Законодавчі вимоги до інвестиційної діяльності

Активи пенсійної каси повинні інвестуватись вик­лючно в інтересах учасників каси. Основні правила інвестування включають вимоги щодо диверсифіка­ції, співвідношення активів і пасивів, уникнення непотрібної конкуренції. Загальна вимога: інвестуван­ня можна здійснювати тільки на регульованих рин­ках (фондовий ринок, комп'ютерні системи торгівлі цінними паперами), встановлюються окремі обме­ження щодо емітентів та іноземного інвестування.

Встановлений перелік дозволених видів інвестицій. Постанова уряду формує групи інвестиційних еле­ментів, надає максимальні обмеження у вигляді за­гального розміру інвестованих коштів для кожної групи, встановлює правила для оцінки активів і роз­рахунку надходжень від інвестицій. Наприкінці 1998 року інвестиційний портфель обов'язкових пенсійних кас в Угорщині виглядав так:

• державні цінні папери 79%

• внески на банківських рахунках і готівка 11%

• акції 8%

• облігації 2%

• разом 100%

Тобто інвестиційний портфель є досить консерва­тивним, оскільки, з одного боку, існують законодав­чі вимоги щодо мінімальних гарантій прибутковості активів, а з іншого — нерозвинений фондовий ринок
та все ще високий інвестиційний ризик в Угорщині.

Угорська пенсійна система має низку багатосто­ронніх, головним чином побічних гарантій, які сто­суються правового регулювання питань управління активами пенсійних кас, умов фінансових операцій та суворого державного нагляду. Гарантія мінімаль­ного розміру надходжень є внутрішнім механізмом накопичення і розподілу у випадку зміни надход­жень від інвестиційної діяльності. З боку уряду га­рантії щодо інвестиційної діяльності не надаються. Уряд надає гарантії тільки щодо передбачених зо­бов'язань гарантійного фонду. Очікуваний середній розмір надходжень визначається за еталонним ін­дексом, а також існують очікуваний максимальний і мінімальний розмір надходжень.

Гарантійний фонд — це попередньо створений фонд, до якого пенсійні каси сплачують 0,3–0,5 від­сотки із внесків учасників фонду. Він також задо­вольняє претензії учасника фонду у випадку шах­райства чи некваліфікованих дій керуючих актива­ми.

Що ж до гарантії пенсійних виплат, то мінімаль­ний розмір пенсії для 2-го рівня встановлений тіль­ки для тих, хто перебуватиме у системі щонайменше 15 років. Мінімальна пенсія у такому випадку стано­вить 25 відсотків від солідарної пенсії 1-го рівня учасника фонду.

З 1998-го активи всіх приватних пенсійних кас (як обов'язкових та добровільних) стрімко зроста­ли: з 63,4 мільярдів форинтів у 1 кварталі до 131 мі­льярда форинтів (приблизно 560 мільйонів доларів США) наприкінці 2002 року, тобто удвічі.

Нагляд за діяльністю пенсійних кас. Іще до того, як в Угорщині з'явилися перші пенсійні каси добровільного 3-го рівня, уряд створив у 1993 році орган державного нагляду за діяльністю пенсійних кас. Ним є Державний орган нагляду за пенсійними ка­сами — самостійний адміністративний орган, підпорядкований Міністерству фінансів, так само, як і орган Державного страхового нагляду, але відрізняєть­ся від нього за банківською діяльністю та ринком капіталу, який підпорядкований безпосередньо уря­ду. Орган нагляду за пенсійними касами єдиний як для кас 2-го обов'язкового, так і 3-го добровільного рівнів.

На утримання органу нагляду каси сплачують 0,2 відсотки відрахування з внесків учасників пенсій­них кас.

Структура органу нагляду складається з відділів: юридично­го і ліцензування; інспекторського і обліку; нагляду за інвестиціями; системи виплат та актуарного; ко­ординаційного і кадрового; інфор­маційного і архівного.

До пенсійних кас обов'язкового рівня застосовується двоступене­вий порядок ліцензування, а саме: ліцензія на заснування і ліцензія на здійснення діяльності у повно­му обсязі, а також упродовж пів­року вона повинна виконати всі вимоги для їх отримання.

Правові норми до обліку та звіт­ності суворі і передбачають квар­тальну, річну та актуарну (у ви­падку страхової діяльності) звіт­ність пенсійних кас.

Каси зобов'язані надавати ін­формацію для широкого опри­люднення:

• дата початку роботи каси;

• імена і посади службових осіб фонду;

• балансовий звіт фонду;

• кількість учасників фонду;

• надходження від внесків та інших джерел;

• розподіл надходжень між резервними коштами;

• розмір прибутків, які надає каса;

• управлінські витрати каси;

• результати, отримані від інвестиційної діяль­ності;

• найменування довірителів фонду;

• штрафи, накладені органом нагляду;

• регрес Гарантійного фонду;

• усі інші основні показники, які забезпечують можливість порівняння з роботою інших фондів.

Існують також вимоги щодо правил оприлюднен­ня інформації. Зокрема пенсійні каси повинні публі­кувати спрощений варіант своїх річних звітів, які пройшли аудит. Каси оприлюднюють свої прибутки або збитки від інвестиційної діяльності і показники ефективності здійснених витрат. Результати інвес­тиційної діяльності вимірюються на основі надход­жень з урахуванням ринкової оцінки активів. Каси зобов'язані регулярно інформувати учасників про свою роботу та фінансовий стан, а також стан їх ра­хунків. Щонайменше щороку кожен учасник каси отримує звіт про свій особистий рахунок.

Брошури, буклети і об'яви, які готує каса, не по­винні містити перекручених даних та інформації. Будь-який опис результатів роботи каси повинен включати обачні і професійно обґрунтовані оцінки, особливо коли це стосується очікуваних прибутків. Якщо йдеться про минулі результати діяльності ка­си, тільки дані і факти, вказані в законодавчому акті, можуть бути оприлюдненні. Під час презентації результатів діяльності каси, зміни в офіційному індексі споживчих цін (індекс інфляції) за відповід­ний період також повинні бути вказані.

Потенційні недоліки угорської пенсійної системи:

• відсутність централізованої автоматизованої системи ведення персоніфікованого обліку внесків і заробітку всіх працівників не сприяє зміцненню фінансової ста­більності системи соціального страхування та має деякі негатив­ні сторони;

• запровадження обов'язкової накопичувальної системи за раху­нок зменшення надходжень кош­тів до системи соціального страху­вання спричинює великий дефі­цит державних фінансів, що при невмілому регулюванні може спричинити інфляцію та інші негативні наслідки;

• гарантування мінімальної ставки інвестиційно­го доходу спричиняє зростання адміністративних витрат і не дає жодних переваг учасникам у виборі пенсійних кас;

• скорочення адміністративних витрат у накопичу­вальній системі тісно пов'язані з правовим регулюванням переходу людей з однієї пенсійної каси в ін­шу, що створює можливість відкритих пенсійних кас.

Література

1. Bodie, Z. and Merton, R., «International pension swaps», Working Paper no. 02-01, Boston University Scho­ol of Management, Boston (2002).

2. Lindeman, D., Rutkowski, M. and Sluchynskyy, O. «The evolution of pension systems in Eastern Europe and Central Asia: opportunities, constraints, dilemmas and emerging practices», World Bank, Washington, D.C. 2000.

3. Palacios, R. and Rocha, R. «The Hungarian pension system in transition», Pension Reform Primer series, Social Protection Discussion Paper no. 9805, World Bank, Was­hington, D.C.1998.