Потенціал кредитно-модульної організації навчання в сучасній освіті

В останнє десятиліття XX ст. в Україні активного теоретичного розвитку набули різні мо­дифікації модульного навчання, батьківщиною якого вва­жається Англія.

Основна мета впровадження модульного навчання — досягнення переходу студента на позиції дійсного суб'єкта навчальної діяльності, здатного активно й самостійно, з урахуванням вимог часу та власних можливостей, розв'язу­вати навчальні, а надалі й виробничі завдання. Реалізація мети передбачає зосередження уваги насамперед на психо-лого-педагогічних і соціально-психологічних детермінан­тах успішності навчання.

Центральною категорією цієї системи навчання виступає поняття "модуль", під яким розуміється відносно самостійна частина навчального процесу (певний функціональний вузол і цілісний блок інформації), яка містить одне чи кілька близь­ких за змістом і фундаментальних за значенням понять, за­конів і принципів.

Відомо, що найбільш розвивальною з позиції педагогіч­ної психології формою організації навчальної діяльності сту­дентів є їхня самостійна робота. Тому використання навчаль­ного модуля передбачає перерозподіл бюджету часу, шо його виділено на засвоєння певного курсу. Переважна частина часу відводиться на самостійну роботу студентів з навчально-методичною літературою та на виконання навчальних зав­дань, а наступний за часовими рамками інтервал перепадає на практичні й лабораторні заняття з обов'язковим використанням активних методів навчання зі здійсненням поточного контролю. Найменша частина часу відводиться лекційним заняттям, які за змістом є вступними або оглядовими. Така схема організації навчального процесу є оптимальною для макси­мальної індивідуалізації навчання студентів. Реалізація її як першочергового дидактичного завдання передбачає забезпе­чення кожного студента всіма необхідними матеріалами для самостійної роботи над навчальним курсом. Здати модуль можна і в режимі суто індивідуального навчання, тобто відвідування всіх аудиторних форм роботи не є обов'яз­ковим для студентів.

Стимулюючими чинниками при функціонуванні нав­чальних модулів є такі:

1-оцінкові бали за виконання навчальних завдань на ста­діях поточного, проміжного та підсумкового контролю; 2-бали, шо нараховуються за своєчасне відвідання ауди­торних занять і консультацій викладача; 3-рейтинг студентів за результатами набраних балів за весь час вивчання курсу.

Оцінковий бал роботи з навчальними завданнями вста­новлюється як усереднений показник психофізіологічної ціни виконання їх (часові витрати, використання додаткової літератури, наявність необхідного рівня розвитку пізнаваль­них здібностей). Бали відвідання занять у порівнянні з оцінковими балами невеликі. В основному їх розраховано на слабко встигаючих студентів, для яких наявність їх — додатковий шанс вийти на рівень допуску до іспиту. Це ще забезпечує й частіший контакт таких студентів з викладачем, якого вони об'єктивно потребують більше, ніж їхні колеги, які успіш­ніші в навчанні.

Наочність, об'єктивність і дифе­ренційованість такої системи не лише стимулює успішність навчання студентської аудиторії, а й забезпечує особистісне самоствердження студентів в очах викладачів і в студентсь­кому середовищі, активізує процеси структурогенезу акаде­мічних груп.

У цілому переваги модульно-рейтингової технології організації навчання очевидні: педагогові вона надає мож­ливість швидко оновлювати зміст кожного модуля з ураху­ванням потреб ринку праці, що забезпечує дієвість і опера­тивність навчальних знань і їхніх систем, гарантує йому умо­ви для різнобічного й гнучкого методичного консультування. Така система сприяє виробленню в студентів продуктивних навичок самостійної роботи, привчає кожного працювати систематично.