Податок на додану вартість (ПДВ)

Платники податку. Платниками податку в бюджет є суб'єк­ти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізи­чні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на терито­рії України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподатко­ваних операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищував 3600 не­оподаткованих мінімумів доходів громадян.

Об'єкт оподаткування це операції, пов'язані з продажем то­варів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом.

База оподаткування. База оподаткування для нарахування ПДВ залежить від сфери та виду діяльності суб'єкта господарювання. Розгляньмо можливі варіанти визначення бази оподаткування.

База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визнача­ється, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (робіт, послуг), розрахованої за вільними або регульованими ці­нами (тарифами). У базу для розрахунку ПДВ включають акциз­ний збір та інші загальнодержавні податки і збори. Місцеві подат­ки і збори в базу оподаткування ПДВ не включаються.

 

Внески підприємств (збори) для формування цільових державних фондів – СРС.

 

Відрахування в цільові державні фонди нині становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарсь­ку діяльність підприємств.

Участь підприємств у формуванні цільових державних фондів показано на рис. 4

 

 

Рис. 4. схема участі підприємств у формуванні цільових державних фондів

 

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Поря­док визначення відрахувань установлено Законом «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року з наступними змінами і доповненнями.

Платниками такого збору є:

ü суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські установи й орга­нізації, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;

ü філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників
збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи
та розміщені на іншій території;

ü фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приват­ні нотаріуси, тощо.

Ставки збору встановлено і диференційовано за категоріями платників. Для суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних і фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, затверджено ставку 32 % від об'єкта оподаткування.

Збір на обов'язкове державне соціальне страхування. Поря­док здійснення і розмір внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначені чинними законодавчими актами.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання включають:

• внески на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

• внески на соціальне страхування на випадок безробіття.

Внески на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втра­тою працездатності підприємства здійснюють у такому порядку

• від суми фактичних витрат на оплату праці найманих пра­цівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інші заохочувальні виплати, у тому числі в натуральній формі, та які підлягають обкладанню прибутковим по­датком з громадян — у розмірі 2,9 %;

• від суми оплати праці, що включає основну і додаткову за­робітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні випла­ти, у тому числі в натуральній формі, і які підлягають оподатку­ванню прибутковим податком з громадян — у таких розмірах:

 

— 0,25 % — для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 грн;

— 0,5 % — для найманих працівників, які мають заробітну плату 150 грн і вище.

Внески на соціальне страхування на випадок безробіття під­приємства здійснюють у такому порядку.

Від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (виплата основної і додаткової заробітної плати, інші заохочу­вальні і компенсаційні виплати), які оподатковується прибутко­вим податком з громадян — 2,1 %.

Від суми оплати праці (основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні і компенсаційні виплати), яка оподатковуєть­ся прибутковим податком з громадян, — 0,5 %.

Джерело, за рахунок якого підприємства здійснюють відраху­вання на обов'язкове державне соціальне страхування, аналогічне тому, що стосується відрахувань на обов'язкове державне пенсій­не страхування. Отже, механізм впливу цих відрахувань на фінан­сово-господарську діяльність підприємств також с аналогічним.

 

7. Місцеві податки і збори – СРСР.

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільсь­ких рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє по­зитивний вплив на діяльність підприємств.

Місцеві податки:

— комунальний податок;

— податок на рекламу.

Місцеві збори:

— ринковий збір;

— готельний збір;

— за право використання місцевої символіки;

— за паркування автотранспорту;

 

— за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфе­ри послуг;

— за дозвіл на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;

— за право проведення кіно- і телезнімань;

— за проїзд територією прикордонних областей автотранс­портом, що слідує за кордон.

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому:

1. Місцеві податки і збори включають до складу валових ви­трат, що вираховуються зі скоригованого валового доходу, а от­же, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Комунальний податок. Платниками податку згідно з декретом було визначено юридичних осіб усіх форм власності, що функці­онують на території України.

Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці, обчисле­ний множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Податок з реклами. Платниками цього податку є суб'єкти під­приємницької діяльності, їхні філії, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів: замовники реклами (рек­ламодавці), виробники і розповсюджувачі реклами.

Податок з реклами стягується з усіх видів комерційних ого­лошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, на транспорті); або друкуються на спортивному одязі чи майні.

За об'єкт оподаткування беруть вартість послуг за встановлен­ня і розміщення реклами.

Ринковий збір. Платниками цього збору є юридичні особи всіх форм власності, їхні філії, представництва, установи, що не є юридич­ними особами, фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію, інші товари на ринках усіх форм власності.

Не справляється ринковий збір зі стаціонарних пунктів торгі­влі чи надання послуг, які одержали дозвіл на розміщення своїх об'єктів, та здійснення діяльності на ринках.

Ставки ринкового збору розраховують самостійно адміністра­ції ринків і переказують до місцевого бюджету.