Техніка роботи з інструментами

Усі інструменти мають бути міцно насаджені на ручки так, щоб вони не могли зіскочити під час роботи. Особливо це стосується ударних інструментів: штукатурних молотків, кулачків, бучард.

Штукатурні молотки і кулачки спочатку насаджують на ручку так, щоб вони не пересувалися нею. Після цього зсаджують молоток чи кулачок, відрізають надлишки деревини ручки, просвердлюють з цього кінця ручки на відстані 50—100 мм отвір діаметром 5—7 мм, прорізають від нього з двох протилежних сторін два жолобки. Глибина жолобків має дорівнювати товщині застосовуваного дроту. В отвір вставляють дріт, загинають його так, щоб він щільно ліг у жолобки, і відрізають кінці так, щоб вони виступали з-за ручки на 10—15 мм. Молоток чи кулачок надівають на ручку, насаджують, загинають випущені кінці й розклинюють. Кінці дроту міцно тримають інструмент.

Бучарди ліпше кріпити за допомогою клинів і цвяхи забивати в ручку впоперек отвору. У цьому разі кінець ручки має виступати з-за бучарди на 20—30 мм.

Ручки всіх інструментів рекомендується добре зачищати і покривати один—два рази оліфою. Вони менше намокають і легко очищаються від розчину.

Після кожного дня роботи інструмент оглядають, очищають від розчину і, якщо треба, промивають. Задирки сколюють або сточують. Якщо цього не робити, то, відламуючись і відлітаючи під час роботи, вони можуть завдати травму.

Пристосування

Правила (рис. 36) — це вистругані дошки чи бруски різної товщини і довжини (1 м, 1,5 м, 2 м і більше). Звичайно переріз правила становить 20x90 мм. Ручка має вигляд прорізу посередині (див. рис. 64,а) або кріпиться на кронштейнах (див. рис. 36,6).

Рис. 36. Правила: а) правило окуте:

1 — ребро; 2 — пластина верхня; 3 — пластина нижня; б) правило лузгове;

1 — полотно; 2 — ручка; 3 — кронштейн; 4 — кутник

Якщо робочу частину правила оббити штабовою сталлю, це захистить її від жолоблення, крім того, гострі сталеві ребра ліпше зрізають розчин.

Класифікація правил за призначенням:

• робочі правила — використовують для розрівнювання розчину;

•контрольні правила — використовують для перевірки якості виконаної штукатурки, перевіряють площинність поверхні та улаштування маяків; виготовляють з дошки завширшки 100 мм з одним ми двома вирізами для рук, їхня довжина — 1,5—2 м;

•прості правила — використовують як пристосування за обштукатурювання луток, одвірків, колон, пілястр, для витягування карнизів; довжина сягає 3 м, використовують для них вистругану дошку завширшки 100—120 мм.

Рис. 37. Сталеві марки

Сталеві марки (рис. 37) — це товсті короткі сталеві цвяхи завдовжки 50—70 мм, завтовшки до 10 мм з головками квадратної чи круглої форми діаметром не менше мм. Сталеві марки легко забиваються у шви цегляного та іншого мурування, а також у шлакобетон та інші важко пробійні поверхні. Для провішування стін та стель, в які неможливо вбити цвяхи (непробійні поверхні), застосовують марки з гіпсового розчину (розчйнові марки).

Маяки (рис. 38) бувають розчйнові, дерев'яні та металеві. Улаштування розчинових маяків найбільш трудоємне. Розчйнові маяки виконують за допомогою гіпсового тіста та вапняно-гіпсового розчину. Після тужавлення на поверхні стін чи стель залишається полоса — маяк. Дерев'яні маяки — це рейки-правила перерізом від 40x40 до 50x50 мм.

