Етапи і методи науково-педагогічного дослідження

Науково-педагогічне дослідження – це систематичне цілеспрямоване вивчення педагогічних процесів і явищ за допомогою засобів і методів педагогічної науки.

Метою педагогічного дослідження є виявлення об’єктивних закономірностей навчання і виховання та застосування їх у навчально-виховній практиці.

До педагогічних досліджень ставляться певні вимоги: актуальності, цілісного вивчення педагогічного процесу чи явища і його розвитку; об’єктивності; комплексного використання методів; наукової новизни,; теоретичної і практичної значущості; вірогідності та ефективності результатів.

При здійсненні педагогічного дослідження слід мати на увазі особливості педагогічних процесів, тобто неоднозначність їх протікання (залежність від багатьох факторів, кожен з яких по своєму впливає на результат) та неповторність (неможливість повністю повторити умови)педагогічні дослідження повинні проводитися без найменшої шкоди для досліджуваних. Всякі експерименти, які не відповідають моральним та етичним нормам, заборонені.

При організації та проведенні науково-педагогічного дослідження необхідно дотримуватися певної послідовності дій (логіки).

Метод педагогічного дослідження – це шлях, спосіб вивчення педагогічних процесів і явищ, розв’язання науково-педагогічних проблем.

Методи педагогічного дослідження відповідно до їх призначення і пізна­вальних можливостей можна розділити на описові (методи збору даних) і пояснювальні (експериментальні ).

До методів збору даних належать: спосте­реження, вивчення документів і продуктів діяльності, опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування), тестування.

Спостереження - цілеспрямоване, планомірне сприймання і фіксування педагогічних явищ. Виділяють такі етапи спостереження: 1) визначення мети і завдань (для чого, з якою метою ведеться спостереження); 2) вибір об'єкта, предмета і ситуації (що спостерігати); 3) вибір способу спостереження, що якомога менше впливає на досліджуваний об'єкт і найбільше забезпечує збір необхідної інформації (як спостерігати); 4) вибір способів реєстрації резуль­татів спостереження (письмові записи, відеозапис, магнітофон тощо); 5) опрацювання та інтерпретація отриманої інформації.

Вивчення документів - інформації, зафіксованої в рукописному або друкованому тексті, на магнітній плівці, кіноплівці тощо. В умовах школи джерелом інформації можуть бути протоколи зборів, класні журнали, кален­дарні і поурочні плани вчителів, конспекти, стенограми уроків, навчальні і виховні програми, статути, навчальна література, розклади занять.

Цінний матеріал може дати вивчення продуктів діяльності учнів: письмо­вих, графічних, творчих і контрольних робіт, малюнків, креслень, зошитів, щоденників, записок учнів і т.д. Вони містять інформацію про індивідуаль­ність учня, рівень його умінь і навичок у тій чи іншій галузі.

Методи опитування забезпечують збір первинної інформації шляхом безпосередньої (бесіда, інтерв'ю) або опосередкованої (анкета) взаємодії дослідника з опитуваними (респондентами). Методи опитування належать до найбільш поширених у педагогіці. їх популярність зумовлена універсаль­ністю, економічністю, відносною легкістю проведення і обробки даних. Ос­новна проблема, яка виникає при їх застосуванні, - це забезпечення об'єктивності і надійності отриманих даних. Вірогідність отриманої інфор­мації залежить, з одного боку, від відвертості респондентів, з іншого - від їх здатності об’єктивно оцінювати вчинки людей, власні якості й якості інших людей.

Бесіди як різновид опитування являє собою вільний діалог між дослідни­ком і досліджуваним на певну тему. Якщо бесіда має регламентований хара­ктер і відбувається на основі завчасно складеного переліку запитань, то йдеться про інтерв’ю. Головна умова успішного проведення бесіди або інтерв’ю - це створення дружньої атмосфери, налагодження психологічного контакту з опитуваним. Тут велике значення має вступне слово і перші запи­тання, що повинні викликати в респондента довіру і бажання співпрацювати. Бесіда вимагає особливої гнучкості і чуйності, уміння слухати і водночас вести її в заданому напрямку, розуміти емоційний стан співрозмовника, фік­сувати зовнішні прояви (жести, міміку, пози).

Письмове опитування за допомогою попередньо складеного переліку за­питань називають анкетуванням. Воно має ряд переваг перед усним: дозво­ляє одночасно опитати значну кількість осіб; його результати легко підда­ються статистичній обробці. Складання анкети - це складний процес, що вимагає від дослідника професійної майстерності, чіткого розуміння мети дослідження. За формою питання анкети діляться на відкриті (вимагають самостійного формулювання відповіді в довільній формі) і закриті (містять перелік можливих варіантів відповіді), прямі і непрямі.

У педагогіці широко застосовується такий різновид анкетування, як соціометрія - метод психологічного дослідження міжособистісних стосунків у групі.

Тест - це стандартизований метод, що використається для вимірювання якостей і здібностей особистості. Залежно від сфери, що підлягає діагности­ці, розрізняють інтелектуальні тести, тести досягнень і спеціальних здібнос­тей, особистісні тести, тести інтересів, мотивів, установок, цінностей тощо. Найважливішими характеристиками тесту є надійність і валідність. Надій­ність - ступінь узгодженості результатів, одержуваних при багаторазовому застосуванні тестової методики. Надійний тест заслуговує довіри, дає стійкі, повторювані результати. Наприклад, тест художніх здібностей повинен оці­нювати людей однаково, скільки б раз його не повторювали, інакше він буде непридатний для дослідницьких цілей. На ненадійний тест впливає настрій піддослідного чи настрій дослідника, який оцінює результат. Валідність- показник точності, з якою методика вимірює ту якість, для вимірювання якої вона призначена. Якщо тест призначений для вимірювання рівня інтелекту, а насправді вимірює лише словниковий запас, то його не можна вважати валідним.

Педагогічний експеримент полягає у планомірній зміні умов педагогіч­ного процесу і реєстрації відповідних наслідків. Умову, яку експериментатор спеціально і планомірно змінює, щоб оцінити її вплив на той чи інший ас­пект педагогічного процесу, називають незалежною змінною. Аспект педа­гогічного процесу, який змінюється у відповідь на зміну незалежної змінної, називається залежною змінною. Якщо, наприклад, експериментально переві­ряється ефективність нового методу навчання, то сам цей метод є незалеж­ною змінною, а якість знань учнів - залежною.

Експеримент - це контрольоване педагогічне спостереження, з тією різ­ницею, що експериментатор спостерігає наслідки змін, які сам цілеспрямо­вано викликає у педагогічному процесі. Ще однією особливістю експериме­нту є тісний зв'язок з теорією - він не тільки спрямовується певною теоре­тичною гіпотезою, але саме його проведення стає можливим лише тоді, коли Дослідник має попередні уявлення про природу процесу, який вивчається, про чинники, що його детермінують. Педагогічний експеримент вимагає об­грунтування робочої гіпотези, складання детального плану її перевірки, точ­ної фіксації результатів, ретельного аналізу отриманих даних, формулюван­ня остаточних висновків.

В умовах експерименту піддослідних розділяють на експериментальну і контрольну групи. Ті, які піддаються певним спеціальним впливам (напри­клад, їх навчають за допомогою нового методу), належать до експеримента­льної групи. Члени контрольної групи не зазнають спеціальних впливів. Піс­ля цього обидві групи порівнюються, щоб визначити, чи справили експери­ментальні умови певний вплив на залежну змінну (наприклад, об'єм і рівень засвоєння знань). Якщо між експериментальною і контрольною групами спостерігаються достовірні відмінності у якості знань учнів, то їх можна по­яснити впливом незалежної змінної (нового методу навчання). Такий висно­вок можна зробити лише тоді, коли з самого початку в обох групах були за­безпечені однакові умови, крім тієї, що перевіряється.

Залежно від характеру експериментальної ситуації розрізняють природ­ний і лабораторний педагогічний експеримент. Природний здійснюється без порушення звичних умов навчально-виховного процесу. Найчастіше його використовують для перевірки нових навчальних планів і програм, підруч­ників і посібників, прийомів і методів навчання та виховання, форм навчаль­но-виховного процесу. Лабораторний експеримент проводиться в штучній, незвичній обстановці (наприклад, в лабораторії) і дозволяє точно фіксувати зміни у поведінці піддослідних. У педагогічних дослідженнях лабораторний експеримент застосовується рідко.

У педагогіці використовують також деякі математичні методи. Використовують їх для кількісного аналізу фактичного матеріалу, отриманого у процесі дослідження. Вони надають процесу дослідження чіткості, структурованості, раціональності, ефективності при опрацюванні великої кількості емпіричних даних. У педагогічних дослідженнях широко використовують такі їх види:

— метод реєстрування — виявлення певної якості в явищах та її кількості (наприклад, кількості запізнень на уроки);

— метод аранжування — класифікація даних у певній послідовності (спадання чи зростання показників), визначення місця в цьому ряду (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності тощо);

— метод моделювання — створення і дослідження моделей. Є засобом теоретичного дослідження психологічних явищ через уявне створення життєвих ситуацій, в яких може відбуватися діяльність людини, змодельованої системи. Допомагає пізнати закономірність поведінки людини у певних ситуаціях;

— статистичні методи — методи математичної статистики, що використовуються для опрацювання експериментальних даних з метою підвищення обґрунтованості висновків. У педагогіці та психології вони представлені: а) описовою статистикою (табулювання, графічний вираз та кількісне оцінювання даних); б) теорією статистичного висновку (передбачення результатів за даними обстеження вибірок); в) теорією планування експериментів (виявлення та перевірка причинних зв'язків між змінними).

Завдяки математичним методам описують кількісні характеристики педагогічних явищ, визначають оптимальні умови управління процесом навчання і виховання. Ефективні тільки при масовому характері досліджуваних явищ, їх типовості, вимірюваності.