Модель логістичного управляння туристичними дестинаціями

Інституційне середовище

 

Модель «територіально-рекреаційної системи»(модель ТРС)

 

 

ГВ – група відпочиваючих

ПК – природні та культурні комплекси

ТС – технічні споруди і системи

ОП – обслуговуючий персонал

ОУ - орган управління

1 – зовнішні зв’язки ТРС

2 – зв’язки між підсистемами

3 – команди управління

4 – інформація про стан ТРС

 

 

31Розвиток географічної науки базується на величезній кількості даних про природні та суспільні об'єкти, явища і процеси. Лише вміло опрацювавши цю інформацію за допомогою різних методів дослідження, науковець-географ може прийти до якогось узагальнюючого висновку про структуру, розвиток, закономірності поширення, тенденції змін досліджуваного об'єкта.

Основним способом збору кількісної та якісної інформації, фактичного матеріалу про території були й залишаються експедиції. Експедиції у вигляді тривалих і небезпечних подорожей та мандрівок, здійснених «за покликом серця» окремими дослідниками, відомі здавна (наприклад, подорожі давньогрецького вченого Геродота до країн Середземномор'я і Причорномор'я в античні часи чи італійця Марко Поло в Китай у XIII ст., піша мандрівка киянина Василя Григоровича-Барського країнами Балканського півострова і Близького Сходу у XVIII ст., що тривала понад 20 років) та ін.

Сучасні експедиційні географічні дослідження, які проводяться в Україні, — це польові дослідження, що здійснюються дід час пішохідних чи автомобільних маршрутів і поєднуються з аеровізуальними та стаціонарними дослідженнями. Розрізняють галузеві дослідження (геоморфологічні, ґрунтознавчі, гідрологічні, геоботанічні та ін.) і комплексні (ландшафтознавчі, фізико-географічні, загальногеографічні). В ході експедиційних досліджень необхідний матеріал збирається на певній площі або вздовж маршруту.

 

Стаціонарні географічні дослідження являють собою комплекс науково-дослідних робіт, які проводяться на базі регулярної діяльності спеціально обладнаних установ — географічних стаціонарів. На географічних стаціонарах здійснюються тривалі багаторічні спостереження за станом і змінами окремих природних процесів і явищ на різних територіях. Розрізняють гірські, рівнинні, поліські, степові стаціонари, які спеціалізуються на вивченні метеорологічних явищ, водного поверхневого стоку, змиву і руйнування ґрунтів, рельефоутворюючих процесів, снігових лавин, карсту і т. д. З кінця XIX ст. в Україні розпочалися також комплексні (ландшафтознавчі) стаціонарні дослідження на Великоанадольському стаціонарі у степовому Приазов'ї.

Нині найбільш повні польові географічні дослідження (експедиційні та стаціонарні) здійснюють в Інституті географії НАН України, Київському, Львівському, Харківському, Одеському та інших університетах країни.

Збір необхідної географічної інформації можна проводити й під час туристичних подорожей та екскурсій, спрямованих на «дику природу» чи в «цивілізовані міські осередки». Такі подорожі дають хороший шанс досліднику поєднати активний відпочинок зі своїм науковим збагаченням.

Цікаву й різноманітну інформацію географ може отримати, відвідуючи музеї. Музейні експозиції містять матеріали, що є результатом копіткої науково-дослідної діяльності багатьох учених різних поколінь. Необхідні для географічних досліджень дані можна почерпнути в геологічних, природничих, історичних, етнографічних, краєзнавчих музеях, а також на науково-технічних і господарських виставках.

Окрім цього, існують опубліковані джерела географічної інформації, якими при необхідності може скористатися широке коло географів або тих, хто цікавиться географією. Це географічні енциклопедії, довідники, словники, друковані табличні матеріали тощо. Дуже часто вони стають незамінними джерелами інформації для студентів і учнів під час навчального процесу.

 

Як приклад, можна назвати «Географічну енциклопедію України», що вийшла у 3-ох томах у 1980-1990-их pp., «Топонімічний словник», довідники адміністративно-територіального устрою, щорічники «Господарство України» та «Населення України» і т. д. Останніми роками в Україні перевидається багатотомна «Енциклопедія Українознавства», підготовлена вченими української діаспори в 1955-1984 pp. Вона містить надзвичайно багато даних з фізичної, економічної, історичної географії та географії населення України.

Велика кількість опрацьованої географічної інформації міститься у підручниках і посібниках з географії та наукових працях, які видаються окремими книгами, або на сторінках періодичних видань. Такими, зокрема, є часописи: «Український географічний журнал», «Географія та основи економіки в школі», «Історія української географії», «Вісники» та «Наукові записки» тих університетів, в яких існують географічні факультети (Київ, Львів, Харків, Одеса, Чернівці, Тернопіль та ін.). Крім цього, в Україні видається щотижнева освітянська газета «Краєзнавство. Географія. Туризм», яка покликана інформувати широку географічну громадськість.

Широкий спектр різноманітних новин ми отримуємо щоденно із засобів масової інформації — газет, радіо, телебачення.

Нові надзвичайно широкі можливості доступу до різноманітної географічної інформації появилися у зв'язку з розвитком комп'ютерної телекомунікаційної мережі Інтернет.

Важливими носіями інформації і джерелами знань про різні території виступають географічні карти, які е зменшеними зображеннями земної поверхні на площині. Вони показують розміщення, властивості і зв'язки різних природних і суспільних об'єктів та явищ, дають кількісну та якісну інформацію про них. Карти складаються за результатами польових знімань, за іншими картографічними джерелами, аеро- і космічними зйомками, статистичними і літературними даними.

32 Географічна інформація завжди була важливим елементом життя людського суспільства і ключовим засобом вивчення навколишнього світу. Археологи свідчать, що географічні карти з’явилися значно раніше, ніж письменність. Це невипадково, адже і ми, і оточуючі нас об'єкти знаходимось в деяких точках простору, причому для вирішення більшості задач наше географічне положення є важливим і впливає на кінцевий результат.

В сучасних умовах, коли характерними признаками нашого суспільства стала загальна інформатизація, роль географічної інформації значно виросла. Географічна (або просторова, як її іще називають) компонента присутня в більшості даних про реальні об'єкти. Аналізи вчених показують, що від 60 до 90 відсотків даних, які використовуються в області територіального управління, мають просторову природу (в якості однієї із компонентів є географічні координати і, таким чином, вони можуть бути прив'язані до земної поверхні). Цей факт дає можливість використовувати просторові дані як єдиний базис, на який можне бути нанизана вся інформація про навколишній світ.

Під просторовою інформацією необхідно розуміти таку інформацію, у якої одним із суттєвих атрибутів є просторове положення даного об'єкта. Просторове положення може виражатися в координатах об'єкта, виражених в деякій вибраній системі координат (наприклад, географічні широта і довгота об'єкта), положенні об'єкта в просторі відносно других об'єктів, в адресній інформації і т. д. Ось чому в останні роки отримав розвиток такий клас інформаційних систем, як ГІС, або геоінформаційні системи, що забезпечують збір, зберігання, обробку та відображення і розповсюдження просторової інформації.

Інформаційні ресурси відносяться до найважливіших ресурсів, без впровадження яких в принципі неможливо виконувати функції управління. Використання інформаційних технологій відображає структуру економіки, що все більше ускладнюється, зміна форм власності та кооперація для вирішення цілого ряду соціально-економічних, природоохоронних та політичних задач. Обґрунтованість, вірність прийняття управлінських рішень залежить від рівня використання інформаційних ресурсів і застосування багатоваріантних оптимізаційних соціально-економічних розрахунків.

Для одержання та використання органами державної влади достовірної і повної інформації є спеціально організований збір, обробка і подання даних особам, які приймають або готують рішення. Іншими словами, необхідне створення інформаційної індустрії з потужною інфраструктурою, яка забезпечує розподілення видів та обсягів одержаної інформації, юридичну правомірність, повноту, достовірність, актуальність і тощо.

Така інформаційна інфраструктура реалізується в формі геоінормаційних систем, головною компонентою якою є цифрова топографо-геодезична та картографічна продукція.

Об'єктивна потреба в просторових даних про місцевість сприяє розвитку ринкових відносин в регіоні.

Разом з тим, треба зазначити, що в області не належному рівні виконується робота з створення банку геопросторових даних. Негативними явищами, які впливають на збір, обробку, зберігання геопросторових даних є такі:

створення малопрофесійних структур картографічного та геоінформаційного напряму;

несанкціоноване (піратське) використання державних фондів картографічних матеріалів та інших геоінформаційних ресурсів;

посилення впливу відомчої продукції, "приватизація" картографічних матеріалів загальнодержавного призначення;

дублювання картографічних матеріалів на одну і ту саму місцевість різними, в тому числі державними структурами;

виконання робіт в різних форматах, несумісних між собою.

Внаслідок цього, цифрові картографічні матеріали створюються без необхідного рівня уніфікації як за складом, так і за форматами, відсутнє організаційне та програмно-технічне забезпечення інформаційної технології актуалізації даних. Сучасний стан взаємодії різних інформаційних та геоінформаційних систем характеризується відокремлюванням різних відомств, дублюванням картографічних даних та робіт, неможливістю акумулювання всієї інформації в єдиній структурі.

Планування та розвиток територій - найважливіше завдання органів державного управління різних рівнів. На базі ГІС можна раціонально спланувати розміщення різних об'єктів (промислових підприємств, дорожньо-транспортних мереж, магазинів, кінотеатрів, парків і т.д.). Для вирішення даних проблем необхідно будувати нові і розвивати старі об'єкти промисловості, щоб забезпечити достатню кількість робочих місць в регіоні, розвивати транспортну інфраструктуру території, постійно приймати міри по наповненню бюджету за рахунок здачі в оренду об'єктів нерухомості. З другої сторони, не можна забувати про екологію, збереження нормальних умов для проживання людей, забезпеченням їх можливістю відпочинку. Чистий, красивий, добре спланований населений пункт є перспективним для інвесторів та туристів, в тому числі іноземних, тому його гарний екологічний стан та привабливий зовнішній вигляд сприятимуть підвищенню економічного добробуту та досягненню соціального благополуччя місцевої громади. Тим самим громада може вийти на шлях сталого розвитку, який націлений на досягнення й інтеграцію трьох груп цінностей – соціальних, економічних та екологічних. Це є можливим лише за інтеграції соціальної, економічної та екологічної інформації та точної просторової прив’язки до території населеного пункту, до земельної ділянки кожного землевласника та землекористувача. ГІС дозволить інтегрувати всю необхідну, в даному випадку, інформацію, виконати аналіз і моделювання різного роду ситуацій на території, а також наглядно відобразити результати аналізу. Підрахунки, які були проведені в деяких муніципалітетах, показали, що використання ГІС для планування і розвитку територій міст дозволяє знизити затрати приблизно на 30%.

Геоінформаційні системи, які зберігають дані про всі об'єкти нерухомості на території регіону, права на ці об'єкти, кількісна та якісна характеристика земельних ресурсів і другу інформацію відіграють велику роль в управлінні регіоном. Необхідність в таких системах надзвичайно висока, так як вони:

Забезпечують державні гарантії прав громадян на землю і помагають на практиці реалізувати земельну реформу в регіоні;

Сприяють економічному розвитку регіону, так як виконують інформаційну підтримку процесу іпотечного кредитування і створюють нормальний інвестиційний клімат;

Підтримують банківський та страховий бізнес достовірною інформацією про нерухомість;

Допомагають реалізувати справедливе оподаткування через механізми оцінки нерухомості;

Лежать в основі раціонального управління земельними ресурсами.

Створення і функціонування земельного кадастру і системи реєстрації нерухомості неможливо без використання ГІС, оскільки на базі ГІС не тільки фіксуються межі об'єктів нерухомості, але і виконуються різного роду операції з моделювання і аналізу, які необхідні для роботи цих інформаційних систем.

Швидкість реакції і раціональне розподілення ресурсів при дефіциті часу - це головна складова, яка забезпечує ефективне управління в надзвичайних умовах. Інформаційна підтримка такого роду діяльності неможлива без використання ГІС - технологій. Геоінформаційні системи дозволяють наглядно відобразити актуальну ситуацію про район, де виникла надзвичайна ситуація, на карті, планувати використання ресурсів на ліквідацію її наслідків, прогнозувати розвиток подій. Потужні моделюючі можливості ГІС дозволяють, наприклад, таким чином розмістити на території станції швидкої допомоги і пожежні команди, щоб мінімізувати час, за який відповідні бригади прибудуть на місце виклику.

