2018-01-21
996
За нинішніми даними, в регіоні існує 62 санаторії, 17 лікувальних пансіонатів, в яких налічується біля 25 тис. місць.
В регіоні також розміщено 53 туристичні бази, готелі, кемпінги. Можна виділити такі як “Буковина”, “Черемош”, “Чернівці” та інші.
В Карпатському регіоні існує 10 гірськолижних територій, в яких діє декілька десятків підйомників. До них відносяться: Ясеня, Рахів, Славське, Ворохта та інші.
В регіоні утворилось декілька найважливіших туристично – екскурсійних вузлів. Це такі міста як: Львів, Ужгород, Мукачево, Яремча та інші. Через регіон проходить декілька міжнародних туристичних маршрутів. 2/3 туристичних об’єктів припадає на Закарпаття.
АР КРИМ
· Природний
За природними умовами Крим відноситься до унікальних регіонів для створення рекреаційної зони, оскільки в даному регіоні існує унікальне поєднання таких курортологічних ресурсів як мінеральні води та грязі, унікальний клімат, тепле море.
В Криму можна виділити три типи клімату: степовий помірно-континентальний, гірсько-лісовий слабо континентальний та субсередземноморський слабо континентальний.
|
|
|
Найбільший інтерес у кліматичному відношенні представляє Південне узбережжя. Це єдине в Україні місце з субсередземноморським, іншими словами ― майже середземноморським кліматом.
Характеризуючи гідромінеральні ресурси, слід відмітити, що Крим займає одне з перших місць в країнах СНД за багатством та різноманіттям курортних факторів, серед яких суттєва роль належить мінеральним водам, грязям та рапі.
Крим має багаті рослинні ресурси, особливо хвойні ліси, що виділяють велику кількість фітонцидів. В розподілі рослинності Кримські гори визначають наявність висотної полярності на півдні півострова.
Унікальність флорістичного різноманіття Криму ― умова пізнавально-рекреаційної діяльності. флора Криму налічує біля 2600 видів вищих рослин, серед них більш як 220 видів рослин є ендерміками.
Із загальної протяжності узбережної лінії кримського півострову (приблизно 1000 км) пляжі становлять 517 км, в тому числі більше 100 км ― тягнуться штучні.
· Культурно-історичні
На території автономії розташовано, понад 11,5 тис. пам'яток історії, культури та архітектури, що відносяться до різних історичних епох
· Інфраструктура
Матеріально-технічна база рекреаційної сфери Криму (економічний фактор) поєднує діючі санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, готелі, кемпінги, туристичні бази, архітектурні пам’ятки, пізнавальні та розважальні об’єкти. Тут зосереджена майже половина місць рекреаційно курортних підприємств чорноморського узбережжя та й серед курортів СНД. Крим займає перше місце за ємністю санаторіїв, будинків відпочинку та пансіонатів в розрахунку на 1000 чоловік місцевого населення.
|
|
|
· Тур інститути
В даний час в АРК здійснюють туристичну діяльність понад 700 суб'єктів підприємництва. У тому числі іноземним туризмом займаються близько 300 підприємств, внутрішнім - близько 400, закордонним - 180. З числа суб'єктів підприємницької діяльності, що мають ліцензію на надання туристичних послуг, власну базу живлення; мають 85 підприємств, власну базу розміщення - 51
Охарактеризуйте сутність та структуру туристичних ресурсів території, як складової її туристичного потенціалу. Визначте та оцініть складові елементи туристичних ресурсів на прикладі конкретної туристської дестинації. Поясніть, чому в багатьох випадках туристична інфраструктура території визначає привабливість цієї території для туриста?
Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їхелементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини,відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту.
У структурі туристичних ресурсів виділяють кілька складових: природну, соціально-культурну або суспільну, технологічну і подієву, які, у свою чергу, розділяються на рядкомпонентів, що мають свою будову.Природні та суспільні ресурси формують групу "матеріальні туристичні ресурси", подієві і більшість технологічних (інформаційні,рекламні та інноваційні) об'єднуються у групу "нематеріальні туристичні ресурси".
Природні, суспільні і подієві туристичні ресурси - основа виникнення окремих видівтуризму. Наприклад, природні ресурси стали підґрунтям для розвитку лікувально-оздоровчого, екологічного, спортивного, екстремального і багатьох інших видів туризму та відпочинку: подієві - для фестивального, ділового, фан-туризму та ін., суспільні – для релігійного, археологічного, пізнавального туризму тощо. Технологічні ресурси мають дещо інше призначення. Вони сприяють інтенсифікації туристичних процесів, формують механізми реалізації туристичного продукту, створюють передумови для трансформації природних і суспільно-історичних комплексів у ранг ресурсів.
