double arrow

Матеріали та обладнання


Література

Література

Pattern overlay (Наложение текстуры) (см.Рис. 48).

Перетащите слой «Эллипс 1» выше слоя «Тело» и добавьте следующие настройки Layer Style (Стиль слоя).

Gradient Overlay (Наложение градиента) (см. Рис. 47):

Рис. 47
Рис. 48

В результате будет получено изображение(см. Рис. 49).

Рис. 49

31. Загрузите выделение слоя «Тело». Создайте новый слой, выберите любой инструмент выделения, например Rectangular Marquee Tool (Прямоугольное выделение). Выполните обводку выделения с параметрами как на рисунке (см. Рис. 50).

Рис. 50

32. Добавьте маску к этому слою. Черной кистью с мягкими краями сотрите ненужные линии как показано на рисунке (см. Рис. 51).

Рис. 51

33. Выделите слой «Эллипс 1». Выполните обводку с параметрами, как на рисунке (см. Рис. 52, 53).

Рис. 52
Рис. 53

34. Используя инструмент Pen Tool (Перо), создайте фигуру как на рисунке (см. Рис. 54). Установите Opacity (Прозрачность) 50-60%. Затем добавьте маску к этому слою и кистью с мягкими краями черного цвета проведите по верхней части крышечки (см. Рис. 55).

Рис. 54 Рис. 55

35. Снова инструментом Pen Tool (Перо) создайте белую линию как на рисунке (см. Рис. 56). Размойте немного фильтром Gaussian Blur (Размытие по Гауссу)6,6px (см. Рис. 57).




Рис. 56 Рис. 57

36.Установите Opacity (Прозрачность) 65%, затем инструментом Pen Tool (Перо) создайте фигуру как на рисунке (см. Рис. 58). Размойте фильтром Gaussian Blur (Размытие по Гауссу) 0,9px и установите Opacity (Прозрачность) 48% (см. Рис. 59).

Рис. 58 Рис. 59

По такому же методу добавьте блик с другой стороны крышечки (см. Рис. 60).

Рис. 60

37. Снова используя инструмент Pen Tool (Перо), создайте последний блик (см. Рис. 61). Добавьте маску к этому слою и залейте ее инструментом Linear Gradient (Линейный градиент) от белого к черному. Установите прозрачность слоя около 75% (см. Рис. 62).

Рис. 61 Рис. 62

38. Создайте отражение. Для этого выделите все слои губной помады. После нажмите Ctrl+G. Продублируйте новую группу (ПКМ по слою) - Duplicate Group (Дублировать группу). Затем объедините копию группы (Ctrl+E). Отразите вертикально слой с помадой, при помощи команды Edit/Transform/Flip Vertical (Редактирование/ Трансформирование/Отразить по вертикали) и поместите, как показано на рисунке (см. Рис. 63).

39. Откройте группу-оригинал (group 1), найдите слой «Нижняя часть» и загрузите выделение (Ctrl+клик по миниатюре слоя). Убедитесь, что слой, который вы отразили по вертикали, активен. Нажмите Delete. На 1px переместите фигуру-отражение вниз, при помощи стрелки вниз на клавиатуре (см. Рис. 64).

Рис. 63 Рис. 64

40. Добавьте маску слоя и залейте инструментом Linear Gradient (Линейный градиент), после установите Opacity (Прозрачность) 40-50% (см. Рис. 65).



41. Теперь проделайте тоже самое с крышечкой. Поместите все слои крышечки в одну группу. Сделайте копию группы. Затем объедините ее (Ctrl+E). Используя Free Transform (Свободное трансформирование), отразите вертикально, как показано на рисунке (см. Рис. 66).

Рис. 65 Рис. 66

42. Добавьте маску слоя и залейте градиентом , затем установите Opacity (Прозрачность)60% (см. Рис. 67).

Рис. 67

В результате будет получено изображение (см. Рис. 68).

Рис. 68

1. Бондар М. Леонід Глібов: Негативи, позитиви, маски //
Слово і час. - 1997. - № 4. - С. 52-61.

2. Боровиковський Л. Повне зібрання творів. — К, 1967.

3. Глібов Л. Вибрані твори. — К, 1950.

4. Гребінка Є. Байки. — К, 1962.

5. Гулак-Артемовський П. Твори. — К, 1970.

6. Деркач Б. А. Байкарська спадщина Левка Борови-
ковського // Рад. літературознавство. — 1975. — № 1. — С.
50-63.

