double arrow

Інструменти для накидання і розрівнювання розчину

Кельма, або штукатурна лопатка (рис. 1) (ГОСТ 9533—71) складається з міцного сталевого полотна завтовшки до 1,5 мм, колодочки з коліном (висота дерев'яної ручки, насадженої на колодочку, 50 мм). Лопатки виготовляють з полотном двох розмірів — 180x150 і 200x150 мм. Колодочку до полотна кріплять зварюванням або, рідше, клепанням. Ручки виготовляють одного стандартного розміру. В місцях кріплення колодочки на полотні збирається розчин, його потрібно періодично очищувати. Більш зручні лопатки з суцільнотягненим полотном і колодочкою, тому що з них легко очищається розчин. Чим легше лопатка, тим менше стомлюваність робітника.

Штукатурними лопатками накидають на поверхні та приблизно дозують різні матеріали, перемішують сухі суміші й розчини, намазують, розрівнюють, загладжують, зрізають розчини, очищають інструменти, інвентар і пристосування від розчину тощо.

Для виконання штукатурних робіт за сучасною технологією застосовують різні кельми з неіржавіючої сталі (рис. 2—36).

 

 

Рис. 7. Кельма з неіржавійки Рис. 8. Шпатель універсальний

Відрізовка (рис. 9) — це невелика лопаточка з тонким, вузьким сталевим полотном завдовжки 100, 125 і 140 мм, завширшки 25, 35 і 56 мм. Для деяких робіт довжину полотна вкорочують до 50 мм, а ширину — до 10—15 мм. Застосовують відрізовки для очищення інструменту, зарівнювання тріщин, оброблення і підправлення розчину при обробленні профілів, гуртів у кутах, залізнення штукатурки, зчищання шпалер тощо.

Рис. 9. Відрізочка Рис. 10. Ківш для штукатурних робіт

Ківш штукатурний (рис. 10) (ГОСТ 7945—73) складається з чашки (ковша), колодочки, дерев'яної ручки і гачка, за допомогою якого ківш вішають на борт ящика. Повна місткість ковша становить 1,1 л, робоча — 0,8 л. Ковші виготовляють з різних металів. Найбільш зручні сталеві. Чашки з алюмінію і різних сплавів мало придатні, тому що до них дуже прилипає розчин, що знижує ковзання ковша під час накидання. Застосовують ковші для накидання розчину на різні поверхні та дозування матеріалів (більш точне, ніж дозування штукатурною лопаткою).

Сокіл — це щит з ручкою всередині (рис. 11). Виготовляють щит з дерева або дюралюмінію. Сокіл слугує для перенесення розчину від ящика до місця утримування розчину в руці під час накидання його на поверхню, а також для розрівнювання штукатурки.

Дерев'яний щит виготовляють з 3—4, 10—15-міліметрових дощок. Дошки між собою кріплять на шпонках за допомогою паза «ластів'ячий хвіст» або цвяхами. Шпонка має виступати над площиною щита на 15—25 мм. Вона перешкоджає жолобленню щита і є упором для кінця кельми під час намазування чи розрівнювання розчину.

Ручка кріпиться в середині щита за допомогою подвійного шипа та цвяха. Шипи ручки мають бути на 1—2 мм нижче ніж площина щита. Це необхідно для того, щоб лопатка не чіплялася за шип ручки. Щит можна виготовити і з 8—10—міліметрової фанери на водостійких клеях, але до нього також треба прибити шпонки. Щит сокола бажано просочити оліфою і просушити.

 

Рис. 11. Сокіл Рис. 12. Тарілчастий круглий сокіл

Дерев'яні соколи повинні мати рівний гладкий щит. Вони зручні тим, що на них не налипає і з них легко очищується розчин.

