2014-01-27
794
Тема 9. Доходи й прибуток комерційного банку.
К элементам банковского бизнеса можно отнести: ссудный бизнес, дисконт-бизнес; охранный бизнес; бизнес, основанный на приеме вкладов и осуществлении операций по поручению вкладчиков; бизнес, основанный на корреспондентских отношениях с другими банками; на оказание нетрадиционных банковских услуг.
Ссудный бизнес – это предоставление ссуд клиентам юридическим и физическим лицам и передача во временное пользование свободных ресурсов другим коммерческим банкам за процентное вознаграждение. Условием развития ссудного бизнеса является наличие линий оперативной связи между кредитными учреждениями, появление надежных посредников, перераспределяющих ресурсы на банковском рынке, а также грамотное управление корсчетом. Доход от ссудного бизнеса выступает в форме процента.
Дисконт-бизнес основан на операциях по покупке банком неоплаченных векселей, чеков и требований с определенной скидкой – дисконтом. Разновидностью дисконт – бизнеса являются факторинговые операции банка. Они могут быть двух видов: с правом регресса (с оборотом) и без права регресса (без оборота).В первом случае банк имеет право взыскать не погашенное плательщиком обязательство с получателя средств (поставщика). Во втором случае такого права у банка нет и поэтому банк рискует больше и требует большего вознаграждения. Вознаграждение банка за факторинговую операцию уменьшает доход поставщика от проданной продукции, предоставляет скидку с ее стоимости. Технология факторинговой операции заключается в том, что банк оплачивает с коррсчета приобретаемые неоплаченные требования и отност суммы оплаты на счет «Расчеты банка по факторинговым и форфейтинговым операциям. При поступлении денег от плательщика на корсчет банка в полной сумме эта сумма распределяется по трем направлениям: погашение дебиторской задолженности, уплата налога на добавленную стоимость и формирование дохода банка (сумма дисконта за минусом НДС).
Охранный бизнес основан на трастовых (доверительных) и агентских услугах, которым соответствуют банковские операции. Этот бизнес дает банку доход в форме комиссии за управление имуществом клиента (недвижимостью, ценными бумагами, средствами на счете) или за выполнение отдельных конкретных операций по поручению, связанных с этим имуществом. Т.е. банк берет на себя обязательство по размещению денежных средств клиента, обязуясь обеспечить последнему определенный уровень дохода. При трастовых операциях риск больше в связи с тем, что доход клиента, обусловленный договором, может быть меньше дохода банка. Соответственно и комиссия за трастовые услуги выше, чем по агентским операциям. Эта особенность определяет и структуру комиссионного вознаграждения за управление имуществом и вознаграждение по результатам работы, если доход по трастовой операции выше, чем договорной доход клиента и фиксированное вознаграждение банка.
Бизнес с ценными бумагами складывается из таких составных элементов, как выпуск самим банком ценных бумаг и реализация их на рынке, размещение ценных ценных бумаг по поручению, вложения в ценные бумаги других элементов с целью получения постоянного дохода или для перепродажи, оказание услуг по приватизации.
Струкура та суть банківських доходів. Різноманітні схеми сприяння банківської доходності. Суть та значення банківської доходності. Оцінка доходів банку. Вимірювання доходних операцій комерційного банку. Доходність та прибутковість банку як основна мета його діяльності. Доходи комерційного банку по бізнесам. Фінансова звітність банку як показник його доходності.
Видатки комерційних банків по характері видатків. Операції, які сприяють полученню видатків та їх необхіднсть. Статті видатків комерційного банку. Процентна маржа по активним та пасивним операціям банків. Операції, які вимірюються в відсотковому занченні.
Оцінка рівня доходів і видатків комерційного банку. Рейтингова оцінка як показник прибутковості банку. Формування й використання прибутку комерційного банку. Прибуток як власний капітал банку. Етапи створення прибутку банку. Напрямки вимірювання та використання прибутку банку.
Оцінка рівня прибутку комерційного банку. Значення прибутковості комерційного банку в сучасній банківській системі та основне призначення прибутку.
Тема 10. Ліквідність і платоспроможність комерційного банку.
Ліквідність та платоспроможність комерційного банку є одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову. стійкість банківської установи, вони показують достатність власних коштів того чи іншого банку для забезпечення захисту інтересів його вкладників та інших кредиторів, а також характеризують здатність банківської уста¬нови забезпечувати своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань.
Ліквідність — це здатність банку забезпечити своєчасне вико¬нання своїх грошових зобов'язань. Вона визначається збалансо¬ваністю між термінами і сумами погашення активів та термінами і сумами виконання зобов'язань банку, а також термінами та сумами інших джерел та напрямів використання коштів типу видачі креди¬тів та понесених витрат.
