Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха

В середині XIX століття з гострою критикою ідеалізму виступив німецький філософ Людвіг Фейєрбах. З точки зору Фейєрбаха, ідеалізм є не що інше, як раціональну релігія, а філософія і релігія по самому їх суті, вважав Фейєрбах, протилежні один одному. В основі релігії лежить віра в догмати, тоді як в основі філософії - знання, прагнення розкрити дійсну природу речей. Тому перше завдання філософії Фейєрбах бачив в критиці релігії, у викритті тих ілюзій, які складають сутність релігійної свідомості. Релігія і близька до неї за духом ідеалістична філософія виникають, на думку Фейєрбаха, з відчуження людської сутності, за допомогою приписування богу тих атрибутів, які в дійсності належать самій людині.

У контексті своїх роздумів Фейєрбах, відкинувши стару філософію, логічний раціоналізм Гегеля, прагнув створити нову філософію - філософію людини (антропологію). Він вважав, що ця філософія повинна вивчати людину, дати розуміння людини і служити справі її звільнення від релігійних заблуджень. Вирішення цих завдань бачиться ним у площині усвідомлення й розуміння того, що людина не творіння Бога, а частина, і до того ж найдосконаліша, вічного світу природи.

Таким чином, складається і формується фейєрбахівська концепція антропологічного матеріалізму. Мислитель відходить від механіцизму XVIII ст. Об'єктивну і суб'єктивну реальність не зводить до механічного руху, а природу розглядає скоріше не як механізм, а організм, тобто як біологічний рух.

Основні ідеї та положення марксизму.

Марксизм — одна з небагатьох спроб в історії людства дати цілісне розуміння об'єктивного світу та місця і ролі людини в ньому, показати взаємозв'язок матеріального і духовного світів, об'єктивного і суб'єктивного, природи і суспільства, розкрити найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та людського мислення. Причому, — це спроба пояснити і змінити світ на практиці відповідно до сформульованих цілей та ідеалів водночас. Батьківщина марксизму — Німеччина. Його творці — Карл Маркс (Ш8-1883 pp.) і Фрідріх Енгельс (1820-1895 pp.); час створення — 40-і роки XIX ст. Виникнення марксизму було детерміновано конкретними соціально-економічними і політичними передумовами.

Теоретичним джерелом філософії марксизму є німецька класична філософія, зокрема, філософі Гегеля і Фейєрбаха. Піддавши глибокій критиці своїх попередників за недоліки, які на думку засновників марксизму, були притаманні їх філософським концепціям, вони в повній мірі використали із них те, що підходило для їх власної філософії. Нечемно критикуючи Гегеля за його ідеалізм, Маркс і Енгельс запозичили його вчення про діалектику як теорію розвитку і філософський метод. Засудивши філософські погляди Фейєрбаха за їх метафізичність, вони взяли на озброєння його матеріалізм, ідеї щодо сутності людини, критики релігії.

Значне місце в філософії марксизму займає проблема практики. Вона трактується Марксом і Енгельсом як матеріальна предметно-чуттєва, цілеспрямована діяльність людини, завдяки якій змінюється природний і суспільний світ, в тому числі і сама людина. Вищим рівнем практики вони вважали революційну зміну суспільних відносин.

Ще однією важливою характеристикою марксистської філософії є її атеїзм. Піддаючи релігію войовничій критиці, засновники матеріалізму використовували для цього атеїзм французьких просвітителів XVIII ст. і Л. Фейербаха.