Формування теоретичних і практичних уявлень про працю охоплює три періоди: донауковий, класичний і сучасний.
Донауковий період за своєю тривалістю є найдовшим (III ст. до н.е. — XVIII ст. н.е.) і характеризується формуванням найбільш загальних уявлень про працю, її місце в суспільстві. Цей період пов'язаний з розвитком ідей про працю в Стародавньому Єгипті, в античних цивілізаціях Греції та Риму, середньовічній Європі.
Класичний період формування соціології праці охоплює XVIII — початок XX ст. Головні його напрями:
—обґрунтування протестантської трудової;
— політекономічні дослідження праці;
— утопічні уявлення про працю;
— вивчення характерних особливостей індустріального суспільства;
— емпіричні дослідження проблем праці;
— вироблення основних категорій і понять соціології праці.
Саме в цей період було закладено наукові засади формування соціології праці як самостійного наукового напряму.
У формуванні сучасної соціології праці значну роль відіграла й теорія поняття «якості життя». Ця теорія передбачає дослідження характеру взаємин між робітником та його виробничим оточенням і базується на з'ясуванні таких питань:
|
|
— встановлення причин плинності кадрів;
— дослідження установок робітників з метою використання цієї інформації для вироблення національних програм формування нового контингенту працівників;
— оцінка ефективності управлінських систем;
— вивчення впливу несприятливих умов праці на появу психологічних стресів;
— вирішення конфліктів між управлінцями та рядовими працівниками.
Ринок праці в соціологічному вимірі.
Ринок праці є однією з найважливіших ланок ринкової системи. Він функціонує лише у взаємозв'язку з іншими типами ринків (ринок капіталів, ринок товарів, грошовий ринок, ринок майна, ринок ресурсів), забезпечує рух товарів і послуг, спрямовуючи та вилучаючи ресурси з галузей народного господарства відповідно до руху капіталів і товарів. На відміну від інших типів ринків, він має не тільки ресурсний, товарний характер, але й породжує велику кількість економічних і соціальних проблем.
Ринок праці – це:
-система суспільних відносин, пов’язаних з наймом і пропозицією робочої сили, тобто з її купівлею і продажем;
-економічний простір – сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці робочої сили;
-механізм, що забезпечує узгодження ціни робочої сили і умов праці між роботодавцями і найманими робітниками та регулює попит і пропозицію робочої сили.