Найбільш важливими кількісними та якісними характеристиками туристичних ресурсів є:
- обсяг запасів (дебіт джерел мінеральних вод, екскурсійний потенціал туристичнихцентрів і маршрутів), необхідний для визначення потенційної ємності туристичнихкомплексів, рівня освоєння, оптимізації техногенного й антропогенного навантаження;
- площа поширення (розміри водоносних горизонтів, пляжів, лісів, площа територій зі стійким сніговим покривом), яка дозволяє визначити потенційні рекреаційні угіддя,встановити межі санітарної охорони;
- період можливої експлуатації (тривалість сприятливого погодно-кліматичного періоду,купального чи лижного сезону), який визначає сезонність рекреаційних процесів і ритмічність туристичних потоків;
- територіальна зосередженість у місцях виникнення чи поширення, яка обумовлює тяжіння туристичної інфраструктури і туристчних потоків до місць їх концентрації;
- порівняно низька капіталомісткість і невисока вартість експлуатаційних затрат, що дозволяє досить швидко створювати інфраструктуру й отримувати соціальний та економічний ефект, а також самостійно використовувати окремі види ресурсів;
- багаторазовість використання при дотриманні норм раціонального природокористування і проведення заходів із рекультивації та благоустрою;
|
|
|
- універсальність, яка дозволяє використовувати один і той же ресурс для організації різних видів рекреаційно-туристичної діяльності;
- масовість, унікальність, інформативність і доступність, від яких залежить потужність туристичних потоків і можливість створення інфраструктури;
- соціальність - незалежно від походження і використання, туристичні ресурси характеризуються "цільовим призначенням" - покращання соціальних параметрів у суспільстві.
Суспільні туристичні ресурси - матеріальні об'єкти, що несуть семантичну та естетичну інформацію і можуть використовуватися в екскурсійно-туристичній діяльності для задоволення специфічних соціальних і рекреаційних потреб особистості.
Суспільні ресурси мають різну пізнавальну та естетичну цінність, а тому поділяються на кілька рівнів: місцевий, національний або державний і міжнаціональний або світовий.
Україна
Геотуристичне положення України характеризується кількома головними особливостями:
- розташування у зоні дії сезонно комфортних і субкомфортних погодно-кліматичних умов;
- вихід до узбережжя Чорного й Азовського морів;для території характерне ландшафтне різноманіття і густа річкова й озерна мережа;
- багатовікова історія і культура, перебування у зоні взаємодії католицизму, православ'я таісламу;
- розташування у безпосередній близькості від ємного туристичного ринку Росії,населення якої є традиційним споживачем українських туристичних послуг.
Україна володіє значними природними туристичними ресурсами:
Сприятливими кліматотерапевтичними умовами, привабливими рівнинними, гірськими й аквальними
(морськими та річковими) ландшафтами, багатою флорою і фауною. На їх основі створено національні природні парки, дендропарки, заповідники та заказники. Лікувально-оздоровчі ресурси країни - мінеральні і радонові води, лікувальні грязі, ропа лиманів, бішофіт, озокерит - належать до унікальних у світовому масштабі.
|
|
|
Для клімату нашої країни, у цілому сприятливого для господарювання і комфортного для життя людей, притаманна чітка сезонність. Пік туристичної активності припадає на літні місяці. Головний туристичний сезон із комфортним погодно-кліматичним режимом у країні триває близько 100 днів, але пляжно-купальний період, коли температура води перевищує +18° С, дещо менший і складає 60-70 днів. Зимовий туристичний сезон, якому притаманне поєднання мінусових температур і достатньо потужного і тривалого снігового покриву, чітко виражений у Карпатах та на Поліссі і складає близько 45 днів.
На території України знаходиться особлива кліматична область - Південний берег Криму де від кліматичних ресурсів значною мірою залежить інтенсивність і потужність туристичних потоків. Період із комфортним погодно-кліматичним режимом у межах Південного берегу значно довший, ніж у цілому по країні і складає близько 150 днів. Тривалішою є і пляжно-купальна фаза - 90-95 днів.Саме кліматичніособливості Криму в поєднанні з гірськими ландшафтами та морським узбережжям перетворили півострів на головний рекреаційно-туристичний район України. Загальна площа земель, придатних для рекреаційного і туристичного використання, складає майже 16 % від території країни.
Важливим ресурсом туристично-рекреаційної діяльності є ліси. Ними вкрито 14 % території України. Найбільші лісові масиви зосереджені в Карпатах, де лісистість досяг 40 %, у Кримських горах, де вона перевищує 30 % та на півночі країни - більше 25 %. Нахвойні породи, відомі своїми лікувально-оздоровчими фітонцидними властивостями,припадає більше половини загальних запасів деревини. Основними районами поширення хвойних порід є Полісся та Карпати. За оцінками фахівців рекреаційне значення мають лише 10 % лісів державного лісового фонду.На території України виявлено близько 500 джерел мінеральних вод різного рівня мінералізації. Найбільш поширеними є вуглекислі, сірководневі, залізисті, йодобромні,бромні, радонові (радіоактивні) мінеральні води. Понад 80 джерел мінеральних водУкраїни використовуються для потреб близько 50 курортів, 20 бальнеолікарень, 40 заводів лікувально-столових вод. Найбільш потужні запаси мінеральних вод приурочені до надрУкраїнських Карпат (Трускавець, Свалява, Поляна Квасова, Моршин та ін.), Українськогокристалічного щита (Хмільних, Миронівка та ін.), Дніпровсько-Донецької западини (Миргород).
Ландшафтні ресурси є одними із головних серед природних туристичних ресурсів нашої держави. Українські ландшафти мають риси перехідності між мозаїчнимизахідноєвропейськими й одноманітними східноєвропейськими, що формує достатню пейзажну різноманітність, яка найбільше цінується при виборі місць для відпочинку. Унікальними в цьому відношенні є два регіони: Українські Карпати та Крим.
