Злоякісні новоутворення

Більш характерна нерегулярна та інвертована лихоманка — температура вранці вища, ніж ввечері. Лихоманка резистентна до не-стероїдних та стероїдних протизапальних засобів. Окрім того, потрібно звернути увагу на такі фактори ризику злоякісного росту: 1) появі лихо­манки передує тривалий період субфебрилітету; 2) тривалий період не-вмотивованої млявості; 3) схуднення; 4) похилий вік хворих; 5) при­гнічення імунологічної толерантності організму — хронічні захворюван­ня, контакт з іонізуючою радіацією, електромагнітним випромінюванням, хімічними канцерогенами; 6) збільшена інсоляція; 7) шкідливі звички, і перш за все — злісне тютюнопаління; 8) наявність фонових захворювань— хронічного гастриту типу В, виразок, пігментних невусів, аденоми простати, псевдоерозії шийки матки, хронічного вірусного гепатиту С, травм кісток (останнє особливо стосується дітей).

Враховують також загальні неспецифічні «малі» симптоми злоякісно­го росту: 1) анорексія; 2) анемія, тромбоцитопенія; 3) гіповітаміноз А — хейліт, гіперкератоз, «куряча сліпота»; 4) збільшений тонус парасимпа­тичного відділу нервової системи; 5) періодичне збільшення однієї з груп лімфатичних вузлів; 6) телеангіектазії; 7) кровохаркання; 8) кишкові кро­вотечі.

Природно, що якщо хворий раніше був прооперований з приводу зло­якісної пухлини, то перш за все потрібно підозрювати рецидив або мета­стази.

З точки зору виключення онкопатології велику цінність мас досліджен­ня кісткового мозку. Це дозволяє виявити лейкози на ранніх стадіях, а також неспецифічні паранеопластичні зміни.

Всі ці фактори мають відносне діагностичне значення, але на це по­трібно звернути увагу при обстеженні хворого з синдромом ЛНГ.

Дифузні хвороби сполучної тканини

Досить часто лихоманка може бути однією з найбільш ранніх ознак хвороби.

При цьому потрібно звернути увагу на такі моменти: 1) молодий вік хворих; 2) типовий «запальний» ритм температурної кривої — максимум у другій половині дня; 3) добра ефективність жарознижувальних препа­ратів та відсутність ефекту від антибіотиків; 4) наявність в анамнезі епі­зодів артеріальної гіпертензії, змін осаду сечі, артралгій; 5) синдрому Рейно; 6) резистентних до антибіотиків пневмоній; 7) алопеції.

При дифузних хворобах сполучної тканини лихоманка часто розви­вається після респіраторних інфекцій, переохолодження, травм, у жінок— після пологів. Потрібно також звернути увагу на особливості реакції периферійної крові — на фоні значного збільшення ШОЕ кількість лей­коцитів може бути незмінною, а в лейкоцитарній формулі виявляють лімфопенію та моноцитоз.

За наявності факторів ризику дифузного ураження сполучної ткани­ни виконують дослідження, спрямовані на пошук ревматоїдного факто­ра, LE- клітин, антинуклеарних антитіл та антитіл до нативної ДНК.