Розділ I. Теоретичні засади проблеми диригування духовим оркестром

Вступ

Актуальність дослідження. Духова музика отримала в нашій країні широке розповсюдження. Вона звучить по радіо, телебаченню, з концертних майданчиків міст і сіл.

Професія диригента виникла порівняно у XIX ст. Щоправда, постать людини, що виконувала схожі обов'язки, існувала вже із часів середньовіччя. У ті часи музика в основному була духовною і лунала у церквах. Диригентської палички не було, використовували все, що потрапляло під руку, зокрема, складені у трубочку папери. Паперовою трубочкою хормейстер відбивав ритм і це була його головним завданням. Інструментальні ансамблі цілком обходилися без спеціальної людини, роль диригента виконувала перша скрипка, інші музиканти грали за ним. Часто роль ведучого виконував клавесіоніст.

З часів середньовіччя ремесло диригента зміцніло й обросло безліччю деталей. Диригент став обличчям оркестру і його душею. Диригент вибирає репертуар, задає настрій і тон, диригент не переписує, але заново інтерпретує той або інший твір. Словом, це стовп, без якого вже неможливо уявити собі жоден професійний оркестр.

Диригент – професія штучна, ексклюзивна, якій навчити практично неможливо. Диригентом треба народитися. До цієї професії йдуть роками, і навряд чи ви знайдете вакансію диригента у кадрових агентствах.

Головне завдання диригента – захопити музикантів, повести за собою. Оркестр - це команда. А в команді повинен бути лідер, який візьме на себе усю відповідальність.

Перш ніж встати за диригентський пульт, необхідно здобути спеціальну освіту. Починається вона з музичної школи - це перший і обов'язковий етап. Потім можна вступати в середній спеціальний учбовий заклад - музичне училище або у вище - академію або консерваторію. Диригентів готують військові консерваторії і музично-педагогічні інститути.

На основі вище сказаного, була обрана тема дипломного дослідження: “Практична робота диригента та його вплив на втілення виконавської моделі твору”.

Об’єкт дослідження – диригент та духовий оркестр.

Предмет дослідження – практична робота диригента та його вплив на втілення виконавської моделі твору.

Мета дослідження – полягає у визначенні особливостей практичної роботи диригента та його впливу на втілення виконавської моделі твору.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

аналіз різноманітної наукової літератури з проблеми дослідження;

обґрунтувати теоретичні засади проблеми диригування духовим оркестром;

проаналізувати організацію та методику роботи духового оркестру;

підвести підсумки дослідження.

З метою реалізації визначених завдань було використано комплекс методів дослідження:

• аналітичні – у вивченні мистецтвознавчої, культурологічної літератури, музейних та архівних описів, історичної та довідкової літератури;

• теоретичне моделювання – для узагальнення і систематизації різноманіття форм і снування диригентського виконавства;

• метод інтонаційного аналізу – у з’ясуванні жанрових та втильових особливостей творів духової музики;

• історичний – у відтворенні зміни “портретних” характеристик духової музики та диригентського виконання;

• культурологічний – при дослідженні специфічних рис у розвитку духової виконавської школи в Україні, порівняно з іншими.

Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані музикознавцями, істориками у навчальних курсах інструментознавства та при викладанні культурологічних дисциплін у вищих навчальних закладах культури і мистецтв.

Розділ I. Теоретичні засади проблеми диригування духовим оркестром.