Українська філософія 19-20 ст

Памфіл Юркевич та Іван Франко одни з найвійдоміших і найважливіших діячів україїнської культури ХІХ -ХХ ст.

Памфіл Юркевич (1827-1874) – один із визначних укр. філософів ХІХстоліття. Через всю його творчість проводиться думка, що істинну природу людини, її духовність, моральність, можна осягнути через більш досконалі, вищі форми пізнання, ніж раціоналістичні. Твердження, що всі сторони духовного життя можна звести до мислення, є однобічним і помилковим. Коли б наше духовне життя обмежувалось мисленням, зауважує Юркевич, то світ здавався б нам впорядкованим, але неживим, він був би для нас якоюсь математичною величиною, а не природою і людиною у всьому їх багатстві. Саме на критиці раціоналістичної тенденції у європейській ф-ії, релігії та моралі і створює він свою систему, яку називає “Філософією серця”. Істина відкривається не тільки мисленням, а й “серцем”, оскільки пошук істини пов’язаний з релігійними та моральними прагненнями людини. Те, що може існувати, стає дійсним через посередництво того, що має бути, а саме через ціль платонівської ідеї добра.

Іван Франко (1856-1916) ставить в центр своєї ф-ії людину, формулює головний закон людяності, суть якого в тому, що неробство – зло, а праця – добро. Але жити лише для праці неможливо, крім праці існує внутрішнє благо людини, її творче натхнення, її пісня. Пісня і праця, дух і матерія, книжка і хліб володіють істотою людини і природою суспільства. Але духовний світ людини – її найдорожче надбання. “Дух, що тіло рве до бою”, дух любові й справедливості, знання й громадянської самопожертви, віри в щасливу майбутість – це дух франківський, каменярський і переможний. Загалом можна відзначити, що стрижньовою ідеєю ф-ого та естетичног опошуку Франка є ідея особи, індивідуальності, вільної в громаді, але не вільної від соціуму.