Українські дисиденти, їхні програмні цілі та діяльність

Дисиденти – люди, які виступають проти існуючого державного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни, протистоять офіційній ідеології й політиці.В Україні дисиденство започатковане в 1950-х роках. Однією із перших дисидентських груп була група Левка Лук’яненка, яка в 1959р. утворила Українську робітничо-селянську спілку. Проте вже в 1961р. цю чисельну організацію було викрито, а її членів засуджено до тривалих термінів ув’язнення. Боротьба за незалежність України стала основною метою низки опозиційних об’єднань, що виникли на початку 1960-х: Український національний фронт, Союз укр..молоді Галичини та ін. Осередок українських дисидентів складали також і «шістдесятники» — нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього належали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Юлій Шелест, Микола Вінграновський, Алла Горська та Іван Дзюба. Пізніше до них приєдналися Василь Стус, Михайло Осадчий, Ігор та Ірина Калинці, Іван Гель та брати Горині.

Українські дисиденти були дуже різноманітні у своїх поглядах та цілях. Іван Дзюба, літературний критик і один з найвидатніших дисидентів, однаково прагнув здобути як громадянські свободи, так і національні права. На відміну від нього історик Валентин Мороз продовжував інтелектуальні традиції українського націоналізму, відкрито виражаючи свою відразу до радянської системи та надію на її крах. Проте взагалі українські дисиденти закликали до проведення в СРСР реформ, а не до революції чи відокремлення, й виступали проти національних репресій в Україні та за громадянські права в СРСР. 9 листопада 1976р. створено Українську гельсінську групу. Група налічувала 37 учасників, найрізноманітніших за походженням. Тут були дисиденти, що вже відбули терміни ув'язнення, такі як Ніна Строката, Василь Стус, Левко Лук'яненко, Іван Кандиба, Надія Світлична та Вячеслав Чорновіл, такі колишні націоналісти (що вижили після десятиліть, проведених у сталінських концтаборах), як Святослав Караванський, Оксана Попович, Оксана Мешко, Ірина Сеник, Петро Січко, Данило Шумук та Юрій Шухевич. Окремий різновид дисидентства в Україні базувався на релігії. В Україні воно вело боротьбу за відновлення Укр.греко-католицької церкви та Укр.автокефальної православної церкви, за свободу діяльності протестантських релігійних громад.Найвідомішими представниками релігійного дисиденства були Йосиф Тереля, Василь Романюк. Характерною рисою усіх напрямків дисиденства була боротьба за національні інтереси укр..народу