Прокоментуйте слова Ф. Ліста «Здатність створювати багатство є безмежно важливішою за саме багатство»

У першій половині XIX століття найбільш впливовим економістом Німеччині був Фрідріх Ліст (1789-1846), який представляв інтереси народжувався німецького капіталу. Ф. Ліст - автор популярного в Німеччині того часу твори «Німецька система політичної економії» (1841). Він відомий, перш за все, як активний прихильник досягнення єдності Німеччини і перетворення її в першорозрядної індустріальну державу, яка була б здатна заявити про свої претензії н а світовій арені і могла б успішно конкурувати з іншими країнами, насамперед з Англією і Францією. Шлях до цього, на думку Ф. Ліста, лежав через посилення ролі держави, впровадження протекціонізму і його послідовне проведення в повсякденній практиці.

Свою концепцію економічного розвитку Ф. Ліст обгрунтовував спеціально розробленою схемою стадії економічного розвитку суспільства. Він виділяв у «національно-економічному поступальному русі нації» п'ять стадій: дикість, пастушество, землеробство, землеробсько-мануфактурну і землеробсько-мануфактурно-торгівельну. Господарський ідеал Ф. Ліст пов'язував з останньою стадією, рух до якої покликане, на його думку, забезпечити систему виховного протекціонізму. Ф. Ліст відкидав теорію трудової вартості, протиставляючи їй теорію продуктивних сил. Відповідно до цієї теорії, багатство суспільства та добробут народу обумовлюються обсягами матеріальних благ і мінових вартостей, а рівнем розвитку продуктивних сил, насамперед фабрично-заводської промисловості. За словами Ф. Ліста, «здатність створювати багатство нескінченно важливіше самого багатства». Ігноруючи роль праці як творця матеріальних благ і джерела вартості, Ф. Ліст стверджував, що вирішальна роль належить продуктивним силам, які він, по суті, зводив до «духу нації», включаючи сюди релігію, единоженства, знищення рабства і кріпосного права, престолонаслідування, право, моральність, поліцію безпеки і т.п. Ф. Ліст відкидав вчення А. Сміта про продуктивну працю, його оцінку сфери нематеріального виробництва. Таким шляхом він виправдовував існування і привілейоване становище в суспільстві дворянства, чиновництва, духівництва та інших непродуктивних верств суспільства. З його точки зору, продуктивної була діяльність і тих, хто завідує судом, адміністрацією, в чиїх руках освіта, релігійне виховання, армія, поліція і т.п.

На мою думку, основою багатства є труд тобто здатність людства до створення багатства. Використовуючи природні та набуті здібності людей, інтелектуальні та соціальні сили при підтримці різноманітних суспільних інститутів та уряду суспільство в межах даної країни забезпечить економічний розквіт, створення високорозвиненого суспільства.