Теорія малого льодовикового періоду

Теорія малого льодовикового періоду виступає одним з найбільш сильних аргументів на руках супротивників концепцій антропогенного глобального потепління і парникового ефекту. Вони стверджують, що сучасне потепління – це природний вихід з малого льодовикового періоду XIV-XIX століть, яке, можливо, приведе до відновлення температур малого кліматичного оптимуму X-XIII століть або навіть Атлантичного оптимуму. У зв'язку з цим, на їхню думку, немає нічого дивного, що на початку XXI століття середньорічні температури регулярно перевищують «кліматичну норму», адже самі «кліматичні норми» були написані під стандарти щодо холодного XIX століття. Критики цієї теорії вказують на неявно місткі в ній допущення про таку собі «природно рівноважну» температуру, до якої клімат нібито має тенденцію повертатися, в той час як з точки зору фізики динаміка рівноважної температури цілком визначається енергобалансі планети [6, 12].

Чому глобальне потепління іноді призводить до похолодання

Глобальне потепління зовсім не означає потепління скрізь і в будь-який час. Зокрема, в будь-якій місцевості може збільшитися середня температура літа і зменшитися середня температура зими, тобто клімат стане більш континентальним. Глобальне потепління можна виявити, тільки усереднивши температуру по всіх географічних локаціях і всіх сезонах. Згідно з однією з гіпотез, глобальне потепління призведе до зупинки або серйозного ослаблення Гольфстріму. Це викличе істотне падіння середньої температури в Європі (при цьому температура в інших регіонах підвищиться, але не обов'язково у всіх), так як Гольфстрім прогріває континент за рахунок перенесення теплої води з тропіків.

Відповідно до гіпотези кліматологів М. Юінга і У. Донна, в кріоері існує коливальний процес, в якому заледеніння (льодовиковий період) породжується потеплінням клімату, а дегляціація (вихід з льодовикового періоду) – похолоданням. Це пов'язано з тим, що в кайнозої, що є кріоерой, при відтаванні крижаних полярних шапок збільшується кількість опадів у високих широтах, що взимку призводить до локального підвищення альбедо. Надалі відбувається зниження температури глибинних районів континентів північної півкулі з подальшим утворенням льодовиків. При замерзанні крижаних полярних шапок льодовики в глибинних районах континентів північної півкулі, не отримуючи достатнього підживлення у вигляді опадів, починають відтавати.