Квітня 1986 року сталася трагедія не лише на Чорнобильській АЕС, а у її місті-супутнику. Прип'ять з міста майбутнього перетворилося на місто-привид

Прип'ять – маленьке містечко неподалік Києва та лише у двох кілометрах від Чорнобильської АЕС. Саме завдяки останній і виникла потреба у його побудові в далекому 1970 році. Але вже за 16 років трагедія на ЧАЕС погубила це місто.

Почали Прип'ять зводити одночасно з будівництвом електростанції. Спершу це було селище та його населення складали здебільшого будівельники, проте вже в 1979-му воно перетворилося на справжній атомоград і планувалося, що невдовзі стане важливим перевалочним пунктом, що стоїть на перехресті важливих водних, залізничних і дорожніх артерій. Передбачалося, що це буде місто майбутнього.
До трагедії Прип'ять була чи не наймолодшою у складі колишнього СРСР: і за середнім віком населення, яке здебільшого становила молодь, і за своїм власним – 16 років. Вона розбудовувалася та розвивалася. До прикладу, Парк культури, який зі своїм чортовим колесом, став химерним символом сучасної Прип'яті, повинні були відкрити 1 травня 1986 року. Також у цей час будували кінотеатр "Прометей", будинок культури "Енергетик", готель "Полісся" та різноманітні торгові центри.
Проживали тут близько 48 тисяч осіб і щодня приріст населення збільшувався: як за рахунок новонароджених (близько 800 щорічно), так і за рахунок новоприбулих (500-600). Передбачалося, що у місті після повного введення в експлуатацію ЧАЕС буде жити 75-78 тисяч осіб.

Проте, все перекреслила катастрофа на станції, що сталася уночі проти суботи, 26 квітня – в день, коли місто вже відпочивало після важкого робочого тижня та готувалося до різноманітних урочистих заходів, в тому числі і пов'язаних з травневими святами, які гучно відзначали в СРСР.

Тодішня влада довго мовчала про катастрофу, тому більшість жителів навіть і не здогадувалися, що щось сталося. Та й, як вони сьогодні говорять, радіацію не відчуєш, вона не має запаху. Багато хто думав, що на станції сталася звичайнісінька пожежа, тому жодних серйозних наслідків не буде і її швидко ліквідують. Відтак, "роззяви" та діти бігли на міст, що стоїть біля в'їзду до міста, щоб подивитися на палаючий реактор, який добре звідси проглядався – потім стало відомо, що саме тут була найбільша доза радіації (500-600 рентген на годину). Опісля це місце нарекли "мостом смерті", оскільки більшість тих, хто тут перебував, у підсумку померли від променевої хвороби.

Евакуація Прип'яті розпочалася лише 27 квітня. Упродовж дня містом кілька разів лунало сумнозвісне повідомлення про тривогу, а вже о 14:00 за жителями під'їхали жовті автобуси, яких загалом налічувалося 1225 машин, та два дизельні потяги. Також можна було користуватися власним транспортом. За три години у місті практично нікого вже не залишилося.
Евакуація Прип'яті розпочалася лише 27 квітня. Упродовж дня містом кілька разів лунало сумнозвісне повідомлення про тривогу, а вже о 14:00 за жителями під'їхали жовті автобуси, яких загалом налічувалося 1225 машин, та два дизельні потяги. Також можна було користуватися власним транспортом. За три години у місті практично нікого вже не залишилося.

 

Стаття 8

 

Удар потеплінням: Україна однією з найперших витримує наслідки глобальної зміни клімату

 

Сонячний удар: як український клімат перетворюється на суміш пустелі й тропіків

Український клімат із колишнього помірного перетворюється на суміш пустелі й тропіків.

Різко зросла кількість ураганів найвищої категорії в США, а в Україні стали вже звичними тропічні зливи в Дніпрі, Харкові та інших містах. Влітку може випасти град і сніг, а колись лише бачені по телевізору смерчі стали відомими гостями на Полтавщині, Кіровоградщині на решті регіонів. Місячні норми опадів майже не змінилися, але якщо раніше це були невеликі дощі протягом тривалого часу, то тепер нерідко тривала посуха змінюється потужною зливою, котра стає лихом для міського господарства.

