Обмеження прав на землю

На використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлене обмеження в обсязі передбаченому законом або договором.

За загальним правилом власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.Однак, обсяг права користування земельною ділянкою є обмеженим і обумовлюється цільовим признач земел ділянки: земельна ділянка може (і повинна) використовув лише за цільовим призначенням.

Існують також спеціальні обмеження права користування, пов'язані із встановленням територій із обмеженим режимом використання. До територій із обмеженим режимом використання належать: -охоронні зони; -зони санітарної охорони; -санітарно-захисні зони; - зони особливого режиму використання земель; Охоронні зони можна визначити як території із обмеженим режимом використання, що встановлюються навколо особливо цінних та/або вразливих об'єктів з метою їх фізичної охорони. Охоронні зони встановл, зокрема, навколо:-об'єктів природно-заповідного фонду;- об'єктів культурної спадщини;- об'єктів транспорту;-об'єктів зв'язку;-об'єктів енергетики;-об'єктів гідрометеорологічної діяльності;-геодезичних пунктів;-інженерних комунікацій. Зона санітарної охорони – територія і акваторія, де запровадж особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобіг погіршенню якості води джерел централізов господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпеч охорони водопровідних споруд. Навколо курортів передбач округи санітарної охорони курортів. Округ санітарної охорони курорту поділяється на три зони санітарної охорони: першу суворого режиму, другу зону обмежень, третю зону спостережень. Санітарно-захисні зони -території з обмеженим режимом використ, де заборон будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей. Встановл навколо шкідливих об'єктів з метою захисту населення та територій від їх впливу. Зони особливого режиму використ земель -території з обмеженим режимом використ, які встановл навколо військових об'єктів з метою забезпеч функціонув цих військових частин та об'єктів, збереж озброєння, військової техніки, іншого військов майна, охорони держав кордону України, захисту населення, господарс об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.

Заслуговують також на особливу увагу обмеження прав на землю, що випливають із правил добросусідства. Право добросусідства в суб'єктивному аспекті являє собою сукупність прав власників та користувачів земел ділянок на найбільш повне, безпечне та комфортне користув земельн ділянками відповідно до їх цільового призначення.Цим правам кореспондує сукупність обов'язків власників та користувачів сусідніх (суміжних) земел ділянок, якіполягають у зміні характеру чи припиненні здійснюваної ними діяльності, яка хоча не суперечить цільовому признач належних їм земел ділянок, але негативно впливає на сусідів (сусідні земельні ділянки). Перелік обмежень, зазнач у Главі 18 ЗКУ «Обмеження прав на землю» не є вичерпним. І нші обмеж прав на землю: -зони особливого режиму забудови;-водоохоронні зони, водозахисні смуги, берегові смуги водних шляхів;- зелені зон;- зони радіоактивно-забруднених територій;- зони надзвич еколог ситуацій.

20.Обтяження прав на землю. Право земельного сервітуту.

Різновидом обтяжень земельних ділянок є встановлення ренти, емфітевзис, суперфіцій та сервітут.

Чинне цивільне законодавство України передбачає можливість відчуження земельних ділянок за договором ренти. Згідно із ч. 1 ст. 731 ЦК України, за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій, стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі. До відносин ренти можуть застосовуватися правила про купівлю-продаж (якщо майно передасться у власність платника ренти за плату) або дарування (якщо майно передається безоплатно) - ч. 2 ст. 734 ЦК України.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб(емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (Суперфіцій)виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією землею для таких потреб. Суперфіцій може виникати також на підставі заповіту. Емфітевзис і суперфіцій можуть передаватись у спадок або відчужуватись.

Згідно ст. 98 ЗК України: право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут може бути постійним або строковим. Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельньної ділянки, щодо якої він встановлений.