Дюралеві соколи легкі, але на них дуже налипає розчин, а це затримує ковзання лопатки по полотну. До того ж вони не мають шпонок, що були б упором для кінця кельми. Кінець кельми може зісковзнути з полотна і поранити руку. Притискати сокіл рукою чи ручкою штукатурної лопатки не завжди зручно.

Іноді штукатури одягають на ручку лопатки гумовий ковпачок, і ручка менше сковзає по металу щита. Проте упор кінцем лопатки зручніший, тому що лопатку не доводиться перевертати. Найліпше до щита сокола приклепати шпонки.

Тарілчастий сокіл (рис. 12) буває квадратний та круглий. їх застосовують переважно для утримання великої порції рідких декоративних чи звичайних розчинів. Виготовляють їх з будь-якого матеріалу з ручкою по середині або збоку.

Півтерки (рис. 13) виготовляють з несучкуватої деревини хвойних порід і складаються вони з полотна і ручки.

Залежно від розмірів півтерки поділяються на:

•короткі — довжина полотна від 150 до 500 мм;

•середньої довжини — довжина полотна півтерка 500—1000 мм;

•довгі — довжина полотна становить 1000—2000 мм.

Рис. 13. Півтерки

Ширина всіх видів півтерків коливається від 20 до 150 мм, а товщина — від 5 до 30 мм.

Півтерки застосовуються для вирівнювання та ущільнення штукатурної накиді.

Надалі ви використовуватимете їх для виконання таких видів штукатурних робіт:

•намазування розчину на стіни та стелі;

•розрівнювання розчину;

•виконання падуг;

•натирання лузг, усенків, фасок.

Терки (рис. 14) застосовують для гладкого оброблення верхнього шару штукатурки, тобто затирання. Вони складаються з полотна і ручки.

Терки виготовляють з несучкуватої і без засмолювання деревини сосни або ялини, дюралюмінію, оцинкованої сталі, неіржа-війки, пінопласту, а покриття полотна — з фетру, губки, пінопласту, неіржавійки або рейок. Ручку роблять заввішки такою, щоб у неї вільно проходили пальці руки, але не доходили при цьому до полотна на 3—5 мм, тобто на розмір крупного піску.

Середні розміри полотна терки 140x190 мм. Ручку кріплять до полотна цвяхами чи дерев'яними нагелями. У міру стирання полотна терки головки цвяхів чи нагелів необхідно втеплювати у полотно.

При намоканні й висиханні полотно терки жолобиться і починає затирати тільки частинами, що знижує продуктивність праці. Якщо до полотна прибити цупку повсть чи фетр, то терка затиратиме чистіше, але не зрізуватиме дрібних горбочків. Тому спочатку затирають поверхню теркою з дерев'яним полотном, а потім з полотном, оббитим повстю.

Рис. 14. Терки: а — швейцарська з неіржавійки; б — для підлоги з неіржавійки округла; в — штукатурна з губкою; г — 3 неіржавійки; д — з неіржавійки з зубцями; є — швейцарська зубчаста з неіржавійки

Гладилки (рис. 43) (ГОСТ 10403—73) застосовують для загладжування штукатурки. Це більш продуктивно, ніж затирання терками. Гладилки бувають сталеві та дерев'яні.

Дерев'яні гладилки — це півтерки, полотно яких обтягнуте гумою. Довжина і ширина полотна гладилок бувають різні (див. рис. 15).

Рис. 15. Гладилки

Щітка (рис. 16) призначена для змочування поверхонь і підсохлої штукатурки водою, миття інструменту та для інших цілей. Щітки бувають різних розмірів і форми з кінського волосу, рогожі. Замість нових щіток часто шікористовують щітки, що були у вжи-ванні у мулярів і непридатні для фарбу-вання, — окамелки.

Рис. 16. Щітка

Щітка—макловиця (рис. 17) призначена для змочування поверхонь водою під час підготовки їх під штукатурку.