На території Україні діє 4 біосферні заповідники загальною площею понад 240 тис. га, що становить 0,4 % території держави, 16 природних заповідників, площа яких складає 0,3 % від загальнодержавної та 29 національних парків, частка яких у площі країни досягає 2 %.У недалекому майбутньому ці показники планується довести відповідно до0,5, 0,4 та 3,7 % за рахунок створення нових об'єктів природно-заповідного фонду, щосприятиме розвиткові екологічного туризму.
Культурно-історичні пам'ятки є вагомою складовою туристично-рекреаційного потенціалу України. Туристів приваблюють залишки античних міст Північного Причорномор'я(Ольвія, Херсонес, Пантікапей), мегаліти (Кам'яна Могила на Запоріжжі), архітектура епохи Київської Русі, унікальні культові споруди (Софія Київська, Почаївська і Святогірська лаври, Спаській та Борисо-Глібський собори в Чернігові, собор Святого Юра у Львові та багато інших), замкові, палацові і парково-палацові комплекси (Паланок на Закарпатті, Ластів'яче Гніздо, Бахчисарай, Лівадійськийі Воронцовський палаци у Криму, Сокиринці і Качанівка на Чернігівщині), фортифікаційні споруди (Білгород-Дністровська,Судацька, Хотинська, Кам'янець-Подільська фортеці), численні музеї з унікальними експонатами.
На весь світ відомий специфічний напрямок архітектури - українське бароко. Прикладами є Колегіум, Катерининська церква та будинок Якова Лизогуба в Чернігові, Миколаївський собор у Ніжині. Витворами людських рук є шедеври садово-паркового мистецтва, серед яких чільне місце посідають Софіївка й Олександрія та дендрологічні парки, наприклад Тростянець.
Із Україною пов'язане життя і діяльність багатьох відомих діячів світової культури і науки. Просте перерахування імен займе не одну сотню аркушів друкованого тексту.
На основі суспільних ресурсів у нашій країні створено низку історико-культурних заповідників, кожен з яких є унікальною комплексною культурологічною пам'яткою, здатною привабити туристів.
НІМЕЧЧИНА
Основними елементами рельєфу країни є Північно-Німецька низовина на півночі, середньовисокі гори в центрі і Баварське плоскогір'я та Альпи на півдні. Природа подбала про ландшафтне різноманіття для Німеччини. На її території можна зустріти пейзажі на будь-який смак - від морських піщаних пляжів до гірських вершин і долин, що сприяє розвитку різних видів туризму. Головна річка країни - Рейн. Серед інших - Дунай на півдні й Одер на сході. Німеччина багата озерами. Найбільшим є Боденське, частково розташоване на території Австрії та Швейцарії. Чиста вода і м'який клімат приваблює на береги озера велику кількість туристів.
Клімат країни - помірний, морський і перехідний від морського до континентального. Пануюче західне перенесення повітряних мас із циклональною циркуляцією приносить тепло і вологу з Атлантичного океану.
Німеччина - країна музеїв із багатими колекціями різноманітних творів мистецтва ісвідчень розвитку матеріальної та духовної кульури всього світу.
Охарактеризуйте фактори, щоформуютьтуристичніумови, які позитивно або негативно впливають та розвиток туризму на конкретнійтериторії. Грунтуючись на конкретних прикладах, покажітьяким чином туристичніумовизбільшуютьабозменшуютьтуристичнийпотенціалконкретноготуристичного центру (регіону, країни). Результат представте у виглядітаблиці.
Причини, що впливають на динаміку, структуру туризму, що формують його специфіку на рівні регіонів та окремих країн, групуються у вигляді чинників розвитку. До них відносяться: природні, культурно-історичні, політичні, соціально-економічні, демографічні, екологічні,психологічні, науково-технічні фактори.
Природний фактор. У різних частинах світу і країнах сформувалися природно-територіальні комплекси (природні зони), що представляють собою поєднання взаємопов'язаних компонентів природи - рельєфу, клімату, рослинності і тваринного світу. На основі цього природного розмаїття розвиваються різні види туризму. У горах -альпінізм, скелелазіння, гірськолижний і спелеотуризм. На узбережжях і акваторіях південних морів є прекрасні умови для купально-пляжного відпочинку, серфінгу, дайвінгу. В сучасних подорожах є місце для орнітологічних турів і сафарі, рафтингу (сплав по річках), пустельного, арктичного, круїзного та екологічного туризму. Нічого б цього не було, якби наш світ був представлений в усіх його куточках одноманітною природою. Багато територій мають лікувальні властивості завдяки їх природним особливостям - клімату, виходів на поверхню мінеральних джерел, лікувальним грязям, особливим рослинам, які формують мікроклімат, який має оздоровлюючий ефект.
Культурно-історичні особливості різних країн також лежать в основі контрастності і різноманітності світу. Історія, що збереглася в пам'ятках, традиції та звичаї народів, архітектурний вигляд старих міст, гастрономічні витребеньки національної кухні – все приваблює мандрівника, устремившегося за новими враженнями. Кому подавай галасливий бразильський карнавал, кому - спокійне споглядання японського саду каменів. До Китаю відправляються поласувати незвичайними стравами і доторкнутися до історії найдавнішїдержави, зійшовши на Велику стіну. У Франції можна насолоджуватися прекрасним вином, подорожуючи по містах і селах виноградарства - Шампань, Божоле, Коньяк і оцінити по гідності замкову архітектуру Середньовіччя. У Новій Зеландії бажаючі можуть стати учасником фестивалю стригаль овець, а в Таїланді побачити житлові квартали на воді (все життя їх мешканців проходить в джонках)...