Фахівці пояснюють, що глобальне потепління вже відчуває кожен – планета повертає борг недбалого ставлення до неї. Людство змінює клімат у 170 разів швидше, ніж на це здатна природа, і відповідальність за це колективна. Кліматолог Тетяна Адаменко каже, що за останнє сторіччя завдяки викидам і парниковому ефекту Земля розігрілася більше, ніж на градус – і цього виявилось достатньо, щоб планету почало лихоманити. В Україні ж температура піднялась ще сильніше, а стихійних явищ цього року сталося вдвічі більше, ніж минулого.

Букові ліси – єдина українська принада, яка потрапила до переліку природної спадщини ЮНЕСКО. Люди не торкаються жодної гілочки – усе контролює природа. Однак зими видаються теплими та малосніжними, насіння бука просто не проростає, а часті буревії руйнують навіть те, що встигло зрости. «В Росії та Білорусі бук не росте», - розповідає еколог Галина Стрямець і пояснює, що кілька теплих зим поспіль можуть просто знищити шанси на природне оновлення букового лісу. За цим потягнеться цілий ланцюг птахів, які харчуються буковими горішками, та пов’язані вже з ними зміни, бо в природі все дуже взаємопов’язано.

Низка змін – і українські міста вже регулярно потерпають від аномальних раніше злив. До прикладу, на Одесу у вересні за один день вилилися три місячних норми води – справжня тропічна негода, до якої комунальна інфраструктура просто не готова. Муніципалітети вже почали промивати зливні каналізації та закуповувати обладнання для запобігання повеням. Але самих чистих ливнівок недостатньо, адже проблеми українських міст глибші – більшість підземних колекторів, які утримують дощову воду, іще радянські, тож розраховані саме на помірний клімат. У тому ж Дніпрі їх кількість необхідно збільшувати втричі, оскільки з кожним роком стихійних явищ в Україні тільки більшатиме.

Олександра Мітіна

 

Стаття 9

 

Країна катастроф

 

Гостра, критична, катастрофічна – діагноз екологічній ситуації України давно поставлений. Новина про жовтневу пожежу на складі отрутохімікатів на станції «Відрадне» неподалік Джанкоя в Криму пройшла майже не поміченою за куди галасливішими перипетіями: скандалом із педофілами й наступом епідемії грипу. На хімічній базі «Райагрохіму» зберігали 400 т непридатних до використання в сільському господарстві пестицидів, з яких згоріло близько 20 т хімікатів, які містять магній. За попередньою версією – через самозаймання. Подібне може статися будь-якої хвилини майже в кожному районі України. І стається, варто передивитися хоча б зведення МНС за останній час.

Пестицидна спадщина

Наприкінці серпня пестициди горіли поблизу села Новогригорівка (Запорізької обл.). Склад чималенький – приблизно 120 т. У лютому палали околиці села Катеринівка (Харківщина) – добрива зайнялися внаслідок хімічної реакції на воду, що просочилася крізь дірявий дах складу. Отрутохімікати на Луганщині торік горіли майже три тижні. З жахом згадують події дворічної давнини мешканці одеського селища Затишшя. Склад, до якого за радянських часів звозили пестициди з усієї області, вибухнув внаслідок розгерметизації контейнерів.

За офіційними даними, отрутохімікатів не придатних для використання в сільському господарстві в Україні налічується близько 22 тис. т. Проте, коли справа доходить до вивезення з метою утилізації, виявляється, що пестицидів набагато більше, ніж зазначено в офіційних звітах. Точну кількість несанкціонованих звалищ не може назвати ніхто. Пестициди часто зберігають у неналежному стані, без охорони. Іншими словами – вони потрапляють спочатку в ґрунт, потім у продукти харчування і врешті-решт у наші організми, в яких і накопичуються. Отруйна спадщина радянських часів дісталася кожній українській області.