7. Деркач Б. А. Петро Гулак-Артемовський / Історія ук­
раїнської літератури XIX століття: У 3 т. / За ред. М. Т. Яцен-
ка. -К, 1995. -Т. 1.

8. Деркач Б. А. П. П. Гулак-Артемовський — байкар // Рад.
літературознавство. — 1974. — № 2. — С. 56-69.

9. Єфремов С. О. Історія українського письменства. — К.,
1995.

10.Задорожна Л. Євген Гребінка: Літературна постать. —
К, 2000.



11.Зеров М. Українське письменство / Упоряд. М. Сули-
ма; Післям. М. Москаленка. — К, 2002.

12.Історія української літератури XIX століття: У 3 т. / За
ред. М. Т. Яценка. - К, 1995. - Т. 1.

Костомаров М. Слов'янська міфологія. — К, 1994

ПЕТРО ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ

(1790-1865)

Петро Гулак-Артемовський — один із зачинателів нової української літератури. Кращі його твори, зокрема байки й ліричні поезії, переробки од Горація, написані в дусі просвіти­тельського реалізму. Вони розширювали тематичні та жанрові обрії письменства, збагачували поетику й ритміку української поезії.

Високу позитивну оцінку творчості Гулака-Артемовського дали Т. Шевченко, Г. Квітка-Основ'яненко, М. Костомаров, які враховували специфіку діяльності митця, стисло оцінюва­ли його творчість. Це підтверджують і численні журнально-га­зетні видання, передмови та післямови до творів П. Гулака-Артемовського. Останнім часом виділяються публікації І. Пе­тренка (1980), Т. Аврахова (1990), Л. Куценка (2003).

Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 16 (27 січня) 1790 року в містечку Городище Черкаського повіту Київської губернії (нині Черкаська область). Батько письмен­ника, Петро Патрикійович, священик городищенської церкви, походив зі старовинного козацького роду. Один з поетових предків Іван Гулак — у 1669-1675 роках служив генеральним обозним при гетьмані Петрові Дорошенку, тобто був одним із шести головних старшин війська Запорозького. Проте багат­ства й маєтків після себе він не зоставив, і його нащадки во­лоділи лише невеличким хутором Гулаківщиною з 36 десяти­нами землі. За розгульне життя місцеве населення прозвало Івана Гулака "Гулякою", щоб не плутати з іншими представни­ками роду: його почали звати Гулякою Артемовським. Від ньо­го й починається рід Гулаків-Артемовських.

Майбутній поет виховувався в атмосфері народної пісні й казки, що позначилося на його творчості. Початкову освіту він одержав удома, а подальша життєва дорога була визначена са­мим саном батька. Це була дорога служителя церкви, якою пішли два старші брати Василь і Степан.

З одинадцяти років хлопця віддали до бурси, а згодом — до Київської академії, яка в ті часи давала своїм учням елементи середньої та вищої освіти — не лише духовної, але й світської: в академії викладалась і математика, і початки природничих на­ук та медицини, і навіть французька мова. Та закінчити ака­демію йому не судилося. 1813 року він залишає навчання, ніби­то через смерть коханої дівчини. Але цьому суперечить "указ" вищого духовного відомства від 25 листопада 1814 року про звільнення з Київської академії студента, Петра Артемовського, який закінчив курс богословського навчання, від духовного звання в світське, щоб він міг вибрати рід занять. Подібні "звільнення" практикувалися стосовно молодших синів свяще­ників через брак вакантних попівських місць у парафіях.

Після академії юнак кілька років учителював у приватних пансіонах українських і польських поміщиків на Волині. "Там, — зазначає І. Айзеншток, — Гулак-Артемовський набув зовнішнього лоску і вишуканих манер... там таки він ґрунтов­но ознайомився з багатою польською культурою, а також з ба­гатьма суспільно-політичними та морально-етичними про­блемами, які хвилювали польську громадськість" [2,5].

1817 року Гулак-Артемовський приїхав до Харкова і всту­пив вільним слухачем на словесний (історико-філологічний) факультет Харківського університету. Уже за кілька місяців 1818 року письменник майже одночасно почав викладати в інституті шляхетних дівчат французьку, а в університеті — польську мову, що була введена до програми на його ж таки пропозицію і викладалася аж до початку 1831 року, коли в зв'язку з польським повстанням її вивчення було визнано не­доречним.