Серед політичних факторів, що впливають на розвиток туризму, слід зазначити взаємини між країнами, які можуть сприяти чи, навпаки, перешкоджати туристського обміну між ними. Розвитку туризму та інших форм зовнішньоекономічних відносин сприяють врегулювання розбіжностей між країнами, укладання договорів про співпрацю, відмова від територіальних домагань і визнання кордонів, що склалися. На розвиток міжнародного туризму впливає внутрішньополітична обстановка в країнах і регіонах, а також в тих районах, через які проходять туристські комунікації. Зміна політичних режимів, що супроводжується масовими заворушеннями і використанням збройних сил (Руанда, Уганда, Індонезія), релігійний фанатизм (арабські країни), тероризм (Єгипет), захоплення заручників (Філіппіни), становлять велику небезпеку для туристів і не сприяють їх притоку в країну.
Соціально-економічні фактори мають найбільш важливий вплив на розвиток туризму. Сталий розвиток господарства створює економічну основу подорожей. Зростають доходи населення, формується новий стиль життя, що вимагає гідного відпочинку. Зростання доходів розширює соціальну базу туризму, подорожі стають доступними багатьом. Розвиток економіки дозволяє робити інвестиції в індустрію гостинності, створювати туристську інфраструктуру, забезпечувати високу якість туристського сервісу.
Демографічні чинники також впливають на розвиток туризму. Зростання населення збільшує світовий туристський потенціал, в результаті чого нові людські резерви залучаються до туристську діяльність.
Науково-технічні фактори впливу на туризм особливо значимі в епоху НТР. Сучасна наука і техніка перетворюють подорожі, роблять їх мобільними, видовищнимиі більш різноманітними, ніж раніше. Нові технічні можливості дозволяють безпечноі комфортно подорожувати на традиційному автобусі, багато палубному круїзному теплоході,підводному човні або повітряній кулі. За допомогою нових технологій в тематичних парках розгортаються захоплюючі картини і дії, що переносять туристів то в інші світи, то в інші країни нашої планети, можливими стали і «подорожі в часі».
Охарактеризуйте сутність та структуру туристичних інститутів, як складової туристичного потенціалу території. Що собою являє туристична інформація і хто є суб’єктом її збору, накопичення та розповсюдження? Яку роль грає туристична інформація у посиленні (зниженні) туристичного потенціалу території. Наведіть конкретні приклади.
Туристична інформація (“ті”) - це необхідний елемент туристичної промоції. Робота організаційних одиниць “ті” служить не тільки індивідуальним туристам, але й організаторам групового відпочинку, замовникам різних форм туризму.
Туристична інформація не являється тільки збіркою необхідних даних, вона повинна творити систему, якої основними рисами є ретельність, актуальність, вірогідність та комунікативність, де прийнятим нормам підлягають: основні обсяги інформації, а також спосіб їх шукання, збирання, актуалізації та доступу. Шляхом накопичення та поширення туристичної інформації можна запевнити свою активну участь у формуванні пропозиції і попиту на туристичному ринку.
Головними групами, які користуються послугами системи "ті", є:
Туристи (гості та мешканці міста, регіону)
Учасники туристичного ринку
Творці та потенціальні творці туристичного продукту
Потенціальні інвестори туристичної інфраструктури
Керівники туристичних атракцій
Працівники готелів та ресторанів
Замовники туристичних послуг (бізнесові організації, школи та вищі учбові заклади, суспільні та молодіжні організації, соціальні працівники)
Керівники екскурсій, пілоти, гіди
Туроператори
Представники туристичних агенцій та організаторів екскурсій
Особи, зацікавлені питаннями туризму (учні та студенти)
Особи, зацікавлені працею в галузі туризму
Територіальні та економічні відділи
Агенції промоції, об'єднання та фундації
Журналісти, автори довідників
Інші одиниці, що співпрацюють в царині організації та обслуги туристичного руху.
Групи баз даних системи "ті":
Цінова інформація про туристичні обєкти
Інформація про туристичні послуги
Інформація про туристичні продукти
Обсяг дії організаційних одиниць; туристично-інформаційних центрів
Організацією співпраці одиниць системи туристичної інформації займається Регіональний туристично-інформаційний центр шляхом координування діяльності таких одиниць у державі і за кордоном та введення відповідних засобів праці. РТІЦ здійснює своє статутне завдання, яким є запевнення функціонування та розвитку регіональної системи туристичної інформації в регіоні, державі та за кордоном.
Відповідно до пропонованої системи запровадження діяльності туристично-інформаційних центрів передбачається введення трирівневої системи:
Регіональний туристично-інформаційний центр; відповідальний за збір, опрацювання, узагальнення та поширення туристичної інформації на рівні області
Туристично-інформаційні центри у районних центрах; відповідальні за збір, опрацювання, узагальнення та поширення туристичної інформації на рівні свого району
Туристично-інформаційні пункти; відповідальні за поширення туристичної інформації та забезпечення доступу до неї туристам.
А також пункти "ті" - постійні, сезонні та принагідні та мультимедійні інформаційні пункти встановлені в центрах "ті" або поза їх офісними приміщень.
