Загальнообов'язкова накопичувальна система

Характерні риси добровільної пенсійної системи (3-й рівень).

• Добровільна пенсійна каса є неприбутковою юридичною особою, яка створюється на приватній
основі.

• Індивідуальні рахунки вкладників.

• Операції каси: збір, адміністрування, управлін­ня інвестиціями, виплата пенсій (ануїтету), однора­зові виплати при досягненні пенсійного віку.

• Призначення дипозитарію є обов'язковим.

• Регулювання здійснює Державний орган нагля­ду за приватними касами.

Концепція полягає у використанні вже існуючих фінансових інститутів (банків, компаній з управлін­ня активами, брокерів тощо) для заохочення їх до надання послуг пенсійним касам.

Україні, можливо, варто було б скористатися угор­ським досвідом попереднього запровадження недержавного пенсійного забезпечення третього рівня для випробування всього комплексу питань, пов'язаних із накопичувальною пенсійною систе­мою. Тим більше, що в нас уже функціонували схо­жі недержавні пенсійні фонди. Однак для цього пот­рібно створити надійну законодавчу, регулятивну та адміністративну структури цієї системи.

Загальнообов'язкова накопичувальна система

Другим рівнем системи соціального страхування є загальнообов'язкова накопичувальна система (запроваджена з січня 1998 року). Цей другий компо­нент є обов'язковим для осіб, які починають свою трудову діяльність. Особи, які вже працювали до січня 1998-го мають право зробити власний вибір — приєднатись до нової системи або залишитись у ста­рій. При цьому бажаючі перейти до нової системи повинні перебувати в ній не менше 15 років (тобто особи, які народилися після 1951 р.), оскільки саме такий термін необхідний для капіталізації внесків, щоб отримати адекватну пенсію. Таким чином у ста­рій солідарній системі не буде нових членів, і з ча­сом вона зникне. Для тих, хто «постраждав» від того, що не потрапив до нової пенсійної системи, пе­редбачена державна підтримка у вигляді: а) подат­кових пільг у випадку їх залучення до добровільних пенсійних кас (третій рівень), та б) додаткових внес­ків роботодавця у розмірі 6 відсотків зарплати.

Для населення були підготовлені та роздані варіан­ти актуарних розрахунків для прийняття рішення що­до вибору пенсійної системи. У 1998 році 1,3 мільйона осіб, що значно перевищувало прогноз, дали згоду стати членами цих пенсійних кас другого рівня.

Пенсійні каси 2-го рівня схожі до пенсійних кас 3-го рівня, але мають деякі відмінності:

• кількість членів пенсійної каси 2-го рівня — не менше 2 тис. осіб;

• надійний керівник та ефективна організаційна структура;

• законодавством встановлено перелік юридич­них осіб, які можуть засновувати пенсійні каси дру­гого рівня: роботодавці, професійні палати, органі­зації, які представляють інтереси як трудящих, так і працедавців тощо;

• засновник пенсійної каси може делегувати чле­нів до правління каси;

• резерв (статутний фонд) для «самостійної» ді­яльності 50 тис.дол. США.

Основне право застрахованих — обирати пенсійну касу, а також вільно переходити з однієї каси до ін­шої, де різні види ануїтетів та пенсій їх більше влаш­товують. Правила надання послуг приватні каси закріплюють у своїх статутах.

Для визначення розміру пенсії застосовується єдиний показник очікуваної тривалості життя при досягненні пенсійного віку для осіб обох статей, що, звичайно, призведе до перерозподілу частини внес­ків чоловіків на користь жінок.

Угорська законодавча структура забезпечує фі­зичне і юридичне розмежування активів учасників і активів засновників пенсійних кас. Структура га­рантує захист внесківта доходів на інвестиції від розкрадання та втрат при банкрутстві. Активи учас­ників повинні зберігатись на окремому банківсько­му рахунку, який не належить компанії з управління активами. Лише банк-депозитарій від імені членів пенсійної каси фізично володіє їхніми активами.