Скребачка (рис. 18) призначена для очищення поверхні від бруду та напливів розчину, зчищання старих шпалер. Полотно виготовлене з листової вуглецевої сталі завтовшки 2 мм, ручка — з вуглецевої сталі діаметром 17 мм. Полотно до ручки кріпиться заклепками. Скребачка має антикорозійне покриття — бітумний лак.

Бучарда (рис. 19) — це молоток масою до 1,5 кг. На торцях насічено від 16 до 36 зубчиків пірамідальної форми. Замість зубчиків може бути нарізка у вигляді прямих лез. За оброблення бучардами на поверхнях залишаються від зубчиків ямки, від лез — смужки.

Застосовують бучарди для ущільнення декоративної штукатурки на цементному в'яжучому (кам'яних і теразитових) і для підготовки кам'яних, цегляних, бетонних тощо поверхонь. Виготовляють їх з інструментальної (міцної) сталі.

Зубило (рис. 20) призначене для вибірки швів у цегляному та кам'яному муруванні, насічення декоративної штукатурки, підготовки поверхонь. Зубила менш продуктивніші, ніж бучарди.

Рис. 19. Бучарда Рис. 20. Зубило

Троянка і зубчатка (рис. 21) застосовуються з тією самою метою, що й зубила. У троянки на лезі є три зубці, у зубчатки -кілька. Виготовляють зубила, троянки і зубчатки з міцної сталі.

Фасонні півтерки (рис. 22) використовують для натирання лузг, усенків і фасок. Вони бувають металеві завдовжки 804 мм і дерев'яні завдовжки до 2000 мм. Ці півтерки продуктивніші й зручніші у роботі, ніж звичайні.

 
 

 

 

У дерев'яних півтерків полотно збивають з двох струганих дощок під прямим кутом. Ручки до таких півтерків кріплять за допомогою цвяхів, як і до звичайних. Негативна якість дерев'яних півтерків виявляється у тім, що, намокаючи і висихаючи, вони жолобляться.

Сталева щітка (рис. 23) призначена для очищення різних поверхонь, прочищення деяких видів декоративної штукатурки. Складається вона з дерев'яної колодки, у яку пучками вставлений сталевий дріт різної товщини і пружності.

Рис. 23. Сталева щітка. Рис. 24. Цикля Рис. 25. Цвяхова щітка

Цикля (рис. 24) (ГОСТ 12378—72) — це сталева пластинка завдовжки до 200 мм з зубцями різної висоти і ширини. Інструмент призначений для циклювання декоративних штукатурок, особливо теразитових (рис. 25).

Цвяхова щітка (рис. 53) — це дошка чи терка із забитими в полотно цвяхами, що проходять крізь товщину дошки і виступають на 3—10 мм залежно від того, якої крупності фактуру необхідно одержати. Забивають цвяхи на відстані 5—10 мм рядами у шаховому порядку. Щітки застосовують для циклювання теразитових штукатурок.

Штукатурна лінійка (рис. 26) призначена для оброблення Кутів, пристінків, тобто зрізання розчину, накиданого вище рівня гурта. Виготовляють лінійки з дерева. їхні довжина, товщина і ширина бувають різні. Довга лінійка зручніша для роботи, тому що забезпечує більш точне зрізання розчину. Один чи обидва кінці лінійки зрізують під кутом 45° і прибивають до них сталевий різець на одному рівні з робочою площиною лінійки. Кромка лінійки може бути пласкою — для оброблення прямокутних архітектурних обломів чи заокругленою — для оброблення криволінійних обломів.

Рис. 26. Штукатурна лінійка. Рис. 27. Рустовка

Рустовка (рис. 27) — це дерев'яний чи металевий півтерок завдовжки 300—400 мм з вирізом на кінці і прикріпленою сталевою смужкою у вигляді півкола, що є різцем і використовується для розрізання розчину між плитами перекриття. Замість рустовок можна застосовувати найпростіші шаблони, за допомогою яких на свіжонакиданому розчині нарізають русти.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: