2018-01-21
490
Перехід до форсованої індустріалізації. Директивна економіка.
Життя і побут верств і груп населення.
На 1927 р. Йосиф Сталін фактично подолав опозицію у партії і став перетворюватися на її вождя. У його планах було будівництво надпотужної радянської імперії, яка нестиме соціалістичну революцію в Європу і по всьому світові. Для цього колишню напіваграрну Російську імперію треба було перетворити на індустріальну країну. ХV з’їзд ВКП(б) 1927 р. прийняв директиви про складання першого п’ятирічного плану розвитку народного господарства СРСР. А у травні 1929 р. ХVІ партійна конференція ВКП(б) ухвалила рішення про прискорення індустріалізації країни із середньорічним темпом приросту промислової продукції 20-22%. Досягнення показників планувалося здійснити за рахунок не матеріального заохочення, а трудової звитяги працюючих, що ще називають ентузіазмом (відомий тоді “стаханівський рух”).
Хлібозаготівельні кризи 1927-1929 рр.
У зазначених роках селяни відмовилися здавати державі зерно за її цінами, адже вважали їх несправедливо заниженими. У 1928 р. Сталін пішов у рішучий наступ і почалися масові репресії селян, робітництва та інтелігенції. Фактично цей рік став роком згортання НЕПу. Над населенням навис привид “воєнного комунізму”.
|
|
|
Перехід до суцільної колективізації. Розкуркулення. Доля приватних сільських господарів та їхніх господарств.
Аби максимально викачати кошти із села на потреби індустріалізації Сталін мав план у короткі терміни усуспільнити майно селянства і змусити їх працювати над виробництвом сільськогосподарської продукції у колективних господарствах. Із 1929 р. розпочалася кампанія за суцільну колективізацію сільського господарства. У більшості випадків колгоспи створювалися насильницьким способом. У селянському середовищі радянські спецслужби шукали “класових ворогів”. Найнебезпечнішими їм уявлялися “куркулі” – так називали заможних селян, які любили і вміли господарювати. Їхнє майно забирали, а самих їх висилали до Сибіру. Цей процес отримав назву розкуркулювання. За роки колективізації в Україні було розкуркулено понад 200 тис. селянських господарств, в яких постраждало понад 1,2 млн. осіб. Не завжди серед них були навіть середняки, не кажучи вже про заможне селянство.
Повернення до продрозкладки. Зміни у житті, побуті й психології селян.
Після терористичного зганяння у колгоспи селяни стали фактично безправними кріпаками. В українське село повернулася продовольча розкладка, коли у селян під приводом державних податків фактично могли забрати стільки продукції, скільки заманеться місцевим верховодам. Селянство втратило мотивацію до високих показників праці, адже не мали доступу до її плодів. Майже все зібране реквізовувала держава.
|
|
|
Голодомор 1932-1933 рр. в Україні. «Закон про п’ять колосків». Хлібозаготівлі та їх суть. Масштаби та наслідки Голодомору.
У 1932 р. комуністичний режим почав збирати у селян все, мотивуючи це тим, що вони не доздали державі хліба. Насправді ж була спеціально створена ситуація штучного голоду, в якій за різними підрахунками померло від 5 до 8 млн. українського селянства. 7 серпня 1932 р. Сталін видав закон про захист соціалістичної власності, прозваний в народі “законом про п’ять колосків”. Згідно з ним на колгоспній ниві селянин не міг взяти навіть жменю зерна, бо за це отримував від 5 до 15 років ув’язнення.
Д/з №7
1) Законспектувати хронологію заходів радянського Голодомору 1932-1933 рр. в українському селі