Гулак-Артемовський охоче поєднує літературну працю з-педагогічною й науковою. 1821 року поет складає магістерські екзамени й захищає дисертацію "О пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания оной". Після цього швидко просувається по службовій лінії: від професора російської історії, географії та статистики, дека­на словесного факультету — до ректора університету. Складні й заплутані службові обов'язки цілком захопили Гулака-Арте-мовського, тому письменницька діяльність майже припи­няється. Поет зрідка пише альбомні вірші на честь високих урядових осіб або подій, пов'язаних з родинними і службови­ми інтересами.

Дослідники відзначають якусь нерозгадану роздвоєність Гулака-людини й Гулака-поета. Так, А. Шиманов зауважує, що "Гулак-Артемовський, напевно, був одною людиною рго сіотота і другою рго £ого, при цьому з літами ця людина, на­певно, перемогла першу і в кінці, можливо, зосталася вже го­ловною людиною" [8, 499].

Велику роль у цій зміні зіграли й сімейні обставини. Гу­лак-Артемовський був люблячим чоловіком і турботливим батьком, тож у вирішенні дилеми — сім'я чи робота (творча, наукова, педагогічна) — він вибрав перше. На початку 30-х років на долю Гулака-Артемовського випало тяжке випробу­вання: його дружина тяжко захворіла. Треба було забезпечува­ти велику родину, а інших джерел прибутків, крім роботи, він не мав.

1849 р. Гулак-Артемовський виходить у відставку, продов­жуючи працювати інспектором інститутів шляхетних дівчат. Звільнення з університету він переживав надзвичайно боляче, але надіявся повернутися туди. Він все більше "одомаш­нюється", поринає в побут.

Творча інертність Гулака-Артемовського зумовлена й суспільно-політичним становищем України. Після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства літературне життя майже завмерло. Тільки Кримська війна (1853-1856), поразки російської армії навели адміністрацію на думку про негайну потребу підняти патріотичний дух у населення. Згадалися старі козацькі традиції боротьби з турками; почали публікува­ти фольклорні романтичні твори, якщо в них була хоч згадка про боротьбу з турками.

Гулак-Артемовський відгукнувся на ці події віршами: "На победьі русских над турками...", "На разбитие... турецкого кор­пуса... ", "Совет султану...". Об'єктивну оцінку цим творам дав М. Драгоманов: "Гулак-Артемовський і за ним інші пішли пи­сати "Сидить Абдул, губи надув" [1, 84]. Невелику літератур­ну, а ще менше моральну ціну мають ці вірші, але свого часу вони послужили відродженню української ідеї, як і формуван­ню "погонців" і "козаків малоросійських".

В останні роки життя Гулак-Артемовський майже нічого не пише. Виняток становлять хіба що посвяти своїм дітям ("В Полтаву моей милой Полинушке", "Песня кормилицьі Сонич-ки", "Сьшу моєму"), дружині й приятелям ("Запрошення на вечір з танцями", "Моїй жінці (На вечір з танцями у нас 21 січня 1856)", "На смерть Н. А. Купчинова", "До Варки").

Інтерес до літературного життя в Гулака-Артемовського не гасне. Він підтримує зв'язки з українськими, російськими й польськими культурними діячами, безуспішно намагається ви­дати свої твори окремою книжкою. Проте вийшла вона лише після смерті поета, 1877 року, під назвою "Кобзар" П. П. Артемовського- Гулака"

Помер Гулак-Артемовський 13 жовтня 1865 р., похований у Харкові.

Перший вірш-послання українською мовою П. Гулака-Ар­темовського "Справжня Добрість (Писулька до Грицька Про­нози)", датований 17 вересня 1817 р. (надрукований, але не за­вершений), побачив світ лише 1904 р. Присвячений він Г. Квітці-Основ'яненку — людині шановній у Харкові за гли­бокий демократизм, невгамовну активність і благодійність.

Гуманне ставлення до трудової людини, найбільш при­гнобленої й приниженої, зневаженої і скривдженої — основ ний мотив "Справжньої Добрості". Кожна людина, незалежно від соціального стану, рівна перед Богом. Усі її вчинки по­винні підпорядковуватися одній меті: робити добро іншим, бо:

До часу над слабим хто дужчий вередує,

До часу мужиків ледачий пан мордує, —

Колись до їх усіх смерть в гості примандрує,

Та, мов єхлейтар, їм в вікно заторохтить

І по-московській їм гукне: "В паход ітить!"

