно-правових актах, а саме таких як: Закон У РСР «Про мови в Українській РСР» від 28.10.1989 p., Закон України «Про науково-технічну інфор­мацію» від 25.06.1993 p., Закон України «Про інформаційні агентства» від 28.02.1995 p., Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» від 04.02.1998 p., За­кон України «Про захист інформації в автоматизованих систе­мах» від 05.07.1994 р., Указ Президента «Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності ЗМІ, дальшого утвердження свободи слова в Україні» від 9.12.2000 р., Указ Президента «Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою» від 16.09.1998 p., Розпорядження Президента «Про додаткові заходи поліпшення інформаційної діяльності» від 5.10.1998 р. тощо.

Великого значення мають Рішення Конституційного Суду України (КСУ) у справі про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
_________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

(справа про поширення відомостей) від 10 квітня 2003 p., Рішен­ня КСУ у справі щодо офіційного тлумачення ст. З, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» та ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» (справа К.Г.Устименка) від ЗО жовтня 1997 р. та Цивільний кодекс України.

Як зазначають дослідники даної проблематики конституцій­не закріплення права на інформацію ще не робить зрозумілим механізм його реалізації. Це стосується, наприклад, надання відповідної інформації державними органами і органами місце­вого самоврядування за запитами громадян. Крім розробки чіт­кого та прозорого механізму здійснення права на доступ до різ­ного роду інформації, її отримання, поширення, використання тощо, необхідно також внести зміни до чинного законодавства у зв'язку з дуже бурхливим розвитком сучасних інформаційних технологій та мереж, зокрема Інтернет, зробити ревізію застарі­лих законодавчих визначень і понять, приділити серйозну увагу узгодженню національного законодавства з міжнародними нор­мами і стандартами в інформаційній галузі».