До завдань РТІЦ-у між іншим належать:
Визначання напрямків і підготування програм діяльності системи туристичної організації;
Моніторинг системи "ті" і вдосконалення її праці
Визначання критеріїв стандартизації обладнання і прикрашень одиниць "ті»;
Визначання стандартів інформації, таких як:
обсяг інформації
спосіб накопичення, обробки, селекції, перевірки, доступу до інформації;
стандарти, що стосуються запису баз даних;
Обробка і класифікація отримуваних інформацій;
Постачання інформацій закордонним осередкам і представництвам, що співпрацюють у сфері промоції туризму;
Постачання інформацій туроператорам і засобам масової інформації;
Полегшення (забезпечення) доступу до інформацій українським організаторам вїзного туризму;
Ведення Інтернет сервісу туристичної інформації та промоції регіону.
Регіональні (обласні) туристично-інформаційні центри (ТІЦ) можуть бути організовані різними організаціями. Підпорядковані: обласній державній адміністрації (підприємства або бюджетні одиниці), незалежним обєднанням, господарюючим установам або іншим інституціям.
Регіональні центри підтримують творення місцевих ТІЦ-ів, організовуючи консультації та співпрацю з цими одиницями. Це допомагає в заповненні прогалин у системі туристичної інформації, а також полегшує організування доступ інформацій безпосередньо до клієнта. ТІЦ також творять інформаційні пункти з нагоди туристичних та культурних заходів, активно долучаючись до їх промоції. Вживають також багато інших заходів, що виникають зі специфіки і потреб місцевості, в якій працюють.
Районні та місцеві ТІЦ-и - це місцеві пости на території району, міста, селища або кількох сільських населених пунктів.
Пункти туристичної інформації - це об'єкти, в яких подавання інформацій на загал є додатковим завданням. Особами, які надають інформаційні послуги, є портьє готелю, бібліотекар. Обсяг інформації, що дають пункти “ті”, виникає з положення пункту, однак повинен враховувати загальноукраїнську інформацію.
Мультимедійний інформаційний пункт - це новітній спосіб передавання інформації, який має риси, що не є доступні для традиційних медіа. Інтеграція засобів інформації (звук, зображення, Інтернет) забезпечує високу ефективність ведених кампаній. Мультимедійні інформаційні пункти повинні творитися на території цілої країни, особливо у таких місцях, як вокзали, місця національної культури чи адміністративні інституції.
Основним засобом накопичення, обробки та дистрибуції даних повинна стати уніфікована комп'ютерна система.
Система інформації складається з 3 основних підсистем:
Бази даних
Модулів введення та актуалізації даних,
Модулів дистрибуції інформації.
Визначте об’єкт та предмет географії туризму, як наукової дисципліни. Яким чином співвідносяться географія туризму та рекреаційна географія. Що собою представляє «серйозне дозвілля»?
Географія туризму – гілка географії, яка вивчає особливості просторового розміщення індустрії туризму у взаємозв’язку з природніми і соц.-культурними середовищами, зокрема розміщення і специфіку тур-рекреаційних ресурсів, територіальну організацію матеріальної бази туризму, соціально-економічні передумови розвитку туризму, напрямки туристичних потоків, регіональні риси туристичної політики і економіки туризму.
Об єкт географії туризму – туристично-рекреаційний простір, туристичнао-рекреаційна підсистема ойкумени(геопросторові природні та соц.-економ комплекси, в межах яких реалізується різностороння туристично-рекреаційна діяльність.)
Предмет – територіальна організація туристично-рекреаційної діяльності людей (дослідження просторових закономірностей і особливостей розміщення, функціонування і розвитку територіальних туристично-рекреаційних систем.)
Рекреаційна географія - галузь географічної науки, яка вивчає закономірності формування, функціонування і поширення територіальних рекреаційних систем, що складаються з природних і культурних комплексів, інженерних споруд, які використовуються для рекреації, а також із обслуговуючого персоналу, органу управління та рекреантів.
Рекреаційна географія займається дослідженням територій рекреаційних систем, розробкою принципів організації рекреаційного господарства та основ рекреаційного природокористування. Територіальна рекреаційна система - це географічна система, яка складається із взаємопов'язаних підсистем: природних і культурних комплексів, інженерних споруд, обслуговуючого персоналу, органу управління і, нарешті, відпочиваючих (рекреантів), характеризується функціональною і територіальною цілісністю.
Рекреаційна географія виявляє закономірності: формування, динаміки, розвитку, різноманіття, поширення територіально-рекреаційних систем (ТРС); їх морфологічної структури; територіальної диференціації та інтеграції; внутрішніх взаємозв'язків (структур), що обумовлюють цілісність ТРС; зв'язки між ТРС; взаємодії ТРС з іншими географічними системами; прогнозує: спонтанні (самовільні) і цілеспрямовані дії; розробляє: систему методів пізнання.
Рекреаційна географія широко використовує такі наукові методи, як історичний, порівняльний, картографічний, аналітично-статистичний, експедиційних досліджень, математичного моделювання. Соціальний характер предмета дослідження обумовлює застосування в рекреаційній географії способів і прийомів, які склалися в інших суспільних (балансовий, соціологічних досліджень і т.д.) і медико-біологічних науках.
Об'єктом дослідження в різні часи були
Рекреаційні ресурси;
Рекреаційна діяльність;
Рекреаційни системи (які згодом перейшли у ТРС);
Сучасним предметом дослідження є
Закономірності, принципи розвитку і розміщєння рекреаціійних систем від найменьших. до найбільших рекреаційних кластерів, якими є рекреаційні господарстварізних країн.