Використання ГІС надзвичайно актуально при вирішенні транспортних задач, оскільки практично вся інформація, яка має відношення до транспорту, обов'язково складається з просторової компоненти (транспорт - це, перед усім, дороги, а дороги знаходяться в абсолютно конкретному місці земної поверхні). Крім цього, специфічною особливістю транспортної інформації є її динамічність, причому особливо просторова динамічність. В зв'язку з тим, найбільш важливі задачі, в області управління транспортом, для яких використовуються ГІС, є:

Управління транспортною інфраструктурою та її розвиток (інтеграція інформації про транспортні об'єкти з можливістю наглядного та швидкого відображення необхідних даних про всі об'єкти транспортної інфраструктури);

Використання ГІС в області екології історично є одним із перших. Це не випадково, тому що поточну екологічну ситуацію, локальні і глобальні екологічні процеси, результати екологічних прогнозів найбільш наглядно можна відобразити на цифровій карті. Для отримання вихідних даних про стан земної поверхні, а також ведення постійного екологічного моніторингу широко використовуються дані дистанційного зондування Землі, їх дешифрування і обробка разом з другими джерелами екологічної інформації, аналіз і моделювання середовища, ГІС забезпечують ефективне вирішення задач охорони довкілля.

Використання ГІС в сучасному світі не вичерпується перерахованими областями людської діяльності. ГІС надзвичайно ефективна у військовій сфері і інформаційній підтримці силових структур, планування бізнесу у видобуванні нафти, геології та управлінні інженерними спорудами. Цей список можна ще продовжувати, але не це головне. Самою головною ознакою ГІС є можливість наочного і лаконічного представлення інформації про території, які не може дати ніяка інша інформаційна система. При цьому значно підвищується ефективність інформаційної підтримки процедур прийняття рішення в різних сферах діяльності. В цьому і перевага ГІС. Тому справедливі слова:

Географічна інформація має критичне значення для економічного та соціального розвитку, покращення нашого управління природними ресурсами і захистом навколишнього природного середовища регіону.

Таким чином, географічна інформація забезпечує реальну можливість вирішення задач регіонального значення. Практично усі задачі територіального управління, де суттєвим є положення об’єктів у просторі (а таких задач переважна більшість), потребують якісних геопросторових даних на відповідну територію. В останні роки географічна інформація (перш за все, у вигляді цифрових карт) в усьому світі стає все більш і більш важливою при вирішенні різного роду задач:

Спостереження за ситуацією на території;

Раціональне управління ресурсами території, в тому числі, земельними та нерухомим майном;

Планування та розвиток території (промислове та цивільне будівництво, проектування доріг та інших об’єктів тощо);

Охорона здоров’я та навколишнього середовища;

Боротьба зі злочинністю;

Управління в умовах надзвичайних ситуацій;

Підтримки оподаткування нерухомого майна і підвищення ефективності податкової політики;

Моніторинг ринку майна, тощо.

Це далеко не весь перелік задач які вирішуються при використанні географічної (геопросторової) інформації, їх значно більше.

Коли роботи ведуться стихійно, без координації зусиль та не дотримання певних стандартів, неминучі такі речі, як несумісність інформації про одну і ту же територію, що створюється та зберігається в різних організаціях, недостатня координація зусиль органів державного управління, дублювання робіт щодо створення баз геопросторових даних (цифрових карт) та, як наслідок, марне витрачення коштів та уповільнення розвитку регіону.

№34.Картографічний метод - метод наукового дослідження, у якому карта виступає як модель досліджуваного об'єкта і проміжна ланка між об'єктом і дослідником. Картографічний метод включає:

- опису по картах;

- графічні побудови: профілі, блок-діаграми й ін.;

- виміру по картах, математичну обробку цих вимірів і т.д.

Отже, картографічний метод дозволяє вивчати закономірності просторового розміщення і розвитку територіальних комплексів шляхом складання і використання географічних карт.

Картографія - "це наука про відображення й дослідження просторового розміщення і взаємозв'язків природних та суспільних явищ, а також їх змін у часі через образно-знакові моделі (картографічні зображення), які відтворюють ті чи інші сторони дієздатності"

У процесі розвитку географічної картографії і туристичної індустрії виникла спеціальна картографічна дисципліна - туристична картографія.

Картографія туризму покликана бути на службі мандрівників. Практичні потреби мандрівників (туристів) повсякчас вимагають інформацію географічного характеру та картографічне супроводження подорожей.