Не гляне, чи то їх кульками хата вшита,

Чи, може, дереном земляночка накрита, —

Всіх нас сира земля до себе прибере.

Але ледачий так, як добрий, не умре!

Показовим у вірші є феномен доброти в її зіткненнях з грубою реальністю. У творі з демократичних позицій характе­ризується Добро як уособлення працелюбності, чесності, скромності звичайних людей. Така авторська концепція скла­далася, звичайно, під впливом народної моралі. Вона визначи­ла гуманістичний пафос усієї ранньої творчості поета.

Добрість, за Гулаком-Артемовським, сильна й дійова. Вона

... не вважа на злії язики,

Не пристають людські до неї побрехеньки,

І як в калюжах в дощ хлюпощуться гуски,

То, стрепенувшись, вп'ять виходять з їх сухенькі, -

Так добрість чепурна виходить із брехні.

На справжню Добрість на кожному кроці чатує небезпека, загроза впасти в бою зі злом, але:

... чим більш в нудьзі помнеться,

Чим більш, мов реп'яхів, лихоти набереться,

Чим сала більшенько за шкуру їй заллють, -

Тим більше за неї, де повернись, дають.

Адже ж за битого, наші батьки мовляли,

Небитих двох колись не раз притьмом давали,

Та ба! та й чотирьох не квапились, не брали!

Отже, ніякі злі сили, спокуси і випробування неспроможні подолати справжньої Добрості. Вона безсмертна, може висто­яти перед будь-якими випробуваннями.

Твори Гулака-Артемовського мали принципове значення, оскільки, написані українською мовою, наочно доводили її ве­ликі можливості як основи національної літератури. Проте шлях до публікації цих творів був складним і ризикованим.

У 1818 р. була опублікована байка "Пан та Собака" за підписом "ь... й... ь" (Петрь Артемовский-Гулакь). Байка су­проводжувалася "Суплікою до Грицька К(вітк)и" — звернен­ням до Г. Квітки-Основ'яненка як одного з редакторів "Украинского вестника" захистити його твір від деяких трактувань:

Хто, кажуть, до кого, — ми до тебе, Грицько! З суплікою прийшли: я, бач, та мій Рябко. Не дай загинуть нам, не дай з нас кепковати; А доки ж буде нас зле панство зневажати? Пусти нас, батечку, до хати.

Вибір адресата зумовлювався ще й тим, що Г. Квітка-Основ'яненко відзначався справедливістю й чесністю, винятково гуманним ставленням до кріпаків.

У приписці до байки "Пан та Собака" і в "Супліці до Грицька Квітки" Гулак-Артемовський дає поради, як треба чи­тати й вимовляти окремі українські слова і звуки; дає високу оцінку "Енеїді" І. Котляревського й обурюється сумнозвісною комедією князя О. Шаховського "Козак-віршувальник".

Жанр байки не випадково активно культивувався в період становлення нового письменства. Саме він якнайкраще відповідав вимогам просвітительської естетики оперативно відгукуватися на злободенні питання. "Байка якнайадекватніше виражала тип художнього мислення просвітительсь­кого реалізму з його раціоналізмом і дидактизмом" [3,58].

Основою для байки "Пан та Собака" Гулака-Артемовсько­го стала байка польського письменника І. Красіцького "Пан і Пес":

На злодія ждав Пес і цілу ніч не спав.

На ранок били Пса, бо Пана турбував.

На другу ніч хропів, щоб Пану спокій дати.

Уранці били Пса, бо злодій вліз до хати. (Пер. М. Годованця)

У 1819 р. в "Украинском вестнике" була опублікована байка-казка Гулака-Артемовського "Солопій та Хівря, або Горох при дорозі", літературним прототипом якої знову стала байка І. Красіцького "Горох при дорозі".

П. Гулак-Артемовський і тут удається до розширення польського тексту (164 рядки) за рахунок широкої експозиції-вступу, введення побутових сцен, колоритних деталей, нових персонажів (Хівря), діалогів Солопія та Хіврі. Проте все це не порушує смислового змісту оригіналу. Не вдаючись до сліпо­го копіювання твору Красіцького, український байкар увираз­нює комізм і конкретизує деякі ситуації, підкреслює життєвість образів, "націоналізує" їх. Гулак-Артемовський по­дає детальну картину — передісторію гороху:

Спромігся Солопій весною на горох,

Та й, сівши з Хіврею, собі міркують вдвох,

Чи то продать його, чи то його посіять:

"А що ж тут мірковать? Не полінуйсь провіять, -

Озвалась Хівря тут, — в мішечки позсипай,

Та й сіять на поле, під дощ, мерщій чухрай!"