Рис. 38. Інвентарні металеві маяки Рис. 39. Малки

 

Інвентарні металеві маяки виготовляють зі сталевих, дюралевих чи інших міцних кутиків перерізом 25x25, 30x30 і 35x35 мм. З їхньою допомогою накидають штукатурку завтовшки відповідно 18, 22 і 25 мм. Робочою частиною таких маяків є вершина кутика — усенок. До кінців кутиків приварені косинки з прорізами завдовжки 60—70 мм, у яких рухається сталевий штир з гайкою. Гайка може обертатися за різзю на штирі, пересуватися штирем і закріплюватися на штирі гвинтом. Щоб гайка не зісковзувала зі штиря і не губилася, на його кінці роблять розширення чи насічку. Гвинт рекомендується розклепати так, щоб він не міг цілком викручуватися. Прорізи в косинках потрібні для того, щоб пересувати їх по гайках (угору або вниз) за кріплення штирів у кам'яному муруванні, коли відстань між швами не однакова. Довжина маяка має бути на 100 мм коротше висоти стін обштукатурюваного приміщення.

Малки (рис. 39) застосовують для розрівнювання розчину між дерев'яними маяками на стінах і стелях, лутках, одвірках, присхідцях. Для розрівнювання розчину між дерев'яними маяками (шар розчину більше за товщину штукатурки) використовують прості чи розсувні малки з вирізами такої глибини, що відповідає товщині розчину. Розсувні малки дають можливість розрівнювати розчин між маяками з кроком 1,2—2 м.

Рис. 40. Профілі:

а — кутовий алюмінієвий перфорований, 24x24—90x2,5 м; б — кутовий оцинкований для штукатурки, 34x34 ммх2,5 м; в — кутовий алюмінієвий з сіткою ПХВ, 2,5 м; г — оцинкований для вирівнювання стіни, 6x2,5 м

Малки для розрівнювання розчину на лутках, одвірках і присхідцях роблять невеликих розмірів з вирізами на одному чи двох кінцях (див. рис. 39). Для розрівнювання розчину на присхідцях застосовують пласкі малки для верхніх і бічних сторін і заокруглені чи пласкі прості та з плічками для нижніх присхідців. Малки можна оббивати сталлю.

Профілі (рис. 40) використовують під час обштукатурювання приміщень сучасними сухими та мокрими штукатурками.

Шаблони призначені для витягування гуртів (карнизів, поясків). Вони бувають різних розмірів і конструкцій.

Інвентар

Ящики для розчину (рис. 41,а,б) призначені для приготування і зберігання сухих сумішей і розчинів. Бувають дерев'яні та металеві.

І Іайбільш зручні інвентарні металеві ящики-візки. Вони склада-и аъся з візка з ручкою, двох ніжок і двох коліс, на які встановлюють знімні ящики місткістю до 0,1 м3. Розміри ящика, мм: довжина 1000, ширина 525, висота 300.

Маса візка з ящиком — 26,3 кг. За допомогою візка ящик легко пересувається з однієї робочої ділянки на іншу.

Ящик, з якого вибрано весь розчин, заміняють іншим, наповненим розчином.

Рис. 41. Ящики для розчину

Якщо немає інвентарних, то застосовують дерев'яні ящики різних розмірів (рис. 41,в), але завглибшки не більше 200 мм, щоб зручно було набирати з нього розчин і готувати в ньому порції вапняно-гіпсового розчину.

Ящики збивають з дощок завтовшки не більше 25 мм. На дні ящика дошки розташовують вздовж.

Ящик встановлюють на ніжках заввишки 600—700 мм, причому передні роблять на 30—50 мм коротше. Ухил у ящику необхідний для того, щоб розчин стікав на один бік.

Рис. 42. Сита

Для роботи з рідким вапняно—гіпсовим розчином ящик перегороджують дошкою, щоб розчин не стікав донизу і залишалося місце для приготування замішувань. У дерев'яному ящику дошку кріплять цвяхами, у металевому — клином.

Сита (рис. 42) призначені для просіювання сипких матеріалів і проціджування розчинів.

Можна просто зв'язати кінці сітки, обв'язати їх рогожею чи тканиною, сита можна натягнути на круглу обойму (обичайку) чи набити на прямокутну дерев'яну рамку з ручками.