Платоспроможність — здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання.
Одним із найважливіших завдань управління банком є забезпе¬чення належного рівня ліквідності. Банк вважається ліквідним, якщо він має можливість залучати грошові кошти за прийнятною ціною тоді, коли вони потрібні. Це означає, що банк повинен у будь-який час мати змогу задовольнити вимоги своїх клієнтів про зняття гро¬шових коштів з їхніх рахунків.
Дотримання банком належного рівня ліквідності залежить від кількох основних чинників:
— наявності у банку необхідної суми ліквідних коштів;
— можливості залучення ліквідних коштів шляхом їх позичення чи продажу активів.
Поняття ліквідності банку ширше, ніж поняття платоспроможно¬сті. Воно включає здатність банку виконувати не лише боргові й по¬забалансові зобов'язання, а й забезпечувати грошовими коштами своїх клієнтів. Іншими словами, ліквідність банку обов'язково пе-редбачає платоспроможність, але, крім неї, ще й можливості вести окремі категорії активних операцій.
Активи банку за ступенем їх ліквідності можна поділити на три групи:
1. Ліквідні кошти, що знаходяться в негайній готовності, або першокласні ліквідні кошти. В їх числі — каса, кошти на коррахунку, першокласні векселі та державні цінні папери.
2. Ліквідні кошти в розпорядженні банку, що можуть бути перетворені в кошти. Мова йде про кредити та інші платежі на користь банку з термінами виконання в найближчі 30 днів, умовно реалізовані цінні папери, зареєстровані на біржі (як і участь в інших підприємствах і банках), та інші цінності (включаючи нематеріальні активи).
3. Неліквідні активи — це прострочені кредити і ненадійні борги, будинки і спорудження, що належать банку і відносяться до основних фондів.
Баланс вважається ліквідним, якщо його стан дозволяє за рахунок швидкої реалізації коштів за активами покривати термінові зобов’язання по пасиву. Можливість швидкого перетворення активів банку в грошову форму для виконання його зобов’язань визначається поруч з чинниками, серед яких вирішальним є відповідність термінів розміщення коштів термінам залучення ресурсів. Інакше кажучи, який пасив за терміном, таким має бути й актив; тоді забезпечується рівновага в балансі між сумою і терміном звільнення коштів за активами в грошовій формі і сумою й терміном майбутнього платежу по зобов’язаннях банку.
«Банки мають два джерела забезпечення ліквідності — внутрішні та зовнішні. Внутрішня ліквідність втілена в певних видах активів, що швидко реалізуються і для яких є стійкий ринок та які є надійним об’єктом вкладання коштів в очах інвесторів. Зовнішня ліквідність може бути забезпечена шляхом набуття банком на ринку таких зобов’язань, які збільшують його запас ліквідних коштів».
На ліквідність балансу банку впливає структура його активів: що більшою є частка першокласних ліквідних коштів у загальній сумі активів, то вищою є ліквідність банку. В міжнародній банківській практиці найліквіднішою частиною активів вважається касова готівка, під якою розуміють не лише гроші в касі, а й кошти, що перебувають на поточному рахунку даного кредитного інституту в Національному банку. Ліквідними статтями в країнах ринкової економіки вважаються першокласні короткотермінові комерційні векселі, що банк може переоблікувати в Національному банку, цінні папери, гарантовані державою. Менш ліквідними є банківські інвестиції в довготермінові цінні папери, тому що їх реалізація протягом короткого терміну не завжди можлива. Як важколіквідні активи розглядаються довгострокові позички і вкладення в нерухомість.
Крім того, ліквідність банку залежить від ступеня ризику окремих активних операцій: що більшою є частка високоризикованих активів у балансі банку, то нижчою є його ліквідність. Так, на практиці до надійних активів заведено відносити наявні кошти, а до високоризикованих — довготермінові вкладення банків. Ступінь кредитоспроможності позичальників банку має істотний вплив на своєчасне повернення позичок і тим самим на ліквідність балансу банку: що більшою є частка високоризикованих кредитів у кредитному портфелі банку, то нижчою є його ліквідність. Ліквідність залежить також від структури пасивів балансу. Якщо за вкладами до запитання вкладники вправі зажадати гроші в будь-який момент, то строкові вклади знаходяться в розпорядженні банку більш-менш тривалий період, тож за інших рівних умов підвищення питомої ваги вкладів до запитання і зниження частки строкових вкладів знижує банківську ліквідність. Надійність депозитів і позик, отриманих банком від інших кредитних засобів, також впливає на рівень ліквідності балансу.