За порадою Хіврі він сіє горох при дорозі. Хоч хлопчаки й справді поживилися горохом, а все ж Солопій одержав п'ять мішків чистого прибутку. Та наступного року, не бажаючи втратити й горошини, він посіяв горох між житом і пшеницею, і це призвело до того, що люди, спокушаючись горохом, столо­чили ще й збіжжя. Алегоричними описами байкар висміює скупих. Сенс морального узагальнення полягає в застереженні не хитрувати, не вдаватися до сумнівних експериментів, у за­судженні скупості, хитрості й неуцтва.

Образові Солопія Гулак-Артемовський надав національ­них рис. Його поведінка, стосунки з дружиною, вчинки, психо­логія, манера розмовляти — суто українські. Особливо май­стерно побудовані діалоги, в яких найповніше розкриваються характери персонажів, передається ідейний зміст байки.

Гулаківські діалоги — розлогі, невимушені, насичені прик­метами українського побуту, соковитими ідіомами й фразео­логічними зворотами:

"Бач, Хівре навісна, що наш горох пропав!

Бач, шкапо гаспидська, чого ти наробила!

Та ти ж мене навік оце запропастила!.."

Іще смачненьке щось збиравсь сказать він їй:

"Послухай, бовдуре, — сказала Хівря, — стій!

Уже, як бачу я, тебе не переперти:

Хто дурнем уродивсь, тому і дурнем вмерти!

Але, мовляв, іще б сюди й туди з дурним;

От горе та біда — з дурним та ще й з лихим!

Казала я тобі, що як нам Бог уродить,

То буде нам і всім, і злодій не зашкодить... "

Перед нами — колоритна сцена, учасники якої, взаємохарактеризуючись, розкриваються як антиподи: упертий, ску­пий, непрактичний чоловік і розсудлива, господарська, життєво мудра жінка, вустами якої проголошено ідею корис­ної праці.

Проаналізовані вище байки дають підстави стверджувати, що, відштовхнувшись від фабул байок Красіцького, Гулак-Ар­темовський писав цілком оригінальні твори зі своїм пейзажем, ситуаціями, персонажами і навіть своїм (започаткованим ним) жанром байки-казки ("Пан та Собака", "Солопій та Хівря") і байки-приказки ("Дурень і Розумний", "Цікавий і Мовчун", "Лікар і Здоров'я" та інші).

У спадщині П. Гулака-Артемовського знаходимо й дві ба­лади "Твардовський" (1827) і "Рибалка" (1827). Жанр балади був досить поширений у західноєвропейських літературах, зо­крема в Англії (С. Т. Колрідж, В. Скотт), Німеччині (Г. Бюр­гер, Ф. Шіллер, Й. -В. Гете, Л. Уланд). Досвід західноєвро­пейських письменників мав значний вплив на російських і ук­раїнських митців, особливо на Гулака-Артемовського, автора багатьох переспівів та вільних перекладів.

Балада "Рибалка" — переспів балади Й. -В. Гете, рання творчість якого пов'язана з традиціями народної поезії, відзна­чена щирістю й безпосередністю почуттів. Це й привабило ук­раїнського поета. Зміст балади побудований на народних пе­реказах про русалок з їхньою фантастичністю й таємничим ко­лоритом, її романтизм — у винятковості події (дівчина-русалка заманює хлопця в підводне царство), у чарівності героїні ("Аж гульк!.. З води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівка­ми моргає!. . Вона й морга, вона й співа... "), в умовному пей­зажі, що підкреслює надзвичайність події в часі й просторі:

Ти ж бачив сам, — не скажеш: ні, —

Як сонечко і місяць червоненький

Хлюпощуться у нас в воді на дні

І із води на світ виходять веселенькі!

Ти ж бачив сам, як в темну ніч

Блищать у нас зіроньки під водою;

Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч, -

Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!

Зміна стилю Гулаком-Артемовським зумовлена й тією дискусією, що точилася навколо питання про можливості ук­раїнської мови й подальші перспективи розвитку літератури. Письменники передшевченківської доби змушені були теоре­тично і практично відстоювати саме право творити літературу рідною мовою.

Спроба виявилася вдалою. Публікація "Рибалки" була знаменною як перший серйозний відхід від бурлеску і перший крок до романтичного напряму, а отже, як доказ про здатність української мови не тільки розважати й смішити, а й розкри­вати внутрішній світ людини.