Наприклад, нещодавно з Буковини вивезли до Польщі на утилізацію 20-тонну партію пестицидів. За офіційною інформацією, на кінець 2008 року на території Чернівецької області залишалася найменша порівняно з іншими регіонами кількість отрутохімікатів – 14,550 т. Уже під час підготовки до транспортування виявилося, що тонн насправді 20. Проте й це далеко не все: невдовзі після їх вивезення в Сторожинецьому районі області виявили ще 500 кг пестицидів. Екологи твердять, насправді кількість непридатних для використання отрутохімікатів як мінімум удвічі більша від офіційної.

В Україні пестициди утилізують лише на одному спеціалізованому підприємстві – ТОВ «Елга» в місті Шостці Сумської області. Технологічна установка на підприємстві знищує їх методом багатоконтурного низькотемпературного піролізу (процес термічного розкладання органічних сполук без доступу кисню, який здійснюється за температури 450–600°С). Діяльність підприємства, принаймні за офіційними даними, відповідає санітарним нормам.

Мелітопольський завод «Продмаш» подавав проект впровадження у виробництво мобільного комплексу, який знищує пестициди не придатні для використання. Згідно з інвестиційним планом він мав би окупитися за 1,7 року, натомість уже 3 роки триває процес отримання ліцензії. Поки що державі вигідніше утилізувати отрутохімікати за кордоном: приміром знешкодження отрутохімікатів у Гамбурзі коштує 14 тис. грн за тонну, водночас у Шостці – близько 18 тис. грн за тонну.

Тотальне звалище

Фактично на межу екологічної катастрофи Україну поставило радянське господарювання – надмірна індустріалізація й пестицидна обробка землі. Українська безгосподарність проблеми поглибила. Проте отрутохімікати не придатні для використання - не найстрашніше, що дісталося нам у спадщину від СРСР.

Атомна промисловість теж становить постійну небезпеку, позаяк аварії час від часу трапляються на всіх діючих атомних електростанціях. На Рівненській АЕС для ремонту відключали другий і четвертий енергоблоки, фіксували витік рідини з системи охолодження. Під час випробування третього енергоблоку в вересні спрацювала система безпеки. Через аварію вже відключали енергоблок Південноукраїн­ської АЕС, генератор 2-го блоку Хмельницької АЕС теж виходив із ладу.

Відпрацьоване на атомних станціях паливо Україна, згідно з міжнародними домовленостями, відправляє на дез­активацію до Росії. Після 2012 року перероблені відходи почнуть повертати в Україну, тож захороняти їх доведеться на власній території. Могильники радіоактивних відходів розкидано по всій країні. Окрім атомних станцій їх продукує понад 8 тис. підприємств, не тільки промислових, а й медичних. Майже півсторіччя звозили їх і до столиці. В селищі Пирогове неподалік від Музею національної архітектури та побуту є спецкомбінат «Родон», на території якого розташовані сховища з відходами. Політики відреагували на протести громадськості, занепокоєної близькістю могильника до мегаполіса, тож за сім років радіоактивні відходи з Пирогового перезахоронять у спец­сховищі в Чорнобильській зоні.

Але життя в Києві все одно сповнене екологічних небезпек. На території заводу «Захід», що в Академмістечку, зберігають контейнери з берилієм. На покинутому хімічному заводі «Радикал» на Лісовому масиві й досі є ртуть і хімікати.

Шкодять довкіллю в Україні й гірничо-металургійні комбінати. Мільярди тонн піднятих на поверхню надр, шахти і штучні озера-відстійники плюндрують родючий ґрунт, а промислові викиди підприємств засівають його токсичними речовинами, забруднюючи також атмосферу.

Екологічні лиха роблять Україну непридатною або небезпечною для життя. Внаслідок чорнобильського радіаційного забруднення втрачено близько 5% території, ще 30% визнано такими, що мають несприятливі для проживання людей умови, в той час як екологічно чистими вважається лише 7% земель. Понад 160 тис. га зайнято несанкціонованими звалищами побутового сміття.

 

Подарунок від Європи

Інші колишні республіки Радянського Союзу так само зіткнулися з проблемою утилізації хімічної спадщини минулого. Зокрема, Казахстан вивозить на переробку до Німеччини відходи, що залишилися в країні після ліквідації радянських військових баз. Щоправда, після аварії казахського потяга з фосфором, яка сталася два роки тому на Львівщині, через українську територію їх більше не пропускають.

Європа ж залюбки, хоч і не безкоштовно, приймає відходи. Втім, лише ті, які здатна переробити. Всі інші сама намагається транспортувати до країн, що розвиваються. Нещодавно в ЄС ухвалили закони, які забороняють вивозити небезпечні речовини за межі Європи, якщо інша сторона не готова їх прийняти. Але отруту й далі везуть конт­рабандно. Успішно практикують «сміттєвий туризм» і США, які так і не ратифікували Базельської конвенції (міжнародного договору, що не дозволяє транспортувати залишки виробництва з розвинених країн до країн третього світу), законодавчо заборонивши вивозити тільки най­отрутніші речовини. З Північної Америки контейнери з відходами відправляють пе­реважно до Азії й Африки.

Східна Німеччина, яка нещодавно святкувала чергову річницю свого об’єднання з Західною, поряд із економічними боролася ще й зі значними екологічними проблемами, спричиненими наслідками соціалістичного господарювання. Німцям пощастило більше, ніж нам, – західні брати витратили чималі кошти, аби відновити екологічну рівновагу «нових» федеральних земель. Проте до об’єднання ФРН і сама залюбки транспортувала токсичні відходи у НДР. Тож до екологічних негараздів Сходу Західна Німеччина частково долучилась, отримавши їх у вигляді бумеранга.

Об’єктом ганебної практики стала й Україна, на територію якої Угорщина транспортувала премікс (хімічну суміш першого ступеня небезпеки, яка містить близько 35 видів отруйних речовин, таких як азбест, алюміній, мідь, нікель, свинець). Близько 1453 т подібної суміші начебто як сировину для виготовлення гальмівних колодок упродовж 1999–2005 років ввозила до Закарпаття угорська кампанія Eltex. Через східний кордон, ніби через тин, перекинули також 3 тис. т насиченої формальдегідом тирси й 6 тис. т концентрату білкових речовин. Ще одна угорська фірма переправила на Львівщину 25 тис. т гудронів – відходів нафтопереробки, до складу яких входять небезпечні для людини токсичні речовини та важкі метали, які не виводяться з організму.

Україні так і не вдалося домогтися від Угорщини реакції на міжнародне правопорушення, тож утилізувати «подарунок» довелося власним коштом. А оскільки грошей на екологічні проблеми в Україні виділяють мало, вистачило їх не на весь закарпатський премікс.

«Значна частина отрути й досі лежить просто в центрі села Велика Бакта, – розповідає Тижню Олександр Ворошилов, активіст соціально-екологічної громадської організації «Чистий берег». – На початку 2005 року новина нас шокувала, й ми сподівалися, що проблему вирішать за кілька місяців. Але далі почалися політичні спекуляції. До нас приїжджав кожен міністр МНС, багато політиків… Зрештою частину преміксу запакували в діжки, як ми пізніше з’ясували, з консервного заводу, котрі для хімікатів не призначені. Зараз вони зіржавіли, частину їх розікрали. Склади ніхто не охороняє. Ще частину зберігають у вагонах поблизу міста Берегового. Маю підозру, це списані вагони. Що буде з ними далі – ніхто не знає».

Мешкаючи в закарпатському Береговому, Олександр не може спокійно дивитися, як паплюжиться його рекреаційна батьківщина, що живе з туризму й виноробства: «За документами, було ввезено 4 тис. т преміксу, але офіційно нам показали лише півтори тисячі. Де решта – ми не знаємо. Окрім того, в Береговому планують відродити золоторудник, застосовуючи ціанідну технологію. Якщо це станеться, будемо другою Румунією, яка через постійні аварії забруднює Тису ціанідами».

