Педагогічна техніка – використання вчителем своїх психо-фізіологічних особливостей для розв’язання педагогічних завдань. (педагогічно доцільно впливати на особистість учня)

До педагогічної техніки вчителя, як компонента педагогічної майстерності, відносять сукупність наступних умінь і навиків:

1) вибір правильного стилю і тону спілкування;

2) управління увагою;

3) відчуття темпу;

4) розвиток культури мови вчителя (володіння словом, правильна дикція, правильне дихання, міміка, жести);

5) управління своїм тілом, зняття м'язової напруги в ході освітнього процесу;

6) регулювання свого психічного стану (уміння викликати «за замовленням» відчуття здивування, радості, гніву і т.п.);

7) володіння технікою інтонації для виразу різних відчуттів;

8) уміння викликати прихильність до себе співбесідника;

9) уміння образно передавати інформацію;

10) акторсько-режисерські уміння.

Умовно педагогічну техніку поділяють на вербальну (уміння й навички пов’язані із мовленням) та невербальну (використання тіла, очей, жестів тощо).

Для успішного здійснення діяльності важливо, щоб вчитель досконало володів хоч би одним з великої групи прикладних умінь: художніх (спів, малювання, гра на музичних інструментах), організаторських (масовик-витівник, тренер якого-небудь виду спорту, турист-інструктор, керівник кружка і ін.).

Розвитку та формуванню умінь, які лежать в основі теоретично і практичної готовності і педагогічної компетентності взагалі сприяє наявність у вчителя педагогічних здібностей (психофізіологічні особливості людини, які дозволяють швидко оволодіти високим рівнем педагогічної діяльності і одержувати від неї задоволення), які забезпечують ефективність педагогічної діяльності:

- організаторських;

- комунікативних (спілкуватися, вести діалог);

- дидактичних (доступно пояснювати);

- перцептивних (відчувати внутрішній світ людей);

- творчих (здатності до прийняття неординарних рішень);

- оптимізм (здатності бачити і вірити в позитивне у людях);

- мовних (яскраво, образно, зрозуміло доносити інформацію);

- прогностичних (педагогічна інтуїція);

- конструктивних (винахідливість, точне і швидке орієнтування в певній педагогічній

ситуації);

- динамічних (впливати словом: переконувати і навіювати).

Поняття про педагогічну культуру. Термін культура (лат.cultura) означає сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених усіма видами перетворюючої діяльності людини і суспільства. Сама людина формується в процесі власної діяльності як культурно-історична істота, що засвоює мову, прилучається до традицій і цінностей, що існують у суспільстві, оволодіває властивими для конкретного суспільства і його культури прийомами і навичками діяльності. Людина, отже, є продуктом загальнолюдської культури, її представником і носієм.

У широкому розумінні культура це є концентрований досвід попередніх поколінь, що дає можливість кожному індивіду засвоїти цей досвід і брати участь у його нагромадженні. Школа є соціальним інститутом адресної і цілеспрямованої передачі такого досвіду.

Педагогічна культура – це інтегральна якість особистості вчителя, що проектує його загальну культуру у професійній діяльності. Педагогічна культура є частиною загальнолюдської культури. Педагогічна культура – це мірило й спосіб набуття культуротворчого досвіду людства та розвиток його професійною діяльністю педагога. Вона є синтезом високого професіоналізму та особистісних якостей учителя.

Поняття „педагогічна культура” слід відрізняти від понять „культура вчителя” та „культурність учителя”. Культура вчителя – це особлива властивість цілісного соціально-історичного явища, культурність – міра виявлення цієї якості у навчально-виховному процесі.

Педагогічна культура вчителя є системним утворенням. Її головними структурними компонентами є: педагогічні цінності, педагогічні знання, теорії, концепції, накопичений педагогічний досвід, професійні етичні норми, а також способи творчої педагогічної діяльності, які слугують соціалізації особистості в конкретних історичних умовах.

Показниками високого рівня сформованості педагогічної культури доцільно вважати:

- гуманістичну спрямованість особистості педагога;

- психолого-педагогічну ерудицію і компетентність та розвинуте педагогічне мислення;

- освіченість у галузі предмета, який викладає вчитель, і володіння педагогічними технологіями;

- досвід творчої діяльності, уміння обґрунтувати власну педагогічну діяльність як систему (дидактичну, виховну, методичну);

- гармонію високорозвинутих інтелектуальних і моральних якостей;

- культуру професійної поведінки (педагогічного спілкування, мови, зовнішнього вигляду);

- постійне самовдосконалення.

Формування педагогічної культури передбачає психолого-педагогічну, загальнокультурну, предметну підготовку.

Педагогічна культура вчителя виявляється у його професійній поведінці. Так, учителеві з високим рівнем педагогічної культури властиві теоретичне обґрунтування власної педагогічної позиції, системність педагогічної діяльності, творення, гнучкість і варіативність у прийнятті рішень. Такий педагог має індивідуальний стиль. Він не лише зберігає і відтворює духовні цінності освіти й виховання, а й сам розробляє їх у вигляді нових методик, технологій, виховних та освітніх систем. І навпаки, в учителя з низьким рівнем професійної культури виявляється невпевненість, нестійкість власної педагогічної позиції, безсистемність, непослідовність, неготовність вирішувати педагогічні проблеми.є