Отже, невелика за обсягом поетична спадщина Петра Гу­лака-Артемовського заслужено посідає одне з почесних місць в історії української літератури. Протягом уже багатьох деся­тиліть читачі захоплюються його незвичайним талантом, його майстерністю у використанні багатющих скарбів народної мо­ви.

1. Аврахов Т. Г. Класик нової української літератури: (До
200-річчя з дня народження П. П. Гулака-Артемовського) //
Укр. мова і література в школі. — 1990. — №1. — С. 84-86.

2. Айзеншток І. Я. Петро Гулак-Артемовський // Гулак-
Артемовський П. Твори. — К., 1970.

3. Гончар О. І. Просвітительський реалізм в українській
літературі. — К, 1989.

4. Куценко Л. Байка П. Гулака-Артемовського "Пан та
Собака" (Національне в соціальному змісті твору) // Диво-
слово. - 2003. - №8. - С. 2-4.

5. Павлюк М. П. Гулак-Артемовський з погляду тексто­
логії // Слово і час. - 1990. - №1. - С. 45-51.

6. Петренко І. П. Талант високий, самобутній: (До 100-
річчя з дня народження П. Гулака-Артемовського) // Укр. мо­
ва і література в школі. — 1980. — №1. — С. 72-7'4.

7. Слюсар А. Петро Петрович Гулак-Артемовський: Літе­
ратурні ігри // Позакласний час. — 2000. — №3. — С. 41-46.

папір,пензлик,фарби,палітра,банка з водою.

На початку ...

Намалюйте квадрат або прямокутник на листку.
Вибрати відтінок потемніше (Його легше бачити) і змішайте рясну кількість фарби на вашій палітрі (Води має бути приблизно 30-50% від фарби). Я використовую 1 1 / 2 (381мм) акварельну пензлик і виснажений зелений колір, щоб намалювати цей урок. Папір.
Просочіть ваш пензлик фарбою. У верхньому лівому куті доторкніться пензликом до паперу і ніжно проведіть пряму лінію до верхнього правого кута.

Примітка: Якщо ви лівша, то з права на ліво.


Намалюємо наступну смужку.

Повернемося до палітри і знову наберемо пензлик фарбою.

Почнемо другу смужку знизу перше, переконайтеся, що малюючи другу смужку, ви частково покриваєте першу.

Підказка 1: Якщо фарба з першої смужки не повністю злита з другої смужкою, не варто малювати поверху, просто підніміть кут вашого планшета, щоб допомогти фарбі трохи стекти.

Підказка 2: Збільшення кута вашої роботи, також збільшить шанс скочування крапельок фарби вільно вниз по паперу. Якщо вони вам заважають, то працюйте швидше або тримайте полотно або поглинаючу губку у вільній руці, щоб швидко видалити патьоки.


Повторіть, якщо необхідно.
Просочіть пензлик фарбою і продовжуйте накладати смужки, рятуючи від набряків фарби і дотримуючись рівного тону.

Підказка 3: Ви можете використовувати плоский пензлик, щоб обрізати початкову межу.

Підказка 4: Якщо ви бажаєте врегулювати останню межу смужки - сповільниться, відірвіть пензлик від паперу і знову використовуйте гостру плоску грань. Проведіть лінію з фінального краю строго вниз, тим самим обрізаючи грань.

Підказка 5: Якщо ваша лінія обривається, зарядіть пензлик і повторно проведіть лінію НЕГАЙНО!

Майже закінчили, продовжуємо!

Повторюйте створення ліній до низу. Намагайтесь дотримуватися рівномірного тону.


Промийте кисть у чистій воді, потім насухо вичавте воду в тряпочку.

Зараз акуратно підберіть крапельку фарби, яка стікає через нижню частину, використовуючи властивість змочування пензлика. Якщо будете малювати дуже багато, ви зітрете колір паперу.

Дайте фарбі висохнути. Якщо ви закінчили і отримали однотонний квадрат, вітаю!
Підказка 8: Пробуйте малювати такі плоскі накладення фарби різними кольорами і різною яскравістю. Кожен колір має свої фізичні параметри, які залежать від того, як вони заповнюються і наносяться на папір.

Підказка 9: Для більш виразної текстури вашого квадратика, дозвольте йому висохнути на кутовий поверхні. Пігмент врегульовується в текстурі паперу..







Сейчас читают про: