Типологія соціальних відхилень та форми девіантної поведінки

Девіантна поведінка- вчинок, дії людини, що не відповідають офіційно встановленим чи фактично встановленим в даному суспільстві нормам.

Класифікація: за різними видами, залежно від типу норми, що порушується; злочини; інші правопорушення; аморальні вчинки; за характером норм, що порушуються; у національному масштабі;

у міжнародному масштабі; залежно від прийняття чи заперечення людиною цілей суспільства та соціально схвалених засобів їх досягнення;

-конформізм(узгодженість між цілями суспільства та засобами їх досягнення);

-інновація(припускає визначення цілей, але заперечує соціально схвалені методи їх реалізації);

-ритуалізм(плвязані з відкиданням цілей та визначенням засобів);

-ретретизм(заперечує як соціально схвалені засоби, так і відповідні цілі);

-бунт(відкидання цілей і засобів із заміною їх новими);

Форми девіантної поведінки:

- злочинність;

- алкоголізм;

- наркоманія;

- суїциди;

Причини виникнення девіантної поведінки і шляхи її подолання.

Причини:

- погане фінансове становище;

- конфлікти;

- цікавість;

- проблеми особистого характеру;

- соціальна нерівність;

Усвідомлення неминучості відхилень у поводженні частини людей не виключає необхідності постійної боротьби суспільства з різними формами соціальної патології

Основні механізми соціального контролю: 1) власне контроль, здійснюваний ззовні в тому числі шляхом покарань і інших санкцій; 2) внутрішній контроль, забезпечуваний інтериалізацією соціальних норм і цінностей; 3) непрямий контроль, викликаний ідентифікацією з референтною законослухняною групою; 4) «контроль», заснований на широкій приступності різноманітних способів досягнення цілей і задоволення потреб, альтернативних протиправним чи аморальної.

У суспільній свідомості ще дуже сильна віра в заборонно-репресивні міри як найкращий засіб врятування від цих явищ, хоча весь світовий досвід свідчить про неефективність твердих санкцій з боку суспільства. Позитивний ефект дає робота з наступним напрямкам: 1. Відмовлення від карного чи адміністративного переслідування «злочинців без жертв» (проституція, бродяжництво, наркоманія, гомосексуалізм і ін.), маючи у виді, що тільки соціальні міри дозволяють чи зняти нейтралізувати дані форми соціальної патології, 2. створення системи служб соціальної допомоги: суїцидологічний, наркологічної, специфічно віковий (геронтологічний, підліткової), соціальної реадаптації.