Суб'єктами виступають
Рекреанти та рекреатори (обслуговуючий персонал для рекреантів)
Основні цільові з авдання досліджень
Вивчення ролі та місця рекреаційної системи;
Аналіз заномірних принципів і факторів розвитку рекреаційної діяльності в ТРС;
Комплексний аналіз рекреаційних ресурсів, їх оцінка;
Аналіз основних потоків за видами і формами рекреаційної діяльності;
Хар-ка рекреаційної діяльності за організаційно-економічними формами;
Аналіз проблем та перспектив розвитку рекреаційної системи;
До спеціалізованих наук рекреаційної географії належать
Рекреаційне краєзнавство;
Рекреаційний туризм;
Рекреаційна картографія;
Рекреаційна геоглобалістика;
Серйозне дозвілля має перевагу над звичайним саме завдяки своєму змістовому наповненню. Серйозним дозвіллям є сталі заняття аматорів або учасників громадської (само)діяльності, які захоплюють людину численними можливостями й характерною для них комплексністю. На відміну від звичайного (або випадкового) дозвілля, у процесі серйозного дозвілля людина набуває спеціальних навичок, поглиблює свої знання, отримує задоволення та можливість самореалізуватися. Серед найголовніших ознак серйозного дозвілля – потреба продовжувати певне дозвіллєве заняття; можливість зафіксувати свої вміння й навички у громадському житті й мати від своєї участі відповідний результат; наявність духовних й матеріальних переваг (самореалізація, духовне збагачення, підвищення самооцінки, позбавлення комплексів); почуття самовинагороди; ідентифікація особистості з обраним нею заняттям; унікальність духу, створення групового соціального світу на основі спільних інтересів і, як наслідок, приналежність до певної соціальної спільноти (колективу).
Визначте зміст та охарактеризуйте основні завдання географії туризму. Визначте підходи до розуміння сутності туристської дестинації. На прикладі конкретного туристичного центру (регіону, країни) доведіть що його можна (або не можна) вважати туристською дестинацією.
Географія туризму – гілка географії, яка вивчає особливості просторового розміщення індустрії туризму у взаємозв’язку з природніми і соц.-культурними середовищами, зокрема розміщення і специфіку тур-рекреаційних ресурсів, територіальну організацію матеріальної бази туризму, соціально-економічні передумови розвитку туризму, напрямки туристичних потоків, регіональні риси туристичної політики і економіки туризму.
Завдання г т:
Гносеологічна(пізнавальна) та конструктивна (перетворювальна) функція:
- Географічне вивчення придатності території для заняття туризмом з урахуванням його видів, форм і сезонності
- Вивчення впливу туризму на територію і формування її господарського комплексу
- Дослідження геопросторових аспектів туристичного попиту та пропозиції туристичних продуктів
- Розробка стратегії сталого розвитку туристичної території
- Розробка принципів управління територіально – рекреаційними системами
Проектувальна, інноваційна: проектування нових територіальних туристично-рекреаційних систем
Світоглядна
Культурно-просвітницька
Виховна
Освітня
Інформаційна
Навчальна
Туристична дестинація – напрям руху – місце, де мандрівники можуть отримати різноманітні враження.
Тур дестинація – є центральною ланкою тур продукту, маючи на увазі наявність в ній памяток і ін. об’єктів приваблення, що спонукають туриста її відвідати.
Тур дестинація – фізико-географічна територія, що має туристично-рекреаційні ресурси, які є привабливими для подорожуючих, доступними завдяки наявності необхідної інфраструктури, доведені до споживача у формі сформованого та підготовленого до прокатутур продукту сучасними засобами маркетингових комунікацій.
Компоненти дестинації:
- Визначні привабливі пам’ятки
- Доступність- транспорт і комунікації
- Зручності, інфраструктура
- Посередники та допоміжні служби
Питання № 26 ( В чому полягає необхідність класифікації туризму в географії туризму? Охарактеризуйте критерії, за якими проводиться класифікація форм туризму. Визначте та коротко охарактеризуйте форми туризму. Наведіть конкретні приклади. )
ДЛЯ практичної діяльності в туризмі важливе значення має його класифікація, сутність якої полягає у виділенні окремих видів туризму за самими різними напрямками.
Чітку класифікацію туризму провести дуже важко. Це пояснюється, насамперед, тим, що практично неможливо виділити чисті види сучасного туризму. Туризм можна класифікувати за різними ознаками: за метою, засобами пересування, засобами розміщення тощо. Види туризму різноманітні. Вони залежать від різних факторів: наявності та тривалості вільного часу, віку, статі, стану здоров'я, рівня розвитку, особистих смаків людей та їх матеріального становища; різноманітності природи та сезонності; наявності інфраструктурних та транспортних можливостей та ін.
Сучасні класифікаційні підходи в туризмі визначають необхідність виділення світового туризму, який, з одного боку, визначається як частина світогосподарських зв'язків та відношень, а з другого — як одна з основних галузей світової економіки, важливий показник суспільного розвитку; сукупність туристичної діяльності на міжнародному, регіональному та національному рівнях.
Класифікація туризму – виділення внутрішньо однорідних таксонів туристської діяльності по тих чи інших критеріях.
Основні критерії, за якими класифікують форми туризму:
v Джерело фінансування
v Кількість учасників
v Організація
v Тривалість подорожі
v Періодичність
v Сезонність
v Характер туристичного потоку
v Відстань
v Етап життєвого циклу
v Рухливість
v Спорт
v Вид транспорту
v Географічне середовище (вид природних ресурсів)
v Соціальне середовище (життєдіяльність людей)
v Зв’язки (історичні, територіальні, родинні, дружні, торговельні, за інтересами, хобі, стилем життя та ін.)
