Правове забезпечення реалізації права на інформацію

Доволі дискусійним з точки зору забезпечення інформаційної безпеки України є Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної ме­режі Internet і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» від 31 липня 2000 року.

З одного боку, цей Указ закріпив, що з метою розвитку на­ціональної складової глобальної інформаційної мережі Internet, забезпечення широкого доступу громадян до цієї мережі, ефек­тивного використання її можливостей для розвитку вітчизняної науки, освіти, культури, підприємницької діяльності, зміцнен­ня міжнародних зв'язків, належного інформаційного забезпе­чення для здійснення органами державної влади та органами

В. А. ЛІПКАН, Ю. Є.МАКСИМЕНКО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ місцевого самоврядування своїх повноважень, повнішого за­доволення потреб міжнародного співтовариства в об'єктивній, комплексній інформації щодо різних сфер суспільного життя в Україні, а також вирішення інших завдань, визначених в Пос­ланні Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у XXI сторіччя. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 - 2004 роки», необхідно встановити, що роз­виток національної складової глобальної інформаційної мережі Internet, забезпечення широкого доступу до цієї мережі грома­дян та юридичних осіб усіх форм власності в Україні, належне представлення в ній національних інформаційних ресурсів є одним з пріоритетних напрямів державної політики в сфері ін­форматизації, задоволення конституційних прав громадян на інформацію, побудови відкритого демократичного суспільства, розвитку підприємництва.

У зв'язку з чим, основними завданнями розвитку національ­ної складової мережі Internet і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні визначено:

1) створення у найкоротші строки належних економічних, правових, технічних та інших умов для забезпечення широкого доступу громадян, навчальних закладів, наукових та інших ус­танов і організацій усіх форм власності, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, суб'єктів підприємниць­кої діяльності до мережі Інтернет;

2) розширення і вдосконалення подання у мережі Internet об'єктивної політичної, економічної, правової, екологічної, на­уково-технічної, культурної та іншої інформації про Україну, зокрема тієї, що формується в органах державної влади та орга­нах місцевого самоврядування, навчальних закладах, наукових установах та організаціях, архівах, а також бібліотеках, музеях, інших закладах культури, розширення можливостей для досту­пу в установленому порядку до інших національних інформа­ційних ресурсів, постійне вдосконалення способів подання такої інформації;

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

3) забезпечення конституційних прав людини і громадяни­на на вільне збирання, зберігання, використання та поширення інформації, свободу думки і слова, вільне вираження своїх пог­лядів і переконань;

4) забезпечення державної підтримки розвитку інфраструк­тури, надання інформаційних послуг через мережу Інтернет; створення умов для розвитку підприємницької діяльності та конкуренції у галузі використання каналів електронного зв'язку, створення можливостей для задоволення на пільгових умовах потреб у зазначених послугах навчальних закладів, наукових установ та організацій, громадських організацій, а також бібліотек, музеїв, інших закладів культури, закладів охорони здоров'я, включаючи розташовані у сільській місце­вості;

5) розвиток та впровадження сучасних комп'ютерних інфор­маційних технологій у системі державного управління, фінан­совій сфері, підприємницькій діяльності, освіті, наданні медич­ної та правової допомоги тощо;

6) вирішення завдань щодо гарантування інформаційної без­пеки держави, недопущення поширення інформації, розповсюд­ження якої заборонено відповідно до законодавства;

7) вдосконалення правового регулювання діяльності суб'єктів інформаційних відносин, виробництва, використання, поширен­ня та зберігання електронної інформаційної продукції, захист прав на інтелектуальну власність, посилення відповідальності за порушення встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів усіх форм власності, за навмисне поши­рення комп'ютерних вірусів;

8) забезпечення вступу України до відповідних міжнародних організацій, що займаються питаннями розвитку телекомуніка­ційних систем; захист прав на інформацію; протидія поширенню інформації, яка завдає шкоди людині і громадянину, суспільс­тву і державі; внесення в установленому порядку відповідних пропозицій; сприяння залученню коштів міжнародної технічної

В. А. ЛІПКАН, К). Є.МАКСИМ EH КО, В. М. ЖЕЛІХОВСЬКИИ допомоги, використання можливостей міжнародних програм для розвитку в Україні мережі Internet.

З іншого боку, на основі вже згадуваного Указу Президента створено Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ, який повинен контролювати увесь обіг інформації в органах державної влади, організаціях, на під­приємствах, незалежно від форм власності, що використовують мережі передачі даних, зокрема Інтернет, тим самим, порушу­ючи основні права і свободи людини в інформаційній сфері, за­кріплені Конституцією. Дещо виправило ситуацію виведення даного департаменту зі складу СБУ у 2006 році.

Слід зазначити, що деякі з існуючих нормативних актів су­перечать один одному чи взагалі застаріли, внаслідок чого по­части виникають колізії. Відсутність чітких демократичних правових засад, неточність, а часом відсутність офіційного виз­начення широковживаних термінів у цій галузі гальмує її розви­ток в цілому, що саме по собі є загрозою національним інтересам в інформаційній сфері.

Висновки

1. За умови, коли основні інформаційні права та свободи лю­дини і громадянина закріплені у всіх перерахованих документах і однакові за своїм змістом, то підстави їх можливого обмеження і прямі обмеження, що визначені там же, найчастіше не збіга­ються між собою.

2. Керуючись принципом пріоритету норм міжнародного пра­ва над національним законодавством, варто підготувати уніфі­кований перелік засад для обмежень і випадків прямого обме­ження прав і свобод із наступним внесенням змін у Конституцію України і міжнародні акти.

3. В усіх розглянутих документах прямо вказується, що об­меження інформаційних прав і свобод можуть бути встановлені тільки законом, причому не передбачається дозвільний принцип

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ
________________________________ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

реалізації зазначених прав і свобод, коли основні інформаційні права і свободи можна буде реалізовувати тільки у встановлених чиновниками випадках. Усі підстави для обмежень можна зво­дити до трьох груп: для захисту інтересів особистості, забезпе­чення стабільності в суспільстві, а також в інтересах національ­ної безпеки.

Ключові терміни та поняття право на інформацію, інформаційні права та свободи, пра­ва і свободи в інформаційній сфері, структура права на ін­формацію, одержання, використання, поширення, зберігання інформації, режим доступу до інформації, конфіденційна ін­формація, таємна інформація, комерційна таємниця