Один із найбільш перспективних напрямків розвитку сучасної картографії - географічна картографія.

До завдань туристичної картографії належать:

- уміння читати карти;

- знання можливостей картографії у відображенні різних явищ;

- уміння складати карти.

Форми використання картографічного методу в географії туризму: класичні карти, кртоїди, ментальні карти.

Класична. Елементи: картографічне зображення, легенда, математична основа, допоміжне оснащення, додаткові дані.

Класифікація карт.

· За тематикою

· За масштабом

· За призначенням

· За охопленням простору.

Два види туристичних карт:

- карти для туристів і екскурсоводів;

- карти для забезпечення розвитку туристичної індустрії та державного регулбовання туристичної діяльності.

Картоїд. Відмінності:

Карта материка + топологія

Картоїд – тільки топологія.

Ментальні карти лежать у свідомості людей.

Картографічний метод є одним із найбільш поширених методів дослідження в туристичному краєзнавстві.

35.Туриський потік- це число туристів, що здійснюють подорожі в той або інший тур регіон протягом певного періоду часу. Він характеризує географічний напрям і обсяги туристичної міграції.

Регіон,що відправляє туристів – це країна, в якій, завдяки рівню основного високого соц.-економічного свого розвитку акумулює і спрямовує туристичні потоки в інші регіони.

Регіон,що приймає туристів – це така країна, яка завдяки своїм географічними і кліматичними умовами привертає до себе потоки туристів з інших регіонів.

Тур потік – міграційний рух,(по землі) який дозволяє туристам з одного геогр. Пункту в інший. Ці обидва пункти зав’язують між собою ринкові відносини.

Види тур потоків

Внутрішні(внутрішні,внутрішньо регіональні)

Зовнішні(міжнародні, міжрегіональні)

Меридианні (пн.- пд, пд.- пн)

Східні(Зх. Європа- Близький Сх, Середн Сх)

Атлантичний(Зх. Європа Пн, Америка…)

Азіатські та тихоокеанські(Японія,Америка,Австралія та Нова Зеландія)

Оцінка тур потоків

1. Показники, що визначають обсяги тур потоку. Загальна к-ть туристів, в т. ч. організованих і саморегульованих;

К-ть прибуттів(вибуттів) - число зареєстрованих туристів, Що прибули в ту чи іншу країну(дистинацію) або вибули з країни за певний період часу К_в< К_п Приватність перебування.К-ть туро днів та к-ть ночівель.Середня тривалість перебування туристів у країні, регіоні.К-ть туро днів визначається шляхом множення запропанов к-ті туристів на середню тривалість в днях перебування одного туриста в країні або регіоні: = r * t, де

- к-ть туро днів

r - к-ть туристів, людей.

t - середня тривалість перебування одного туриста в даному регіоні, днів.

2. Показники,що визначає інтенсивність тур потоку. Абсолютні показники тур потоків не дозволяють судити про рівень тур активності окремої країни та регіонів, оскільки вони залежать від загал територ і елементарного стану для оцінки інтенсивності прибуттів використовуючи відносні показники.

Інтенсивність прибуттів визначається як к-ть туристів що припадає на 1 жителя країни. Іноді інтенсивність прибутків описана у відсотках,тобто розрахована на

100 осіб насел приймаючої країни

Чисельність вибуттів визначають виїзд у відсотках(на 100 тис жителів),оскільки гр. (регіону) виїжджає.

Показники,що визначають нерівномірність тур потоку

Сезонність потік – це явище нерівномірне, для статистики нерівномірності потоку засвоюють коефіцієнт нерівномірності. Залежно від мети і завдання сегменту тур потоку використав 3 способам

- К_н= d_max/ d_{min * 100%}

 

К-ть туро днів в міс max тур потоку,людоднів. d_{min к-ть туро днів в міс,} min тур потоку сілднів

К_н = d_max/d_год*100%

D_год –Річна к-ть туристів, людоднів; К_н = коефіцієнт нерівності тур потоку,%;

К_н =d_max/d_см* 100

D_см = середньо місна к-ть туро днів,людодень визначає діленняя річної к-ті туро днів на 12 міс d_{см =}d_год

 

Одні і ті ж країни,регіони і центри виступають,Як країни донори так і країни реципієнти

- Країни з позитивним балансом тур льот

- Країни з негативним балансом ………