27 В чому полягає необхідність класифікації туризму в географії туризму? Охарактеризуйте критерії, за якими проводиться класифікація видів туризму. Визначте та коротко охарактеризуйте види туризму. Наведіть конкретні приклади.
Для практичної діяльності в туризмі важливого значення має його класифікація, сутність якої полягає у виділенні окремих видів туризму за самими різними напрямками.
Чітку класифікацію туризму провести дуже важко. Це пояснюється, насамперед, тим, що практично неможливо виділити чисті види сучасного туризму. Туризм можна класифікувати за різними ознаками: за метою, засобами пересування, засобами розміщення тощо. Види туризму різноманітні. Вони залежать від різних факторів: наявності та тривалості вільного часу, віку, статі, стану здоров'я, рівня розвитку, особистих смаків людей та їх матеріального становища; різноманітності природи та сезонності; наявності інфраструктурних та транспортних можливостей та ін.
Сучасні класифікаційні підходи в туризмі визначають необхідність виділення світового туризму, який, з одного боку, визначається як частина світогосиодарських зв'язків та відношень, а з другого — як одна з основних галузей світової економіки, важливий показник суспільного розвитку; сукупність туристичної діяльності на міжнародному, регіональному та національному рівнях.
На сучасному етапі розвитку туризм для багатьох країн є провідною галуззю економіки. Різноманіття туристичних послуг, що пропонуються споживачам спричинило необхідність виникнення певної класифікації видів туризму.
Класифікація туризму – виділення внутрішньо однорідних таксонів туристської діяльності по тих чи інших критеріях.
В якості ознаки, що дозволяє класифікувати подорожі по видам туризму, можна використовувати мотиваційні чинники. При такій класифікації слід виходити з основного мотиву, що спонукав людину відправитися в поїздку. Хоча мотиви не завжди визначаються однозначно, все ж таки можна виділити шість видів туризму в системі його управління.
Туризм з метою відпочинку. Даний вигляд полягає в короткочасному або тривалішому відпочинку з метою фізичного або психологічного відновлення організму. Крім того, до цієї групи відноситься і курортний відпочинок, при якому для лікування або відновлення сил використовуються природні властивості ґрунту, клімату і морської води.
Туризм з метою вивчення культури. Туризм, орієнтований на пізнання чужої культури, підрозділяється на пізнавальний і паломницький. Пізнавальний туризм охоплює собою відвідини історичних, культурних або географічних визначних пам'яток. Туристи, мандрівні з пізнавальною метою, найчастіше цікавляться соціальними і економічними відносинами відвідуваних ними країн. Метою паломницького туризму є відвідини місць, що мають особливе релігійне значення.
Суспільний туризм. Як суспільний туризм виступають поїздки з метою відвідин родичів, знайомих, друзів, а також клубний туризм. Клубний туризм відрізняється тим, що мандрівні свідомо інтегруються в групи. Об'єднання в групи відбувається за наявності розважальної або спортивної програми, що цікавить людей.
Спортивний туризм. До спортивного туризму відносяться поїздки з метою активної участі в спортивних заходах, а також поїздки, які носять пасивний характер участі в спортивних змаганнях.
Приклад активної участі в спорті: пані Л. відправляється до Карпат, щоб зайнятися гірськолижним спортом; пасивної участі:футбольний фанат їздить на всі найбільші змагання свого футбольного клубу.
Економічний туризм -поездки, здійснювані з професійного і комерційного інтересу: відвідини бірж, виставок, ярмарків і т.д.
Конгрессовий (політичний) туризм розподіляється на дипломатичний туризм, участь в конгресах, а також туризм, пов'язаний з політичними подіями і заходами.
Приклад дипломатичного туризму:члени Російського парламенту їдуть в місто М., щоб взяти участь в парламентських засіданнях;
приклад туризму, пов'язаного з політичними подіями: пані М. симпатизує політичним напрямам певної партії в Москві. Вона відвідує з'їзд цієї партії.
28 В чому полягає необхідність класифікації туризму в географії туризму? Охарактеризуйте класифікацію туризму на напрямками туристських потоків (стосовно перетину державного кордону країни). Наведіть конкретні приклади.
Для практичної діяльності в туризмі важливого значення має його класифікація, сутність якої полягає у виділенні окремих видів туризму за самими різними напрямками.
Чітку класифікацію туризму провести дуже важко. Це пояснюється, насамперед, тим, що практично неможливо виділити чисті види сучасного туризму. Туризм можна класифікувати за різними ознаками: за метою, засобами пересування, засобами розміщення тощо. Види туризму різноманітні. Вони залежать від різних факторів: наявності та тривалості вільного часу, віку, статі, стану здоров'я, рівня розвитку, особистих смаків людей та їх матеріального становища; різноманітності природи та сезонності; наявності інфраструктурних та транспортних можливостей та ін.
Сучасні класифікаційні підходи в туризмі визначають необхідність виділення світового туризму, який, з одного боку, визначається як частина світогосиодарських зв'язків та відношень, а з другого — як одна з основних галузей світової економіки, важливий показник суспільного розвитку; сукупність туристичної діяльності на міжнародному, регіональному та національному рівнях.
Класифікація туризму – виділення внутрішньо однорідних таксонів туристської діяльності по тих чи інших критеріях.