Катастрофічну екологічну ситуацію в Україні не усвідомлено, адже вона ґрунтується на екологічній культурі кожної людини. Прості речі, як-то відмовитися від поліетиленового пакета в супермаркеті, до чого закликають на своїх екоконцертах нечисленні музичні гурти, або хоча б віддати перевагу дорожчому паперовому пакетові чи екоторбі, насправді виявляються зовсім не простими. Тим часом, проблеми захисту довкілля потребують негайного вирішення, бо бездіяльність у цьому випадку дорівнює злочину. Адже довго перебувати на критичній межі неможливо, колись доведеться опинитися за межею.

Інна Завгородня

 

Стаття 10

Україна екологічна

 

Зараз, коли Україна бореться за свою територіальну цілісність, жодна інша проблема не може стати для нас більш пріоритетною. Принаймні в найближчий час.

Війна і справді є головним викликом сьогодення. Проте було б помилкою вважати, що вона обмежується зоною АТО.

Ми боремося не лише із зовнішнім ворогом, а й зі застарілим радянським світоглядом, притаманним більшості українців. Таке світосприйняття характеризується зверненням до держави з будь-якої нагоди й фактичною неможливістю розв’язувати власні проблеми самостійно, у межах громадянського суспільства.

Саме цей радянський менталітет породжує нашу тотальну безініціативність, що шкодить усім сферам соціального життя, а передусім – екології.

Українці до проблем довкілля ставляться зовсім не так, як громадяни розвинених кран. У той час, як ми не можемо впоратися навіть з найпростішими екологічними питаннями, європейські й американські міста регулярно очолюють рейтинги найбільш екологічних міст світу (за доступністю й чистотою води, ретельністю прибирання сміття, станом каналізаційних мереж, рівнем забруднення повітря й транспортними негараздами).

З чим пов’язана така разюча різниця? Причин тут декілька. Найочевидніші – низька якість життя українців (у тій же Європі екологічні рухи набули поширення лише після досягнення країнами певного рівня економічного розвитку) та відсутність багатовікового досвіду відстоювання власних прав. Але чи не найголовнішим фактором є банальний брак екологічної культури й освіти серед населення.

Тому почати варто саме з «голови», тобто культурно-освітньої підготовки наших громадян. Екологічна освіта українців має стартувати з наймолодшого віку та тривати протягом усього життя.

Особливу увагу варто приділити рекламі екологічного способу життя. Наприклад, доречним було б розробити плакати креативного змісту типу «Кидайте сміття прямо сюди! Тут все одно брудно» чи «Не вимагай результату від збірної України, коли сам не можеш влучити в урну». Якщо пряма агітація щодо захисту довкілля зазвичай не діє, то така іронічна анти агітація може стати дуже ефективною. Вона здатна стимулювати українців замислитися про екологічні проблеми й посилити суспільну важливість питань охорони довкілля..

Та лише креативної реклами недостатньо. Вона передусім спрямована на трансформацію внутрішніх установок людей – а їх, як відомо, змінити важко. А екологічна реклама має призводити до більш конкретних наслідків – наприклад, залучення громадян до участі у відповідних акціях, збору коштів для їх проведення і т.д. Креативний підхід потрібен, але він має набути більш системних форм і знайти своє вираження, наприклад, у креативному екологічному русі.

Друге, про що варто сказати, – це власне проведення масових екологічних акцій. Вони корисні не лише для довкілля, а й для становлення екологічної свідомості громадян. Адже коли людина сама долучається до заходу з охорони довкілля, вона починає розуміти масштаби шкоди, яка завдається навколишньому середовищу. Пройшовши таку «школу», громадянин не лише ніколи не смітитиме на вулиці, але й закликатиме інших дбати про розбудову екологічно чистої України.

Існує дуже багато видів екологічних заходів, та найефективнішими є акції з роздільного збору відходів (вторинної сировини, небезпечних відходів та органіки), висаджування дерев (як у місті, так і в лісі), еко-уроки й майстер-класи. Окремо хотілося б наголосити на важливості волонтерського прибирання сміття. Щороку його кількість в Україні зростає на 5-7%. При цьому на переробку йде лише 10% усіх відходів, решта ж опиняється на офіційних чи неофіційних полігонах (смітниках).

Милуватися чистотою вулиць, звісно, бажає кожен. Проте далеко не всі готові їх прибирати. Хтось не може й навіть не намагається нічого робити – від таких важко чогось домогтися; хтось має безліч можливостей, але не хоче допомагати спільній справі; хтось бажає взяти участь, але не знає як. До кожного типу людей треба застосовувати власний підхід, щоб залучити для розв’язання екологічних проблем якомога більше однодумців.

Якщо ж у потенційного активіста просто немає вільного часу, але є фінансова можливість допомогти, необхідно надати йому змогу підтримати спільну справу. Та, на жаль, зараз у країні такі механізми відсутні. Звісно, в Україні є окремі екологічні організації, проте жодна з них поки що не змогла вийти на загальнодержавний рівень. А віддавати свої кошти чи час комусь невідомому, наші громадяни, очевидно, особливого бажання не мають.

Нам конче необхідний всенародний екологічний рух, що зможе об’єднати якомога більше людей, узяти на себе всі зобов’язання з покращення екологічної ситуації в країні. У ньому має брати участь кожен свідомий українець, адже в гарному стані довкілля зацікавлені абсолютно всі. Не має значення, чи підтримуєш ти певну громадську організацію, байдуже, які твої політичні погляди – праві чи ліві. Від поганої екології кожен страждає однаково. Тому ставитися до своєї батьківщини як до тимчасового притулку – недозволена розкіш, адже якщо ми продовжуватимемо в тому ж дусі, по собі залишимо лише декорації для зйомок пост апокаліптичних фільмів.

Почати потрібно з регіонів – об’єднати всі існуючі екологічні організації та активістів, розробити ефективні екологічні акції на основі найкращих практик та почати масштабну роботу.

Однією з найнебезпечніших помилок людини є ставка на одномоментну вигоду, що шкодить довкіллю. Передусім ми маємо дбати про майбутні покоління, що прийдуть нам на зміну вже завтра. Адже, як влучно кажуть американські індіанці, ми не отримали Землю в спадок від батьків – ми взяли її в борг у наших дітей.

На жаль, відновити втрачені природні багатства найімовірніше вже не вийде. Тому нам пощастить, якщо встигнемо врятувати бодай те, що від них залишилося. І з кожною хвилиною часу зостається все менше.

Ігор Бортник

 

За	Посилання
Кабінет міністрів України на своєму засіданні в середу, 15 листопада, затвердив стратегію реформування лісового господарства до 2022 року, в рамках якої планує створити службу лісових інспекторів, впровадити електронний обіг деревини для всіх постійних лісокористувачів та провести аерокосмічне фотографування.	https://zaxid.net/v_ukrayini_zyavitsya_sluzhba_lisovih_inspektoriv_n1441632 Володимир Пиріг
В селищі Пирогове неподалік від Музею національної архітектури та побуту є спецкомбінат «Родон», на території якого розташовані сховища з відходами. Політики відреагували на протести громадськості, занепокоєної близькістю могильника до мегаполіса, тож за сім років радіоактивні відходи з Пирогового перезахоронять у спец­сховищі в Чорнобильській зоні.	http://tyzhden.ua/Publication/2087 Інна Завгородня
Європа ж залюбки, хоч і не безкоштовно, приймає відходи. Втім, лише ті, які здатна переробити. Всі інші сама намагається транспортувати до країн, що розвиваються.	http://tyzhden.ua/Publication/2087 Інна Завгородня
Друге, про що варто сказати, – це власне проведення масових екологічних акцій. Вони корисні не лише для довкілля, а й для становлення екологічної свідомості громадян. Адже коли людина сама долучається до заходу з охорони довкілля, вона починає розуміти масштаби шкоди, яка завдається навколишньому середовищу. Пройшовши таку «школу», громадянин не лише ніколи не смітитиме на вулиці, але й закликатиме інших дбати про розбудову екологічно чистої України.	https://espreso.tv/blogs/2015/05/28/ukrayina_ekologichna Ігор Бортник
Нам конче необхідний всенародний екологічний рух, що зможе об’єднати якомога більше людей, узяти на себе всі зобов’язання з покращення екологічної ситуації в країні. У ньому має брати участь кожен свідомий українець, адже в гарному стані довкілля зацікавлені абсолютно всі. Не має значення, чи підтримуєш ти певну громадську організацію, байдуже, які твої політичні погляди – праві чи ліві. Від поганої екології кожен страждає однаково	https://espreso.tv/blogs/2015/05/28/ukrayina_ekologichna Ігор Бортник

 

Проти	Посилання
За даними Асоціації бутильованих вод України, за останні кілька років українці почали активніше купувати воду у 18,9 літрових бутлях, за рік у наші шлунки потрапляє приблизно 200 мільйонів літрів води з пляшок.	https://life.pravda.com.ua/health/2010/08/4/56595/ Галина Титиш, Ірина Демків
Основними негативними наслідками агропромислової діяльності в Україні є збідніння і виснаження родючих українських чорноземів, промислове забруднення ґрунтів та інтенсивне освоєння цілинних земель, широке розповсюдження монокультур, застосування азотних і нітратних мінеральних добрив.	http://www.azov.press/ukr/degradaciya-zemel-nih-resursiv-ukraini Ірина Боднар-Коваленко
За цей час змінилася вартість складових частин, з яких формується тариф. Підприємства ще навесні цього року звернулися до міськради, просячи скоригували вартість надання послуги. Проте змін не відбулося. І тому тепер вартість вивезення сміття для споживачів зросте майже вдвоє	http://expres.ua/news/2017/08/16/257434-1-veresnya-lvivyany-platytymut-vyvezennya-pobutovyh-vidhodiv-shaleni-sumy Богданна Мартиник
Українська Гельсінська спілка з прав людини оприлюднила звіт про наслідки конфлікту на Донбасі для довкілля. Експерти, яких залучила спілка, дійшли висновку, що "наслідками збройного конфлікту на сході України, окрім людських втрат, є значна шкода екологічним системам і природним ресурсам".	http://www.bbc.com/ukrainian/news-40218301 BBC Україна
Різко зросла кількість ураганів найвищої категорії в США, а в Україні стали вже звичними тропічні зливи в Дніпрі, Харкові та інших містах. Влітку може випасти град і сніг, а колись лише бачені по телевізору смерчі стали відомими гостями на Полтавщині, Кіровоградщині на решті регіонів.	https://tsn.ua/ukrayina/udar-poteplinnyam-ukrayina-odniyeyu-z-pershih-vitrimuye-naslidki-globalnoyi-zmini-klimatu-1009010.html Олександра Мітіна

 

 

Анкета

1)Чи знаєте ви про екологічну проблему в Україні?

2)Як ви гадаєте, чому виникла така проблема?

3)Як, на вашу думку можна посприяти вирішенню екологічної проблеми?

4)Яка найглобальніша екологічна проблема України на даний момент?

5)Чому в Україні не вирішують проблеми з екологічним станом?

6)Особисто ви приймаєте якісь заходи щодо вирішення проблеми?

7)Ви усвідомлюєте наскільки ця проблема важлива?

8)Чи брали ви участь у суботниках, які проводилися у вашому місті?

9)Чиздаєтевивідходи, які є вторинноюсировиною, в приймальніпункти?

10)Чизадовільняє вассанітарний стан вашогоміста?

 

 

Анкета прогнозованої відповіді

1)Ви хвилюєтесь за стан свого здоров’я?

а)Так

б)Ні

2)А чи знаєте ви, що на стан вашого здоров’я впливають екологічні чинники?

а)Так

б)Ні

3)Ви знаєте, що екологи світу боряться за стан навколишнього середовища?

а)Так

б)Ні

4)Чи знаєте ви, що поганий стан навколишнього середовища може викликати різні захворювання?

а)Так

б)Ні

5)Чи хотіли б ви, щоб стан вашого міста був більш екологічно чистий?

а)Так

б)Ні

6)Чи вважаєте, що, у вашому місті потрібно інформувати населення про його екологічний стан?

а)Так

б)Ні

7)Як ви ставитесь до того, що у вашому місті буде більше зелених зон?

а)Позитивно

б)Негативно

в)Байдуже

8)Як ви ставитесь до того, що у вашому місті щопівроку буде проводитись опитування щодо екологічного стану вашого міста?

а)Охоче

б)Байдуже

в)Негативно

9)Якщо б вам на тиждень запропонували покращити екологічний стан свого міста: відмовившись від пересування автомобілем, ви б погодились?

а)Так

б)Ні

10)Чи зробили б ви щось для покращення екологічного стану свого міста?

а)Так

б)Ні

 

 

Висновки:

На мою думку, судячи з обраних мною статей, Україна має незадовільний екологічний стан.

Найбільш важливим не сприятливим чинником була чорнобильська катастрофа, яка сколихнула не лише нашу країну, а й усю Європу. Ми потерпаємо від її наслідків до сьогоднішніх днів: онкозахворювання - які спричинені великим вмістом радіації в організмі, забруднено великий обсяг сільськогосподарської території.

Ще одним фактором є транспорт, оскільки, в Україні поширене населення, що проживає у містах. Ця ситуація призводить до зміни клімату через токсини, які викидають автомобілі.

Ліси у Західній Україні вирубуються цілими масивами. Це веде до зменшення цінних порід, таких як: дуб, бук, сосна. На їхній стан також впливають повені, що часто бувають у цій частині країни.

Зростає кількість АЕС та теплових електростанцій. Немає альтернативи даному видобутку енергії. Так, звісно вони є найефективнішими, але і найбільш екологічно небезпечними.

Підводячи підсумки хочеться сказати, що нажаль у нашій країні екологічна ситуація все гіршає. Але країна починається з тебе, тому якщо кожен хоч трохи посприяє покращенню навколишнього середовища, то Україна стане «чистою» державою.

 

Список використаної літератури

1. ВВС Україна «ЮНІСЕФ: забруднення повітря шкодить дитячому мозку» [Електронний ресурс] http://www.bbc.com/ukrainian/news-42258584

2. Галина Титиш, Ірина Демків«Реальна загроза нашому здоров'ю, або Що ми п'ємо?»[Електронний ресурс] https://life.pravda.com.ua/health/2010/08/4/56595/

3. Ірина Боднар-Коваленко«Деградація земельних ресурсів України»[Електронний ресурс] http://www.azov.press/ukr/degradaciya-zemel-nih-resursiv-ukraini

4. Володимир Пиріг «В Україні з’явиться служба лісових інспекторів»[Електронний ресурс] https://zaxid.net/v_ukrayini_zyavitsya_sluzhba_lisovih_inspektoriv_n1441632

5. Богданна Мартиник «З 1 вересня львів'яни платитимуть за вивезення побутових відходів шалені суми»[Електронний ресурс] http://expres.ua/news/2017/08/16/257434-1-veresnya-lvivyany-platytymut-vyvezennya-pobutovyh-vidhodiv-shaleni-sumy

6. ВВС Україна «Правозахисники: вплив АТО на довкілля близький до катастрофи»[Електронний ресурс] http://www.bbc.com/ukrainian/news-40218301

7. Андрій Шляхтін«Прип'ять: місто втраченого майбутнього»[Електронний ресурс] https://24tv.ua/avariyi_na_chornobilzkiy_aez_yakim_ztalo_mizto_pripyat_n810609

8. Олександра Мітіна«Удар потеплінням: Україна однією з найперших витримує наслідки глобальної зміни клімату»[Електронний ресурс] https://tsn.ua/ukrayina/udar-poteplinnyam-ukrayina-odniyeyu-z-pershih-vitrimuye-naslidki-globalnoyi-zmini-klimatu-1009010.html

9. Інна Завгородня«Країна катастроф»[Електронний ресурс] http://tyzhden.ua/Publication/2087

10. Ігор Бортник«Україна екологічна» [Електронний ресурс] https://espreso.tv/blogs/2015/05/28/ukrayina_ekologichna