Друге народження Інтернету

Ранні глобальні мережі являли собою групи комп'ютерів, зв'язаних між собою прямими з'єднаннями. Основною проблемою того часу була проблема надійності й стійкості мережі. Потрібна була така мережа, яку не можна вивести з ладу навіть атомним бомбардуванням. Звичайно, «атомне бомбардування» — поняття умовне. Мережу, що складається з прямих з'єднань, можуть вивести з ладу навіть миші, які перегризли.проводи, злодії, що викрали жорсткий диск із вузлового комп'ютера. Існують тисячі причин, коли звичайне недбальство може викликати наслідки Ще гірші, ніж атомне бомбардування.

З погляду військових, експлуатація мережі в науковому й університетському

оточенні повинна була стати для неї найсуворішим випробуванням, яке тільки можна придумати. У боротьбі з безліччю непередбачених випадків університетські кола повинні були знайти просте й ефективне рішення. Розв'язанням проблеми стало впровадження в 1983 р. протоколу TCP/IP. З цього часу відрахову-1 ють другий етап розвитку Інтернету.

Власне, TCP/IP — це не один протокол, а пара протоколів, один із яких (TCP — Transport Control Protocol) відповідає за те, як представляються дані в Мережі,) а другий (IP — Інтернет Protocol) визначає методику адресації, тобто відповідає за те, куди вони відправляються і як доставляються. Ця пара протоколів нале-ЖИТЬ різним рівням і називається стеком протоколів TCP/IP. Власне кажучи, тільки з появою IP-протоколу і з'явилося поняття Інтернету.

Третє народження Інтернету

Протягом тривалого часу Інтернет залишався справою фахівців. Обмін технічною документацією й повідомленнями електронної пошти — це не зовсім те, що потрібно рядовому споживачеві. Революційний розвиток Інтернету почався; тільки після 1993 р. зі збільшенням у геометричній прогресії числа вузлів і користувачів. Приводом для революції стала поява служби World Wide Web (WWW), заснованої на протоколі передачі даних HTTP користувача і на особливому форматі представлення даних — HTML. Документи, виконані в цьому форматі, одержали назву Web-сторінок.

Одночасно з уведенням концепції WWW була представлена програма Mosaic, що забезпечує відправлення запитів і приймання повідомлень у форматі HTML. Ця програма стала першим у світі Web-браузером, тобто програмою для перегляду Web-сторінок. Після цього робота в Інтернеті перестала бути справою професіоналів. Інтернет перетворився на розподілену по мільйонах серверів єдину базу даних, орієнтуватися в якій не складніше, ніж переглядати звичайну мультимедійну енциклопедію.

Технічна побудова мережі Інтернет

Інтернет — це великий комплекс, що включає локальні мережі й автономні комп'ютери, з'єднані між собою будь-якими засобами зв'язку, а також програмне забезпечення, що забезпечує взаємодію всіх цих засобів на основі єдиного транспортного протоколу TCP і адресного протоколу IP.

Опорна мережа Інтернету

Опорну мережу Інтернету представляють вузлові комп'ютери й канали зв'язку, що сполучають їх між собою. Вузлові комп'ютери також називають серверами або хостами.

Маршрутизатори

На кожному з вузлів працюють так звані маршрутизатори, здатні за ІР-адресою прийнятого TCP-пакета автоматично визначити, на який із сусідніх вузлів пакет треба переправити. Маршрутизатором може бути програма, але може бути й окремий, спеціально виділений для цієї мети комп'ютер. Маршрутизатор безупинно сканує простір сусідніх серверів, спілкується з їхніми маршрутизаторами і тому знає стан свого оточення. Він знає, коли якийсь із сусідів «закритий» на технічне обслуговування або просто перевантажений. Приймаючи рішення про переправляння отриманого TCP-пакета, маршрутизатор ураховує стан своїх сусідів і динамічно перерозподіляє потоки так, щоб пакет пішов у тому напрямку, який у цей момент є найбільш оптимальним.

Шлюзи

Локальні мережі, що працюють на основі своїх протоколів (не TCP/IP, а інших), підключаються до вузлових комп'ютерів Інтернету за допомогою так званих шлюзів. Знову ж таки, шлюзом може бути спеціальний комп'ютер, але це може бути і спеціальна програма. Шлюзи виконують перетворення даних із форматів, прийнятих у локальній мережі, у формат, прийнятий в Інтернеті, і навпаки.