За на напрямками туристських потоків можна виділити різні види туризму, до найважливіших з яких належать приміський, внутрішньо-регіональний, внутрішньодержавний та міжнародний туризм.
Приміський туризм - виїзди за місто в період відпусток або на вихідні дні.
Це можуть бути виїзди на природу, поїздки в приміські бази відпочинку, пансіонати, відвідування історичних, культурних місць, розташованих поблизу міста та ін.
По тривалості подорожі цей вид туризму розподіляється на маршрути вихідного дня (короткотривалі подорожі), подорожі околицями міста від 2 до 7 днів (середньотривалі подорожі) і поїздки на термін більше 7 днів (довготривалі подорожі).
Внутрішньорегіональний туризм - поїздки та подорожі в межах певного регіону. Регіоном може бути як область, так і територіальна спільність комплексу областей, об'єднаних загальними культурно-історичними, природно-кліматичними, економічними або іншими особливостями, наприклад - Карпатський регіон.
Перевагами в роботі туристичного підприємства при цьому виді туризму є досконале знання туристичних можливостей та умов регіону, широка можливість використання транспортних маршрутів, відносно низькі ціни на послуги, достатньо високий попит населення на подібні подорожі.
Внутрішньодержавний туризм - подорожі, обмежені державними кордонами країни для громадян з постійним місцем проживання у цій країні. Цей вид туризму був найбільш розвинутим в Україні і в колишньому СРСР через політичні та економічні обмеження, відносну замкнутість і неможливість виїзду за кордон. Але з розпадом Радянського Союзу, здобуттям незалежності, відкритістю країни роль внутрішнього туризму та його вплив на загальний стан розвитку туризму в Україні зменшився.
Останнім часом проводиться значна робота по відновленню втрачених позицій. Відновлюються зони відпочинку, відроджуються рекреаційні заклади, все більше популярними стають подорожі й екскурсії по Україні, будуються готелі, мотелі, кемпінги, інтенсивно розвиваються транспортні комунікації - вся інфраструктура в цілому.
Приміський, внутрішньорегіональний та внутрішньодержавний туризм прийнято називати внутрішнім туризмом.
Внутрішній туризм - тимчасовий виїзд громадян конкретної країни з постійного місця проживання в рамках національних кордонів цієї країни для відпочинку, задоволення пізнавальних інтересів, занять спортом та з іншою туристичною метою.
Міжнародний туризм - поїздки з туристичною метою за межі країни постійного проживання. В міжнародному туризмі виділяють дві його форми - іноземний (в'їзний) і зарубіжний (виїзний), які різняться між собою за напрямками туристичних потоків. Один і той самий турист може бути класифікований як в'їжджаючий і виїжджаючий одночасно залежно від того, стосовно якої країни фіксується його переміщення. Розрізняють країну походження туриста, яку він залишає, і країну призначення, куди він прибуває. В першому випадку мова йде про виїзний, в другому - про в'їзний туризм.
Для туристичних підприємств при організації міжнародної туристичної діяльності велике значення мають існуючі міждержавні угоди і обмеження, які об'єднують різні країни.
26????
Виділення форм туризму визначається різними ознаками.
За характером організації туризм поділяється на:
- організований (плановий) — поїздки по маршрутам, організованим туристичними фірмами або клубами. За звичай, реалізуються на умовах попередньої оплати;
- неорганізований (самодіяльний) — спонтанні поїздки, ідо, як правило, організовуються самими туристами, без участі посередника: турфірми, клубу, секції тощо. Оплата послуг в такому випадку відбувається по мірі користування ними.
Самодіяльний туризм визначають також як кваліфікаційний туризм:
1) подорожі з використанням активних видів пересування, які організовуються туристами самостійно;
2) специфічний вид туристичної суспільної (любительської) діяльності, що реалізується на добровільних самодіяльних засадах.
При організації туризму розрізняють:
- груповий (колективний) туризм — форма організації туристичної подорожі людей, об'єднаних можливістю спільної подорожі за конкретним маршрутом або з метою отримання програмного обслуговування; задоволення колективного інтересу до об'єкту відвідування;
- індивідуальний туризм — форма організації туристичної діяльності людини за власним планом, програмою, яка складається та реалізується в індивідуальному обслуговуванні.
- сімейного туризму — форма організації поїздок людей, пов'язаних родинними стосунками.
За строками та тривалістю перебування подорожі:
- короткостроковий — поїздка на строк 5-7 днів, за звичай, в кінці тижня та подальші неробочі дні; іноді строк зменшується до 3 днів;
- довгостроковий.
За територіальною ознакою внутрішній туризм поділяється на місцевий та дальній, а іноземний за охопленням території — на внутрішньоконтинентальний, міжконтинентальний, навколосвітній. Подорожі іноземних туристів можуть відбуватися в межах однієї країни відвідування або проходити у формі багатоетапного туризму — відвідування туристами декількох країн під час однієї подорожі.
За інтенсивністю туристичних потоків:
- постійний (відносно рівномірне відвідування туристичних районів та населених пунктів протягом року)
- сезонний (відвідування в певну пору року).
В свою чергу, в сезонному туризмі розрізняють односезонний (поширений в тих районах, які відвідуються туристами в певну пору року, переважно влітку або зимою) та двосезонний (характеризується наявністю туристичних потоків, наприклад, як літом, так і зимою)
За віком учасників подорожі відрізняють:
-дитячий
-молодіжний
- туризм, «третього віку»
